Постанова

від 02.08.2016 по справі 808/412/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року (11 год. 31 хв.)Справа № 808/412/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання - Мєднікової Р.О.

та представників

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 11-с від 04.07.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність 8/10/33-10-019

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Токмацький завод «Прогрес» (далі іменується - позивач) звернулось із адміністративним позов до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0000472201.

В обґрунтування позову посилається на те, що в порушення вимог ч. 4 п. 3 Підрозділу 9-2 Перехідних положень Податкового кодексу України контролюючий орган призначив та провів перевірку взаємовідносин товариства з контрагентами ТОВ «Технопромгруп» та ТОВ «Трансавто» за інший період, який не уточнював ПАТ «Токмацький завод «Прогрес» згідно поданих уточнюючих розрахунків. Стверджує, що податковий орган також порушив встановлені законодавством строки проведення процедури досягнення податкового компромісу, що фактично призвело до збільшення податкового навантаження на підприємство. По суті виявлених порушень зазначає, що висновки контролюючого органу в акті перевірки про не підтвердження реальності та товарності господарських операцій з контрагентами ТОВ «Трансавто» та ТОВ «Технопромгруп» не відповідає дійсності, оскільки товариство має у наявності всі передбачені чинним законодавством України первинні бухгалтерські документи, відповідно до яких і було сформовано податковий кредит за спірними операціями. Вважає, що товариство позбавлено можливості перевіряти своїх постачальників, їх місцезнаходження, взаємовідносини з іншими підприємствами, а відтак не може нести будь-яку відповідальність за протиправну поведінку контрагентів. З огляду на викладене, вважає винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0000472201 протиправним та просить його скасувати.

У судовому засіданні 02.08.2016 Запорізьким окружним адміністративним судом розглянута та задоволена заява позивача від 15.06.2016 про зменшення позовних вимог. Наразі платник просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0000472201 в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Трансавто» в сумі 181 256,00 грн. за основним платежем та 90 628,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 29.02.2016 вих. № 429/08-01-10-02 посилається на безпідставність доводів позивача щодо порушення контролюючим органом строків проведення досягнення податкового компромісу. Стверджує, що Токмацькою ОДПІ в межах 10 робочих днів, наступних за днем подання позивачем уточнюючого розрахунку, прийнято рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки, та після отримання поштового повідомлення про вручення наказу платнику, перевірка проведена у строк 5 робочих днів (з урахуванням робочого часу підприємства). Оскільки термін досягнення податкового компромісу для позивача сплинув 19.06.2015, а платник сплатив суму в розмірі 9 242 грн. з призначенням платежу «податковий компроміс» лише 24.07.2015, то листом від 26.08.2015 контролюючий орган повідомив ПАТ «Токмацький завод «Прогрес» про недосягнення податкового компромісу. По суті виявленого під час перевірки порушення зазначає, що оскільки по спірним періодам, за якими винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, було заявлено податковий компроміс, платник податків фактично сам визнав заниження податкового зобов'язання з ПДВ та заявою про застосування податкового компромісу від 10.04.2015 узгодив податкові зобов'язання, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 15.07.2015 №0000472201. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 02.08.2016 відповідач підтримав подані заперечення, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

За клопотанням представника позивача від 01.08.2016 вих. № 01/08 протокольною ухвалою суду від 02.08.2016, на підставі ст.. 55 КАС України здійснено процесуальну заміну позивача - з Публічного акціонерного товариства «Токмацький завод «Прогрес» на Товариство з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес», у зв'язку із проведеною реорганізацією.

У судовому засіданні 02.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

АТ «Токмацький завод «Прогрес» зареєстроване 27.10.1994 Токмацькою районною державною адміністрацією, про що видано свідоцтво від 27.10.1994 № 11021200000000192. Товариство зареєстровано та фактично знаходиться за адресою: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. 14 вересня, 290 та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби м. Токмак 25.01.1995 за № 008011.

На підставі наказу №148 від 05.05.2015 та на підставі направлення, виданого Токмацькою ОДПІ від 06.06.2015 № 29, завідувачем сектору перевірок з окремих питань відділу податкового аудиту Токмацької ОДПІ радником податкової та митної справи ІІІ рангу ОСОБА_3, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 3 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Токмацький завод «Прогрес» з питань перевірки суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу по здійсненим господарським операціям з контрагентами ТОВ «Трансавто», код 22161620 за березень 2013, травень 2013 року та серпень 2013 з ТОВ «Технопромгруп», код 37301047 за вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.06.2015 № 219/22/02969981, яким встановлено порушення товариством вимог п. 185.1 ст. 185, ст.. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 184 839 грн. в т.ч. за березень 2013 року в сумі 70 000 грн., травень 2013 року в сумі 26 420 грн., за червень 2013 року в сумі 3 583 грн., за серпень 2013 року в сумі 84 836 грн.

15 липня 2015 року Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення ПАТ «Токмацький завод «Прогрес» податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 277 259,00 грн., в т.ч. 184 839,00 грн. за основним платежем та 92 420,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ПАТ «Токмацький завод «Прогрес» не скористалось правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення.

В той же час, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 15.07.2015 № НОМЕР_1 звернулось із вказаним позовом до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Як зазначалося вище, позивач заявою від 15.06.2016 зменшив позовні вимоги,чим фактично погодився із здійсненим донарахуванням контролюючим органом грошових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромгруп». З огляду на це, суд не досліджує вказані правовідносини.

Щодо взаємовідносин позивача із іншим контрагентом, з наданих та долучених до справи документів з'ясовано, що 01.11.2012 між ТОВ «Трансавто» (постачальник) та ПАТ «Токмацький завод «Прогрес» (покупець) укладено договір поставки № 1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1 цього договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовлені покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках.

Будь-яких замовлень від покупця або доказів узгодження сторонами угоди відповідних додатків до вказаного договору, суду не надано. Нічого про це не значиться і в акті перевірки.

Як доказ здійснення господарських операцій на виконання умов вказаного договору позивачем у справі до перевірки контролюючому органу надані наступні видаткові накладні за березень 2013 року: № 44 від 04.03.2013 на суму 43 274,38 грн. (акт приймання від 04.03.2013), № 32 від 06.03.2013 на суму 4316,40 грн. (акт приймання від 06.03.2013), № 33 від 07.03.2013 на суму 5455,20 грн. (акт приймання від 07.03.2013), № 34 від 11.03.2013 на суму 59 498,00 грн. (акт приймання від 11.03.2013), № 45 від 11.03.2013 на суму 40 252,18 грн. (акт приймання від 11.03.2013), № 37 від 13.03.2013 на суму 31 108 грн. (акт приймання від 13.03.2013), № 35 від 13.03.2013 на суму 41 900,00 грн. (акт приймання від 13.03.2013), № 36 від 13.03.2013 на суму 41 900,00 грн. (акт приймання від 13.03.2013), № 38 від 15.03.2013 на суму 6 642,72 грн. (акт приймання від 15.03.2013), № 39 від 15.03.2013 на суму 126 грн. (акт приймання від 15.03.2013), № 46 від 15.03.2013 на суму 55 536,90 грн. (акт приймання від 15.03.2013), № 40 від 20.03.2013 на суму 511,20 грн. (акт приймання від 20.03.2013), № 47 від 20.03.2013 на суму 58491,79 грн. (акт приймання від 20.03.2013), №48 від 22.03.2013 на суму 24 226,06грн. (акт приймання від 22.03.2013), № 41 від 26.03.2013 на суму 2 688,00 грн. (акт приймання від 26.03.2013), № 49 від 27.03.2013 на суму 1 207,46 грн. (акт приймання від 27.03.2013), № 43 від 28.03.2013 на суму 2 151,60 грн. (акт приймання від 28.03.2013), № 42 від 28.03.2013 на суму 714,00 грн. (акт приймання від 28.03.2013) - всього на загальну суму 419 999,90 грн. та податкові накладні за березень 2013 року № 1 від 04.03.2013, № 2 від 06.03.2013; № 3 від 07.03.2013, № 3 від 11.03.2013, № 5 від 11.03.2013, № 8 від 13.03.2013, № 6 від 13.03.2013, № 7 від 13.03.2013, № 9 від 15.03.2013, № 10 від 15.03.2013, № 11 від 15.03.2013, № 12 від 20.03.2013, № 13 від 20.03.2013, № 14 від 22.03.2013, № 15 від 26.03.2013, № 16 від 27.03.2013, № 18 від 28.03.2013, № 17 від 28.03.2013.

Поставки товару за травень 2013 року між позивачем та його контрагентом ТОВ «Трансавто» оформлені видатковими накладними № 64 від 07.05.2013 на суму 47 000,00 грн. (акт приймання від 07.05.2013), № 65 від 08.05.2013 на суму 39 010,00 грн. (акт приймання від 08.05.2013), № 66 від 13.05.2013 на суму 24 850,00 грн. (акт приймання від 13.05.2013), № 67 від 16.05.2013 на суму 20 400,00 грн. (акт приймання від 16.05.2013), № 62 від 20.05.2013 на суму 7 041,74 грн. (акт приймання від 20.05.2013), № 63 від 20.05.2013 на суму 900,00 грн. (акт приймання від 20.05.2013), № 68 від 27.05.2013 на суму 19 320,00 грн. (акт приймання від 27.05.2013) - всього на загальну суму 158 521,70 грн. та податковими накладними № 2 від 07.05.2013, № 3 від 08.05.2013, № 4 від 13.05.2013, № 5 від 16.05.2013, № 6 від 20.05.2013, № 7 від 20.05.2013, № 8 від 27.05.2013.

У серпні 2013 року оформлення придбання товару здійснено за видатковими накладними: № 103 від 01.08.2013 на суму 7 053,12 грн., № 105 від 02.08.2013 на суму 2 304,04 грн., № 106 від 05.08.2013 на суму 1 325,14 грн., № 97 від 06.08.2013 на суму 54 324,80 грн., № 93 від 08.08.2013 на суму 38 300,00 грн., № 107 від 09.08.2013 на суму 56 721,70 грн., № 94 від 12.08.2013 на суму 48 258,00 грн., № 108 від 13.08.2013 на суму 55 358,90 грн., № 109 від 15.08.2013 на суму 49 963,20 грн. (акт приймання від 15.08.2013), № 95 від 16.08.2013 на суму 1 134.00 грн., № 110 від 19.08.2013 на суму 51 413,00 грн., № 111 від 22.08.2013 на суму 48 260,10 грн., № 98 від 23.08.2013 на суму 24 304,02 грн., № 112 від 27.08.2013 на суму 42 895,40 грн., № 99 від 29.08.2013 на суму 864,00 грн., № 113 від 29.08.2013 на суму 22 504,20 грн., № 10 від 30.08.2013 на суму 483,00 грн., № 104 від 30.08.2013 на суму 3 549,31 - всього на загальну суму 509 015,90 грн., а також податковими накладними № 1 від 01.08.2013, № 2 від 02.08.2013, № 3 від 05.08.2013, № 4 від 06.08.2013, № 5 від 08.08.2013, № 6 від 09.08.2013, №7 від 12.08.2013, № 8 від 13.08.2013, № 9 від 15.08.2013, № 10 від 16.08.2013, № 11 від 19.08.2013, № 12 від 22.08.2013, № 14 від 23.08.2013, № 15 від 27.08.2013, № 16 від 29.08.2013, № 17 від 29.08.2013, № 18 від 30.08.2013, № 19 від 30.08.2013.

Умовами п. 5.1 договору поставки № 1 від 01.11.2012 передбачено, що доставка продукції здійснюється транспортом покупця. Адреса складу доставки зазначається покупцем у замовлені або узгоджується сторонами у відповідному додатку.

Як доказ транспортування придбаного товариством товару до перевірки були надані наступні товарно-транспортні накладні: № 60-313 від 06.03.2013, № 110-313 від 11.03.2013, № 130-313 від 13.03.2013, № 150-313 від 15.03.2013, № 080513 від 08.05.2013, № 160513 від 16.05.2013, № 200513 від 20.05.2013, № 270513 від 27.05.2013, № 608 від 06.08.2013, № 908 від 09.08.2013, № 138 від 13.08.2013, № 228 від 22.08.2013, № 238 від 23.08.2013, № 298 від 29.08.2013.

Решти ТТН товариством до перевірки не надавались, а наведені вище не охоплюють в повному обсязі весь обсяг постачання товарів від ТОВ «Трансавто».

Оплата придбаного товару позивачем здійснена частково шляхом перерахування грошових коштів на р/р ТОВ «Трансавто» (перелік платіжних документів наведений контролюючим органом на стор. 12 акту перевірки). Станом на час проведення перевірки по рахунку 631 позивача по ТОВ «Трансавто» залишається рахуватися кредиторська заборгованість в сумі 913 889,43 грн.

Вказані документи містять обов'язкові реквізити, не мають явних ознак дефектів форми, однак, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з положенням п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Обов'язкове встановлення факту поставки товару або надання послуг як підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, викладеній, зокрема в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Вирішуючи питання про фактичне здійснення сторонами господарських операцій з надання послуг суд виходить з наступного.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суд критично оцінює подані позивачем до перевірки первинні документи з огляду на наступне.

Так, згідно ТТН № 60-313 від 06.03.2013 позивачу доставлялись метизи на суму 8 794,44 грн. згідно РН-67 та металопрокат в асортименті на суму 38869,00 грн. згідно РН-17. Однак, ані номери супровідних документів, ані суми зазначені у вказаній ТТН не відповідають даним, визначеним у видаткових накладних за 04.03.2013 та 06.03.2013; відповідно до ТТН № 110-313 від 11.03.2013 позивачу доставлялась втулка 002 в кількості 142 шт. на суму 53 548,20 згідно РН-109 та металопрокат в асортименті 5 тн. на суму 36 197,05 згідно РН-110. В даному випадку не відповідає дійсності ані номери супровідних документів, ані вартість товару, що зазначена у видаткових накладних за вказане число; згідно ТТН № 130-313 від 13.03.2013 товариству доставлялись втулки 002 в кількості 100шт. на суму 37 710,00 згідно РН-136, в кількості 100 шт. на суму 37 710,00 грн. згідно РН-137 та 80 шт. на суму 27997,20 грн. згідно РН-138. В даному випадку не відповідає дійсності ані номери супровідних документів, ані вартість товару, що зазначена у видаткових накладних за вказане число; згідно ТТН № 150-313 від 15.03.2013 товариству доставлялись метизи в кількості 280 кг. на суму 6386,69 грн. згідно РН-160 та металопрокат в кількості 8,487тн. на суму 49 928,77 грн. згідно РН-161. Однак, ані номери супровідних документів, ані суми зазначені у вказаній ТТН не відповідають даним, визначеним у видаткових накладних за 15.03.2013; згідно ТТН № 080513 від 08.05.2013 товариству доставлявся металопрокат в загальній кількості 1,830 тн на загальну суму 79 934,40 грн. згідно РН-338 та РН-339. В даному випадку не відповідає дійсності ані номери супровідних документів, ані вартість товару, що зазначена у видаткових накладних за 07.05.2013 та 08.05.2013; згідно ТТН № 160513 від 16.05.2013 товариству доставлявся металопрокат в загальній кількості 6,5 тн на загальну суму 42 000,00 грн. згідно РН-340 та РН-341. В даному випадку не відповідає дійсності ані номери супровідних документів, ані вартість товару, що зазначена у видаткових накладних за 13.05.2013 та 16.05.2013; згідно ТТН № 200513 від 20.05.2013 товариству доставлявся металопрокат в кількості 0,9тн. на суму 6541,20 грн. згідно РН-342 та метизи в кількості 40 кг. на суму 837,00 грн. згідно РН-343. В даному випадку не відповідає дійсності ані номери супровідних документів, ані вартість товару, що зазначена у видаткових накладних за 20.05.2013; згідно ТТН № 270513 від 27.05.2013 товариству доставлявся металопрокат в кількості 2,8 тн. на загальну суму 17 808,00 грн. згідно РН-344. Однак, не відповідає дійсності ані номер супровідного документу, ані вартість товару, що зазначена у видатковій накладній за 27.05.2013; згідно ТТН № 298 від 29.08.2013 товариству доставлявся металопрокат в загальній кількості 9,34 тн. та метизи в кількості 263,00 кг. на загальну суму 61 498,59 грн. згідно РН-2708-12, РН-2908-6 та РН-2908-5. В даному випадку не відповідає дійсності ані номери супровідних документів, ані вартість товару, ані асортимент, що зазначені у видаткових накладних за 27.08.2013 та 29.08.2013; згідно ТТН № 238 від 23.08.2013 товариству доставлявся металопрокат в загальній кількості 3,38 тн. на загальну суму 22 565,44 грн. згідно РН-2308-2. В даному випадку не відповідає дійсності ані номери супровідних документів, ані вартість товару, що зазначена у видатковій накладній за 23.08.013; згідно ТТН № 228 від 22.08.2013 товариству доставлявся металопрокат та метизи на загальну суму 139 298,54 грн. згідно РН-1508-5, РН-1608-6, РН-1908-13 та РН-2208-6. В даному випадку не відповідає дійсності ані асортимент товару та його кількість, ані номери супровідних документів, ані вартість товару, що зазначена у видаткових накладних за 16.08.2013, 19.08.2013 та 22.08.2013; згідно ТТН № 138 від 13.08.2013 товариству доставлявся металопрокат в кількості 7,7тн. та втулка в кількості 126 шт. на загальну суму 96 335,90 грн. згідно РН-1308-4 та РН-1208-8. В даному випадку не відповідає дійсності ані номери супровідних документів, ані вартість товару, що зазначена у видаткових накладних за 12.08.2013 та 13.08.2013; згідно ТТН № 908 від 09.08.2013 товариству доставлявся металопрокат в кількості 8,85 тн. та втулка в кількості 100шт. на загальну суму 88 373,82 грн. згідно РН-0908-08 та РН-0808-14. В даному випадку не відповідає дійсності ані номери супровідних документів, ані вартість товару, що зазначена у видаткових накладних за 08.08.2013 та 09.08.2013; згідно ТТН № 608 від 06.08.2013 товариству доставлявся металопрокат в загальній кількості 8 тн на загальну суму 50 471,71 грн. згідно РН-0608-13. В даному випадку не відповідає дійсності ані номер супровідного документа, ані вартість товару, що зазначена у видатковій накладній за 06.08.2013.

Проаналізований перелік ТТН, який надавався платником до перевірки, не повністю охоплює поставку товару від ТОВ «Трансавто». Під час розгляду справи позивач подавав до суду засвідчені копії інших ТТН, які охоплювали решту поставок, але без обґрунтування неможливості їх подання контролюючому органу в ході проведеної перевірки.

Більш того, слід наголосити на тому, що і в адміністративному позові, і в письмових поясненнях від 24.05.2016 вх. № 15852 позивач підтримував ту позицію, що транспортування товару здійснювалось підприємством ТОВ «Транс-компані», замовником виступав ТОВ «Трансавто», вантажовідправником - ТОВ «Елтекс», а отримувачем, відповідно позивач. Однак, у письмових поясненнях від 15.06.2016 вх.№ 18332 позивач змінив свою позицію, пославшись на отримання від свого контрагента - ТОВ «Трансавто» листа, в якому говорилось про помилково надані раніше копії ТТН. В свою чергу суду надано ксерокопії ТТН, в яких перевізником та вантажовідправником є ТОВ «Трансавто», а замовником та вантажоотримувачем - ПАТ «Токмацький завод «Прогрес».

Подані представником позивача у судові засідання додаткові та нові ТТН, які не надавались до перевірки, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд вважає, що платник податків в даному випадку знехтував вимогами положень ст. 44 ПК України, тому до нього мають бути застосовані наслідки визначені положенням п. 44.6 ст. 44 ПК України, а саме суд вважає, що на момент проведення перевірки податковим органом у позивача вказані первинні документи були відсутні.

Вказані документи судом долучені до справи, проте не можуть вважатись належними та допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України, оскільки їх достовірність викликає сумнів.

Також, суд зазначає, що оприбуткування придбаного товару, як зазначалось вище, відбувалось позивачем згідно актів приймання, які датовані тими ж датами як і видаткові накладні за якими поставлявся товар. При співставленні судом часового проміжку актів приймання та ТТН згідно яких нібито перевозився придбаний позивачем товар, то з'ясувалось, що більшість з них датовані раніше (датою виписки видаткової накладної), ані ж виписані ТТН на їх перевезення.

Відносно безпосереднього контрагента позивача - ТОВ «Трансавто» в акті перевірки зазначено, що інформацією АС «Податковий блок» підсистеми «Результати співставлення ПЗ та ПК» встановлено розбіжність в частині завищення податкового кредиту ПАТ «Токмацький завод «Прогрес» по взаємовідносинам з ТОВ «Трансавто» за березень та травень 2013 року, оскільки контрагент позивача не декларував податкові зобов'язання по господарським взаємовідносинам із ПАТ «Токмацький завод «Прогрес».

Крім того, з актів перевірок податкових органів відносно ТОВ «Трансавто» встановлено, що останнє не має виробничих потужностей, складських приміщень, наявного автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

З огляду на приписи ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, і виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, так як реальність господарських операцій саме з цим контрагентом не знайшла підтвердження добутими по справі доказами.

Таким чином, суд не знаходить підстав для висновку про реальність господарських операцій з постачання товарів між позивачем - Товариства з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» та його контрагентом - ТОВ «Трансавто», так як матеріали справи не доводять фактичного здійснення господарських операцій, що згідно з актом перевірки від 05.06.2015 № 219/22/02969981 і стало підставою для висновку податкового органу про заниження податку на додану вартість на загальну суму 184 839 грн.

Суд також зазначає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Щодо доводів позивача про недотримання контролюючим органом процедури узгодження податкового компромісу суд зазначає таке.

За допомогою програмно-апаратного комплексу «Діловодство спеціалізованого суду» з'ясовано, а також не заперечується сторонами, що ПАТ «Токмацький завод «Прогрес» звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування рішення від 26.08.2015р. №3225/10/22-013 про недосягнення процедури податкового компромісу та зобов'язання вчинити певні дії (справа № 808/295/16 с. Дуляницька).

Отже, питання дотримання контролюючим органом вимог чинного законодавства, зокрема, щодо строків і процедури проведення узгодження податкового компромісу, є предметом розгляду адміністративної справи № 808/295/16.

Тому, оскільки позивач у прохальній частині вказаного адміністративного позову не ставив на вирішення суду питання щодо протиправних дій чи бездіяльності Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області в цій частині, то дослідження питання дотримання процедури податкового компромісу не належить до предмету доказування по вказаній справі.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Долучені до справи докази в повній мірі підтверджують правомірність висновків Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області щодо порушення товариством вимог п. 185.1 ст. 185, ст.. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст.201 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 184 839 грн., а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2015 №0000472201 відсутні.

З огляду на це, у задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» слід відмовити повністю.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до частини третьої статті 160 КАС України.

Суддя М.С. Лазаренко