Постанова

від 26.10.2016 по справі 808/412/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2016 рокусправа № 808/412/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 808/412/16 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» (далі - позивач) звернулося суду з позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.07.2015 року в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Трансавто» в сумі 181 256 грн. за основним платежем та 90 628 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.07.2015 року в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 181 256 грн. за основним платежем та 90 628 грн. штрафних санкцій.

Апеляційна скарга мотивована тим, що по операціям з ТОВ «Трансавто» позивач мав в наявності всі податкові накладні, а тому мав право на формування податкового кредиту. При цьому всі товари, придбані у вказаного контрагента, були використані ТДВ «Токмацький завод «Прогрес» у виробах, що постачались ПАТ «Запоріжтрансформатор», що підтверджується даними з оборотно-сальдових відомостей та лімітно-розрахункових карток. Факт оплати поставленого їм товару підтверджується банківськими виписками, які мають усі обов'язкові реквізити, в той час, як наявність кредиторської заборгованості між контрагентами не може бути свідченням нереальності господарських відносин, а може вказувати лише на неналежне виконання сторонами умов договору щодо строків поставки та оплати. Товарно-транспортні накладні не є тими первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції з поставки товару та набуття права власності на нього, оскільки відображають відомості про господарську операцію перевезення.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, АТ В«Токмацький завод В«ПрогресВ» зареєстроване 27.10.1994 р. Токмацькою районною державною адміністрацією, про що видано свідоцтво від 27.10.1994 № 11021200000000192 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби м. Токмак 25.01.1995 р. за № 008011.

На підставі наказу № 148 від 05.05.2015 р. та на підставі направлення, виданого Токмацькою ОДПІ від 06.06.2015 р. № 29, завідувачем сектору перевірок з окремих питань відділу податкового аудиту Токмацької ОДПІ радником податкової та митної справи ІІІ рангу ОСОБА_1, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 3 підрозділу 9-2 розділу ХХ В«Перехідні положенняВ» Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ В«Токмацький завод В«ПрогресВ» з питань перевірки суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу по здійсненим господарським операціям з контрагентами ТОВ В«ТрансавтоВ» , код 22161620 за березень 2013, травень 2013 року та серпень 2013 з ТОВ В«ТехнопромгрупВ» , код 37301047 за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 05.06.2015 р. № 219/22/02969981.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 185.1 ст. 185, ст.. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 184 839 грн., в т.ч. за березень 2013 року в сумі 70 000 грн., травень 2013 року в сумі 26 420 грн., за червень 2013 року в сумі 3 583 грн., за серпень 2013 року в сумі 84 836 грн.

15 липня 2015 року Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення ПАТ В«Токмацький завод В«ПрогресВ» податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 277 259,00 грн., в т.ч. 184 839,00 грн. за основним платежем та 92 420,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відомості, що містяться у наданих до перевірки ТТН, не відповідають даним, визначеним у видаткових накладних, а саме номери супровідних документів, суми товарів. Крім того, наданий до перевірки перелік ТТН не охоплює повністю поставку товару від ТОВ «Трансавто». Також при співставленні відомостей з ТТН та актів приймання встановлено, що останні виписані раніше за товарно-транспортні накладні.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Трансавто» та з ТОВ «Технопромгруп», при цьому відносно останнього контрагента позивач зменшив позовні вимоги, фактично визнавши правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому взаємовідносини ТДВ «Токмацький завод «Прогрес» з ТОВ «Технопромгруп» колегією суддів не перевіряються.

Так, між ТДВ «Токмацький завод «Прогрес»» (продавець) та ТОВ «Трансавто» було (покупець) укладено договір поставки № 1 від 01.11.12 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1 цього договору, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами даного договору (а.с.66-68 Том 1).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджується сторонами у відповідних додатках.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем було надано наступні документи:

видаткові накладні за березень 2013 року: № 44 від 04.03.2013 на суму 43 274,38 грн. (акт приймання від 04.03.2013 р.), № 32 від 06.03.2013 р. на суму 4316,40 грн. (акт приймання від 06.03.2013 р.), № 33 від 07.03.2013 р. на суму 5455,20 грн. (акт приймання від 07.03.2013 р.), № 34 від 11.03.2013 р. на суму 59 498,00 грн. (акт приймання від 11.03.2013 р.), № 45 від 11.03.2013 р. на суму 40 252,18 грн. (акт приймання від 11.03.2013 р.), № 37 від 13.03.2013 р. на суму 31 108 грн. (акт приймання від 13.03.2013 р.), № 35 від 13.03.2013 р. на суму 41 900,00 грн. (акт приймання від 13.03.2013 р.), № 36 від 13.03.2013 р. на суму 41 900,00 грн. (акт приймання від 13.03.2013 р.), № 38 від 15.03.2013 р. на суму 6 642,72 грн. (акт приймання від 15.03.2013 р.), № 39 від 15.03.2013 р. на суму 126 грн. (акт приймання від 15.03.2013 р.), № 46 від 15.03.2013 р. на суму 55 536,90 грн. (акт приймання від 15.03.2013 р.), № 40 від 20.03.2013 р. на суму 511,20 грн. (акт приймання від 20.03.2013 р.), № 47 від 20.03.2013 р. на суму 58491,79 грн. (акт приймання від 20.03.2013 р.), №48 від 22.03.2013 р. на суму 24 226,06 грн. (акт приймання від 22.03.2013 р.), № 41 від 26.03.2013 р. на суму 2 688,00 грн. (акт приймання від 26.03.2013 р.), № 49 від 27.03.2013 р. на суму 1 207,46 грн. (акт приймання від 27.03.2013 р.), № 43 від 28.03.2013 р. на суму 2 151,60 грн. (акт приймання від 28.03.2013 р.), № 42 від 28.03.2013 р. на суму 714,00 грн. (акт приймання від 28.03.2013 р.) - всього на загальну суму 419 999,90 грн. та податкові накладні за березень 2013 року № 1 від 04.03.2013 р., № 2 від 06.03.2013 р.; № 3 від 07.03.2013 р., № 3 від 11.03.2013 р., № 5 від 11.03.2013 р., № 8 від 13.03.2013 р., № 6 від 13.03.2013 р., № 7 від 13.03.2013 р., № 9 від 15.03.2013 р., № 10 від 15.03.2013 р., № 11 від 15.03.2013 р., № 12 від 20.03.2013 р., № 13 від 20.03.2013 р., № 14 від 22.03.2013 р., № 15 від 26.03.2013 р., № 16 від 27.03.2013 р., № 18 від 28.03.2013 р., № 17 від 28.03.2013 р.

за травень 2013 року видаткові накладні № 64 від 07.05.2013 р. на суму 47 000,00 грн. (акт приймання від 07.05.2013 р.), № 65 від 08.05.2013 р. на суму 39 010,00 грн. (акт приймання від 08.05.2013 р.), № 66 від 13.05.2013 р. на суму 24 850,00 грн. (акт приймання від 13.05.2013 р.), № 67 від 16.05.2013 р. на суму 20 400,00 грн. (акт приймання від 16.05.2013 р.), № 62 від 20.05.2013 р. на суму 7 041,74 грн. (акт приймання від 20.05.2013 р.), № 63 від 20.05.2013 р. на суму 900,00 грн. (акт приймання від 20.05.2013 р.), № 68 від 27.05.2013 р. на суму 19 320,00 грн. (акт приймання від 27.05.2013 р.) - всього на загальну суму 158 521,70 грн. та податковими накладними № 2 від 07.05.2013 р., № 3 від 08.05.2013 р., № 4 від 13.05.2013 р., № 5 від 16.05.2013 р., № 6 від 20.05.2013 р., № 7 від 20.05.2013 р., № 8 від 27.05.2013 р.

за серпень 2013 року видаткові накладні: № 103 від 01.08.2013 р. на суму 7 053,12 грн., № 105 від 02.08.2013 р. на суму 2 304,04 грн., № 106 від 05.08.2013 р. на суму 1 325,14 грн., № 97 від 06.08.2013 р. на суму 54 324,80 грн., № 93 від 08.08.2013 р. на суму 38 300,00 грн., № 107 від 09.08.2013 р. на суму 56 721,70 грн., № 94 від 12.08.2013 р. на суму 48 258,00 грн., № 108 від 13.08.2013 р. на суму 55 358,90 грн., № 109 від 15.08.2013 р. на суму 49 963,20 грн. (акт приймання від 15.08.2013), № 95 від 16.08.2013 р. на суму 1 134,00 грн., № 110 від 19.08.2013 р. на суму 51 413,00 грн., № 111 від 22.08.2013 р. на суму 48 260,10 грн., № 98 від 23.08.2013 р. на суму 24 304,02 грн., № 112 від 27.08.2013 р. на суму 4 895,40 грн., № 99 від 29.08.2013 р. на суму 864,00 грн., № 113 від 29.08.2013 р. на суму 22 504,20 грн., № 10 від 30.08.2013 р. на суму 483,00 грн., № 104 від 30.08.2013 р. на суму 3 549,31 - всього на загальну суму 509 015,90 грн., а також податковими накладними № 1 від 01.08.2013 р., № 2 від 02.08.2013 р., № 3 від 05.08.2013 р., № 4 від 06.08.2013 р., № 5 від 08.08.2013 р., № 6 від 09.08.2013 р., №7 від 12.08.2013 р., № 8 від 13.08.2013 р., № 9 від 15.08.2013 р., № 10 від 16.08.2013 р., № 11 від 19.08.2013 р., № 12 від 22.08.2013 р., № 14 від 23.08.2013 р., № 15 від 27.08.2013 р., № 16 від 29.08.2013 р., № 17 від 29.08.2013 р., № 18 від 30.08.2013 р., № 19 від 30.08.2013 р.

Факт оплати поставленого товару підтверджується частково шляхом перерахування грошових коштів на р/р ТОВ В«ТрансавтоВ» (перелік платіжних документів наведений контролюючим органом на стор. 12 акту перевірки). Станом на час проведення перевірки по рахунку 631 позивача по ТОВ В«ТрансавтоВ» залишається рахуватися кредиторська заборгованість в сумі 913 889,43 грн. в той же час, позивачем не заперечується той факт, що за ними рахується відповідна заборгованість та зазначається, що вона може бути стягнута в судовому порядку.

Виходячи зі змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договору з контрагентом, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

При цьому колегія суддів зазначає, що до вказаних первинних документів у податкового органу претензій не виникало.

Фактично висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та вказаним контрагентом були, зокрема здійснені на підставі інформації, отриманої з баз даних (а.с.27-28 Том 1) по ланцюгу постачання. Разом з тим, така інформація міститься у базах даних без встановлення у судовому порядку будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Отже, висновки податкового органу, зроблені з огляду на інформацію, що міститься в базах даних, носять характер припущень про те, що у вказаного контрагента відсутні власні основні засоби, складські приміщення, трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, при цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

До того ж, як вбачається з пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні апеляційного суду, податковий орган не має зауважень щодо податкового обліку позивача при укладенні угод з вказаними контрагентами, а саме відносно руху товару, його оплати та використання у власній господарській діяльності.

Натомість, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з ненадання податкової звітності контрагентами позивача за вказаний період, що в силу приписів ст.61 Конституції України, є неприпустимим, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносно висновків суду першої інстанції про нереальність господарських відноси з огляду на те, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні та видаткові накладні містять розбіжності в частині зазначення номерів супровідних документів та вартості товару, так само відповідні розбіжності містяться і між товарно-транспортними накладними та актами приймання товару, які датовані раніше, а саме датою виписки накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зауважує, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалах Вищого адміністратиного суду України від 16 квітня 2013 року по справі № К/800/9087/13 та від 19 лютого 2013 року по справі № К/9991/64514/11.

Посилаючись на приписи п. 44.6. ст. 44 ПК України, як на підставу не прийняття товарно-транспортних накладних, суд першої інстанції не звернув уваги, що копії останніх під час перевірки були надані, але помилково відносно іншої поставки. В той же час, належні копії товарно-транспортних накладних було отримано позивачем за їх запитом від 27.05.2016 року № 170 від ТОВ "Трансавто" та надано до суду першої інстанції.

При цьому поставлені ТОВ "Транасавто" товари були використані позивачем у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані ПАТ "Запоріжтрансформатор", на підтвердження чого ТДВ "Токмацький завод "Прогрес" були надані договори підряду, картки складського обліку матеріалів, акти виконаних робіт, видаткові накладні, лімітно-розрахункові карти.

На підставі викладеного, колегія суддів пниходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.07.2015 року в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Трансавто» в сумі 181 256 грн. за основним платежем та 90 628 грн. штрафних (фінансових) санкцій не відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування в оскаржуваній частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, колегія суддів виходить з приписів ст. 94 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання .

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 808/412/16 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.07.2015 року в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Трансавто» в сумі 181 256 грн. за основним платежем та 90 628 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Токмацький завод «Прогрес» за рахунок бюджетних асигнувань Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області суму сплаченого судового збору у розмірі 8733 грн.69 коп. (вісім тисяч сімсот тридцять три гривні 69 коп.).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова