Постанова

від 04.07.2016 по справі 808/9162/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року о/об 11 год. 43 хв.Справа № 808/9162/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1

(діє на підставі довіреності б/н від 16.02.2016)

від позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності б/н від 16.02.2016)

від відповідача - ОСОБА_3

(діє на підставі довіреності № 19368/08-30-10-024 від 27.08.2015)

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 30 липня 2015 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в липні 2015 року співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укренержи Холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Анімус» (код за ЄДРПОУ 35370758), що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2015 року, за результатами якої складено акт №70/08-30-22-02/38949190 від 29 липня 2015 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 30 липня 2015 року щодо визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 245000,00 грн. Позивач вказує на те, що висновки, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на результатах повної, всебічної та об'єктивної перевірки. Твердження перевіряючих про фіктивність господарської діяльності ТОВ «Анімус», а як наслідок недійсність угод, укладених за участі даного підприємства, є лише їхньою суб'єктивною думкою, яка не має свого фактичного підтвердження. В акті перевірки податковим органом не наведено жодних фактів узгодженості дій посадових осіб ТОВ «Укренержи Холдинг» з його контрагентом - ТОВ «Анімус», з метою незаконного отримання податкової вигоди чи їх обізнаності з такими діями, а відтак підприємство позивача не повинно нести відповідальність за можливі неправомірні дії, вчинені його контрагентом. Представник позивача вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» було дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Анімус». Фактичне надання послуг за укладеним договором транспортного експедирування з вказаним контрагентом підтверджується первинними документами фінансово-господарської діяльності підприємства позивача (договором, актами приймання-здачі наданих послуг та податковими накладними, платіжними дорученнями). Всі вищезазначені документи за своєю формою повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» щодо первинних облікових документів, а тому мали бути визнані ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя належним підтвердженням здійснених фінансово-господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» та ТОВ «Анімус».

В судовому засіданні 04 липня 2016 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях від 22 лютого 2016 року вх.№5994, в яких, з посиланням на норми Податкового кодексу України зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» на підтвердження виконання умов договору №04/03/15-1 від 04 березня 2015 року під час перевірки не було надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи. У зв'язку з ненаданням підприємством товарно-транспортних накладних або подорожніх листів не можливо підтвердити факт надання послуг транспортування. Разом з тим зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Анімус» формує основну частину податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з постачальниками, які не декларують податкові зобов'язання по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Анімус». А також відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку у березні на Товариство з обмеженою відповідальністю «Анімус» працювало три особи. Інші шість були звільнені з роботи - 02 березня 2015 року, ще троє - 28 лютого 2015 року. У квітні 2015 року на Товариство з обмеженою відповідальністю «Анімус» за трудовим договором працювало 2 особи. Таким чином, враховуючи кількість працюючих на Товариство з обмеженою відповідальністю «Анімус» у березні, квітні 2015 року, можна дійти висновку, що працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Анімус» не могли виконати послуги на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренерджи Холдинг» за договором поставки №04/03/15-1 від 04 березня 2015 року.

В судовому засіданні 04 липня 2016 року представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 04 липня 2016 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг», 24 жовтня 2013 року за адресою: 69013, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9, ідентифікаційний код 38949190.

На підставі направлення від 22 липня 2015 року № 347, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області: ОСОБА_4 - начальником відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 22 липня 2015 року №365 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» (код за ЄДРПОУ 38949190) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС» (код за ЄДРПОУ 35370758), що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2015 року.

Перевірка проводилась з 22 липня 2015 року по 24 липня 2015 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки №70/08-30-22-02/38949190 від 29 липня 2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» (код за ЄДРПОУ 38949190) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС» (код за ЄДРПОУ 35370758), що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за березень, квітень 2015 року».

Висновками акту перевірки №70/08-30-22-02/38949190 від 29 липня 2015 року встановлено, що позивачем порушено підпункт 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення на загальну суму 245 000 грн. у тому числі: березень 2015 року -55 000 грн.; квітень 2015 року - 190 000 грн.

На підставі акту перевірки №70/08-30-22-02/38949190 від 29 липня 2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 30 липня 2015 року, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 245 000,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» подано первинну скаргу до Головного управління ДФС у Запорізькій області, яку залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 30 липня 2015 року - без змін.

Не погодившись з рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» підготовлено та подано повторну скаргу до ДФС України, яку залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 30 липня 2015 року - без змін.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0001162202 від 30 липня 2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» звернулося з цим адміністративним позовом до суду.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС» (як експедитором) укладено договір про надання послуг №04/03/15-1 від 04 березня 2015 року.

Відповідно до пункту 1 Договору №04/03/15-1 від 04 березня 2015 року експедитор зобов'язаний по завданню замовника надати послугу щодо організації перевезення негабаритного великовагового вантажу, а замовник зобов'язаний сплатити за такі послуги.

Предметом такого договору є надання наступних послуг:

- розвантаження трансформатору типу ТДЦ-430000/330-УХЛ1 у кількості 1 (один) штуки (заводський номер 162425) та комплектуючих вузлів до нього від залізничного транспорту;

- по перевезенню трансформатору типу ТДЦ-430000/330-УХЛ1 у кількості 1 (один) штуки (заводський номер 162425) та комплектуючих вузлів до нього по маршруту: м. Сокиряни станція «Сокиряни» Львовський ж/д м. Новодністровськ, філія «дирекція по будівництву Дністровської ГАЕС» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенего» автомобільним транспортом.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до суду надано:

- договір про надання послуг №04/03/15-1 від 04 березня 2015 року;

- акт приймання-передачі від 28 квітня 2015 року наданих експедиторських послуг за договором №04/03/15-1 від 04 березня 2015 року;

- банківські виписки;

- податкову накладну №156 від 27 березня 2015 року;

- податкову накладну №37 від 06 квітня 2015 року;

- податкову накладну №126 від 23 квітня 2015 року;

- податкову накладну №127 від 27 квітня 2015 року;

- договір від 02 березня 2015 року про надання послуг перевезення негабаритного великотоннажного вантажу;

- акт виконаних робіт від 28 квітня 2015 року.

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС».

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

1. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт надання послуг контрагентом.

2. Щодо реальності вчинених операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки №70/08-30-22-02/38949190 від 29 липня 2015 року відповідач зазначає, що «…У зв'язку з не наданням підприємством товарно-транспортних накладних або подорожніх листів не можливо підтвердити факт надання послуг транспортування …» (сторінка 11 ОСОБА_3 перевірки). Разом з тим, вказує на те, що «… З огляду на зазначене можна зробити висновок, що взаємовідносини між підприємствами Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» (код за ЄДРПОУ 38949190) з Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС» (код за ЄДРПОУ 35370758) у березні, квітні 2015 року базуються на можливості отримання податкової вигоди у вигляді первинних документів, на здійснення послуг без настання реальних господарських операцій пов'язаних з надання послуг та по яким неправомірно формується податковий кредит, та як наслідок не підтверджено суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» (код за ЄДРПОУ 38949190) у березні 2015 року - 55 000 грн., квітні 2015 року - 190 000 грн. Також в акті перевірки зазначено, що «…ТОВ «АНІМУС» перебуває на обліку зі станом 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Остання податкова звітність з ПДВ подана за квітень 2015р. Звітність з податку на прибуток підприємств ТОВ «АНІМУС» за 2014 рік не подано, а також звітність за формою №1 та №2 не подано, у зв'язку з чим неможливо встановити наявність основних засобів у власності підприємства. Також встановлено, ТОВ «АНІМУС» формує основну частину податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з постачальниками, які не декларують податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «АНІМУС». Так у березні ТОВ «АНІМУС» сформовано основну частину податкового кредиту за рахунок постачальника ТОВ «ТД «ЄВРОІНФО» (код за ЄДРПОУ 39432278) у сумі 2 354 601 грн. У квітні 2015 р. ТОВ «АНІМУС» сформовано основну частину податкового кредиту за рахунок постачальника ТОВ «КОМПАНІЯ «АНАЛІТИЧНО-ФІНАНСОВИИ МЕНЕДЖМЕНТ» (код за ЄДРПОУ 39432278) у сумі 993 496 грн.

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують надання послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІМУС»: договір надання послуг; акт приймання-передачі, податкові накладні, банківські виписки, та інші.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне отримання послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІМУС».

Стосовно твердження представника відповідача щодо малої кількість працюючих на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Анімус» у березні, квітні 2015 року, необхідно зазначити.

Позивачем надано до суду договір від 02 березня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальність «Чорноморенергоспецмонтаж» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анімус» (замовник). Предметом вказаного договору є надання послу з розвантаження та перевезення трансформатора типу ТДЦ-430000/330-УХЛ1 (заводський номер 162425). Послуги надаються експедитором за завданням замовника.

На виконання договору надано акт виконання послуг від 28 квітня 2015 року.

Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угоди, укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Також до матеріалів адміністративної справи представником позивача надана постанова старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження від 23 березня 2016 року.

В ході досудового слідства встановлено придбання підприємством позивачем трансформатору типу ТДЦ-430000/330УХЛ1.

Долучено до матеріалів справи матеріали кримінального провадження, які підтверджують монтаж, налагодження та введення в експлуатацію трансформатору типу ТДЦ-430000/330УХЛ1 № 162425.

Тобто, така обставина вказує на те, що при здійсненні господарських відносин зі своїми контрагентами позивач діяв в межах наданих йому законодавством повноваженнями.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України)). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНІМУС».

Однак, позивачем до суду надано: договір надання послуг; акт приймання-передачі, податкові накладні, банківські виписки, та інші.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Разом з тим, позивачем до суду, як доказ транспортування трансформатору типу ТДЦ-430000/330-УХЛ1 надано статті з Інтернет ресурсу відповідно до яких висвітлено новину про доставку на Дністровську ГАЕС трансформатору для третьої турбіни.

Тобто, транспортування трансформатору типу ТДЦ-430000/330-УХЛ1 є загальновідомим фактом.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує реальність господарських операцій.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій спростовуються наданими позивачем податковою та видатковою накладною, платіжними дорученнями, товарно-транспортною накладною.

Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

3. Підпунктом 14.1.181, підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

В пункті 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних..

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 та 201.8 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Господарські правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Анімус» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з надання послуг підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Отже, на підставі вищезазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» мало належним чином оформлену податкову накладну, яка одержана від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анімус» в акті перевірки відсутні.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 30 липня 2015 року прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг», є протиправним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №70/08-30-22-02/38949190 від 29 липня 2015 року щодо порушення позивачем підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України є помилковими та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 24 грудня 2015 року №637 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 3675,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 30 липня 2015 року винесене Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренержи Холдинг» з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 3675 (три тисячі шістсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов