Постанова

від 16.08.2016 по справі 922/1312/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа № 922/1312/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Довбиш А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 16.05.2016 року),

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.2060Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2016 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФормагВ» , м.Одеса

до Приватного підприємства В«Гешефт ПлюсВ» , м.Харків

про стягнення 83707,85 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРМАГ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства В«Гешефт ПлюсВ» про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 0811/12-01 від 08.11.2012 року, з урахуванням індексу інфляції на загальну суму 80167,85 грн. та 3% річних від суми боргу у розмірі 3540 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2016 року у справі № 922/1312/16 (суддя Суслова В.В.) в позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 16.08.2016 року не з'явився, однак надав суду клопотання від 12.08.2016 року про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням директора підприємства у відрядженні та неможливістю прибуття в дане судове засідання.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено неможливість направити в судове засідання іншого представника (окрім директора підприємства) та не зазначено, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

08 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ФормагВ» (експедитор) та Приватним підприємством В«Гешефт ПлюсВ» (клієнт) укладено договір транспортного експедирування №0811/12-01 (далі-договір) (а.с.18).

Відповідно до п. 1.1 договору, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконати митно - брокерські послуги.

В розділі 2 договору передбачено права експедитора:

укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/ її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які являються резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх зобов'язань за даним договором (п.2.1.1 договору);

представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями (п.2.1.2 договору);

залучати до виконання своїх обов'язків за договором інші організації та особи (п.2.1.3 договору);

отримувати від клієнта довіреність, заявку на надання транспортно-експедиційних послуг, документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків за договором (п.2.1.4 договору );

отримувати від клієнта відшкодування, узгоджених з ним додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі затрати здійснювались в інтересах клієнта (п.2.1.7 договору)

отримувати від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, затрат, штрафів та інших платежів, понесених в інтересах клієнта (п.2.1.9 договору).

Пунктом 2.4.13 договору передбачено обов'язок клієнта оплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах відвантаження, перевалу, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) у відповідності із рахунками портів, морських перевізників/їх агентів.

Клієнт також зобов'язаний, відповідно до п.2.4.15 договору, оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта.

Згідно п. 3.1. договору, послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на підставі виставлених експедитором рахунків в порядку та строки, передбачені п.3.2 договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів та здійснення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в строк, передбачений п.3.2 договору.

В п.3.2 договору визначено, що клієнт оплачує вказані в рахунках суми на розрахунковий рахунок експедитора у наступному порядку:

- 50% передоплати від загальної вартості наданих експедитором послуг до прибуття судна з вантажем до порту Одеса/Іллічівськ;

- 50% від загальної вартості наданих експедитором послуг протягом 7 (семи) календарних днів з дати доставки вантажу у митно-вантажне відділення клієнта.

Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку.

Відповідно до п.3.3 договору, вартість послуг експедитора узгоджується сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Розмір додаткових витрат, затрат, інших платежів, які необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов'язків за договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках до договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними та електронними повідомленнями.

В п.5.1 договору зазначено, що претензії, які виникають при виконанні даного договору, повинні бути пред'явлені протягом 2-х місяців з дня настання події, яка є підставою для їх пред'явлення.

Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2012 року, і якщо, одна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжуватися на кожен наступний календарний рік (п.7.1 договору).

В Додатку № 5 від 26.03.2013 року до договору (а.с.28 т.2) сторони узгодили вартість транспортно - експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення імпортного вантажу клієнта в контейнері ZIMU2556195 по маршруту п. Нінгбо (Китай) - Харків (Україна):

1.Морський фрахт п.Нінгбо - п.Одеса (на користь судноплавної лінії) - 10983,60 грн., в тому числі НДС 0 грн.;

2.Комплекс послуг з відвантаження вантажу в порту Одеса, транспортно-експедиційне обслуговування, автоперевозка п.Одеса - м.Харків - 16385,62 грн., в тому числі 20% НДС - 2730,94 грн.

Наведені ставки дійсні до 15.04.2013 року.

Додатком № 6 від 27.03.2013 року до договору (а.с.33 т.2) сторони погодили вартість транспортно - експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення імпортного вантажу клієнта в контейнері СМВU2391652 по маршруту п. Кінгдао (Китай) - Харків (Україна):

1.Морський фрахт п.Кінгдао - п.Одеса (на користь судноплавної лінії) - 11797,20 грн., в тому числі НДС 0 грн.;

2.Комплекс послуг з відвантаження вантажу в порту Одеса, транспортно-експедиційне обслуговування, автоперевозка п.Одеса - м.Харків - 16385,62 грн., в тому числі 20% НДС - 2730,94 грн.

Наведені ставки дійсні до 15.04.2013 року.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору та Додатку № 6 від 27.03.2013 року до нього, він надав відповідачу послуги на експедирування вантажу В«саунаВ» з п. Кінгдао (Китай) до м. Харків (Україна) у контейнері СМВU2391652.

За експедирування контейнеру СМВU2391652 позивач виставив відповідачу для оплати рахунки:

- № 1305079 від 14.05.2013 року на загальну суму 28 182, 82 гри. за морський фрахт, НРР, автоперевезення, ТЕО (а.с. 26 т.1);

- №1308022 від 01.08.2013 року на загальну суму 31 796, 16 грн. за зберігання, використання контейнерного обладнання та організацію догляду (а.с.27 т.1).

Відповідач повністю оплатив рахунок №1305079 від 14.05.2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями №817 від 12.06.2013 року на суму 12660,44 грн. та №877 від 02.08.2013 року на суму 16385,62 грн. (а.с.29,30 т.1).

Як зазначає позивач, рахунок №1308022 від 01.08.2013 року відповідач не оплатив.

В матеріалах справи міститься лист відповідача, в якому він гарантував позивачу здійснити оплату рахунку №1305079 від 14.05.2013 року, а також оплатити всі додаткові витрати (зберігання, демередж), які можуть виникнути при доставці вантажу з п. Одеса до м. Харкова (а.с.31 т.1).

В позовній заяві позивач також вказує, що надаючи послуги відповідачу по експедируванню контейнера СМВU2391652, позивач, в інтересах відповідача, здійснив додаткові витрати.

Так, за зберігання контейнеру СМВU2391652 та демередж (понаднормове використання контейнерного обладнання СМВU2391652) позивач сплатив Агенту морського перевізника Компанії "Formag Overseas Ltd." 845 доларів США та 2170 доларів США відповідно, що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 12.09.2013 року (а.с.32 т.1), рахунком Formag Overseas Ltd. № 40888 від 27.06.2013 року (а.с.33-36 т.1), актом виконаних робіт № 40888 від 27.06.2013 року (а.с.37 т.1).

Позивач зазначає, що оскільки офіційний курс НБУ становив 7,993 грн. за долар США, витрати експедитора склали 6754, 09 грн. та 17344,81 грн. відповідно.

Крім того, як зазначено в позові, відповідно до вимог чинного законодавства, експедитором за послуги надані на території України було нараховано 20% ПДВ.

Таким чином, позивач вважає, що розмір заборгованості за зберігання контейнеру СМВU2391652 становить 8104,91 грн. (в т.ч. ПДВ 1350,82 грн.); за демередж СМВU2391652 заборгованість складає 20813, 77 грн. (в т.ч. ПДВ 3468,96 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що за зважування контейнера СМВU2391652 позивач заплатив терміналу ТОВ В«Бруклін-Київ ПортВ» 69 грн., що підтверджується рахунком №5414 від 28.04.2013 року (а.с.38 т.1), актом виконаних робіт №5414 від 28.04.2013 року (а.с.40 т.1) та платіжним дорученням №10011 від 07.05.2013 року (а.с.41 т.1);

за використання інфраструктури терміналу позивач заплатив терміналу ТОВ В«Бруклін-Київ ПортВ» 15 грн., що підтверджується рахунком №8424 від 30.06.2013 року (а.с.42 т.1), актом виконаних робіт №8424 від 30.06.2013 року (а.с.48 т.1) та платіжним дорученням №10969 від 09.07.2013 року (а.с.56 т.1);

за використання інфраструктури порту позивачем було сплачено ДП «Адміністрація морських портів України» 180 грн. та 399, 66 грн., що підтверджується рахунком №330366 від 30.06.2013 року (а.с.57 т.1), актом виконаних робіт №330366 від 30.06.2013 року (а.с.65 т.1) та платіжним дорученням №10654 від 18.06.2013 року (а.с.66 т.1);

за обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика позивачем було сплачено ТОВ В«ЄвротерміналВ» 208 грн., що підтверджується рахунком №00001816 від 30.06.2013 року (а.с.67 т.1), актом про надання послуг №00001816 від 30.06.2013 року (а.с.87 т.1) та платіжними дорученнями №10485 від 06.06.2013 року (а.с.88 т.1) та №10550 від 10.06.2013 року а.с.89 т.1).

Таким чином, загальна сума неоплачених відповідачем послуг, які поніс позивач при експедируванні контейнеру СМВU2391652, на думку позивача, складає 29790,34 грн.

В позовній заяві позивач також зазначає, що на виконання умов договору та Додатку № 5 від 26.03.2013 року до договору до нього, він надав відповідачу послуги на експедирування вантажу „інфрачервона саунаВ» з п. Нінгбо (Китай) до м. Харкова (Україна) у контейнері ZIMU2556195 у квітні - червні 2013 року.

За експедирування контейнеру ZIMU2556195 позивач виставив відповідачу для оплати рахунки:

- №130580 від 14.05.2013 року на загальну суму 27369, 22 грн. за фрахт з п. Нінгбо до п. Одеса; НРР, ТЕО; автоперевезення з п. Одеса до м. Харків (а.с.90 т.1);

- №1308022 від 17.06.2013 року на загальну суму 8718, 77 грн. за зберігання контейнеру до 16.06.2013 року (а.с.91 т.1).

- № 1308023 від 01.08.2013 року на загальну суму 14219, 55 грн. за використання контейнерного обладнання та організацію догляду вантажу (а.с.92 т.1).

Відповідач повністю оплатив рахунок №130580 від 14.05.2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями №832 від 20.06.2013 р. на суму 6000 грн. (а.с.94 т.1) та №876 від 01.08.2013 року на суму 21369,22 грн. (а.с.95 т.1).

Також відповідач оплатив рахунок №1306222 від 17.06.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 868 від 19.07.2013 року на суму 8718,77 грн. (а.с.96 т.1).

Позивач зазначає, що рахунок № 1308023 від 01.08.2013 року відповідачем не оплачено.

В матеріалах справи міститься лист відповідача, в якому він гарантував позивачу здійснити оплату рахунку №130580 від 14.05.2013 року, а також оплатити всі додаткові витрати (зберігання, демередж), які можуть виникнути при доставці вантажу з п. Одеса до м. Харкова (а.с.97 т.1).

Як вказує позивач, надаючи послуги відповідачу по експедируванню контейнера ZIMU2556195, ним здійснено додаткові витрати:

за демередж (понаднормове використання контейнерного обладнання ZIMU2556195) позивачем було сплачено Агенту морського перевізника Компанії В« Formag Overseas Ltd.В» 1352,50 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №40 від 12.09.2013 року (а.с.32 т.1), рахунком Formag Overseas Ltd. №40888 від 27.06.2013 року (а.с.33-36 т.1), актом виконаних робіт №40888 від 27.06.2013 року (а.с.37 т.1).

Приймаючи до уваги, що офіційний курс НБУ становив 7, 993 грн. за 1 долар США, а також враховуючи вимоги чинного податкового законодавства щодо нарахування ПДВ, позивач вважає, що розмір заборгованості за понаднормове використання контейнеру ZIMU2556195 становить - 12 972, 64 грн. (в т.ч. ПДВ 2 162, 11 грн.);

за зважування контейнера ZIMU2556195 позивач заплатив терміналу ДП В«ГПК УкраїнаВ» 71,94 грн., що підтверджується рахунком №10611 від 18.06.2013 року (а.с.98 т.1), актом про надання послуг від 18.06.2013 року (а.с.102 т.1) та платіжним дорученням №11101 від 17.08.2013 року (а.с.103 т.1);

за використання інфраструктури порту та відбір проб позивач заплатив ДП «Адміністрація морських портів України» 399, 66 грн. та 376, 96 грн. відповідно, що підтверджується рахунком №330366 від 30.06.2013 року (а.с.57 т.1), актом здачі-прийняття робіт від 30.06.2013 року (а.с.65 т.1) та платіжним дорученням №10654 від 18.06.2013 року (а.с.66 т.1);

за обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика позивач заплатив ТОВ В«ЄвротерміналВ» 208 грн., що підтверджується рахунком №00001816 від 30.06.2013 року (а.с.67 т.1), актом про надання послуг №00001816 від 30.06.2013 року (а.с.87 т.1) та платіжними дорученнями №10485 від 06.06.2013 року (а.с.88 т.1) та №10550 від 10.06.2013 року (а.с.89 т.1).

Таким чином, на думку позивача, розмір понесених ним витрат при експедируванні контейнеру ZIMU2556195 складає 14029,20 грн., а загальна сума понесених витрат в інтересах відповідача при експедируванні контейнерів СМВU2391652 та ZIMU2556195 становить 43819,54 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 43819,54 грн., а також (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №2702 від 04.07.2016 року, а.с.10 т.2) 38999,39 грн. інфляційних витрат та 3698,85 грн. 3% річних.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції проти позову заперечував з посиланням на те, що позивачем не надано суду додатків до договору; в матеріалах справи відсутня претензія щодо виконаних робіт; експедитор не скористався правом, передбаченим п.2.1.8 договору; сторони не підписали акт виконаних робіт. При цьому, жодних заперечень стосовно суми основного боргу, а також нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не надано, розмір заборгованості не спростовано.

Також відповідач звернувся до господарського суду Харківської області із заявою від 07.07.2016 року про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що до позовів, які випливають із договору перевезення, застосовується позовна давність в 1 рік, відповідно до п.6 ч.2 ст.258 ЦК України, яку позивачем було пропущено (а.с.38 т.2).

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2016 року у даній справі в позові відмовлено.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором №0811/12-01 від 08.11.2012 року та не сплатив витрати у розмірі 43819,54 грн., які позивач поніс в інтересах відповідача при експедируванні контейнерів СМВU2391652 та ZIMU2556195, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 43819,54 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 3698,85 грн. та інфляційних втрат в розмірі 38999,39 грн. обгрунтованими та правомірними.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що укладений між сторонами договір є договором перевезення вантажу, у зв'язку з чим, керуючись приписами ст. 258 ЦК України, у відповідності до якої до вимог, пов'язаних з перевезенням вантажу, встановлено спеціальну позовну давність, а також враховуючи заявлене відповідачем клопотання, застосував до спірних правовідносин скорочену позовну давність в один рік.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, не вірно визначено правову природу укладеного між позивачем та відповідачем договору, оскільки між сторонами виникли правовідносини, що пов'язані із наданням послуг транспортного експедирування, а не перевезення, та які регулюються главою 64 ЦК України, у зв'язку з чим застосування скорочених строків позовної давності в один рік у даному випадку є безпідставним.

Судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Пунктом 2.4.15 договору передбачено обов'язок клієнта оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта.

В п. 3.1. договору сторони узгодили, що послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на підставі виставлених експедитором рахунків в порядку та строки, передбачені п.3.2 договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів та здійснення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в строк, передбачений п.3.2 договору.

Порядок розрахунків визначено в п.3.2 договору, відповідно до якого клієнт оплачує вказані в рахунках суми на розрахунковий рахунок експедитора у наступному порядку:

- 50% передоплати від загальної вартості наданих експедитором послуг до прибуття судна з вантажем до порту Одеса/Іллічівськ;

- 50% від загальної вартості наданих експедитором послуг протягом 7 (семи) календарних днів з дати доставки вантажу у митно-вантажне відділення клієнта.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги по експедируванню вантажу В«саунаВ» з п. Кінгдао (Китай) до м. Харків (Україна) у контейнері СМВU2391652, який було доставлено на митно-вантажне відділення м.Харкова 21.06.2013 року, про що свідчить печатка Харківської обласної митниці на CMR №20387 (а.с.28 т.1).

За експедирування контейнеру СМВU2391652 позивач виставив відповідачу для оплати рахунки:

- № 1305079 від 14.05.2013 року на загальну суму 28 182, 82 грн. за морський фрахт, НРР, автоперевезення, ТЕО (а.с. 26 т.1), який повністю оплачений відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями №817 від 12.06.2013 року на суму 12660,44 грн. та №877 від 02.08.2013 року на суму 16385,62 грн. (а.с.29,30 т.1).

- №1308022 від 01.08.2013 року на загальну суму 31796, 16 грн. за зберігання, використання контейнерного обладнання та організацію догляду (а.с.27 т.1), який повинен був оплатити відповідач не пізніше 28.06.2013 року, з урахуванням п.3.2 договору.

Рахунок №1308022 від 01.08.2013 року відповідачем не оплачений.

Судовою колегією встановлено, що позивач, при експедируванні контейнеру СМВU2391652, поніс додаткові витрати : за зберігання контейнеру СМВU2391652 та демередж (понаднормове використання контейнерного обладнання СМВU2391652) позивач сплатив Агенту морського перевізника Компанії "Formag Overseas Ltd." 845 доларів США та 2170 доларів США відповідно, що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 12.09.2013 року (а.с.32 т.1), рахунком Formag Overseas Ltd. № 40888 від 27.06.2013 року (а.с.33-36 т.1), актом виконаних робіт № 40888 від 27.06.2013 року (а.с.37 т.1).

Оскільки офіційний курс НБУ становив 7,993 грн. за долар США, витрати експедитора склали 6754, 09 грн. та 17344,81 грн. відповідно.

Враховуючи, що експедитором за послуги надані на території України було нараховано 20% ПДВ, витрати позивача в інтересах відповідача за зберігання контейнеру СМВU2391652 складають 8104,91 грн. (в т.ч. ПДВ 1350,82 грн.); за демередж СМВU2391652 заборгованість складає 20813, 77 грн. (в т.ч. ПДВ 3468,96 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що за зважування контейнера СМВU2391652 позивач заплатив терміналу ТОВ В«Бруклін-Київ ПортВ» 69 грн., що підтверджується рахунком №5414 від 28.04.2013 року (а.с.38 т.1), актом виконаних робіт №5414 від 28.04.2013 року (а.с.40 т.1) та платіжним дорученням №10011 від 07.05.2013 року (а.с.41 т.1);

за використання інфраструктури терміналу позивач заплатив терміналу ТОВ В«Бруклін-Київ ПортВ» 15 грн., що підтверджується рахунком №8424 від 30.06.2013 року (а.с.42 т.1), актом виконаних робіт №8424 від 30.06.2013 року (а.с.48 т.1) та платіжним дорученням №10969 від 09.07.2013 року (а.с.56 т.1);

за використання інфраструктури порту позивачем було сплачено ДП «Адміністрація морських портів України» 180 грн. та 399, 66 грн., що підтверджується рахунком №330366 від 30.06.2013 року (а.с.57 т.1), актом виконаних робіт №330366 від 30.06.2013 року (а.с.65 т.1) та платіжним дорученням №10654 від 18.06.2013 року (а.с.66 т.1);

за обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика позивачем було сплачено ТОВ В«ЄвротерміналВ» 208 грн., що підтверджується рахунком №00001816 від 30.06.2013 року (а.с.67 т.1), актом про надання послуг №00001816 від 30.06.2013 року (а.с.87 т.1) та платіжними дорученнями №10485 від 06.06.2013 року (а.с.88 т.1) та №10550 від 10.06.2013 року а.с.89 т.1).

Відповідачем не надано суду доказів оплати вказаних витрат на загальну суму 29790,34 грн., які поніс позивач при експедируванні контейнеру СМВU2391652.

Також на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги по експедируванню «інфрачервоної сауни» з п. Нінгбо (Китай) до м. Харкова (Україна) у контейнері ZIMU2556195, який було доставлено на митно-вантажне відділення м.Харкова 17.06.2013 року, про що свідчить печатка Харківської обласної митниці на CMR №32839 (а.с.93 т.1).

За експедирування контейнеру ZIMU2556195 позивач виставив відповідачу для оплати рахунки:

- №130580 від 14.05.2013 року на загальну суму 27369, 22 грн. за фрахт з п. Нінгбо до п. Одеса; НРР, ТЕО; автоперевезення з п. Одеса до м. Харків (а.с.90 т.1), який оплачено відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями №832 від 20.06.2013 р. на суму 6000 грн. (а.с.94 т.1) та №876 від 01.08.2013 року на суму 21369,22 грн. (а.с.95 т.1);

- №1308022 від 17.06.2013 року на загальну суму 8718, 77 грн. за зберігання контейнеру до 16.06.2013 року (а.с.91 т.1), який відповідач також оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 868 від 19.07.2013 року на суму 8718,77 грн. (а.с.96 т.1).

- №1308023 від 01.08.2013 року на загальну суму 14219, 55 грн. за використання контейнерного обладнання та організацію догляду вантажу (а.с.92 т.1), який, з урахуванням п.3.2 договору, відповідач повинен був оплатити не пізніше 08.08.2013 року.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем рахунку № 1308023 від 01.08.2013 року.

Матеріалами справи підтверджується, що надаючи послуги відповідачу по експедируванню контейнера ZIMU2556195, позивачем здійснено додаткові витрати:

за демередж (понаднормове використання контейнерного обладнання ZIMU2556195) позивачем було сплачено Агенту морського перевізника Компанії В« Formag Overseas Ltd.В» 1352,50 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №40 від 12.09.2013 року (а.с.32 т.1), рахунком Formag Overseas Ltd. №40888 від 27.06.2013 року (а.с.33-36 т.1), актом виконаних робіт №40888 від 27.06.2013 року (а.с.37 т.1).

Приймаючи до уваги, що офіційний курс НБУ становив 7, 993 грн. за 1 долар США, а також враховуючи вимоги чинного податкового законодавства щодо нарахування ПДВ, розмір витрат позивача за понаднормове використання контейнеру ZIMU2556195 складають 12 972, 64 грн. (в т.ч. ПДВ 2 162, 11 грн.);

за зважування контейнера ZIMU2556195 позивач заплатив терміналу ДП В«ГПК УкраїнаВ» 71,94 грн., що підтверджується рахунком №10611 від 18.06.2013 року (а.с.98 т.1), актом про надання послуг від 18.06.2013 року (а.с.102 т.1) та платіжним дорученням №11101 від 17.08.2013 року (а.с.103 т.1);

за використання інфраструктури порту та відбір проб позивач заплатив ДП «Адміністрація морських портів України» 399, 66 грн. та 376, 96 грн. відповідно, що підтверджується рахунком №330366 від 30.06.2013 року (а.с.57 т.1), актом здачі-прийняття робіт від 30.06.2013 року (а.с.65 т.1) та платіжним дорученням №10654 від 18.06.2013 року (а.с.66 т.1);

за обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика позивач заплатив ТОВ В«ЄвротерміналВ» 208 грн., що підтверджується рахунком №00001816 від 30.06.2013 року (а.с.67 т.1), актом про надання послуг №00001816 від 30.06.2013 року (а.с.87 т.1) та платіжними дорученнями №10485 від 06.06.2013 року (а.с.88 т.1) та №10550 від 10.06.2013 року (а.с.89 т.1).

З огляду на викладене, розмір понесених позивачем витрат при експедируванні контейнеру ZIMU2556195 складає 14029,20 грн.

Доказів оплати відповідачем 14029,20 грн. витрат, здійснених позивачем, при експедируванні контейнера ZIMU2556195, суду не надано.

В матеріалах справи наявна претензія позивача від 03.09.2013 року про сплату заборгованості відповідачем в сумі 46015,71 грн. до 06.09.2013 року (а.с.35 т.2).

Відповідь на претензію в матеріалах справи також відсутня, сума боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Судова колегія зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач суму заборгованості не спростував, будь-які заперечення щодо здійснених позивачем нарахувань не надав.

З огляду на викладене та враховуючи, що факт надання позивачем послуг за договором транспортного експедирування №0811/12-01 від 08.11.2012 року та їх отримання відповідачем підтверджується матеріалами справи, доказів належного виконання відповідачем умов договору, а саме п. п.2.4.15, 3.1., 3.2, щодо оплати отриманих послуг, останнім не надано, а також не надано будь-яких заперечень стосовно суми боргу, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 43819,54 грн. заборгованості є законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи та умов договору вбачається, що позивач повинен був здійснити оплату за виставленими рахунками до 08.08.2013 року.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшла висновку про його правомірність та наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних за період з 09.08.2013 року по 01.06.2016 року в розмірі 3698,85 грн. та інфляційних втрат за період з серпня 2013 року по травень 2016 року в сумі 38999,39 грн.

Стосовно заявленого відповідачем клопотанням про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Згідно ст.261 ЦК України перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня виникнення права на позов; за загальним правилом, воно виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У цивільному праві застосовують два види строків позовної давності: а) загальні; б) спеціальні.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Укладення договору транспортного експедирування визначено ст. 929 ЦК України, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 ст.929 ЦК України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні також визначені Законом України від 01 липня 2004 року №1955-IV В«Про транспортно-експедиторську діяльністьВ» .

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор є суб'єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, законодавець розмежував в окремі інститути послуг В«перевезенняВ» та В«транспортне експедируванняВ» та визначив, що за договором перевезення у перевізника виникає обов'язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

Отже, предметом договору перевезення є переміщення/перевезення вантажу, а договору на транспортно-експедиторське обслуговування є надання супутніх послуг, пов'язаних з таким переміщенням/перевезенням вантажу.

Колегія суддів зазначає, що між позивачем та відповідачем 08.11.2012 року укладено саме договір транспортного експедирування №0811/12-01.

Відповідно до п. 1.1 укладеного сторонами договору, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконати митно - брокерські послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено, що експедитор надає клієнту транспортно-експедиційні послуги у відповідності до ЗУ «Про транспортно-експедиційну діляність».

Враховуючи викладене, предмет договору у даній справі повністю узгоджується з предметом договору транспортного експедирування, встановленого приписами ч. 1 ст. 929 ЦК України та ч. 1 Закону України В«Про транспортно-експедиторську діяльністьВ» .

При цьому, виходячи із умов укладеного договору, обов'язки позивача полягали саме в організації та забезпеченні перевезення вантажу, надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, що відповідає природі транспортного експедирування.

Оскільки укладений між сторонами договір є договором про надання послуг транспортного експедирування, на ці правовідносини поширюються загальні строки позовної давності в три роки, які позивачем пропущено не було.

Таким чином, підстави для застосування скороченої позовної давності в один рік відсутні, у зв'язку з чим заява відповідача не підлягає задоволенню.

Аналогічної правової думки стосовно застосування до правовідносин транспортного експедирування загальної позовної давності тривалістю в три роки, дотримується й Вищий господарський суд в постановах від 24.03.2011 року у справі №13/489, від 29.09.2015 року у справі №908/6025/14, від 06.08.2016 року у справі №916/2127/15.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, не вірно визначено правову природу укладеного між сторонами договору та помилково визнано укладений договір транспортного експедирування як договір перевезення, у зв'язку з чим безпідставно застосовано до спірних правовідносин скорочений строк позовної давності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2016 року у справі №922/1312/16 прийняте з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню.

Відповідно до статті 105 ГПК України, у разі скасування рішення, в постанові апеляційного господарського суду має бути зазначено новий розподіл судових витрат.

Враховуючи приписи статті 49 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 2 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2016 року у справі №922/1312/16 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Гешефт Плюс» (61183, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35578609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаг» (65026, м.Одеса, Приморський район, Польський узвіз, буд.11, код ЄДРПОУ 23992702) основний борг в сумі 43819,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 38999,39 грн., 3698,85 грн. 3% річних, 1378 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову та 1515,80 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 22.08.2016 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.