Постанова

від 23.11.2016 по справі 922/1312/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 922/1312/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівСибіги О.М., Швеця В.О. за участю представників : позивача Харченко С.В. дов. від 16.05.2016 Ноздрін О.О. дов. від 16.05.2016 відповідача Сидоренко Д.В. дов. від 10.09.2016 розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Гешефт Плюс" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 у справі№922/1312/16 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" доПриватного підприємства "Гешефт Плюс" простягнення 83707,85 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Формаг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Гешефт Плюс" про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 0811/12-01 від 08.11.2012, з урахуванням індексу інфляції на загальну суму 80167,85 грн. та 3% річних від суми боргу у розмірі 3540,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2016 (суддя Суслова В.В.) у позові відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Медуниця О.Є., судді Хачатрян В.С., Ільїн О.В.) скасоване. Прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

З Приватного підприємства "Гешефт Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Формаг" стягнуто основний борг в сумі 43819,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 38999,39 грн., 3698,85 грн. 3% річних та відповідні судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Приватне підприємство "Гешефт Плюс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016, а рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2016 залишити в силі.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Гешефт Плюс" посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.11.2016, у зв'язку з постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 ОСОБА_7 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 було визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 23.11.2016 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Формаг" (експедитор) та Приватним підприємством "Гешефт Плюс" (клієнт) було укладено договір транспортного експедирування №0811/12-01 (а.с.18). за умовами якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконати митно - брокерські послуги (пункт 1.1 договору).

Розділом 2 договору сторони передбачили права експедитора, зокрема, укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/ її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які являються резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх зобов'язань за даним договором (п.2.1.1 договору); представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями (п.2.1.2 договору); залучати до виконання своїх обов'язків за договором інші організації та особи (п.2.1.3 договору); отримувати від клієнта довіреність, заявку на надання транспортно-експедиційних послуг, документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов'язків за договором (п.2.1.4 договору ); отримувати від клієнта відшкодування, узгоджених з ним додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконанні договору, якщо такі затрати здійснювались в інтересах клієнта (п.2.1.7 договору); отримувати від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування витрат, затрат, штрафів та інших платежів, понесених в інтересах клієнта (п.2.1.9 договору).

Пунктом 2.4.13 договору передбачено обов'язок клієнта оплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах відвантаження, перевалу, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) у відповідності із рахунками портів, морських перевізників/їх агентів.

Клієнт також зобов'язаний, відповідно до пункту 2.4.15 договору, оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта.

Згідно пункту 3.1 договору, послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на підставі виставлених експедитором рахунків в порядку та строки, передбачені пунктом 3.2 договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів та здійснення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в строк, передбачений п.3.2 договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що клієнт оплачує вказані в рахунках суми на розрахунковий рахунок експедитора у наступному порядку:

- 50% передоплати від загальної вартості наданих експедитором послуг до прибуття судна з вантажем до порту Одеса/Іллічівськ;

- 50% від загальної вартості наданих експедитором послуг протягом 7 (семи) календарних днів з дати доставки вантажу у митно-вантажне відділення клієнта.

Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку.

Відповідно до пункту 3.3 договору, вартість послуг експедитора узгоджується сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Розмір додаткових витрат, затрат, інших платежів, які необхідно здійснити експедитору для виконання своїх обов'язків за договором в інтересах клієнта, узгоджуються сторонами в додатках до договору або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними та електронними повідомленнями.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що претензії, які виникають при виконанні даного договору, повинні бути пред'явлені протягом 2-х місяців з дня настання події, яка є підставою для їх пред'явлення.

Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2012, і якщо, одна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжуватися на кожен наступний календарний рік (п.7.1 договору).

Додатком № 5 від 26.03.2013 до договору (а.с.28, т.2) сторони узгодили вартість транспортно - експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення імпортного вантажу клієнта в контейнері ZIMU2556195 по маршруту п. Нінгбо (Китай) - Харків (Україна):

1.Морський фрахт п.Нінгбо - п.Одеса (на користь судноплавної лінії) - 10983,60 грн., в тому числі НДС 0 грн.;

2.Комплекс послуг з відвантаження вантажу в порту Одеса, транспортно-експедиційне обслуговування, автоперевозка п.Одеса - м.Харків - 16385,62 грн., в тому числі 20% НДС - 2730,94 грн.

Наведені ставки дійсні до 15.04.2013.

Додатком № 6 від 27.03.2013 року до договору (а.с.33 т.2) сторони погодили вартість транспортно - експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезення імпортного вантажу клієнта в контейнері СМВU2391652 по маршруту п. Кінгдао (Китай) - Харків (Україна) :

1.Морський фрахт п.Кінгдао - п.Одеса (на користь судноплавної лінії) - 11797,20 грн., в тому числі НДС 0 грн.;

2.Комплекс послуг з відвантаження вантажу в порту Одеса, транспортно-експедиційне обслуговування, автоперевозка п.Одеса - м.Харків - 16385,62 грн., в тому числі 20% НДС - 2730,94 грн.

Наведені ставки дійсні до 15.04.2013.

Позивач зазначав, що на виконання умов договору та додатку № 6 від 27.03.2013 до нього, він надав відповідачу послуги на експедирування вантажу "сауна" з п. Кінгдао (Китай) до м. Харків (Україна) у контейнері СМВU2391652.

За експедирування контейнеру СМВU2391652 позивач виставив відповідачу для оплати рахунки:

- № 1305079 від 14.05.2013 на загальну суму 28182,82 грн. за морський фрахт, НРР, автоперевезення, ТЕО (а.с. 26 т.1);

- №1308022 від 01.08.2013 на загальну суму 31796,16 грн. за зберігання, використання контейнерного обладнання та організацію догляду (а.с.27 т.1).

Відповідач повністю оплатив рахунок №1305079 від 14.05.2013, що підтверджується платіжними дорученнями №817 від 12.06.2013 на суму 12660,44 грн. та №877 від 02.08.2013 на суму 16385,62 грн. (а.с.29,30 т.1).

Судами встановлено, що рахунок №1308022 від 01.08.2013 відповідач не оплатив.

В матеріалах справи міститься лист відповідача, в якому він гарантував позивачу здійснити оплату рахунку №1305079 від 14.05.2013, а також оплатити всі додаткові витрати (зберігання, демередж), які можуть виникнути при доставці вантажу з п. Одеса до м. Харкова (а.с.31 т.1).

Позивач у позовній заяві наголошував на тому, що надаючи послуги відповідачу по експедируванню контейнера СМВU2391652, він, в інтересах відповідача, здійснив додаткові витрати, а саме: за зберігання контейнеру СМВU2391652 та демередж (понаднормове використання контейнерного обладнання СМВU2391652) позивач сплатив Агенту морського перевізника Компанії "Formag Overseas Ltd." 845 доларів США та 2170 доларів США відповідно, що підтверджується платіжним дорученням № 40 від 12.09.2013 (а.с.32 т.1), рахунком Formag Overseas Ltd. № 40888 від 27.06.2013 (а.с.33-36 т.1), актом виконаних робіт № 40888 від 27.06.2013 (а.с.37 т.1).

Оскільки офіційний курс НБУ становив 7,993 грн. за долар США, витрати експедитора склали 6754,09 грн. та 17344,81 грн. відповідно.

Крім того, як зазначено в позові, відповідно до вимог чинного законодавства, експедитором за послуги надані на території України було нараховано 20% ПДВ.

Таким чином, позивач зазначав, що розмір заборгованості за зберігання контейнеру СМВU2391652 становить 8104,91 грн. (в т.ч. ПДВ 1350,82 грн.); за демередж СМВU2391652 заборгованість складає 20813,77 грн. (в т.ч. ПДВ 3468,96 грн.).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за зважування контейнера СМВU2391652 позивач заплатив терміналу ТОВ "Бруклін-Київ Порт "69,00 грн., що підтверджується рахунком №5414 від 28.04.2013 (а.с.38 т.1), актом виконаних робіт №5414 від 28.04.2013 (а.с.40, т.1) та платіжним дорученням №10011 від 07.05.2013 (а.с.41, т.1); за використання інфраструктури терміналу позивач заплатив терміналу ТОВ "Бруклін-Київ Порт" 15,00 грн., що підтверджується рахунком №8424 від 30.06.2013 (а.с.42, т.1), актом виконаних робіт №8424 від 30.06.2013 (а.с.48, т.1) та платіжним дорученням №10969 від 09.07.2013 (а.с.56, т.1); за використання інфраструктури порту позивачем було сплачено ДП "Адміністрація морських портів України" 180,00 грн. та 399,66 грн., що підтверджується рахунком №330366 від 30.06.2013 (а.с.57, т.1), актом виконаних робіт №330366 від 30.06.2013 (а.с.65, т.1) та платіжним дорученням №10654 від 18.06.2013 (а.с.66, т.1); за обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика позивачем було сплачено ТОВ "Євротермінал" 208,00 грн., що підтверджується рахунком №00001816 від 30.06.2013 (а.с.67, т.1), актом про надання послуг №00001816 від 30.06.2013 (а.с.87, т.1) та платіжними дорученнями №10485 від 06.06.2013 (а.с.88, т.1) та №10550 від 10.06.2013 (а.с.89, т.1).

Таким чином, загальна сума неоплачених відповідачем послуг, які поніс позивач при експедируванні контейнеру СМВU2391652, на думку позивача, складає 29790,34 грн.

В позовній заяві позивач також зазначає, що на виконання умов договору та додатку № 5 від 26.03.2013 до договору до нього, він надав відповідачу послуги на експедирування вантажу "інфрачервона сауна" з п. Нінгбо (Китай) до м. Харкова (Україна) у контейнері ZIMU2556195 у квітні - червні 2013 року.

За експедирування контейнеру ZIMU2556195 позивач виставив відповідачу для оплати рахунки: №130580 від 14.05.2013 на загальну суму 27369,22 грн. за фрахт з п. Нінгбо до п. Одеса; НРР, ТЕО; автоперевезення з п. Одеса до м. Харків (а.с.90, т.1); №1308022 від 17.06.2013 на загальну суму 8718,77 грн. за зберігання контейнеру до 16.06.2013 (а.с.91 т.1); № 1308023 від 01.08.2013 на загальну суму 14219,55 грн. за використання контейнерного обладнання та організацію догляду вантажу (а.с.92 т.1).

Відповідач повністю оплатив рахунок №130580 від 14.05.2013, що підтверджується платіжними дорученнями №832 від 20.06.2013 на суму 6000,00 грн. (а.с.94, т.1) та №876 від 01.08.2013 на суму 21369,22 грн. (а.с.95,т.1).

Також судами встановлено, що відповідач оплатив рахунок №1306222 від 17.06.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 868 від 19.07.2013 на суму 8718,77 грн. (а.с.96, т.1), а рахунок № 1308023 від 01.08.2013 відповідачем не оплачено.

В матеріалах справи міститься лист відповідача, в якому він гарантував позивачу здійснити оплату рахунку №130580 від 14.05.2013, а також оплатити всі додаткові витрати (зберігання, демередж), які можуть виникнути при доставці вантажу з п. Одеса до м. Харкова (а.с.97, т.1).

Позивач зазначав, що надаючи послуги відповідачу по експедируванню контейнера ZIMU2556195, ним здійснено додаткові витрати: за демередж (понаднормове використання контейнерного обладнання ZIMU2556195) позивачем було сплачено Агенту морського перевізника Компанії "Formag Overseas Ltd." 1352,50 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №40 від 12.09.2013 (а.с.32, т.1), рахунком Formag Overseas Ltd. №40888 від 27.06.2013 (а.с.33-36, т.1), актом виконаних робіт №40888 від 27.06.2013 (а.с.37, т.1).

Приймаючи до уваги, що офіційний курс НБУ становив 7,993 грн. за 1 долар США, а також враховуючи вимоги чинного податкового законодавства щодо нарахування ПДВ, позивач зазначав, що розмір заборгованості за понаднормове використання контейнеру ZIMU2556195 становить - 12972,64 грн. (в т.ч. ПДВ 2162,11 грн.); за зважування контейнера ZIMU2556195 позивач заплатив терміналу ДП "ГПК Україна" 71,94грн., що підтверджується рахунком №10611 від 18.06.2013 (а.с.98, т.1), актом про надання послуг від 18.06.2013 (а.с.102, т.1) та платіжним дорученням №11101 від 17.08.2013 (а.с.103 т.1); за використання інфраструктури порту та відбір проб позивач заплатив ДП "Адміністрація морських портів України" 399,66 грн. та 376,96 грн. відповідно, що підтверджується рахунком №330366 від 30.06.2013 року (а.с.57 т.1), актом здачі-прийняття робіт від 30.06.2013 (а.с.65, т.1) та платіжним дорученням №10654 від 18.06.2013 (а.с.66 т.1); за обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика позивач заплатив ТОВ "Євротермінал" 208,00грн., що підтверджується рахунком №00001816 від 30.06.2013 (а.с.67, т.1), актом про надання послуг №00001816 від 30.06.2013 (а.с.87, т.1) та платіжними дорученнями №10485 від 06.06.2013 (а.с.88, т.1) та №10550 від 10.06.2013 (а.с.89, т.1).

Таким чином, на думку позивача, розмір понесених ним витрат при експедируванні контейнеру ZIMU2556195 складає 14029,20 грн., а загальна сума понесених витрат в інтересах відповідача при експедируванні контейнерів СМВU2391652 та ZIMU2556195 становить 43819,54 грн.

Відповіді на претензію позивача від 03.09.2013 про сплату заборгованості у сумі 46015,71 грн. до 06.09.2013 (а.с.35, т.2), відповідачем не надано.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних витрат та річних.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором №0811/12-01 від 08.11.2012 та не сплатив витрати у розмірі 43819,54 грн., які позивач поніс в інтересах відповідача при експедируванні контейнерів СМВU2391652 та ZIMU2556195, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача 43819,54 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 3698,85 грн. та інфляційних втрат в розмірі 38999,39 грн. обґрунтованими та правомірними.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що укладений між сторонами договір є договором перевезення вантажу, у зв'язку з чим, керуючись приписами статті 58 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої до вимог, пов'язаних з перевезенням вантажу, встановлено спеціальну позовну давність, а також враховуючи заявлене відповідачем клопотання, застосував до спірних правовідносин скорочену позовну давність в один рік.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги виходив із того, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач суму заборгованості не спростував, будь - яких заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань не надав.

З огляду на викладене та враховуючи, що факт надання позивачем послуг за договором транспортного експедирування №0811/12-01 від 08.11.2012 року та їх отримання відповідачем підтверджується матеріалами справи, доказів належного виконання відповідачем умов договору, а саме пунктів 2.4.15, 3.1, 3.2, щодо оплати отриманих послуг, останнім не надано, а також не надано будь-яких заперечень стосовно суми боргу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 43819,54 грн. заборгованості є законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно умов договору позивач повинен був здійснити оплату за виставленими рахунками до 08.08.2013.

Суди попередніх інстанцій, встановивши факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшли вірного висновку про його правомірність та наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних за період з 09.08.2013 по 01.06.2016 у розмірі 3698,85 грн. та інфляційних втрат за період з серпня 2013 року по травень 2016 року в сумі 38999,39 грн.

Однак, апеляційний господарський суд, погодившись із висновками місцевого суду про наявність підстав для стягнення суми заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку про те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, відмовивши у позові з оглядну на пропуск строку позовної давності.

Так, позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня виникнення права на позов; за загальним правилом, воно виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У цивільному праві застосовують два види строків позовної давності: а) загальні; б) спеціальні.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Укладення договору транспортного експедирування визначено статтею 929 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 статті 929 Цивільного кодексу України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні також визначені Законом України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно статті 1 вказаного Закону, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор є суб'єктом господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень.

Разом з тим, згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, законодавець розмежував в окремі інститути послуг "перевезення" та "транспортне експедирування" та визначив, що за договором перевезення у перевізника виникає обов'язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачеві, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

Отже, предметом договору перевезення є переміщення/перевезення вантажу, а договору на транспортно-експедиторське обслуговування є надання супутніх послуг, пов'язаних з таким переміщенням/перевезенням вантажу.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла вірного висновку, що між позивачем та відповідачем 08.11.2012 укладено саме договір транспортного експедирування №0811/12-01.

Відповідно до пункту 1.1 укладеного сторонами договору, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконати митно - брокерські послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено, що експедитор надає клієнту транспортно-експедиційні послуги у відповідності до Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність".

Враховуючи викладене, предмет договору у даній справі повністю узгоджується з предметом договору транспортного експедирування, встановленого приписами частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та частини 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Виходячи з умов укладеного договору, обов'язки позивача полягали саме в організації та забезпеченні перевезення вантажу, надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, що відповідає природі транспортного експедирування.

Оскільки укладений між сторонами договір є договором про надання послуг транспортного експедирування, на ці правовідносини поширюються загальні строки позовної давності в три роки, які позивачем пропущено не було.

Таким чином, підстави для застосування скороченої позовної давності в один рік відсутні, у зв'язку з чим заява відповідача не підлягає задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, не вірно визначив правову природу укладеного між сторонами договору та помилково визнав укладений договір транспортного експедирування як договір перевезення, у зв'язку з чим безпідставно застосував до спірних правовідносин скорочений строк позовної давності, а апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду дійшов вірного висновку та прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи те, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки доказів, судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду та задоволено позовні вимоги, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 111 7 111 9 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Гешефт Плюс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 у справі №922/1312/16 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О. Сибіга

В. Швець