Постанова

від 03.08.2016 по справі 910/21282/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа№ 910/21282/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Докієн Д.Б. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Алєйніков О.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р.

у справі №910/21282/15 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз"

про стягнення 7 007 108,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метрополія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" про стягнення 7 007 108, 49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №А76/Д-1 від 13.08.2014р. позивач (орендодавець) передав орендатору (відповідачу) у строкове платне користування приміщення. Відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати та інших платежів не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 189 827,82 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 581 811,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, штрафу у розмірі 2 624 841,59 грн. за порушення режиму роботи, а також суми гарантійного платежу у розмірі 610 627,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" заборгованість у розмірі 1 189 827,82 грн., штраф за порушення зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів у розмірі 1 290 905,70 грн., штраф за порушення режиму роботи у розмірі 1 312 420,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метрополія" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі № 910/21282/15 в частині відмови в стягненні з відповідача гарантійного платежу в розмірі 610 627,68 грн., штрафу за порушення зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів у розмірі 1 290 905,70 грн. та штрафу за порушення режиму роботи у розмірі 1 312 420,79 грн. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказував, що прийняте судом першої інстанції рішення є незаконним та необґрунтованим, були порушені та неправильно застосовані норми матеріального права, і зроблені судом першої інстанції висновки не відповідали фактичним обставинам справи.

На думку позивача, правовідносини сторін за договором оренди не припинились, а у зв'язку з грошовими вимогами до відповідача про стягнення заборгованості гарантійний платіж, за рахунок якого позивач частково погасив заборгованість, має бути стягнутий з відповідача.

Крім цього, вказував позивач, судом першої інстанції було неправомірно зменшено розмір штрафних санкцій, розмір якого сторони узгодили у договорі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а суд першої інстанції не у повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування вказаних тверджень відповідач вказував, що оскільки ним на адресу позивача направлено повідомлення про підтвердження наміру припинити дію договору оренди, в якому відповідач просив забезпечити наявність представника позивача у день повернення приміщення, тому договір оренди є припиненим. Моментом такого припинення є дата складення орендарем (відповідачем) акту фіксації відмови від приймання-передачі (повернення) нежилого приміщення з оренди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Коротун О.М.

Протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. апеляційну скаргу ТОВ «Трейдшуз» передано раніше визначеному автоматизованою системою складу суду.

Розпорядженнями Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. на лікарняному для розгляду апеляційних скарг ТОВ «Метрополія» та ТОВ «Трейдшуз» змінено та сформовано колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. (головуючий), Гончаров С.А., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. об'єднано в одне провадження та призначено до розгляду на 26.01.2016р.

25.01.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник вказував про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та звертав увагу на порушення норм матеріального права судом першої інстанції в частині відмови позовних вимог щодо стягнення гарантійного платежу, штрафу.

26.01.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р. у зв'язку з виходом судді Суліма В.В. змінено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р. розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" відкладено на 23.02.2016р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. на лікарняному змінено та сформовано колегію суддів у складі: Жук Г.А. (головуючий), Суховий В.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р. розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" призначено на 28.03.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016р. у зв'язку з участю судді Сухового В.Г. у семінарі 28.03.2016р. змінено та сформовано колегію суддів у складі: Жук Г.А. (головуючий), Мартюк А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2016р. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. прийнято до провадження колегією суддів: головуючий суддя Жук Г.А., судді Мальченко А.О., Мартюк А.І. з призначенням розгляду справи на 28.03.2016р.

28.03.2016р. колегією суддів в судовому засіданні оголошено перерву до 21.04.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р. розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі №910/21282/15 відкладено на 18.05.2016р. та продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

13.05.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких його представник просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ «Метрополія» задовольнити в повному обсязі, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/21282/15 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Жук Г.А. у відпустці.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Жук Г.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів по розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016р. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.06.2016р.

08.06.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи по справі.

В обґрунтування необхідності експертизи відповідач обумовлював тим, що у нього є сумніви у правильності розрахунків ТОВ «Метрополія» грошових вимог позову.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи колегією суддів відхиляється, як необґрунтоване з нижчевикладених підстав.

Як зазначається в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання щодо визначення правильності нарахування розміру стягнення заборгованості з відповідача відповідно до умов договору оренди не потребує спеціальних знань і не може бути поставлено експерту, тим більше, що матеріали справи містять всі необхідні документи для визначення реальної суми боргу, і відповідачем надано контррозрахунок вимог позову.

08.06.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

08.06.2016р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 15.06.2016р.

15.06.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких його представник вказував на не дослідження судом першої інстанції розміру суми заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" відкладено на 06.07.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.07.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016р. прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі №910/21282/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Чорна Л.В.

06.07.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.07.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи.

Вказане клопотання відхилено колегією суддів у зв'язку з тим, що строк апеляційного провадження раніше продовжувався на 15 днів.

06.07.2016р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 03.08.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

У судовому засіданні 03.08.2016р. представник позивача заперечував проти задоволення скарги відповідача, підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови позовних вимог, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. В свою чергу представник відповідача не погоджувався з мотивами апеляційної скарги позивача та вказував на незаконне прийняте рішення судом першої інстанції. Просив суд апеляційної інстанції задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити в позові.

Заслухавши доводи сторін, повторно розглянувши справу, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Метрополія» підлягає частковому задоволенню, а рішення першої інстанції частковому скасуванню. Для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не знаходить підстав, враховуючи наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими законом суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 13.08.2014р. між ТОВ "Метрополія" (орендодавець) та ТОВ "Трейдшуз" (орендар) був укладений договір оренди №А76/Д-1 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування приміщення, яке знаходиться в будівлі торгово-розважального центру, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, територія Ювілейної селищної ради, комплекс будівель та спору, перший пусковий комплекс №17 (торговий центр), а орендар - прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.3 Договору площа приміщення, яке передається в оренду, складає: 622,5 кв.м.

Згідно з п. 7.2 Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар - прийняти приміщення у користування 01.09.2014р., що підтверджується підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення. Строк договору починає обчислюватися з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення та закінчується 31.08.2015р.

На виконання умов Договору позивач передав, а орендар прийняв у користування приміщення загальною площею 622,5 кв.м, що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі приміщення по Договору від 01.09.2014р. і відповідачем не заперечується.

В розділі 3 "Платежі" Договору сторонами визначені перелік, строки сплати та розмір платежів, які відповідач сплачує позивачу за Договором. Так

- відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за користування приміщенням в розмірах і в строки, які визначені у цьому Договорі (далі Орендна плата) (п. 9.1);

- розмір Орендної плати складає суму у гривнях, еквівалентну 22 доларам США за 1 кв.м. на місяць, крім того ПДВ у розмірі, встановленому чинним законодавством (п. 9.2);

- якщо інше не передбачено Договором, Орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю (п. 9.3);

- нарахування Орендної плати починається з Дати початку, тобто з 01.09.2014р., і закінчується в день підписання акту повернення приміщення відповідно до п. 41.2 ст. 41 Договору (п. 9.5);

- відповідач зобов'язаний щомісячно відшкодовувати позивачеві вартість комунальних послуг, які споживаються в приміщенні, таких як опалення, кондиціювання, електроенергія, водопостачання та вивезення сміття (далі комунальні послуги) (п. 10.1);

- вартість комунальних послуг, спожитих у приміщенні , розраховується згідно показань лічильників, встановлених у приміщенні, або згідно розрахунків, проведених позивачем на пропорційній основі, в залежності від технічних характеристик обладнання, механізмів та/або систем відповідача, які споживають відповідну комунальну послугу (якщо не снує можливості встановити окремий лічильник), з використанням відповідних тарифів оплати, встановлених відповідними органами місцевого самоврядування. Вартість послуг, що підлягає компенсації відповідачем, нараховується та сплачується з урахуванням ПДВ (п. 10.2);

- в п.п. 10.1, 10.3 сторонами визначено формули обчислення вартості витрат на кондиціювання та на утримання електромереж;

- відповідач зобов'язаний компенсувати позивачеві вартість використаних Комунальних послуг та витрат на утримання електромереж, не пізніше 10-го число місяця, наступного за оплачуваним (п. 10.4);

- відповідач зобов'язаний, щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, сплачувати позивачу вартість витрат на експлуатацію торгового центру та утримання площ загального користування торгового центру (Експлуатаційні витрати) (п. 11.1);

- ставка Експлуатаційних витрат за Договором складає суму у гривнях, еквівалентну 7,68 доларам США за 1 кв.м. на місць, крім того ПДВ (п. 11.2);

- в п. 11.3 Договору сторони визначили формулу обчислення вартості експлуатаційних витрат;

- позивач не зобов'язаний надавати відповідачу будь-які розрахунки щодо експлуатаційних витрат (п. 11.4);

- відповідач зобов'язаний щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, який передує оплачуваному місяцю, сплачувати позивачу вартість витрат на просування та популяризацію торгового центру (Витрати на популяризацію) (п. 12.1);

- ставка витрат на популяризацію за Договором складає суму у гривнях, еквівалентну 1,54 доларам США за 1 кв.м. на місяць, крім того ПДВ (п. 12.2);

- позивач не зобов'язаний надавати відповідачу будь-які розрахунки щодо витрат на популяризацію (п. 12.3);

- протягом 10 (десяти) календарних днів з дати укладення Договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві гарантійний платіж (Гарантія), під яким слід розуміти платіж по забезпеченню виконання зобов'язань відповідача за Договором, який сплачується позивачеві в розмірі Орендної плати, експлуатаційних витрат та витрат на популяризацію за два місяці строку Договору і повертається відповідачу на умовах, визначених Договором (п. 13.1, п. 13.2);

- для цілей п. 13.2 розмір орендної плати, експлуатаційних витрат та витрат на популяризацію дорівнює розміру орендної плати, експлуатаційних витрат та витрат на популяризацію за перший місяць строку договору (п. 13.3);

- позивач має право у будь-який час протягом строку Договору, без направлення попереднього повідомлення відповідачу, стягнути за Гарантією будь-яку суму, яка належить до сплати та не була сплачена орендарем, включно із сумою збитків, яку він зобов'язаний сплатити. Відповідач, серед іншого, зобов'язаний поповнити Гарантію до суми, вказаної п. 13.2 та п. 13.3, протягом трьох робочих днів після одержання відповідної вимоги від позивача в якій обов'язково вказується підстава стягнення за Гарантією (п. 13.5).

У п. 13.6 договору оренди сторони погодили, що повернення гарантійного платежу здійснюється протягом двох місяців після закінчення строку договору за умови, що приміщення було повернуто відповідачем позивачу згідно з положеннями цього договору та після розгляду можливих зустрічних вимог позивача за умови, що такі вимоги будуть пред'явлені протягом 21 дня з моменту закінчення строку договору.

Відповідно до п. 28.2 договору оренди у разі прострочення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті орендної плати, внесенню та поповненню гарантії, по сплаті експлуатаційних витрат, витрат на популяризацію, відшкодуванню витрат на комунальні послуги, сплаті інших платежів, передбачених договором, більш ніж на 5 робочих днів, відповідач зобов'язаний сплатити відповідачу штраф у розмірі 40% орендної плати за перший місяць строку договору.

Згідно з п. 41.2 договору оренди повернення приміщення відповідачем та його передача позивачу здійснюється на підставі акту повернення приміщення, який підписується сторонами.

У п.п. 40.1, 40.6 договору оренди сторонами встановлено, що договір може бути розірваний або припинений відповідно до умов договору або чинного законодавства. Відповідач має право розірвати договір, якщо позивач постійно (три або більше разів) порушує свої істотні зобов'язання, що виникають за договором, та якщо таке невиконання триває понад 30 календарних днів після отримання позивачем відповідного повідомлення позивача у письмовій формі та протягом вище зазначеного періоду позивач не виправив відповідного порушення; або за умови письмового повідомлення позивача не менш ніж за 180 календарних днів до дати розірвання без зазначення причин.

Згідно з п.п. 44.1, 44.2 договору оренди повідомлення та інші документи, які надсилаються стороні на виконання договору або у зв'язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі і підписані представниками іншої сторони, які мають на те повноваження. Якщо інше не передбачено договором, вищевказані документи вважатимуться передані стороні належним чином, якщо вони будуть передані безпосередньо в руки або кур'єрською поштою чи відправлені рекомендованим листом з отриманням повідомлення про вручення.

Додатковою угодою від 14.08.2014р. до Договору сторони погодили, що незалежно від інших умов договору, щомісячний розмір орендної плати за період з 01.01.2015р. по 31.08.2015р. включно зменшується на 25 165, 48 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Отже, виходячи з умов Договору, відповідач щомісячно протягом строку його дії, у встановлені Договором строки, має сплачувати позивачу орендну плату, експлуатаційні витрати та витрати на популяризацію у визначеній умовами Договору сумі, а також сплачувати вартість комунальних послуг, яка обраховується згідно лічильників та за встановленими в Договорі формулами, та після укладення Договору одноразово сплатити Гарантію, яку позивач, зокрема, у випадку несвоєчасного виконання відповідачем обов'язків по сплаті платежів за Договором, має право в односторонньому порядку у будь-який час зарахувати в рахунок оплати відповідачем будь-якого з платежів, а відповідач у такому випадку, за письмовою вимогою позивача, зобов'язаний вказану Гарантію поповнити.

29.05.2015р. позивач направив відповідачеві вимогу № 231 про стягнення з суми гарантійного платежу грошових коштів та вимагав у зв'язку з цим поповнити суму гарантійного платежу.

У вимозі зазначалося про наявність у відповідача простроченої заборгованості за Договором в сумі 539 874,26 грн., яка складається з:

- 351 609,46 грн. заборгованості з оплати орендної плати за травень 2015 року;

- 131 528,71 грн. заборгованості з оплати експлуатаційних витрат за травень 2015 року;

- 26 376,58 грн. заборгованості з оплати витрат на популяризацію за травень 2015 року;

- 30 359,51 грн. вартості спожитих комунальних послуг за квітень 2015 року.

Також позивач повідомив про стягнення 29.05.2015р. залишку суми Гарантійного платежу - 270 595,51 грн. в рахунок погашення наступної заборгованості:

- 82 330,71 грн. - в рахунок часткового погашення заборгованості з оплати орендної плати за травень 2015 року;

- 131 528,71 грн. - в рахунок погашення заборгованості з оплати експлуатаційних витрат за травень 2015 року;

- 26 376,58 грн. - в рахунок погашення заборгованості з оплати витрат на популяризацію за травень 2015 року;

- 30 359,51 грн. - в рахунок погашення заборгованості з оплати комунальних послуг за квітень 2015 року.

Разом з тим орендодавець повідомив орендаря про те, що розмір простроченої заборгованості останнього з оплати обов'язкових платежів за Договором за травень 2015 року, що не була покрита сумою гарантійного платежу, становить 269 278,75 грн. (заборгованості з оплати орендної плати за травень 2015 року);

У зв'язку з цим, позивач вимагав негайно поповнити суму гарантійного платежу на 610 627,68 грн. та погасити прострочену заборгованість в сумі 269 278,75 грн.

Позивач неоднарозово звертався з листами до відповідача щодо неналежного виконання умов договору оренди, проте відповідач своїх зобов'язань зі сплати орендної плати та інших платежів за договором оренди не виконав, внаслідок чого існує заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 1 189 827,82 грн., штрафу у розмірі 2 581 811,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, штрафу у розмірі 2 624 841,59 грн. за порушення режиму роботи, а також суми гарантійного платежу у розмірі 610 627,68 грн.

Станом на день прийняття судом першої інстанції рішення вимоги позивача залишилися невиконаними. Цієї обставини відповідач не заперечує.

Укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак правовідносини між сторонами регулюються умовами договору та Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України внесення плати за строкове користування чужим майном є основним обов'язком орендаря.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за вказаний період не виконував,і як наслідок у нього утворилася заборгованість з орендної плати у розмірі 872 705,50 грн., заборгованість з оплати експлуатаційних послуг у розмірі 238 819,10 грн., заборгованість з оплати витрат на популяризацію у розмірі 47 890,18 грн. та заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 30 413,04 грн. (на загальну суму 1 189 827,82 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 1 ст. 651 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Договорі, умови якого в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов'язковими для сторін, сторони домовились, що орендар має право на дострокове розірвання договору оренди, якщо орендодавець постійно (3 або більше разів) порушує свої істотні зобов'язання, що виникають за Договором, та якщо таке невиконання триває понад 30 календарних днів після отримання орендодавцем відповідного повідомлення орендаря у письмовій формі і протягом вище зазначеного періоду орендодавець не виправив відповідного порушення; або за умови письмового повідомлення позивача не менш ніж за 180 календарних днів до дати розірвання без зазначення причин (п. 40.6);

Згідно з п. 44.1 та п. 44.2 Договору, повідомлення та інші документи, які надсилаються стороні на виконання Договору або у зв 'язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі і підписані представниками іншої сторони, які мають на те повноваження. Якщо інше не передбачено Договором, вищевказані документи вважатимуться передані стороні належним чином, якщо вони будуть передані безпосередньо в руки або кур'єрською поштою чи відправлені рекомендованим листом з отриманням повідомлення про вручення.

Стверджуючи, що Договір оренди на час подання позову припинив свою дію, відповідач посилався на направлення ним у лютому 2015 року письмового повідомлення орендодавцю за №1399 від 17.02.2015р., у якому, з огляду на значне зростання курсу валют, нестабільну економічну та політичну ситуацію, з урахуванням істотної зміни обставин, якими відповідач керувався при укладення Договору та зміни яких орендар передбачати не міг, пропонував змінити умови Договору в частині розміру платежів, а у випадку відмови від внесення змін - розірвати договір.

В якості доказу відправки зазначеного листа, відповідач надав до апеляційної скарги опис вкладення у цінний лист від 18.02.2015р.

Колегія суддів відхиляє такі твердження відповідача, з огляду на те, що ці обставини відповідач підтверджує доказами, які не були ним надані суду першої інстанції, на стадії апеляційного перегляду справи вказані докази не можуть бути долучені до справи, заявник не обґрунтував неможливості їх подання до суду першої інстанції.

До того ж, позивач у своїх письмових поясненнях зазначав, що вказаний лист відповідача № 1399 від 17.02.2015р. був отриманий позивачем електронною поштою у квітні 2015 року і у відповіді на нього листом № 159/1 від 07.04.2015р., позивач вказував, що не може прийняти запропоновані відповідачем пропозиції про внесення змін до Договору.

Наступні дії відповідача, пов'язані з наміром розірвати Договір оренди, звільнити приміщення та повернути його позивачу, судова колегія не розцінює як юридично значимі для припинення орендних відносин та повернення об'єкту оренди 18 травня 2015 року.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що строк оренди є істотною умовою договору такого виду. Дострокове розірвання строкового договору оренди може мати місце лише у випадках, визначених законом, або за згодою сторін.

Враховуючи, що сторонами згоди щодо розірвання Договору не досягнуто, спір щодо розірвання Договору на вимогу орендодавця на вирішення компетентного суду не передано, колегія суддів дійшла до висновку про безпідставність тверджень орендаря про розірвання Договору оренди з 18.05.2015 року.

Звільнення орендованого приміщення підчас дії договору оренди є односторонньою протиправною відмовою від зобов'язань, не свідчить про припинення договору і не звільняє орендаря від обов'язку сплачувати оренді платежі, експлуатаційні витрати, витрат на популяризацію та поповнення Гарантії, які передбачені договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2013р. у справі №910/2975/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача з орендної плати становить 872 705,50 грн., з оплати експлуатаційних послуг - 238 819,10 грн., з оплати витрат на популяризацію - 47 890,18 грн. та з оплати комунальних послуг 30 413,04 грн. (всього на суму 1 189 827,82 грн.), а тому позов у цій частині вимог підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення до матеріалів справи не надано.

Відмовляючи у задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача суми гарантійного платежу у розмірі 610 627,68 грн., суд першої інстанції послався на хибний висновок, що на момент розгляду даної справи Договір оренди припинився у зв'язку із закінченням строку його дії та підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення гарантійного платежу як засобу забезпечення виконання зобов'язань за Договором відсутні, а тому задоволенню не підлягає.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись.

Зі змісту пункту 13.6 Договору оренди випливає, що повернення гарантійного платежу здійснюється протягом двох місяців після закінчення строку Договору за умови, що приміщення було повернуто відповідачем позивачу згідно з положеннями цього Договору та після розгляду можливих зустрічних вимог позивача за умови, що такі вимоги будуть пред'явлені протягом 21 дня з моменту закінчення строку Договору.

Отже гарантійний платіж забезпечує також належне повернення орендарем об'єкту оренди.

Повернення об'єкту оренди складає частину зобов'язань орендаря і відповідно до п. 41.2 Договору та ч. 2 ст. 795 ЦК України юридичне припинення орендних відносин пов'язується із складенням сторонами акту повернення приміщення, який підписується ними.

Станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення, відповідний акт повернення приміщення з оренди, не був підписаний, отже зобов'язання сторін за договором оренди не були припинені виконанням, здійсненим належним чином.

Місцевий господарський суд на це уваги не звернув і дійшов передчасного висновку про припинення зобов'язань за договором оренди у зв'язку із закінченням строку для орендного користування, що мало наслідком прийняття невірного висновку про неправомірність вимоги про стягнення з відповідача гарантійного платежу в сумі 610 627,68 грн. Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 581 811,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, штрафу у розмірі 2 624 841,59 грн. за порушення режиму роботи.

Колегією встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), отже відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання. (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, розмір орендної плати за перший місяць строку Договору становить 215 150,94 грн., а відтак сума штрафу згідно п. 28.2 Договору становить 86 060,38 грн. (215 150,94 грн.*40%).

З матеріалів справи слідує, що відповідач неодноразово порушував строки оплати Орендної плати, Експлуатаційних витрат, Витрат на популяризацію, Комунальних послуг та внесення і поповнення Гарантії за Договором, а саме:

- орендна плата за вересень 2014 року повністю сплачена 06.10.2014р.;

- орендна плата за жовтень 2014 року повністю сплачена 22.10.2014р.;

- орендна плата за листопад 2014 року повністю сплачена 12.11.2014р.;

- орендна плата за січень 2015 року повністю сплачена 12.01.2015 року;

- орендна плата за березень 2015 року повністю сплачена 23.03.2015 року;

- орендна плата за квітень 2015 року - сплачена , шляхом списання залишку суми заборгованості з суми гарантійного платежу 21.04.2015р.;

- орендна плата за травень 2015 року - не сплачена;

- орендна плата за червень 2015 року - не сплачена;

- орендна плата за липень 2015 року - не сплачена.

- експлуатаційні витрати за вересень 2014 року повністю сплачені 06.10.2014р.;

- експлуатаційні витрати за жовтень 2014 року повністю сплачені 22.10.2014р.;

- експлуатаційні витрати за листопад 2014 року повністю сплачені 17.11.2014р.;

- експлуатаційні витрати за січень 2015 року повністю сплачені 12.01.2015р.;

- експлуатаційні витрати за квітень 2015 року - погашені шляхом списання суми заборгованості з суми гарантійного платежу 21.04.2015р.;

- експлуатаційні витрати за травень 2015 року - погашені шляхом списання суми заборгованості з суми гарантійного платежу 29.05.2015р.;

- експлуатаційні витрати за червень 2015 року - не сплачені;

- експлуатаційні витрати за липень 2015 року - не сплачені;

- витрати на популяризацію за вересень 2014 року повністю сплачені 06.10.2014р.;

- витрати на популяризацію за жовтень 2014 року повністю сплачені 22.10.2014р.;

- витрати на популяризацію за листопад 2014 року повністю сплачені 17.11.2014;

- витрати на популяризацію за січень 2015 року повністю сплачені 12.01.2015;

- витрати на популяризацію за квітень 2015 року - сплачені шляхом списання суми заборгованості з суми гарантійного платежу 21.04.2015р.;

- витрати на популяризацію за травень 2015 року - погашені шляхом списання суми заборгованості з суми гарантійного платежу 29.05.2015р.;

- витрати на популяризацію за червень 2015 року - не сплачені;

- витрати на популяризацію за липень 2015 року - не сплачені;

- вартість комунальних послуг за квітень 2015 року повністю сплачена 25.05.2015р.;

- вартість комунальних послуг за травень 2015 року - не сплачена;

- гарантійний платіж у повному обсязі внесено 06.10.2014р.;

- поповнення гарантійного платежу відповідно до вимоги позивача №181 від 21.04.2015р. не здійснено;

- поповнення гарантійного платежу відповідно до вимоги позивача №231 від 29.05.2015р. - не здійснено.

Враховуючи, що прострочення виконання зобов'язання з внесення передбачених умовами Договору платежів відбувалося 30 разів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 581 811,40 грн.

Крім того, за змістом п. 20.2 Договору сторони погодилися, що орендар зобов'язується тримати приміщення відкритим для відвідувачів і здійснювати в ньому продаж товарів і послуг щодня, починаючи не пізніше 10:00 і закінчуючи не раніше 22:00. За кожен випадок порушення вказаного режиму роботи, орендар зобов'язаний сплатити штраф орендодавцеві у розмірі 20% від орендної плати за перший місяць.

На підтвердження факту порушення відповідачем зобов'язання з дотримання режиму роботи, визначеного п. 20.2 Договору, позивачем надано суду акти за період з 01.06.2015р. по 31.07.2015р.

Вказані акти складені в односторонньому порядку представниками позивача, проте з огляду на підтвердження у відзиві на позовну заяву обставин закриття приміщення та відсутності будь-якої діяльності в такому приміщенні, суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт наявності порушення зобов'язань, передбачених п. 20.2, а відтак правомірним стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 624 841,59 грн. (215 150,94 грн.*20%*61 день).

При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Поряд з цим, судова колегія вважає, що за своїм змістом акти цивільного законодавства не надають права одній стороні отримувати вигоду від свого положення за рахунок іншої сторони.

Як вбачається із матеріалів справи, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 1 189 827,82 грн., а нарахована до стягнення неустойка у вигляді штрафу значно перевищує розмір заборгованості та становить у сумі 5 206 652,99 грн. (в тому числі 2 581 811,40 грн. штрафу за порушення зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів та 2 624 841,59 грн. штрафу за порушення режиму роботи).

В той же час, як вказує Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на викладене, вимога про сплату відповідачем неустойки у вигляді штрафу у розмірі 2 581 811,40 грн. та 2 624 841,59 грн. є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ч.3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що більша частина з заявленої до стягнення суми штрафу нарахована позивачем не за несплату відповідачем платежів за Договором, а за сплату таких платежів з порушенням, тобто на даний час вказані кошти позивачем отримані, зокрема, позивачем не надано доказів того, що для нього мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем термінів оплати платежів та порушення режиму роботи за Договором оренди, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин.

Відтак, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення вдвічі розміру заявленого позивачем штрафу.

Відповідач в мотивах апеляційної скарги посилався на те, що сума заявленого позивачем штрафу значно перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що є порушенням приписів чинного законодавства, проте вказані посилання колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки за своєю правовою природою санкція, передбачена п. 28.2 Договору, є штрафом, розмір якого згідно з приписами чинного законодавства не обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ. Крім того, посилання на зростання курсу валют, нестабільну економічну та політичну ситуацію не звільняє відповідача від обов'язку виконувати належним чином зобов'язання за укладеним між сторонами договором.

Посилання позивача на ту обставину, що розмір штрафу встановлений договором оренди і в силу цього підлягає стягненню у повному розмірі -не спростовує мотивів наведених апеляційним судом.

За таких обставин справи, з ТОВ "Трейдшуз" на користь ТОВ "Метрополія" підлягає стягненню штраф за порушення зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів у розмірі 1 290 905,70 грн. та штраф за порушення режиму роботи у розмірі 1 312 420,80 грн.

З огляду на встановлене, судова колегія дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні гарантійного платежу 610 627,68 грн., у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі №910/21282/15 підлягає частковому задоволенню. У свою чергу апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі №910/21282/15 - задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Згідно з п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі №910/21282/15 - задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі №910/21282/15 - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі №910/21282/15 - скасувати частково і прийняти нове рішення.

4. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 14/1, кім. 163; ідентифікаційний код 37318684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; ідентифікаційний код 32998698) заборгованість у розмірі 1 189 827 (один мільйон сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 82 коп., штраф за порушення зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів у розмірі 1 290 905 (один мільйон двісті дев'яносто тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 70 коп., штраф за порушення режиму роботи у розмірі 1 312 420 (один мільйон триста дванадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 80 коп., гарантійний платіж у розмірі 610 627 (шістсот десять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдшуз" (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 14/1, кім. 163; ідентифікаційний код 37318684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; ідентифікаційний код 32998698) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7001 (сім тисяч одна) грн. 79 коп.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи №910/21282/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.А. Пашкіна

Л.В. Чорна