Рішення

від 27.03.2012 по справі 214/150/2012

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи214/150/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2012 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді: Білик Н. В.,

з участю секретара : ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та пені по аліментах та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах та зменшення розміру аліментів.

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулась ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та пені по аліментах. ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах та зменшення розміру аліментів. У своїй позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2010 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 350 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття, тобто починаючи з 17.03.2008 року до 17.03.2025 року. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 30 грудня 2010 року змінено рішенні Літинського районного суду від 25 жовтня 2010 року - збільшено розмір аліментів до 700 грн. щомісячно. На підставі вказаних рішень Літинським районним судом Вінницької області 20.07.2011 року було видано виконавчий лист № 2-а-120.

22.07.2011 року державним виконавцем відділу ДВС Літинського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Однак, відповідач взагалі не платить аліменти, заборгованість ОСОБА_5 зі сплати аліментів за період з липня 2008 року по листопад 2011 року становить 28000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Враховуючи наведене розмір неустойки виходячи з періоду заборгованості та суми заборгованості станом на 1 листопада 2011 року складає 75600,00 грн.

Отже, станом на листопад 2011 року заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів становить 28000,00 грн., неустойка 75600,00 грн., а всього - 103600,00 грн. Просить стягнути на її користь дану заборгованість.

ОСОБА_5 у зустрічній позовній заяві зазначає, що позивачка постійно проживає в Німеччині, її адреса та банківський рахунок йому невідомі. З часу набрання законної сили рішенням суду (30.12.2010р.) і до 20 липня 2011 року позивачкою нічого не було зроблено для отримання аліментів. Тільки 20 липня 2011 року нею було отримано виконавчий лист, на підставі якого 22.07. 2011 року ДВС відкрила виконавче провадження. Згідно з частиною 3 ст. 197 СК суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти. Тому від сплати заборгованості з 30.12.2010р. по 22.07.2011 року яка виникла внаслідок непредявлення відповідачкою виконавчого листа, на суму 4900 гривень( 700 грн х 7 міс) просить звільнити.

Постанову ДВС від 22.07.2011 року про відкриття виконавчого провадження він отримав 30.07. 2011 року, та 03.08. 2011 року, згідно з вказівкою державного виконавця Музички Л.М., яка міститься в листі ДВС від 22.07.2011р. № 6066, зявився в ДВС. Державний виконавець Музичка Л.М. надала йому аркуш паперу, на якому було вказано нову адресу позивачки та її банківський рахунок у Німеччині , і пояснила, що на даний рахуно він має перераховувати аліменти. На даний рахунок він намагався через В«УкрсіббанкВ»та через банк В«ВТБВ»переахувати кошти позивачці, але в обох банках йому повідомили, що неможливо за вказаними реквізитами здійснити перерахування коштів, так як не вказані назва та адреса банку, у якому позивачка має рахунок. .11.2011 року він письмово звернувся до Літинського ДВС з заявою про надання рахунку, і отримав реквізити . 20.11.2011 року звернувся з письмовою заявою в АТ В«ОТП БанкВ»для здійснення платежу , але отримав письмову відповідь від 21.11.2011р. , що це неможливо, оскільки платіжні реквізити позивачки банку були не повними.

23.11.2011 року звернувся з письмовою заявою в В«УкрсиббанкВ»для здійснення платежу , але отримав письмову відповідь від 23.11.2011р. , що це неможливо, оскільки платіжні реквізити позивачки банку були не повними.

Таким чином, повідомляючи неповні банківські реквізити, позивачка сприяла виникненню заборгованості та унеможливлювала виконання рішення суду.

Лише 25.11.2011 року надійшов лис із ДВС з повними реквізитами позивачки. Платіжним дорученням № 1011211 від 01 грудня 2011 року він перерахував позивачці 920 евро, що в гривнях є 9991, 20 гривень .

Згідно з ч. 2 ст. 197 СК за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв 'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

24.06.2008 року відповідач потрапив у аварію, йому були нанесені численні тілесні ушкодження, що віднесені до середньої стунені тяжкості, він тривалий час лікувася, втратив працездатність, йому було встановлено другу групу інвалідності з 1.12.2009р. по 28.02. 2011 року, а зараз у нього 3 група інвалідності, тому він не мав можливості в повній мірі погасити заборгованість. Частину заборгованості у сумі 9991,20 грн. він сплатив, від сплати 4900 грн просить звільнити у звязку з непредявленням відповідачкою виконавчого листа, від решти заборгованості в сумі 13108,80 просить звільнити на підставі тяжкого матеріального становища, спричиненого хворобою .

Коли 30.12. 2010 року апеляційний суд Вінницької області виносив рішення, яким стягнув з нього на користь відповідачки аліменти в сумі 700 гривень, то він прийняв до уваги те, що середньомісячний дохід складав близько 10000 гривень на місяць. Але із-за ДТП він втратив здоровя, і тепер його чистий дохід як приватного підприємця за весь 2010 рік становить 10882 гривні, тобто, (10882:12)= 906,83 грн. Крім того, він отримує пенсію в розмірі 750 гривень. Загальний місячний дохід становить: 906,83+750 грн = 1656,83 гривень.В порівнянні з тими 10000 гривнями щомісячного чистого доходу, з яких виходив суд, присуджуючи аліменти в сумі 700 гривень, його матеріальне становище суттєво змінилося в гіршу сторону. Так як у нього окрім доньки відповідачки, на утриманні знаходяться ще троє неповнолітніх дітей, вважає, що він спроможний сплачувати відповідачці 270 гривень аліментів на місяць, що не менше, ніж 1/3 від мінімального прожиткового мінімуму на дитину до 6 років.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позов підтримала, зустрічний позов не визнала. Пояснила, що ОСОБА_5 відповідно до рішення суду зобов'язаний сплочувати аліменти в сумі 700грн. Під час ухвалення рішення був врахований заробіток відповідача , тому немає підстав для зменшення розміру аліментів. Відповідач не сплочував аліменти, тому виникла заборгованість в сумі 28000,00 грн., яку просить стягнути. Дана заборгованість виникла з вини відповідача , тому просить також стягнути 75600 грн. неустойки. В задоволені зустрічного позову просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, свій позов підтримав у повному обсязі. Пояснив, що рішення суду про стягнення з нього аліментів було у грудні 2010 року, позивачка лише в липні 2011року отримала виконавчий лист та пред'явила його для виконання. Після відкриття виконавчого провадження він у виконавчій службі узяв реквізити для перерахунку коштів і намагався пересилати аліменти. Однак йому було відмолвлено у двох банках через не точні реквізити. Після повторного звернення до виконавчої служби він отримав вірні реквізити і переслав 920 Євро. Вважає, що з вини позивачки виконавчий лист був пред'явлений до виконання не вчасно , заборгованість виникла не з його вини , тому враховуючи його важкий майновий стан пов'язаний із хворобою , просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментах . Крім того зазначає, що є інвалідом 3 групи, отримує 750 грн. пенсії. Останні роки в повну силу не може займатись підприємницькою діяльність через хворобу, тому отримує незначні доходи. Просить зменшити розмір аліментів до 270 грн.

Допитаний в якості свідка Державний виконавець Музичка Л.П. пояснила, що ОСОБА_5 одразу після її повідомлення з'явився до виконавчої служби . Йому були повідомлені реквізити для сплати аліментів, які надала позивачка. Він спочатку в усній формі, а потім у пистмовій звертався за уточненням реквізитів через те, що банки відмовляють у здійснені операції по перерахунку коштів. Після того, як позивачка уточнила реквізити і вони були повідомлені ОСОБА_5 ним було перераховано кошти в сумі 920 Євро. Дані кошти зараховано як часткове погашення боргу по сплаті аліментів на дитину.

Вислухавши сторін, вивчивши документи, які є у справі суд вважає, що у задоволені первісного позову слід відмовити, зустрічний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до копій рішення Літинського райсуду та Апеляційного суду Вінницької області (а.с.3-6) встановлено , що з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 350 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття, тобто починаючи з 17.03.2008 року до 17.03.2025 року. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 30 грудня 2010 року змінено рішенні Літинського районного суду від 25 жовтня 2010 року - збільшено розмір аліментів до 700 грн. щомісячно.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.7) свідчить, що 22.07. 2011року виконавчий лист по стягненню аліментів пред'явлено до виконання. Копії розрахунків (а.с.8) свідчать про наявність заборгованості ОСОБА_5 по сплаті аліментів перед ОСОБА_6 в сумі 28000грн.

Відповідно до ст 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у

твердій грошовій сумі.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України В«Про виконавче провадженняВ»державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 74 ЗУ Про виконавче провадження порядок стягнення аліментів визначається законом.

У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника.

Розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.

За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.

Таким чином аналіз зазначених норм свідчить про обов'язок державного виконавця нарахувати та стягувати заборгованість по сплаті аліментів. Тому немає необхідності у повторному присуджені тих платежів, які уже присуджені рішенням суду. Аналогічна позиція міститься в Ухвалі Верховного Суду України від 11.03.2010року (а.с.88 ) Тому в задоволені позову, що стосується повторного стягнення заборгованості по аліментах слід відмовити.

Що стосується стягнення з ОСОБА_5 неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, то у задоволені цієї частини позову також слід відмовити.

Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Головною умовою для стягнення неустойки є наявність вини особи,яка зобов'язана сплачувати аліменти , у виникненні заборгованості.

В п. 22 Постанови ПВС України " Про застосування судами окремих норм

Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів " зазначено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідно до копії рішення суду (а.с.3-6) видно, що спір між сторонами про стягнення аліментів розглядався в суді з 17.03.2008 року по 30.12 2010 року , тобто взагалі відсутня вина ОСОБА_5 у винекненні заборгованості Після постановлення рішення судом, ОСОБА_3 пред'явила виконавчий лист до виконання лише 22.07. 2011року (а.с.7), тобто також відсутня вина ОСОБА_5

Після відкриття виконавчого провадження ОСОБА_5 намагався вчиняти дії по сплаті аліментів. Це підтвердила в судовому засіданні Державний виконавець, також про це свідчать його звернення до банківських установ з метою перерахунку коштів ( а.с.56-61) де він отримав відмову через відсутність точних реквізитів банку отримувача. Після повідомлення стягувачкою точних реквізитів , ОСОБА_5 одразу перерахував коши. (а.с. 62) . Таким чином в судовому засіданні взагалі не встановлено вини ОСОБА_5 у винекненні заборгованості. Посилання представника позивача в судових дебатах на те, що ОСОБА_5 з листопада 2011року і по теперішній час також не сплочував аліменти не може братись до уваги тому, що ця обставина не була предметом розгляду .

Зустрічний позов в частині про звільнення від сплати заборгованості по аліментах не підлягає задоволенню із слідеючих підстав.

ОСОБА_5 посилаючись на частину 3 ст. 197 СК просить звільнити від сплати заборгованості з 30.12.2010р. по 22.07.2011 року яка виникла внаслідок непредявлення відповідачкою виконавчого листа, на суму 4900 гривень( 700 грн х 7 міс) .

Згідно ст 197 ч 3 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок

непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання

особою, на користь якої присуджено аліменти.

Згідно ст.10 ч 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім

випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні ОСОБА_5 взагалі не доводив жодними доказами того, що ОСОБА_3 не пред'явила без поважної причини виконавчого листа до виконання . Він не спростовував того, що дальність відстані та проживання у іншій державіч і догляд за малолітньою дитиною стали на заваді ОСОБА_3 у пред'явленні виконавчого листа до виконання. Аналогічна позиція міститься в Ухвалі ВСУ від 15.10.2008р (а.с.76)

Що стосується звільнення від сплати решти заборгованості, то ОСОБА_5 посилається на частину 2 ст. 197 СК . Вказує на те, що він потрапив в ДТП, отримав інвалідність і через хворобу не може працювати в повну силу.

Відповідно до копії постанови (а.с.65) видно, що 24.06.08року відбулась ДТП за участю автомобіля ВАЗ-21112 під керуванням ОСОБА_5де він отримав тілесні ушкодження та визнаний потерпілим. Копія посвідчення (а.с.66) свідчить, що ОСОБА_5 з 01.12.2009р. є інвалідом, спочатку йому було встановлено 2 гр., а з 15.02.11р.- 3 гр. ОСОБА_9 обставини на які посилається ОСОБА_5 існували на момент розгляду справи про стягнення аліментів і були предметои розгляду в судових засіданнях, про що свідчать копії рішень, вони ніяким чином не змінились і не вплинули на винекнення заборгованості по сплаті аліментів.

Згідно ст. 197 ч 2 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою

обставиною, що має істотне значення.

Позов в частині зменшення розміру аліментів підлягає до задоволення.

Відповідно до копії довідки Хмельницької ОДПІ (а.с.69) видно, що ОСОБА_5 працює на загальній системі оподаткування і сума чистого доходу за 2010рік становила 10882 грн. Довідка (а.с.83) підтверджує, що сума чистого доходу за 2011рік становила 4864грн. Копія посвдчення інваліда (а.с.66) підтверджує, що розмір пенсії ОСОБА_5 становить 750грн. Таким чином середньомісячний сукупний дохід ОСОБА_5 становить приблизно 1400грн. Присуджуючи аліменти суд виходив із середньомісячного доходу 10 000 грн. Дохід ОСОБА_5 з часу постановлення рішення сутєво зменшився, тобто значно змінилось його матеріальне становище.

Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено

за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст 213-215 ЦПК України, ст 192-197 СК Україги

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та пені по аліментах відмовити.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах та зменшення розміру аліментів задовільнити частково. Зменшити розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_7 17.03.2007р.н. до 270 грн. щомісячно . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати до Вінницького апеляційного суду через райсуд протягом 10 днів після проголошення рішення .

Суддя : Білик Н. В.