Постанова

від 11.01.2012 по справі 4-150/11

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 4-150/11

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"11" січня 2012 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

в складі:

головуючого Тарнавський М. В.

при секретарі Зоріній О.Г.

з участю прокурора Новаківського О.Г.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міжрайпрокурора від 17 січня 2011 року про порушення кримінальної справи, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2011 року, Хмільницьким міжрайпрокурором було порушено кримінальну справу за ст.ст. 364 ч. 2, 366 ч.2 КК України відносно службових осіб відділу Держкомзему Хмільницького району за те, що вони, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, достовірно знаючи, що громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпорядженням Липовецької районної державної адміністрації від 28.09.2004 року та рішенням Сулківської сільської ради від 24.03.2001 року безоплатно одержали земельні ділянки (частку пай) внаслідок приватизації сільськогосподарського підприємства, погодили, надали позитивний висновок без номера від 23.03.2008 року, та підготували проект Розпорядження Хмільницької РДА №412 від 19.07.2007 року щодо безоплатної передачі у приватну власність даних осіб земельних ділянок (частки паю) іншого сільськогосподарського підприємства, що суперечить вимогам п.4 ст.116 Земельного Кодексу України, коли передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, повадиться один раз по кожному виду використання. Таким чином, розпорядженням Хмільницької районної державної адміністрації від 19.05.2008 року за №307 незаконно було безоплатно передано у власність земельні ділянки на території Качанівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_2 площею 3,3427 га відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 762082, виданого 30.09.2008 року, чим заподіяно збитків державі в розмірі вартості земельної ділянки на суму 75377,00 грн., гр. ОСОБА_3 площею 3,0879 га відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №762081, виданого 30.09.2008 року, чим заподіяно збитків державі в розмірі вартості земельної ділянки на суму 69632,00 грн., гр. ОСОБА_4 площею 29860 га відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №761895, виданого 06.10.2008 року, чим заподіяно збитків державі в розмірі вартості земельної ділянки на суму 67334,00 грн., та гр.. ОСОБА_5, площею 2,9859 га відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 761896, виданого 06.10.2008 року, чим заподіяно збитків державі в розмірі вартості земельної ділянки на суму 67331,00 грн. а всього на загальну суму 279674 грн..

Прокурор Новаківський О.Г. просить скаргу залишити без задоволення, оскільки приводом та підставою для порушення кримінальної справи по факту підроблення та зловживання службовим становищем службовими особами Відділу Держкомзему у Хмільницькому районі Вінницької області за ознаками злочину передбаченого ст.ст.364 ч.2, 366 ч.2 КК України є достатні дані, які містяться в матеріалах кримінальної справи, та свідчать про наявність корисливого мотиву чи іншого особливого інтересу, інтересу третьої особи; використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби, з яких видно, що дії службових осіб підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. ст.364 ч.2, 366 ч.2 КК України.

Суд, вислухавши пояснення скаржника, думку прокурора, оглянувши матеріали кримінальної справи № 1123014, вважає можливим скаргу ОСОБА_1 задоволити з наступних підстав:

- в оскаржуваній постанові підставами для порушення кримінальної справи за ст.ст.364 ч.2,366 ч.2 КК України відсутні будь-які дані , які вказують на такі ознаки цього злочину як умисел; наявність корисливого мотиву чи іншого особистого інтересу, інтересу третьої особи; використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби.

- слідчим не роз'яснено в постанові в чому полягає корисливий мотив чи інший особистий інтерес, чи іншу дію службових осіб в інтересах третьої особи, та не зазначено в чому полягає використання ними свого службового становища всупереч інтересам служби.

Крім того, скаржник зазначає, що паювання земель сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (далі - КСП), трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність до 2002 року, проводилося на підставі Указів Президента України від 10. 1994 року № 666. від 08.08.1995 року № 720 та інших нормативно-правових актів.

Земельні ділянки, які були у користуванні КСП за виключенням земель резервного фонду передавалися їм у колективну Власність із видачею членам такого колектив) (працівникам та пенсіонерам) сертифікатів на право на земельну частку пай. Тобто КСП видавалися державні акти на право колективної власності на землю. Набуття у власність земельної ділянки у розмірі паю громадянами - членами КСП відбувалося вже не з земель державної власності, а з земель колективної власності, при виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Так, Указом Президента від 08.08. 995 року № 720 було встановлено, що паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мали члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишалися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

При цьому жодним документом, чинним на той час не було встановлено обмежень щодо можливості набуття членства у КСП та послідуючої участі у паюванні для осіб, які вже раніше приймали участь у такому процесі в іншому КСП та отримали сертифікат на право на земельну частку (пай).

Єдиним обмеженням щодо безкоштовної приватизації громадянами України земельних ділянок до 2002 року був Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 В«Про приватизацію земельних ділянокВ» , статтею другою якого було встановлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Статтею ж 1 цього Декрету був чітко визначений перелік земельних ділянок конкретного цільового призначення, до яких застосовувалися обмеження щодо безоплатної приватизації, зокрема земельні ділянки, надані для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України (в редакції 1992 року).

Отже, оскільки передача земель у колективну власність земель КС11 та послідуюче паювання цієї В«колективноїВ»землі членами такого товариства здійснювалися протягом тривалого часу (1994 - 2001 роки), могла відбутися ситуація, коли громадянин за різних обставин (переїзд на інше місце проживання, ліквідація робочого місця при реорганізації КСП і необхідність утримувати сім'ю тощоВ»переходив на роботу до іншого КСП якому земля у колективну власність передавалася пізніше.

Таким чином, у період до 01.01.2002 року один громадянин України міг декілька разів отримати сертифікати на право на земельну частку (пай) в різних КСП за певний проміжок часу.

З 01.01.2002 року (набрання чинності Земельного кодексу України в редакції 2001 року) приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій відбувається у відповідності до статті 25 та пунктом 8 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Зокрема, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств , установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

Норма діючого Земельного кодексу України - п.4 ст.116, щодо передачі земельної ділянки безоплатно у власність громадянам один раз по кожному виду використання запроваджується з 01.01.02р. вперше при приватизації громадянами земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій та відповідно до ст.58 Конституції України не має зворотної дії в часі.

Отже з 01.01.2002 року при приватизації земель сільськогосподарського призначення, які буди в користуванні державних або колективних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій вже не передаються у колективну власність, а безкоштовно передаються безпосередньо кожному громадянину України, який має на це право відповідно до закону. І саме така безоплатна передача земельних ділянок у власність для громадян України може відбуватися тільки один раз (без врахування раніше отриманої земельної частки (паю) або ж виділення її в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку).

Враховуючи все вище наведене, отримання громадянином двох державних актів на право власності на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: одного при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій в порядку передбаченому ст.25. ст. 118 Земельного кодексу України та другого при паюванні земель колективної власності сільськогосподарських підприємств відповідно до Указу Президента України від 08.08.95р. №720 В«Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціямВ» , - не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Земельного кодексу України В«При обчислені розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчислювальної для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених в ч. 1 цієї статтіВ» .

Згідно ч. 7 ст. 25 В«Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ та організацій та пенсіонерів з їх числа є рівнимиВ» .

Враховуючи вище наведене, площа земель, що підлягають приватизації поділяється на визначену кількість осіб. Тому розмір земельної ділянки, що буде передана в приватну власність кожному громадянину залежить від кількості таких осіб.

Враховуючи те, що загальна площа земель, яка підлягає паюванню є сталою, якщо припустити, що до списку осіб було незаконно включено певну кількість громадян, тоді решта громадян отримали б у приватну власність земельні ділянки менші по площі в умовних кадастрових гектарах і вартості. Тобто незалежно від того скільки громадян буде включено до списку, земельні ділянки які передбачені для приватизації будуть все рівно розділені між ними. У цьому випадку збиток буде завдано кожному громадянину окремо, у вартості і розмірі земельної частки (паю), на яких буде зменшено його площа.

Отже, при розгляді кримінальної справи, щодо факту службового підроблення та зловживанням службовим становищем службовими особами Відділу Держкомзему у Хмільницькому районі Вінницької області, слід врахувати, що можливі, в разі припущення незаконної видачі чотирьом громадянам в СВАТ В«ЖданівськеВ»державних актів, збитки завдані не державі, а кожному громадянину, що мали право на приватизацію земель в даному підприємстві.

Відповідно до ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України,- справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані , які вказують на наявність ознак злочину , що не було враховано Хмільницьким міжрайпрокурором при винесені оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 98 Кримінально-процесуального кодексу України, - за наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Що стосується порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, зловживання владою або службовим становищем, відповідальність за що передбачена зазначеною статею, визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:

1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 Кримінального кодексу України.

Що стосується порушення кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Об'єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища.

Службові особи Відділу натомість діяли в межах чинного законодавства відповідно до ст. 25 Земельного кодексу України.

Зважаючи на вище викладене, у діях службових осіб Відділу Держкомзему у Хмільницькому районі Вінницької області відсутня об'єктивна сторона злочину, а відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину , передбачених ст. 364, 366 Кримінального кодексу України.

А відтак діяння вчинені службовими особами Відділу не можуть кваліфікуватись як злочин.

Таким чином, оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи від 17.01.2011 року є необгрунтованою порушує права та законні інтереси службових осіб Відділу Держкомзему у Хмільницькому районі Вінницької області.

В той же час, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на наявність в службових осіб корисливого мотиву чи іншого особистого інтересу, чи її дію в інтересах третьої особи та не зазначено в чому полягає використання ним свого службового становища всупереч інтересам служби;

Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що постанову Хмільницького міжрайпрокурора від 17 січня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно службових осіб необхідно скасувати, оскільки в судовому засіданні було об'єктивно встановлено, що в порушення вимог ст.ст.94,97,98 КПК України у прокурора Хмільницької міжрайпрокуратури не було приводу, підстав та достатніх даних, які б вказували на наявність в діях службових осіб ознак злочину передбаченого ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України.

Керуючись стст.236-7, 236 - 8 КПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Постанову Хмільницького міжрайпрокурора від 17 січня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно службових осіб відділу Держкомзему Хмільницького району - скасувати.

Постанову можна оскаржити до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя: ОСОБА_6