Постанова

від 01.08.2016 по справі 820/2785/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 серпня 2016 р. № 820/2785/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Закрите акціонерне товариство "Балмолоко плюс " до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Балмолоко плюс ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2010 року №0001232301/0, від 14.06.2010 року №0001232301/1, від 20.07.2010 року №0001232301/2, від 28.09.2010 року №0001232301/3, від 17.05.2010 року №0001222301/0, від 14.06.2010 року №0001222301/1, від 20.07.2010 року №0001222301/2, від 28.09.2010 року №0001222301/3;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "БАЛМОЛОКО ПЛЮС" судовий збір у розмірі 13000, 06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.04.2010 року Державною податковою інспекцію у Балаклійському районі Харківської області складено акт перевірки від 29.04.2010 року №396/23-104/31064504 "Про результати проведення планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства "Балмолоко плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року", на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001232301/0, № 0001222301/0, № 0001242301/0 від 17.05.2010 року. В результаті процедури адміністративного оскарження до органів державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001232301/1, № 0001222301/1, № 0001242301/1 від 14 червня 2010 року, № 0001232301/2, 0001222301/2, № 0001242301/2 від 20.07.2010 року, № 0001232301/3, 0001222301/3, № 0001242301/3 від 28.09.2010 року.

На думку позивача, посилання податкового органу на неможливість здійснення угод між позивачем та його контрагентом - ПП "Агродом", базується виключно на поясненнях гр. ОСОБА_3 та не підтверджується дійсними обставинами справи. Що стосується невключення до спецдекларації сільхозвиробника суми ПДВ, сплаченої в ціні придбаних автомобілів, позивач зазначає, що правомірно відніс зазначену операцію до загальної декларації з ПДВ, оскільки придбані автомобілі не були введені в експлуатацію.

Також позивач стверджує, що усі суми, віднесені позивачем до валових витрат, є обґрунтованими та підтверджуються наданими деклараціями та первинними документами. Нарахування сум податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища вважає необґрунтованими, оскільки забруднюючі речовини тимчасово зберігалися на території заводу, що, на думку позивача, не підпадає під поняття "розміщення відходів".

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.46-47) відповідач вказав, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки контролюючим органом об'єктивно встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з підприємством ПП "Агродом", директор якого не мав відношення до здійснення господарської діяльності підприємства. За судженням відповідача, сума ПДВ з придбання двох автомобілів безпідставно не була віднесена до спецдекларації, оскільки, зазначена техніка мала використовуватися у власній господарській діяльності як основні фонди. Проте, підтверджень використання транспорту в процесі реалізації продукції невласного виробництва підприємством не надано. Окрім того, у зв'язку з порушенням строку передачі відходів на утилізацію, у позивача виникли податкові зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, яке також протиправно не було включено до податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 25.02.2015р. у справі № 2а-12566/10/2070, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцію у Балаклійському районі Харківської області проведено планову виїзну перевірку підприємства позивача - Закритого акціонерного товариства "Балмолоко плюс", код ЄДРПОУ: 31064504, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №396/23-104/31064504 від 29.04.2010 року.

За висновками перевірки, позивачем - Закритим акціонерним товариством "Балмолоко Плюс", порушено:

1) п.п.4.1.1. п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4., п. 5.1,п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п.5.3, п. 5.9., п.5.10 ст. 5, п.п. 11.2.1, 11.2.3. п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого: збільшені валові доходи підприємства на суму 99868,00 грн., зменшені валові витрати підприємства на 1189076,00 грн., відповідно збільшений об'єкт оподаткування на 1288945,00 грн., та нарахований податок на прибуток у розмірі 322234,00 грн.

2) п. 11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до безпідставного завищення в квітні 2009 року податкового кредиту загальної декларації та відповідно заниження податку на додану вартість загальної декларації у розмірі 166667 грн. у зв'язку з придбанням у ТОВ "БМ-Груп Консалтинг", код ЄДРПОУ 34757199, 2 одиниць вантажного транспорту ЗИЛ-433362 АХ 2531ВХ та ЗИЛ-433362 АХ 2236 ВХ;

- п. 4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до безпідставного заниження податкових зобов'язань з ПДВ та відповідно заниження податку на додану вартість по операціям з надання працівникам спецхарчування у розмірі 867,00 грн. (у т.ч. по загальній декларації 289,00 грн. та по декларації переробного підприємства 578,00 грн. (зменшено від'ємне значення));

- п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до безпідставного заниження податкових зобов'язань з ПДВ та відповідно заниження податку на додану вартість загальної декларації по операціям зі списання поверхнормативних втрат ТМЦ у розмірі 301 грн.;

- п.2.1. ст.2. п.п.7.2.1., 7.2.4., 7.2.6., п.7.2., 7.4.1. п. 7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту загальної декларації та, відповідно, заниження податку на додану вартість загальної декларації у розмірі 223587,00 грн., яке пов'язано з придбанням молочної сировини від ПП "Агродом", у зв'язку з чим зменшений податковий кредит у розмірі 240 254,00 грн., у тому числі: у січні 2009 року - 98 150,00 грн., у лютому 2009 року - 125 590,00 грн., у квітні 2009 року - 16 514,00 грн.; збільшені податкові зобов'язання у розмірі 590,00 грн., у тому числі: у липні 2008 року - 110,00 грн., у серпні 2008 року - 52,00 грн., у вересні 2008 року - 284,00 грн., у жовтні 2008 року - 46,00 грн., у січні 2009 року - 44,00 грн., у лютому 2009 року - 54,00 грн.; донарахований податок на додану вартість у розмірі 240 844,00 грн. (240254,00 грн. + 590,00 грн.), у тому числі у липні 2008 року - 110,00 грн., у серпні 2008 року - 52,00 грн., у вересні 2008 року - 284,00 грн., у жовтні 2008 року - 46,00 грн., у січні 2009 року - 98 194,00 грн., у лютому 2009 року - 125 644,00 грн.; у квітні 2009 року -16 514,00 грн.;

3) п.3.1 розділу 3, п. 6.4 розділу 6 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року №162/379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.08.1999 року за №544/3837, в результаті чого донараховано збору за забруднення навколишнього природного середовища всього на суму 478,31 грн., в тому числі за 1-й квартал 2009 р. на 2б6,13 грн., за 2-й квартал 2009 року на 212,18 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення

- № 0001232301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 361266,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 240844,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 120422,00 грн.;

- № 0001222301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток усього в розмірі 497330,20 грн., в тому числі: за основним платежем - 322234,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 175096,20 грн.;

- № 0001242301/0 від 17.05.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища всього в розмірі 696,24 грн., в тому числі: за основним платежем - 478,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 217,93 грн.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги Закритого акціонерного товариства "Балмолоко плюс", за наслідками чого Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області прийняті податкові повідомлення-рішення №0001232301/1, № 0001222301/1, № 0001242301/1 від 14 червня 2010 року.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до ДПА у Харківській області та ДПА України, були прийняті рішення про відмову у задоволенні скарг Закритого акціонерного товариства "Балмолоко плюс", за наслідками чого Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0001232301/2, 0001222301/2, № 0001242301/2 від 20.07.2010 року.

Розглядаючи справу та перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень -рішень, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Надаючи оцінку висновку податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством В«АгродомВ» , суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (також в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Вказане узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, зокрема в ухвалі від 15.02.2015р. (справа № 2а-12566/10/2070).

Як встановлено судовим розглядом справи, реальність спірних господарських операцій Закритого акціонерного товариства В«Балмолоко ПлюсВ» з Приватним підприємством В«АгродомВ» підтверджується матеріалами справи № 2а-12566/10/2070, зокрема, наданим позивачем договором, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, ветеринарним свідоцтвом на молоко. Судом також встановлено, що молоко, отримане від контрагента у січні та лютому 2009 року, оприбутковано в повному обсязі в бухгалтерському обліку підприємства.

Окрім того, як зазначає Вищий адміністративний суд, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід дійти висновку, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством В«АгродомВ» .

Слушність наведеного висновку підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ В«Мукачівський лісокомбінатВ» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ В«Фірма «²КВ» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат за IV квартал 2009 року на суму 395678,00грн., суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивачем до складу валових витрат за IV квартал 2009 року віднесено суму 395678,00грн., яка не була відображена своєчасно у складі валових витрат минулих періодів, а включена відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед-бюджетами та державними цільовими фондамиВ» та пункту 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якими якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Так, відхилення між даними перевірки та даними декларації, які відображені у додатку до акту В«Валові витрати ЗАТ В«Балмолоко плюсВ» по рядку 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11В» за II квартал 2009 року та III квартал 2009 року, є сумою, яку підприємство своєчасно не відобразило у податкових деклараціях відповідного періоду, а задекларувало як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів у IV кварталі 2009 року.

Таким чином, слід дійти висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні складу валових витрат за IV квартал 2009 року.

Викладена правова позиція також узгоджується з висновками ВАСУ, викладеними в ухвалі від 15.02.2015р. у справі № 2а-12566/10/2070, і окружний адміністративний суд не знаходить жодних підстав для не врахування вказаної позиції суду касаційної інстанції під час розгляду даної справи.

Щодо висновку податкового органу про обов'язок позивача збільшити валові доходи у IV кварталі 2009 року на суму 99898,08грн. згідно підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» та зменшення валових витрат на суму оприбуткованих матеріалів (83248,40грн. без ПДВ), суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом, станом на 18.10.2003 сальдо Кт 631 рах. по контрагенту Приватне підприємство В«АлкідВ» складала 184200,00грн. за раніше отриману сировину (молоко).

У жовтні 2003 року Закрите акціонерне товариство В«Балмолоко ПлюсВ» - емітент передав простий вексель від 18.10.2003 №80351641265529 Приватному підприємству В«АлкідВ» на суму 184200,00грн., та взяв на себе зобов'язання сплатити вексель по пред'явленню його до сплати. Вказаний вексель був пред'явлений до платежу СПДФО ОСОБА_4 18.11.2005.

На момент перевірки в бухгалтерському обліку позивача мала місце кредиторська заборгованість по рах. 511 у розмірі 99898,08грн.

Разом з тим, вексель від 18.10.2003 №80351641265529, пред'явлений до погашення ОСОБА_4, був повністю оплачений позивачем, що підтверджується матеріалами справи, кредиторська заборгованість перед контрагентом відсутня.

За таких обставин, слід дійти висновку щодо необґрунтованості доводів податкового органу, оскільки станом на 16.02.2009 заборгованість за простим векселем від 18.10.2003 №80351641265529 була погашена у повному обсязі.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем підпунктів 11.2.1, 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідноси), датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Жодних порушень позивачем вказаних вище приписів, судом не встановлено, оскільки при формуванні валових витрат у І кварталі 2009 року, сума задекларованих валових витрат позивача була меншою від сум відображених у бухгалтерському обліку сплачених авансів згідно даних рахунку 631 В«Розрахунки з постачальниками за сировину, матеріалиВ» .

Щодо висновку податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до загальної декларації суми сплаченого ПДВ за придбані автотранспортні засоби, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 розділу 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 81 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26.02.1999 №271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

З аналізу зазначених норм вбачається, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадав під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

За таких підстав, слід дійти висновку стосовно недоведеності контролюючим органом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в ході розгляду справи факту вчинення платником податків податкових правопорушень.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Балмолоко плюс" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі від 17.05.2010 року №0001232301/0, від 14.06.2010 року №0001232301/1, від 20.07.2010 року №0001232301/2, від 28.09.2010 року №0001232301/3, від 17.05.2010 року №0001222301/0, від 14.06.2010 року №0001222301/1, від 20.07.2010 року №0001222301/2, від 28.09.2010 року №0001222301/3.

Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства "БАЛМОЛОКО ПЛЮС" (місцезнаходження: 64200, Харківська обл., м.Балаклія, вул. Тімірязєва, буд.6, код ЄДРПОУ - 31064504) судовий збір у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) грн. 06 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: 64200, Харківська обл., м.Балаклія, вул. Муканова, буд.63).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 08 серпня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.