Постанова

від 16.08.2016 по справі 922/1452/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа № 922/1452/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 04.07.2016 р.,

відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю №11 від 23.05.2016 р., ОСОБА_3 - директор на підставі витягу з ЄДРПОУ,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Укрпромінвест-групВ« , м. Лозова, Харківська область

на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016р.

у справі №922/1452/16

за позовом: Відкритого акціонерного товариства В«Ізюмський тепловозоремонтний заводВ« , м. Ізюм, Харківська область в особі арбітражного керуючого ОСОБА_4, м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Укрпромінвест-групВ« , м. Лозова, Харківська область

про стягнення 464257,47 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2016р. у справі №922/1452/16 (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено; стягнуто з ТОВ В«Укрпромінвест-групВ» на користь ВАТ В«Ізюмський тепловозоремонтний заводВ» заборгованість у розмірі 464257,47грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 6963,86 грн.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 526, 322, 355, 356, 360, 1158, 1160 ЦК України, статтю 193 ГК України, статті 269, 270 ПК України мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами сплату податку за землю за період з липня по грудень 2012року та з січня по грудень 2013року, частина якого не відшкодована позивачу за частину земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості відповідача, в загальному розмірі 35565,28грн. Крім того, позивачем доведено здійснення ним витрат на охорону та збереження майна відповідача, які не були останнім відшкодовані.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Укрпромінвест-групВ« з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016р. у справі №922/1452/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ВАТ В«Ізюмський тепловозоремонтний заводВ« до ТОВ В«Укрпромінвест-групВ« про стягнення заборгованості.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що відповідно до статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття права власності на будівлю, споруду, які розташовані на земельній ділянці, а отже, на думку апелянта, з моменту придбання ним нежитлових будівель позивач втратив своє право користування частиною землі, на якій розташовані ці будівлі. Крім того, зазначає, що з втратою права користування частиною землі позивачу не нараховується податок, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у нього права на стягнення частини земельного податку з відповідача. Крім того, зазначає, що між сторонами спору відсутні будь-які договори щодо охорони нежитлових приміщень відповідача, та матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт надання відповідачеві послуг з охорони, а отже немає жодних правових підстав для стягнення такого боргу (т.1,а.с.127,128).

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник зазначає, що надані позивачем податкові декларації не є належним доказом, оскільки не містять відмітки податкового органу. Крім того, вказує на те, що земельна ділянка, на якій розміщені придбані об'єкти, досі не оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а отже відсутні правові підстави для сплати земельного податку. Також зазначає про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості по охороні об'єктів нерухомості, оскільки між сторонами спору не укладалось угод стосовно охорони нежитлових приміщень відповідача та матеріали справи не містять доказів надання таких послуг відповідачу (т.2, а.с.152,153).

У відзиві на апеляційну скаргу від 04.07.2016р. ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016р. у справі №922/1452/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що за приписами Податкового кодексу України особа, яка придбала будівлю, є платником земельного податку, а тому у відповідача виник обов'язок по відшкодуванню сплаченого позивачем земельного податку за земельні ділянки, на яких розміщені його об'єкти нерухомості. Також зазначає, що у зв'язку з введенням процедури банкрутства щодо ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» і крадіжками на підприємстві між ним та ПП «Детективно-юридичне агентство «Кратос» 30.12.2011р. укладено договір про надання послуг з охорони об'єктів, а з 01.07.2012р. позивач за власний рахунок здійснював охорону приміщень. Оскільки об'єкти нерухомості ТОВ В«Укрпромінвест-групВ« безпосередньо суміжні з об'єктами ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», його майно також перебувало під охороною, а отже, на думку позивача, у відповідності до статті 360 ЦК України ТОВ В«Укрпромінвест-групВ« зобов'язано пропорційно відшкодувати витрати на охорону та збереження майна, понесені позивачем (т.1,а.с.135-137) .

У додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2015р. у справі №Б-39/02-09 задоволено вимоги Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на загальну суми 13056271,17грн., з яких основний платіж зі сплати земельного податку - 981699,78грн., а отже земельний податок з 21.01.2011р. не сплачувався позивачем, однак нараховувався до винесення місцевим господарським судом постанови про визнання ВАТ В«Ізюмський тепловозоремонтний заводВ« банкрутом. Також вказує на те, що об'єкти нерухомості ТОВ «Укрпромінвест-груп» розташовані майже в центрі території ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» та не огороджені парканом, а тому охоронці здійснюють охорону, у тому числі, об'єктів відповідача (т.2, а.с.3-9).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016р. у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. та судді Плахова О.В. для розгляду справи №922/1452/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А. (т.2, а.с.179).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016р. у справі № 922/1452/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях до відзиву, та просив рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2008 р. у справі № 24/24-08 позовні вимоги ВАТ В«ІТРЗВ» задоволені у повному обсязі та визнано право власності за Відкритим акціонерним товариством «Ізюмський тепловозоремонтний завод» на нерухоме майно - нежитлові приміщення, а саме: заводоуправління, літера А-2Н, площею 1390,0 кв. м; тепловозоремонтний комплекс, літера Б-4Н, площею 34731,8кв. м; лабораторія ЦЗЛ, літ.К1; контора матеріального відділу літ. К1, к1, к2, кЗ, площею 237,9кв.м; склад лакофарбів № 1, літ. З 1, площею 364,4 кв.м; будівля акумуляторної при ТЕЦ склад, літ. Ф, площею 48,7 кв. м; модельний цех, літ. Щ, площею 237,2 кв. м; контора будівельного цеху, побутові, медпункт, літ. Т, площею 804,8 кв. м; прохідна, літ. Н2, площею 13,9 кв. м; будівля кулінарії, літ. И, площею 80,6 кв. м; гараж, літ. Е, е1, е2, еЗ, площею 1341,9 кв. м; мідницьке відділення дизельного цеху, літ. З, з1, з2, площею 197,2 кв. м; майстерня, літ. Ж, площею 42,4 кв. м; фільтровальна станція питної води, літ. Н-2Н, площею 451,1 кв. м; прохідна, літ. В1, площею 11,9 кв. м; склад інвентаря обладнання, літ. В, площею 1164,7 кв. м; будівля очисних споруд, літ К-2, площею 275,2 кв. м; підстанція 110/10 кв. ЗРУ, літ. Л-2Н, площею 526,2 кв. м; підстанція 110/10 кв. ОПУ, літ. М, площею 276,9 кв. м; побутові транспортного цеху, літ. Д. площею 65,9 кв.м; цех очистки водопідготовки, літ. С1-ЗН, площею 3321,5 кв. м; КНС, літ. X1, площею 52,2 кв. м; контора 8-го складу, літ.Л1, л1, площею 9,8 кв. метрів; пожежне депо, літ. Ц 1, площею 195,4 кв. м; будівля компресорної, літ. Щ 1, площею 291,0 кв. м; їдальня на 150 місць, літ. Ш 1, площею 354,8 кв. м; ПММ, літ. П 1. п1, площею 41,8 кв. м; киснева станція, літ. Р1, площею 484,0 кв. м; деревообробний комбінат, літ. С, площею 564,5 кв. м; ацетиленова станція, літ. Ю1, площею 59,2 кв. м; будівля ТЕЦ побутовими, літ. У-ЗН, площею 2409,6 кв. м; підстанція № 3 кисневої станції, літ. И 1, площею 33,6 кв. м; склад РМГ-40, літ. Я 1, площею 492,5 кв. м; тарний цех з побутовими приміщеннями, літ. Р-2Н, площею 2843,0 кв. м; будівля металоконструкцій механічного цеху, літ. С2, площею 465,1 кв. м; станція реостатних випробувань, літ. Ф1-2Н, площею 36,9кв. м; будівля газорозподільного пункту з прибудовою, літ. Ц, площею 39,9 кв. м; блок допоміжних цехів, літ. П, площею 5180,3 кв. м; будівля кувального цеху з прибудовами, літ. Ч-ЗН, площею 2405,0 кв. м малярне відділення, літ. У 1, площею 2368,0 кв. м; будівля гальванічного відділення з побутовими, літ. Ч 1-2Н, площею 1167,3 кв. м; фінський металевий гараж, літ. М 1, площею 449,7 кв. м; склад гумових виробів, літ. Ю, Я, площею 696,4 кв. м; контора комірників, літ. Ж 1, площею 18,1 кв. м; склад РМГ-40, літ. Д 1, площею 482,3 кв. м; склад ЦИС, літ. Н 1, площею 220,7 кв. м; прохідна, літ. Т 1, площею 16,5 кв. м; склад готової продукції, літ. Г 1, площею 480,4 кв. м; склад матеріалів II групи, літ. Е 1, площею 922,5 кв. м; ливарний цех з прибудовами і обрубним, літ.Ш-ЗН, площею 3875,7 кв. м; контора транспортного цеху, літ. Г, площею 81,3 кв. м, корпус ходових частин, літ. О-1Н, площею 13256,9 кв. м; підстанція, літ. 01-2Н, площею 957,6 кв. м; адміністративна будівля і побутові приміщення КХЧ, літ. 02-ЗН, площею 1443,1 кв. м; вентиляційна будівля, літ. ОЗ-2Н, площею 594,9 кв.м; перехід, літ. 04-1Н, площею 175,7 кв. м, розташовані за адресою: м.Ізюм, Харківська область, в'їзд Ювілейний, № 1 (т.1,а.с.26-28).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2009р. у справі №Б-29/02-09 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.2,а.с.172,173).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2010р. у справі №Б-39/02-09 задоволено клопотання голови комітету кредиторів про запровадження процедури санації боржника та призначення керуючого санацією і розпорядника майна; введено процедуру санації ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого ОСОБА_5 (т.2,а.с. 174-177).

25.05.2012р. та 29.10.2012р. проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», а саме: малярного відділення літ. «У1», загальною площею 2368кв.м, тарного цеху з побутовими приміщеннями літ. «Р-2Н», загальною площею 2843кв.м, побутових приміщень корпусу холодних частин: корпус холодних частин, літ «О-1Н», площею 13256,9кв.м, підстанція, літ. «О1-2Н», площею 957,6кв.м, адміністративна будівля і побутові приміщення КХЧ, літ. «О2-3Н», площею 1443,1кв.м, вентиляційна будівля, літ.»О3-2Н», площею 549,9кв.м, перехід, літ. «О4-1Н», площею 175,7кв.м, що знаходяться за адресою Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, буд. 1, оформлені протоколами №75-02/317/11/а, №76-02/317/11/а та №20-0139/12-40, з яких вбачається, що переможцем торгів визнано ТОВ «Укрпромінвест-груп». На підставі актів про проведення прилюдних торгів від 05.06.2012р. та від 26.11.2012р. приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 видані свідоцтва, якими посвідчено право власності ТОВ «Укрпромінвест-груп» на вищезазначене майно.

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна зазначено, що за ТОВ «Укрпромінвест -груп» зареєстровано частка у приватній спільній частковій власності: 267/10000 частки - на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.06.2012р., 320/10000 частки - на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.06.2012р.; 1852/10000 частки - на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 13.12.2012р. ВАТ В«Ізюмський тепловозоремонтний заводВ» ; 7561/10000 частки - на підставі рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2008р. у справі №24/24-08.

02.01.2013р. між ТОВ «Охоронна компанія «Кратос» (суб'єктом охоронної діяльності (охоронцем) та ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (замовником) укладений договір про надання послуг по охороні об'єктів серії ОА №02/01/13-7, п.2.1 якого встановлено, що замовник доручає, а охоронець зобов'язується в порядку, передбаченому цим договором, прийняти під свою відповідальність об'єкт охорони (територія замовника , яка підлягає захисту від протиправних посягань сторонніх осіб - п.1.1 договору) та здійснювати по відношенню до нього передбачені цим договором засоби охорони, а замовник в свою чергу, зобов'язується створити необхідні для цього умови (п.5.1) та оплатити за надані послуги по цьому договору (т.1,а.с.42-45).

02.12.2013р. вищезазначений договір за згодою сторін розірваний, що підтверджується додатковою угодою до договору ОА 01/02/13 про надання послуг з охорони об'єкта (т.1,а.с.83).

Наказом керуючого санації ОСОБА_7 від 05.12.2012р. введено в структуру та штатний розклад підприємства відділ охорони (т.1,а.с.84).

Постановою місцевого господарського суду від 03.12.2014р. у справі №Б-39/02-09 припинено процедуру санації ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»; припинено повноваження керуючого санацією ОСОБА_7; визнано ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором боржника призначено ОСОБА_7 (т.1, а.с.11-14).

Ухвалою суду першої інстанції від 25.11.2015р. у справі №Б-39/02-09 припинено повноваження арбітражного керуючого ліквідатора ОСОБА_7 та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4 (т.1,а.с.15-25).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2015р. у справі № Б-39/02-09 задоволено заяву ОДПІ ГУ у Харківській області з грошовими вимогами до боржника; визнано вимоги ОДПІ ГУ у Харківській області у розмірі 13056271,17грн., з яких 4290907,13грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 7320558,08грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів та 444805,96грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів боржника (т.2,а.с.12-16).

23.03.2016р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про сплату боргу, у якій він просив ТОВ «Укрпромінвест-груп» відшкодувати заборгованість у розмірі 104191грн. із сплати земельного податку та витрати, понесені на охорону та збереження майна у розмірі 506575,70грн., вказаний борг виник у зв'язку з тим, що ТОВ «Укрпромінвест-груп» не компенсує витрати на сплату податку на землю та послуги з охорони об'єктів за частину об'єктів нерухомості, які придбані відповідачем (т.1,а.с.91,92,94).

Відповідач оплату на вимогу ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» не здійснив, що стало підставою звернення останнього з позовом до господарського суду, у якому з посиланням на статті 355,356,360 1160 ЦК України та статтю 222 ГК України позивач просив стягнути з ТОВ «Укрпромінвест-груп» заборгованість у розмірі 464257грн., з яких 35565,28грн. - відшкодування сплати земельного податку, 428692,19грн. - відшкодування послуг за охорону та збереження майна (т.1,а.с.4-7).

24.05.2016р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.1,а.с.116-121).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, яка утворилась у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням витрат на охорону об'єктів нерухомості та земельного податку.

Згідно із частиною 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності , право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти . До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п. е статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці .

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрпромінвест-груп» придбало з прилюдних торгів нежитлові приміщення, які належали ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», а саме: малярне відділення літ. «У1»-загальною площею 2368кв.м, тарний цех з побутовими приміщеннями літ. «Р-2Н» загальною площею 2843кв.м, побутові приміщення корпусу холодних частин: корпус холодних частин, літ «О-1Н», площею 13256,9кв.м, підстанція, літ. «О1-2Н», площею 957,6кв.м, адміністративна будівля і побутові приміщення КХЧ, літ. «О2-3Н», площею 1443,1кв.м, вентиляційна будівля, літ.»О3-2Н», площею 549,9кв.м, перехід, літ. «О4-1Н», площею 175,7кв.м, що знаходяться за адресою Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, буд. 1, про що свідчать протоколи проведення прилюдних торігв з реалізації арештованого нерухомого майна №75-02/317/11/а, №76-02/317/11/а, 20-0139/12-10 та свідоцтва, видані приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області від 20.06.2012р., 13.12.2012р., 13.12.2012р.

Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства, до набувача приміщень -ТОВ «Укрпромінвест-груп» перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, та припинилось право користування цією ділянкою у ТОВ «Ізюмський тепловозоремонтний завод».

Статтею 206 ЗК України визначено, що користування землею в Україні є платним.

Згідно із статтею 211 ЗК України використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Об'єкти оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (ст.270 ПК України).

Згідно із статтею 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Пунктами 286.2, 286.3 статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу , з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями . Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Пунктом 286.6 цієї статті встановлено, що за земельну ділянку , на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території .

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У пункті 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

При цьому новий власник не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Нормами податкового кодексу встановлений порядок сплати земельного податку (плати за землю) та встановлено, що платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку та сплачують його до бюджету за період фактичного перебування землі у його власності чи користуванні. Земельний податок сплачується до державного бюджету саме землекористувачем або власником земельної ділянки, та не передбачено вимогами ПК України можливості нарахування земельного податку іншою особою, яка не є землекористувачем з подальшим його відшкодуванням особою, яка користується цією земельною ділянкою.

Отже після набуття відповідачем права власності на частину нерухомого майна у відповідача виник обов'язок щодо сплати податку на землю саме до державного бюджету, а не позивачеві.

Крім того, слід зазначити, що представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції зазначив, що ним не сплачений до державного бюджету земельний податок за період 2012-2014р.р., у тому числі і суми, заявлені до стягнення з відповідача у позовній заяві.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що земельний податок у спірному періоді належав до загальнодержавних податків, а отже мав бути сплачений до державного бюджету в порядку, встановленому вимогами ПК України, а несплата його у порядку та розмірі, встановленому законом, надає право державному органу на його стягнення у судовому порядку.

За таких обставин, вимоги ВАТ В«Ізюмський тепловозоремонтний заводВ« щодо стягнення з ТОВ «Укрпромінвест-груп» витрат зі сплату земельного податку у розмірі 31753,93 грн., який ним не сплачений до державного бюджету, а лише нарахований, є необґрунтованими, оскільки: по-перше, а ні Цивільним кодексом України, а ні Податковим кодексом України не встановлено такого порядку сплати земельного податку, як сплата земельного податку особою, яка не є землекористувачем, з подальшим його відшкодуванням особою, яка користується земельною ділянкою; по-друге, не можуть бути відшкодовані витрати, які фактично не були понесені особою, яка просить їх відшкодувати.

Доводи апелянта про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2015р. у справі №Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» визнані грошові вимоги ОДПІ ГУ у Харківській області у розмірі 13056271,17грн., з яких, зокрема, земельний податок у розмірі 981699грн., який складається, у тому числі, із суми невідшкодованих коштів земельного податку відповідачем, які будуть сплачені у ліквідаційній процедурі позивача, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказана ухвала свідчить лише про факт наявності заборгованості у позивача із сплати податку. Проте, не є доказом його сплати, а отже не можуть бути відшкодовані витрати позивача, які фактично не були ним понесені.

Щодо стягнення частини витрат, понесених ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» на охорону та збереження майна, яке належить на праві спільної часткової власності сторонам спору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із статтею 360ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна , у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Як зазначалось вище, ТОВ «Укрпромінвест -груп» придбало нерухоме майно, яке належало ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод», а саме: малярне відділення літ. «У1»-загальною площею -2368кв.м, тарний цех з побутовими приміщеннями літ. «Р-2Н» загальною площею -2843кв.м, побутові приміщення корпусу холодних частин: корпус холодних частин, літ «О-1Н», площею 13256,9кв.м, підстанція, літ. «О1-2Н», площею 957,6кв.м, адміністративна будівля і побутові приміщення КХЧ, літ. «О2-3Н», площею 1443,1кв.м, вентиляційна будівля, літ.»О3-2Н», площею 549,9кв.м, перехід, літ. «О4-1Н», площею 175,7кв.м, що знаходяться за адресою Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, буд. 1, про що свідчать протоколи проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна №75-02/317/11/а, №76-02/317/11/а, 20-0139/12-10 та свідоцтва, видані приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області від 20.06.2012р., 13.12.2012р., 13.12.2012р. З вказаних правовстановлюючих документів вбачається, що відповідачу було продано окремі об'єкти нерухомості та не зазначено про майно, яке перебуває на праві спільної часткової власності.

Також, позивачем до матеріалів справи надано копію генерального плану території ВАТ «ІТРЗ», на якому визначені об'єкти права власності відповідача, крім того представник позивача зазначив, що відповідачу належать окремо визначені об'єкти. Проте, з наданих позивачем до матеріалів справи документів не вбачається яке саме майно є спільною частковою власністю і яке сторони зобов'язані утримувати спільно.

Згідно із частинами 1, 2 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою . Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами спору не укладалось будь-яких договорів щодо охорони об'єктів нерухомості, які належать ТОВ «Укрпромінвест -груп», а отже у позивача не виникало обов'язку щодо його охорони та збереження, а у відповідача, відповідно оплати послуг з охорони.

Щодо доводів позивача про те, що ним здійснювалась охорона, у тому числі майна відповідача, оскільки воно знаходиться у центрі території позивача та не огороджено парканом, на підставі укладеного між ним та ТОВ «Охоронна компанія «Кратос» договору про надання послуг по охороні об'єктів, а в подальшому особами, які були введені до штатного розкладу підприємства та яким сплачувалась заробітна плата, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з наступних підстав.

02.01.2013р. між ТОВ «Охоронна компанія «Кратос» (суб'єктом охоронної діяльності (охоронцем) та ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (замовником) укладений договір про надання послуг по охороні об'єктів серії ОА №02/02/13-7, п.2.1 якого встановлено, що замовник доручає, а охоронець зобов'язується в порядку, передбаченому цим договором, прийняти під свою відповідальність об'єкт охорони (територія замовника , яка підлягає захисту від протиправних посягань сторонніх осіб - п.1.1 договору) та здійснювати по відношенню до нього передбачені цим договором засоби охорони, а замовник в свою чергу, зобов'язується створити необхідні для цього умови (п.5.1) та оплатити за надані послуги по цьому договору (т.1,а.с.42-45).

З умов наданого договору не вбачається, яка саме територія замовника (ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод» ) підлягала охороні та цей договір не мість положень щодо обов'язку ТОВ «Охоронна компанія «Кратос» здійснювати охорону об'єктів нерухомості, які належать відповідачу.

Крім того, наказ керуючого санації ОСОБА_7 від 05.12.2012р., на підставі якого введено в структуру та штатний розклад підприємства відділ охорони, та довідка про витрати на утримання охорони не свідчать про здійснення охорони об'єктів нерухомості відповідача та виникнення у позивача обов'язку відшкодувати відповідачеві будь-які витрати у разі їх пошкодження чи знищення, а відповідно і обов'язку у відповідача здійснювати оплату послуг з охорони.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 ГПК України здійснення охорони майна, яке належить відповідачеві, за його згодою, та відповідно, правових підстав для відшкодування понесених витрат на охорону майна.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом Харківської області неповно з'ясовані всі фактичні обставини справи, не з'ясовано наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся, рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріально права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-груп» слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду від 24.05.2016р. у справі №922/1452/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відкрите акціонерне товариство «Ізюмський тепловозоремонтний завод».

Керуючись ст.49, ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п.1,4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-груп» задовольнити.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016р. у справі №922/1452/16 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Відмовити у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю " Укрпромінвест-груп".

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, буд.1 ЄДРПОУ 01056356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-груп» ( Харківська область, м.Лозова, вул. Суворова, 28/А код ЄДРПОУ 32414116) 7660,25грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 22.08.2016р.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя І.А. Шутенко