Постанова

від 06.12.2016 по справі 922/1452/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 922/1452/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Короткевича О.Є., Панової І.Ю., розглянувши касаційну скаргуЛіквідатора Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Саутенко С.О. на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року у справі№ 922/1452/16 господарського суду Харківської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-груп" простягнення 464 257, 47 грн., за участю представників сторін:

від ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод", арбітражного керуючого Саутенко С.О. - Петченко І.В., довіреність № б/н від 11.07.2016 року,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року у справі № 922/1452/16 (суддя - Новікова Н.А.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-груп" (далі - ТОВ "Укрпромінвест-груп", відповідач) на користь Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі - ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", позивач) заборгованість у розмірі 464257,47 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 6963,86 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду України від 16.08.2016 року у справі № 922/1452/16 апеляційну скаргу ТОВ "Укрпромінвест-груп" задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року у справі № 922/1452/16 скасовано та прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" до ТОВ "Укрпромінвест-груп". Стягнуто з ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на користь ТОВ "Укрпромінвест-груп" 7660,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою Харківського апеляційного господарського суду України від 16.08.2016 року у справі № 922/1452/16, ліквідатор ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Саутенко С.О. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду України від 16.08.2016 року у справі № 922/1452/16 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року у справі № 922/1452/16.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ліквідатор ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Саутенко С.О. посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 355, 356, 360 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 120, 206, 211 Земельного кодексу України, ст. ст. 286, 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. ст. 38, 41, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу Вищого господарського суду України для розгляду справи № 922/1452/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жукова Л.В., суддя Панова І.Ю. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.10.2016 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.10.2016 року у справі № 922/1452/16 прийнято касаційну скаргу ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Саутенко С.О. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року у справі № 922/1452/16 до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 15.11.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 року у справі № 922/1452/16 продовжено строк розгляду касаційної скарги ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Саутенко С.О. Відкладено розгляд касаційної скарги ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Саутенко С.О. на 06.12.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 05.12.2016 року № 08.03.-04/6004 у зв'язку з перебуванням судді Жукової Л.В. на лікарняному, відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі № 922/1452/16 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/1452/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Короткевич О.Є. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.12.2016 року в матеріалах справи).

В судове засідання 06.12.2016 року з'явився уповноважений представник позивача і надав пояснення по суті спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у названому вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши уповноваженого представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в особі арбітражного керуючого Саутенка С.О. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Укрпромінвест-груп" про стягнення заборгованості у розмірі 464 257,47 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач на аукціоні набув майно у часткову власність і відповідно до ст. ст. 355, 356, 360, 1158, 1160 ЦК України, ст. ст. 269, 270, 287 ПК України зобов'язаний в межах своєї частки брати участь у витратах на утримання та збереження цього майна.

Задовольняючи позов, господарський суд Харківської області в рішенні від 24.05.2016 року виходив з того, що відповідачем в порушення приписів ст. 360 ЦК України не було відшкодовано позивачу сплачений земельний податок за частину земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості відповідача в загальному розмірі 35565,28 грн. Крім того, позивачем доведено здійснення ним витрат на охорону та збереження майна відповідача, які не були останнім відшкодовані.

Переглянувши вказане рішення в апеляційному порядку, Харківський апеляційний господарський суд в постанові від 16.08.2016 року дійшов висновку про необхідність його скасування та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" до ТОВ "Укрпромінвест-груп".

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом Харківської області неповно з'ясовані всі фактичні обставини справи, не з'ясовано наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся, крім того рішення господарського суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема, вказав на те, що між сторонами спору відсутні будь-які договори щодо охорони нежитлових приміщень відповідача, та матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт надання відповідачеві послуг з охорони, а отже немає жодних правових підстав для стягнення такого боргу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції є передчасними, оскільки зроблені з порушенням приписів ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2009 року у справі № Б-29/02-09 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2010 року у справі № Б-39/02-09 задоволено клопотання голови комітету кредиторів про запровадження процедури санації боржника та призначення керуючого санацією і розпорядника майна; введено процедуру санації ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Кадацького С.Р.

Постановою господарського суду Харківської області від 03.12.2014 року у справі № Б-39/02-09 припинено процедуру санації ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод"; припинено повноваження керуючого санацією Костюка О.Г.; визнано ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором боржника призначено Костюка О.Г.

Ухвалою суду першої інстанції від 25.11.2015 року у справі № Б-39/02-09 припинено повноваження арбітражного керуючого ліквідатора Костюка О.Г. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Саутенка С.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2015 року у справі № Б-39/02-09 задоволено заяву Ізюмської ОДПІ ГУ у Харківській області з грошовими вимогами до боржника; визнано вимоги Ізюмської ОДПІ ГУ у Харківській області у розмірі 13056271,17 грн., з яких 4290907,13 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 7320558,08 грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів та 444805,96 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів боржника.

23.03.2016 року позивачем надіслано на адресу відповідача претензію про сплату боргу, у якій він просив ТОВ "Укрпромінвест-груп" відшкодувати заборгованість у розмірі 104191 грн. зі сплати земельного податку та витрати, понесені на охорону та збереження майна у розмірі 506575,70 грн., вказаний борг виник у зв'язку з тим, що ТОВ "Укрпромінвест-груп" не компенсує витрати на сплату податку на землю та послуги з охорони об'єктів за частину об'єктів нерухомості, які придбані відповідачем.

Відповідач оплату на вимогу ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" не здійснив, що стало підставою звернення останнього з позовом до господарського суду, у якому з посиланням на ст. ст. 355, 356, 360, 1160 ЦК України та ст. 222 Господарського кодексу України позивач просив стягнути з ТОВ "Укрпромінвест-груп" заборгованість у розмірі 464257 грн., з яких 35565,28 грн. - відшкодування сплати земельного податку, 428692,19 грн. - відшкодування послуг за охорону та збереження майна.

Розглянувши позовну вимогу ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" щодо відшкодування позивачу нарахованого земельного податку за частину земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості відповідача, судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2008 року у справі № 24/24-08 задоволені у повному обсязі позовні вимоги ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та визнано право власності за ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на нерухоме майно - нежитлові приміщення.

25.05.2012 року та 29.10.2012 року проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", переможцем торгів визнано ТОВ "Укрпромінвест-груп". На підставі актів про проведення прилюдних торгів від 05.06.2012 року та від 26.11.2012 року приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. видані свідоцтва, якими посвідчено право власності ТОВ "Укрпромінвест-груп" на вищезазначене майно.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна зазначено, що за ТОВ "Укрпромінвест-груп" зареєстрована частка у приватній спільній частковій власності: 267/10000 частки - на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.06.2012 року, 320/10000 частки - на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 20.06.2012 року; 1852/10000 частки - на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 13.12.2012 року. За ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" зареєстровано 7561/10000 частки - на підставі рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2008 року у справі № 24/24-08.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи податкових декларацій з плати за землю, з того моменту, як ТОВ "Укрпромінвест-груп" було придбано майно, яке належало ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" і до того моменту як відповідач оформив право власності на земельні ділянки, а саме: з липня 2012 року по грудень 2013 року включно, ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" нараховувався податок на землю на площу 33,264 га.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2015 року у справі № Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" визнані грошові вимоги Ізюмської ОДПІ ГУ у Харківській області у розмірі 13056271,17 грн., з яких, зокрема, земельний податок у розмірі 981699 грн., який складається, у тому числі, із коштів земельного податку, які на думку позивача, мають бути відшкодовані відповідачем.

Ліквідатором ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" вимоги зі сплати земельного податку було включено до реєстру вимог кредиторів, до третьої черги задоволення, відповідно до ст. 45 Закону про банкрутство та ухвали господарського суду Харківської області від 25.08.2015 року у справі № Б-39/02-09.

В обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" щодо відшкодування позивачу нарахованого земельного податку за частину земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості відповідача, Харківський апеляційний господарський суд в постанові від 16.08.2016 року у справі № 922/1452/16 послався на те, що ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" не було сплачено податок на землю та вказав на те, що не можуть бути відшкодовані витрати, які фактично не були понесені позивачем.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, такі висновки суду апеляційної інстанції зроблені без врахування того, що стосовно позивача порушено провадження у справі про банкрутство.

Нормами ст. 45 Закону про банкрутство встановлено черговість задоволення вимог кредиторів.

Ізюмська ОДПІ ГУ у Харківській області є конкурсним кредитором ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", підприємство не має права самовільно позачергово сплачувати відповідну заборгованість, а саме податок на землю.

У випадку стягнення грошових коштів з ТОВ "Укрпромінвест-груп" вони підуть на задоволення вимог кредиторів згідно черговості.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат по охороні та збереженні майна у загальному розмірі 428 692,19 грн. суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції з позовною вимогою щодо стягнення з відповідача витрат по охороні та збереженні майна, позивач вказував на те, що ним здійснювалась охорона, у тому числі майна відповідача, оскільки воно знаходиться у центрі території позивача та не огороджено парканом, на підставі укладеного між ним та ТОВ "Охоронна компанія "Кратос" договору про надання послуг по охороні об'єктів, а в подальшому особами, які були введені до штатного розкладу підприємства та яким сплачувалась заробітна плата.

Задовольняючи позовну вимогу ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в частині стягнення з відповідача витрат по охороні та збереженні майна у загальному розмірі 428 692,19 грн. в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, оскільки відповідач не відшкодував позивачу понесені останнім витрати на охорону та збереження майна відповідача, доказів протилежного суду станом на день розгляду справи не надав.

Скасовуючи рішення першої інстанції в цій частині, суд апеляційної інстанції вказав на те, що у позивача не виникало обов'язку щодо його охорони та збереження, а у відповідача, відповідно оплати послуг з охорони, оскільки між сторонами спору не укладалось будь-яких договорів щодо охорони об'єктів нерухомості, які належать ТОВ "Укрпромінвест-груп". Крім того, зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України здійснення охорони майна, яке належить відповідачеві, за його згодою, та відповідно, правових підстав для відшкодування понесених витрат на охорону майна.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Виходячи із згаданих положень, власник має можливість не лише користуватися майном, вилучати з нього корисні можливості, а й повинен турбуватися про нього, нести на його утримання певні витрати.

На думку суду касаційної інстанції, при вирішенні питання щодо стягнення понесених позивачем витрат по охороні та збереженні майна, необхідно встановити, яке саме майно перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ "Укрпромінвест-груп" придбало нерухоме майно, яке належало ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", а саме: малярне відділення літ. "У1"- загальною площею - 2368 кв .м, тарний цех з побутовими приміщеннями літ. "Р-2Н" загальною площею -2843 кв. м, побутові приміщення корпусу холодних частин: корпус холодних частин, літ "О-1Н", площею 13256,9 кв. м, підстанція, літ. "О1-2Н", площею 957,6 кв. м, адміністративна будівля і побутові приміщення КХЧ, літ. "О2-3Н", площею 1443,1 кв. м, вентиляційна будівля, літ."О3-2Н", площею 549,9 кв. м, перехід, літ. "О4-1Н", площею 175,7 кв. м, що знаходяться за адресою Харківська область, м. Ізюм, в'їзд Ювілейний, буд. 1, про що свідчать протоколи проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна №75-02/317/11/а, №76-02/317/11/а, 20-0139/12-10 та свідоцтва, видані приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області від 20.06.2012 року, 13.12.2012 року, 13.12.2012 року.

Переглядаючи рішення першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції вказав на те, що з вказаних правовстановлюючих документів вбачається, що відповідачу було продано окремі об'єкти нерухомості, проте не зазначено про майно, яке перебуває на праві спільної часткової власності.

Також, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачем до матеріалів справи надано копію генерального плану території ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", на якому визначені об'єкти права власності відповідача, крім того представник позивача зазначив, що відповідачу належать окремо визначені об'єкти. Проте, з наданих позивачем до матеріалів справи документів не вбачається, яке саме майно є спільною частковою власністю і яке сторони зобов'язані утримувати спільно.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ст. 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено, яке саме майно перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача та не встановлено обставин щодо визначення/відсутності визначення режиму спільного користування вказаним майном.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому суду першої інстанції слід врахувати наступне.

Відповідно до положень ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14, від 16.11.2016 року у справі № 908/560/16.

Відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Саутенко С.О. задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року у справі № 922/1452/16 скасувати.

Справу № 922/1452/16 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Короткевич О.Є. Панова І.Ю.