Постанова

від 25.08.2016 по справі 815/1807/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1807/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року м.Одеса

11год.15хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області, Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням заяви від 23.06.2016р. про уточнення позовних вимог) ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 1109 о/с від 04 листопада 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади згідно з п. 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», яким позивача було звільнено з 04 листопада 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г»; зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Одеській області розглянути рапорт, поданий лейтенантом міліції ОСОБА_1 згідно п. 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» звільнити за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом на роботу до іншого відомства); стягнути з Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, з моменту підписання наказу від 04.11.2015року до дня постановлення рішення суду; зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області, розглянути рапорт від 05.11.2015 року, поданий лейтенантом міліції ОСОБА_1 згідно п. 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» звільнити за пунктом 64 «г» (у зв'язку з переходом на роботу до іншого відомства), та призначити на рівнозначну посаду до Головного управління Національної поліції в Одеській області; допустити негайне виконання рішення суду в частині позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Начальника Головного управління МВС України в Одеській області №1109 о/с від 04 листопада 2015 року лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області, згідно п. 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" було звільнено з 04 листопада 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Так, позивачем, 05.11.2015 відповідно до пункту 64 «з» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", разом з усіма працівниками відділу був поданий відповідний рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області про звільнення з ОВС у зв'язку з бажанням проходити службу в поліції та переданий начальнику Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області Швазі А.Б. особисто. Вказаний рапорт не був розглянутий та відповідь надано не було.

15.12.2015 року позивач звернувся з відповідною заявою до начальника Іванівського ВП Біляївського ВП ГУНП в Одеській області щодо надання копії поданого ним 05.11.2015 року рапорту. У відповіді від 15.12.2015р. зазначено, що 06.11.2015 рапорт ОСОБА_1 начальником сектору кадрового забезпечення особисто був відвезений до Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Одеській області, де і був залишений.

17.12.2015 року з означеною відповіддю позивач звернувся до Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області з відповідною заявою про надання копії рапорту від 05.11.2015 року, проте позивачу було відмовлено у реєстрації заяви, у зв'язку з чим означена заява ОСОБА_1 була направлена поштою.

Також позивач зазначає, що відповідачем був виданий наказ про його звільнення, у зв'язку із скороченням штату, датований 04.11.2015, але фактично копію витягу з наказу було надано 14.11.2015 року. Таким чином, на думку позивача, відповідач навмисно затягнув строк, відведений законом (3 місяці з дня опублікування Закону «Про Національну поліцію»), в разі відмови позивача в призначенні до Головного управління Національної поліції в Одеській області, на право подачі заяви про бажання проходити службу в будь якому органу Національної поліції України, на що у ОСОБА_1 було переважне право та бажання.

Закон № 580-VIII передбачає у разі виявлення працівником бажання проходити службу в поліції та за умови відповідності його кандидатури вимогам до поліцейських, впродовж трьох місяців із дня опублікування цього Закону обов'язок керівника запропонування посад у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, що можуть бути рівнозначною, вищою або нижчою щодо посади, яку ця особа обіймала під час проходження служби в міліції.

Отже, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яку звільняють за скороченням штату, як це передбачено п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Позивач вважає, що Головним управлінням МВС України в Одеській області не було вжито всіх необхідних заходів до переведення ОСОБА_1 за його згодою на іншу роботу.

Також відповідачем, в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України, не було повідомлено позивача про подальше звільнення у зв'язку з скороченням та не доведено, що ОСОБА_1 не відповідає вимогам щодо поліцейських, які визначені в Законі України «Про Національну поліцію».

На думку позивача, відповідач в порушення вимог пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 року, з моменту опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (04.11.2015 року) про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 «г" (через скорочення штату) не запропонував жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 02.07.2015 року та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та не вирішено питання про перевід ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Позивача було звільнено 04.11.2015 року, разом з тим Головним управлінням МВС України в Одеській області не було надано можливість ОСОБА_1 реалізувати своє право щодо призначення за його згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, відтак, наказ про звільнення був прийнятий передчасно.

Представник відповідача /Ліквідаційної комісії ГУМВС України / в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивача звільнено згідно Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку зі скороченням штату із-за ліквідації органу державної влади. Оскільки відбулась ліквідація територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, то позивач звільнений за скороченням штату, крім того до відповідача не надходив рапорт позивача про переведення до Національної поліції та заява про призначення на посаду в ній.

Представник Головного управління Національної поліції в Одеській області та Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно, заперечень проти позову до суду не надали.

В судовому засіданні 18.08.2016 року судом ухвалено призначити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 КАС України, із занесенням цієї ухвали до журналу судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області.

Відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", в зв'язку із припиненням виконання функцій Головним управління МВС України в Одеській області та створенням Головного управління Національної поліції в Одеській області, позивач 05.11.2015 року подав разом із іншими працівниками рапорт про його звільнення з ОВС у зв'язку з бажанням проходити службу в поліції, на підтвердження чого ОСОБА_1 надано копію відповіді начальника Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області від 15.12.2015р., яка свідчить, що рапорт ОСОБА_1 дійсно подавався та 06.11.2015р. був доставлений до Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Одеській області.

17.12.2015 року позивач звернувся до Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області з заявою щодо надання копії рапорту про звільнення з ОВС за п. 64 «з» та призначення на рівнозначну посаду до Головного управління Національної поліції в Одеській області, що підтверджується факсимільним чеком ОД УДППЗ «Укрпошта».

Листом від 11.01.2016 року №9/9-224 начальник управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомив ОСОБА_1, що надати копію означеного рапорту не надається можливим, так як він до канцелярії управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Одеській області не надходив.

На спростування даної обставини (факту подання рапорту до спливу 3-х місячного строку з дня набрання чинності ЗУ «Про Національну поліцію» - 07.08.2015р.) ГУМВС України в Одеській області в особі Ліквідаційної комісії не було надано жодного доказу, зокрема, не надано на вимогу суду матеріали особової справи ОСОБА_1 , з якої б вбачалося, що ОСОБА_1 такий рапорт не подавався, а також документів, які б підтверджували, що у період 05-06 листопада 2015 року до Управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Одеській області не надходив рапорт ОСОБА_1 та, відповідно, не був зареєстрований.

Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області №1109 о/с від 04 листопада 2015 року лейтенанта міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області, згідно п. 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" було звільнено з 04 листопада 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Витяг з означеного наказу позивач отримав 14.11.2015 року, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи про отримання позивачем трудової книжки, військового квитка, витягу з наказу про звільнення та припису до Суворовського РВК м. Одеси. Будь яких інших доказів щодо ознайомлення позивача зі спірним наказом, відповідачем надано не було.

Позивач, не погоджуючись з наказом №1109 о/с від 04 листопада 2015 року звернувся з даним позовом до суду про його скасування та зобов'язання відповідачів розглянути його рапорт про звільнення за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом на роботу до іншого відомства).

Суд частково погоджується з обґрунтованістю позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд встановив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, що згідно положень п.15 ч.1 ст.3 КАС України відноситься до публічної служби.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про поліцію, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1,2,3,7-13,15,17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015 року), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07.08.2015 року.

Таким чином, оскільки Закон опубліковано 06.08.2015р. з цієї дати позивач вважається попередженим про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

При цьому згідно п.9 цього розділу Закону впродовж трьох місяців з 06.08.2015р., тобто до 06.11.2015р. включно, ОСОБА_1 міг бути прийнятий на службу по поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою на рівнозначну, нижчу або вищу посаду, яка пропонується роботодавцем.

Відповідно до п.10 розділу ХІ Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби в поліції та до 06.11.2015р. (включно) не вирішувалось питання про його прийняття на службу до поліції, а тому його звільнення 04.11.2015р. до спливу тримісячного терміну з моменту попередження через скорочення штатів, за п.п. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991р., на підставі п.10 розділу ХІ Закону не є законним.

Відповідно до п.п. «г» п.64 згаданого Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація Головного Управління Національної поліції в Одеській області проведена 07.11.2015 року, тобто на наступний день після звільнення позивача.

Згідно ст..48 Закону України №580 призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, за загальним правилом, приіоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи та як встановлено судом попереднє місце роботи позивача не збереглось.

В порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 року, з моменту опублікування Закону України "Про Національну поліцію" (з 06.08.2015 року) та до прийняття спірного наказу (04.11.2015 року) про звільнення позивача за пунктом 64 "г" (через скорочення штату) йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та не вирішено питання про перевід позивача до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (https://usr.minjust.gov.ua.ua/freesearch) - ГУМВС України в Одеській області (код ЕДРПОУ 08592268) та Іванівський РВ ГУМВС в Одеській області (ЕДРПОУ 08674608) перебувають в стані припинення, проте, станом на момент винесення рішення судом, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запису про припинення цієї юридичної особи.

Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Крім того, згідно із ч.9. ст.36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи, що Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIІI "Про Національну поліцію" було опубліковано 06.08.2015 року в газеті "Голос України", відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчується 06.11.2015 року. Крім того, суд враховує, що позивача було звільнено 04.11.2015 року, разом з тим Головним управлінням МВС України в Одеській області не було надано можливість позивачу реалізувати своє право щодо призначення за його згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, відтак наказ про звільнення позивача було прийнято передчасно.

Відповідно до частини дев'ятої статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" Кабінет Міністрів України 20.10.2011 р. прийняв постанову № 1074, якою затвердив Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074), що визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

За приписами пунктів 4-6 Порядку № 1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Системний аналіз наведених вище норм Цивільного кодексу України, Закону № 3166-VI та Порядку № 1074 дає підстави для висновку, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. Тобто, у разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Таким чином, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.

З огляду на викладене, суд вважає, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Закон № 580-VIІI передбачає у разі виявлення працівником бажання проходити службу в поліції та за умови відповідності його кандидатури вимогам до поліцейських впродовж трьох місяців із дня опублікування цього Закону обов'язок керівника запропонування посад у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, що можуть бути рівнозначною, вищою або нижчою щодо посади, яку ця особа обіймала під час проходження служби в міліції.

Отже, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яку звільняють за скороченням штату, як це передбачено п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Під час розгляду справи суд встановив, що Головним управлінням МВС України в Одеській області не було вжито всіх необхідних заходів стосовно ОСОБА_1 щодо забезпечення йому можливості реалізувати бажання проходити службу в поліції згідно п.9 розділу ХІ Закону.

Враховуючи, що позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право щодо призначення за його згодою на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, відтак, наказ про звільнення позивача було прийнято передчасно, у зв'язку з чим він в частині звільнення ОСОБА_1 з посади згідно з п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» з 04 листопада 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області розглянути рапорт, поданий ним згідно п. 9 розділу XI Закону України № 580-VIII , та відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" звільнити за п.64 "з" (у зв'язку з переходом на роботу до іншого відомства), суд вважає, що такі вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області розглянути питання у відношенні позивача щодо звільнення Позивача за п.64 "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції.

На підставі ст.11 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати ГУНП України в Одеській області розглянути питання прийняття на службу до поліції ОСОБА_1 за його рапортом від 05.11.2015р. з прийняттям відповідного рішення, при цьому відмовляючи позивачу у задоволенні решти вимог, звернених до цього відповідача, оскільки прийняття рішення по суті такого питання із пропонуванням рівнозначної, вищої або нижчої посади є дискреційним повноваженням ГУНП в Одеській області, тобто правом, а не обов'язком відповідача відповідно до п.9 розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію», втручання в реалізацію якого не допускається.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, з моменту підписання наказу від 04.11.2015року до дня постановлення рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю в Україні при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд в даній справі не ухвалює рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, тому підстави для виплати йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо призначення позивача на рівнозначну посаду до Головного управління НП в Одеській області та відповідно відмовлено у стягненні заробітку за час вимушеного прогулу, вимога про допущення негайного виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Згідно ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, у даній справі суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 11, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Одеській області, Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 1109 о/с від 04 листопада 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади згідно з п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» за п. 64 «г» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», яким позивача було звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил (через скорочення штатів).

Зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Одеській області розглянути питання у відношенні ОСОБА_1 щодо звільнення за п.64 "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання прийняття на службу в органах поліції ОСОБА_1 за його рапортом від 05 листопада 2015 року з прийняттям відповідного рішення.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян