Постанова

від 23.08.2016 по справі 907/249/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р. Справа № 907/249/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я. О.

суддів Дубник О.П. Зварич О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПСП-УкраїнаВ» , б/н від 14.06.2016

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 (суддя Мокану В.В.)

у справі № 907/249/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Дженерал ОСОБА_1 ЛогістикВ» , м. Яготин Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПСП-УкраїнаВ» , м. Мукачеве Закарпатської області

про стягнення 237 430, 35 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал ОСОБА_1 Логістик" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ "ПСП-Україна" про стягнення 237 430, 35 грн. Позов заявлено на підставі договорів-заявок на автотранспортне перевезення, укладених позивачем з відповідачем.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі № 907/249/16 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 237 430, 35 грн (з урахуванням ухвали про описку) з яких 236 100, 00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів, 1 193, 85 грн 3% річних, 136, 50 грн інфляційних втрат та 3 561, 45 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що факт надання автотранспортних послуг та наявність основного боргу в розмірі 236 100, 00 грн підтверджено належними і допустимими доказами, а відповідачем не спростована. Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТОВ «ПСП-Україна», звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої доводи порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що договори-заявки не містять всіх істотних умов для договору, та такі підписані не уповноваженою особою з боку відповідача.

Крім того, вказує, що оскільки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, що можуть підтвердити фактичне надання послуг та укладення договору перевезення, вимоги є необґрунтовані та недоведені.

Також, зазначає, що відповідачем 31.05.2016 проведено часткову оплату заборгованості.

В дане судове засідання сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду спору були повідомлені належним чином.

Поряд з цим, від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відтак, з огляду на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті, скаржником не подано доказів неможливості заміни представника ТОВ В«ПСП-УкраїнаВ» ОСОБА_2 іншим представником, підстави для задоволення клопотання скаржника відсутні.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі № 907/249/16 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товариством з обмеженою відповідальністю „Дженерал ОСОБА_1 ЛогістикВ» (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю „ПСП- УкраїнаВ» (замовником) було укладено договори - заявки на автотранспортне перевезення, за умовами яких виконавець (позивач) взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення та доставку вантажів замовника (відповідача), а останній зобов'язався здійснити оплату наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до п. 10.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками або за разовими договорами.

Зокрема, сторонами укладено договори - заявки № 26/11 від 26.11.2015, № 30/11 від 30.11.2015, № 28/11 від 28.11.2015, № 04/12 від 04.12.2015, № 02/12 від 02.12.2015, № 03/12 від 03.12.2015, № 08/12 від 08.12.2015, № 11/12/01 від 11.12.2015, № 10/12 від 10.32.2015, № 17/12 від 17.12.2015, № 18/12/01 від 18.12.2015, № 18/12 від 18.12.2015, № 23/12 від 23.12.2015, № 24/12 від 24.12.2015, № 28/12/05 від 28.12.2015, № 28/12/04 від 28.12.2015, № 12/01 від 12.01.2016, № 14/01 від 14.01.2016, № 15/01 від 15.01.2016, № 22/01 від 22.01.2016 № 28/01 від 28.01.2016, № 03/02 від 03.02.2016, № 11/02 від 11.02.2016, № 10/02 від 10.02.16, № 17/02 від 17.02.2016.

За умовами укладених договорів - заявок сторонами погоджено основні умови договору (дату та час завантаження/розвантаження товару, адреси розвантаження, характеристики вантажу та автомобіля), визначення обов'язків та відповідальності сторін. Погоджено сторонами умови та порядок оплати наданих автотранспортних послуг, а саме, проведення оплати у безготівковій формі на протязі 15/20 робочих днів після отримання оригіналів документів на оплату: рахунку на оплату, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно транспортних накладних з мокрою печаткою вантажоотримувача про отримання вантажу.

Згідно з укладених договорів - заявок позивачем здійснено перевезення вантажів у погоджені порядку та строки, про що виставлено рахунки на оплату № 1633 від 20.02.2016 на суму 10 200,00 грн; № 1092 від 12.02.2016 на суму 10 200,00 грн; № 442 від 11.02.2016 на суму 10 000,00 грн; № 780 від 05.02.2016 на суму 10 000,00 грн; № 1406 від 30.01.2016 на суму 11 200,00 грн; № 493 від 18.01.2016 на суму 10 000,00 грн; № 492 від 15.12.2016 на суму 10 000,00 грн № 891 від 15.01.2016 на суму 10 200,00 грн; № 1814 від 29.12.2015 на суму 10 000,00 грн; № 1808 від 29.12.2015 на суму 7 000,00 грн; № 1547 від 29.12.2015 на суму 10 000,00 грн; № 1545 від 29.12.2015 на суму 10 200,00 грн; № 1775 від 28.12.2015 на суму 10 000,00 грн; № 1770 від 28.12.2015 на суму 10 200,00 грн; № 1286 від 21.12.2015 на суму 10 000,00 грн; № 1284 від 21.12.2015 на суму 10 000,00 грн; № 892 від 18.12.2015 на суму 10 000,00 грн; № 1288 від 15.12.2015 на суму 9 000,00 грн; № 1282 від 15.12.2015 на суму 10 500,00 грн; № 1279 від 15.12.2015 на суму 10 000,00 грн; № 343 від 05.12.2015 на суму 10 000,00 грн; № 7 від 01.12.2015 на суму 10 000,00 грн; № 752 від 23.01.2016 на суму 10 100,00 грн; № 1221 від 30.11.2015 на суму 10 000,00 грн.

Крім того, актами прийому - передачі послуг № 00001633 від 20.02.2016, № 00001092 від 12.02.2016, № 00000442 від 11.02.2016, № 00000780 від 05.02.2016, № 00001406 від 30.01.2016, № 00000493 від 18.01.2016, № 00000492 від 15.01.2016, № 00000891 від 15.01.2016, № 00001814 від 29.12.2015, № 00001808 від 29.12.2015, № 00001547 від 29.12.2015, № 00001545 від 29.12.2015, № 00001775 від 28.12.2015, № 00001770 від 28.12.2015, № 00001286 від 21.12.2015, № 00001284 від 21.12.2015, № 00000892 від 18.12.2015, № 00001288 від 15.12.2015, № 00001282 від 15.12.2015, № 00001279 від 15.12.2015, № 00000343 від 05.12.2015, № 00000007 від 01.12.2015, № 00001221 від 30.11.2015, що підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, підтверджено прийняття відповідачем наданих автотранспортних послуг без зауважень та заперечень щодо обсягу, якості, строків та вартості наданих послуг.

Матеріали справи також містять копії рекомендованих повідомлень про вручення відповідачеві документів, на підставі яких повинна була відбутися оплата наданих послуг.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом, відповідач взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих автотранспортних послуг не виконав, надані послуги оплатив частково.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з автотранспортного перевезення становить 236 100, 00 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, позивачем заявлено до стягнення 1 193, 85 грн 3% річних та 136, 50 грн інфляційних втрат.

З огляду на наявні в матеріалах справи договори-заяви на автотранспортне перевезення, рахунки на оплату та акти здачі-прийому робіт (надання послуг), колегія суддів погоджується з наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог в частині основної заборгованості.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем сум в порядку ст. 625 ЦК України, колегія суддів також погоджується з правомірністю їх задоволення місцевим господарським судом.

Також, слід зазначити, що як вбачається з пояснень відповідача, таким не заперечується сам факт надання транспортно-експедиційних послуг згідно з договорами, більше того, відбувалися часткові проплати, що додаткової підтверджують виконання господарської операції. В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність всіх істотних умов договору, неуповноваженість особи відповідача на підписання договорів та відсутність ТТН. Однак, вказані посилання є безпідставними, оскільки всі договори-заявки підписано директором відповідача, який згідно з відомостями ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 17.01.2014 є особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, договори - заявки на автотранспортне перевезення місять всі істотні умови договору, а відсутність ТТН, з урахуванням наявності актів здачі-прийму робіт, жодним чином не спростовує сам факт здійснення автотранспортних перевезень та не може слугувати підставою для відмови в позові та звільненні відповідача від його обов'язку щодо оплати наданих послуг та сплати коштів в порядку ст. 625 ЦК України, які є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Закарпатської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.05.2016 у справі № 907/249/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.