Постанова

від 23.08.2016 по справі 918/328/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р. Справа № 918/328/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Савченко Г.І.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дов. №7 від 12.05.2015 р.)

відповідача - ОСОБА_3 (дов. №16-16 від 04.01.2016 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 підприємства "Ферарі" на рішення господарського суду Рівненської області від 19.07.2016 р.

у справі № 918/328/16 (суддя Горплюк А.М. )

за позовом ОСОБА_4 підприємства "Ферарі"

до відповідача ОСОБА_5 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення в сумі 166 524,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ферарі" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_5 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення в сумі 136807,22 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 14.12.2012 року між відповідачем та позивачем укладено Договір генпідряду №29-12 на виконання послуг поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення Т1811-Немовичі-Березне-В.Межиричі-Федорівка км 4+600 - км 7+600. Позивач виконав поточний ремонт автомобільної дороги, а відповідач прийняв роботу, що підтверджується актом виконаних робіт б/н за грудень 2012 року, згідно з яким вартість виконаних робіт складає 211 681 грн. Відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті виконаних робіт своєчасно не виконав, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.05.2015 року у справі № 918/421/15 з нього стягнуто на користь позивача заборгованість в розмірі 170 370,19 грн. Відповідач до належного виконання грошового зобов'язання не приступив, заборгованість відповідача становить 170370,19 грн.

У зв'язку з несплатою заборгованості, позивач у порядку ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 151191,52 грн. інфляційних та 15333,29 грн. 3% річних (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.07.2016 р. у справі № 918/328/16 відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства "Ферарі" до ОСОБА_5 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення в сумі 166 524,81 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач приватне підприємство "Ферарі" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов ПП "Ферарі" задоволити в повному обсязі.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення були неправильно застосовані норми матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції надано правильну правову оцінку правовідносин, що виникли між сторонами, проте, неправильно застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали з підстав, наведених у ній.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечила, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2012 р. між ОСОБА_4 підприємством "Ферарі" (надалі - субпідрядник) та Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - генпідрядникник) укладено договір ген підряду №29-12 (надалі - договір), у відповідності до п.1.1 якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується надати послуги з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення Т1811-Немовичі-Березне-В.Межиричі-Федорівка км 4+600 - км 7+600 за рахунок коштів державного бюджету.

У відповідності до п. 2.1. договору, календарна дата початку робіт - листопад 2012 року, кінцевий строк закінчення робіт - грудень 2012 року.

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна вартість робіт за договором є орієнтовною і складає 300 000 грн. - в т.ч. ПДВ 50000 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору, розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Субпідрядника.

Відповідно до п. 9.1. договору, приймання-передача виконаних робіт оформляється актом приймання робіт (форма КБ-2в).

Пунктом 15.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 року (п. 18.2 договору).

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи, обумовлені договором, що стверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року. Загальна вартість виконаних робіт склала 211 681 грн.

Відповідач взятий на себе обов'язок по проведенню розрахунків у добровільному порядку не виконав, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.05.2015 року у справі № 918/421/15 з відповідача на користь позивача стягнуто 170370,19 грн. основної заборгованості за договором та 3 407,40 грн. судового збору.

29.05.2015р. на виконання рішення Господарського суду Рівненської області №918/421/15 від 13.05.2015р. судом видано відповідний наказ.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2015р. у справі №918/421/15 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_5 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" без задоволення.

Вказане рішення на даний час не виконано, докази виконання в матеріалах відсутні. Факт невиконання рішення відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт позивачем нараховано 151191,52 грн. інфляційних втрат за період з травня 2013 року по квітень 2016 року та 15333,29 грн. 3% річних за період з 29.04.2013 р. по 28.04.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення. Такою ж правова позиція Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 у справі №1/384-07).

Статтею 318 ГК України, ст. 875 ЦК України передбачено, що за договором на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та оплатити їх.

За ч. 4 ст. 882 ЦК України, п. 91 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 321 ГК України, ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 96 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання (п. 98 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві").

Пунктом 99 Постанови КМ України від 01.08.2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Як встановлено судом із матеріалів справи, оскільки умовами договору не визначено іншого строку проведення оплати за виконанні роботи, отже така оплата мала відбутися згідно з вимогами чинного законодавства - після виконання робіт та підписання акта виконаних робіт, яким таке виконання підвереджується.

У свою чергу, у матеріалах справи міститься акт приймання виконаних робіт за грудень 2012 року, який не містить дати його складення та підписання.

Відповідно до ч. 1 ст.ст. 251 та 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ст. 253 ЦК України, ч. 3 ст. 254 ЦК України ).

Таким чином, беручи до уваги наведені норми матеріального права, строк, що обчислюється місяцями, закінчується в останній день місяця, у даному випадку - 31.12.2012 року.

Враховуючи викладене та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 151191,52 грн. інфляційних втрат за період з травня 2013 року по квітень 2016 року та 15 333,29 грн. 3% річних за період з 29.04.2013р. по 28.04.2016р. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3% та інфляційних.

На думку колегії суддів, подана відповідачем заява про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 28.04.2016 р., що підтверджується штемпелем на конверті, проставленим підприємством зв'язку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

До вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (п.п. 3.4., 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом з умов договору, пояснень позивача у справі та наявних матеріалів справи встановлено, що 3% річних та інфляційні нараховані позивачем на суму робіт, виконаних у грудні 2012 року, отже оплата мала відбутися у січні 2013 року (з урахуванням святкових та вихідних днів - 03.01.2013 року).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З наведеного вбачається, що момент, з яким пов'язується початок перебігу позовної давності, розпочинається з наступного дня після настання строку виконання зобов'язання або з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (а не з дня її пред'явлення), та є єдиним для будь-якого виду зобов'язань: як основного, так і додаткових.

Враховуючи викладене, строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних розпочав свій перебіг після виконання робіт та їх здачі відповідачу (грудень 2012 року), тобто з 03.01.2013 року.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Із системного аналізу наведених положень ЦК України вбачається, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою, зокрема, про сплату процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу). Аналогічна правова позиція викладена у п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Судом встановлено, що мало місце переривання перебігу позовної давності щодо основної суми заборгованості, зокрема, шляхом укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.02.2014 р.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.02.2014 р. підписана неналежною особою, як такі, що не відповідають обставинам справи.

Зокрема, рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.05.2015 року у справі №918/421/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. встановлено факт укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.02.2014 р.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом також встановлено, що мало місце переривання перебігу позовної давності щодо основної суми заборгованості шляхом звернення позивача до суду з відповідним позовом у справі №918/421/15 про стягнення з відповідача 170370,19 грн. основної заборгованості.

Отже, у зв'язку зі зверненням позивача у 2015 році до господарського суду з позовом про стягнення основної суми боргу, строк позовної давності за цією вимогою був перерваний. З 2015 року почав перебіг строк позовної давності як за основною вимогою про стягнення основної суми боргу, так і щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, пов'язаних причинно-наслідковим зв'язком з основним зобов'язанням. Такою ж є правова позиція Вищого господарського суду України (постанова ВГСУ від 19.06.2013 р. у справі №38/250).

Враховуючи зазначене, строк позовної давності за основною вимогою та щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на цю заборгованість, станом на день звернення позивача з позовом 26.04.2016 р. не сплив.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань є додатковою вимогою, а не складовою основного боргу.

За таких обставин вбачаються підстави, визначені ст. 104 ГПК України, для скасування оскарженого рішення.

В силу приписів ст. 49 ГПК України витрати на судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 підприємства "Ферарі" на рішення господарського суду Рівненської області від 19.07.2016 р. у справі №918/328/16 задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 19.07.2016 р. у справі №918/328/16 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_5 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м.Рівне, вул. Остафова,7; код ЄДРПОУ 31994540) на користь ОСОБА_4 підприємства "Ферарі" (25004, м.Кіровоград, вул.Покровська, 73; код ЄДРПОУ 30948095) 151191,52 грн. інфляційних втрат та 15333,29 грн. 3% річних.

2. Стягнути з ОСОБА_5 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м.Рівне, вул. Остафова,7; код ЄДРПОУ 31994540) на користь ОСОБА_4 підприємства "Ферарі" (25004, м.Кіровоград, вул.Покровська, 73; код ЄДРПОУ 30948095) 2497,86 грн. витрат на судовий збір за подання позовної заяви.

3. Стягнути з ОСОБА_5 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м.Рівне, вул. Остафова,7; код ЄДРПОУ 31994540) на користь ОСОБА_4 підприємства "Ферарі" (25004, м.Кіровоград, вул.Покровська, 73; код ЄДРПОУ 30948095) 2747,66 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Рівненської області.

5. Матеріали справи №918/328/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.