Рішення

від 19.08.2016 по справі 910/12443/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2016Справа №910/12443/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-Україна» простягнення 122947 грн. 65 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Верещагін С.Г. - представник за довіреністю № 7 від 07.07.2016;

від відповідача 1: не з'явились;

Від відповідача 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» про стягнення 97108 грн. 40 коп. основного боргу, 18422 грн. 87 коп. пені, 1355 грн. 00 коп. 3% річних та 5061 грн. 38 коп. інфляційних втрат, та з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» про солідарне стягнення 1000 грн. 00 коп. основного боргу.

Позовні вимоги до відповідача 1 обґрунтовані тим, що відповідач 1 в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015) не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача 1 виникла заборгованість у розмірі 98108 грн. 40 коп., 97108 грн. 40 коп. з якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1 пеню у розмірі 18422 грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 1355 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 5061 грн. 38 коп. за період з 21.01.2016 по 07.07.2016.

Позовні вимоги до відповідача 2 про стягнення 1000 грн. 00 коп. основного боргу обгрунтовані тим, що відповідач 2 є поручителем відповідача 1 за Договором поставки № 1094 від 31.03.2014 (на підставі Договору поруки від 07.06.2016) та відповідає перед позивачем за невиконання зобов'язання відповідачем 1 на суму 1000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позивач проси солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 суму основного боргу у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12443/16; розгляд справи призначено на 26.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.08.2016.

У судовому засіданні 09.08.2016 представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що сума основного боргу у розмірі 98108 грн. 40 коп. не підтверджується належними доказами, а позивач визначає її лише на підставі складених між сторонами актів звірки взаємних розрахунків. При цьому, відповідач 1 зазначив, сума заборгованості саме за тими видатковими накладними, які долучено позивачем до позовної заяви, становить 4734 грн. 00 коп., оскільки поставлений за ними товар, був повернутий позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.08.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 19.08.2016 подав письмові пояснення по справі та додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання 19.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 09.08.2016 та розпискою про відкладення розгляду справи від 09.08.2016.

Представник відповідача 2 у судове засідання 19.08.2016 не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22081361 від 08.07.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 16.08.2016 поштове відправлення не було вручене під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 19.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» (покупець) укладено Договір поставки № 1094, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупця дієтичні добавки у кількості, асортименті і по цінах згідно з специфікаціями (накладними), що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар і своєчасно проводити його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 постачальник зобов'язується постачати товар, що наведений у додатку № 1 до даного договору, лише покупцеві та розцінює покупця як такого, що має ексклюзивне право на подальше розповсюдження товару.

Відповідно до п. 1.3 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 товар за даним договором постачається окремими партіями у відповідності з специфікаціями (накладними) на основі заявок покупця і відповідно до рахунків-фактур, з якими погодився покупець. У заявці покупець визначає номенклатуру товару, кількість, узгоджену ціну та умови оплати.

Згідно з п. 3.3 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання. Доказом передачі товару у власність покупця є специфікація (накладна), оформлена належним чином та підписана уповноваженою особою покупця з печаткою покупця.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014покупець оплачує поставлений постачальником товар по цінам, передбаченим у специфікаціях (накладних), що є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 4.6 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 покупець сплачує кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку згідно місячного звіту продажів покупця, який надається покупцем не пізніше 3 робочого дні місяця, наступного за звітнім. Оплата здійснюється не пізніше 20 календарного дня місяця, наступного зі звітним.

Згідно з п. 5.2 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем відносно кількості - відповідно до накладних, що підтверджується підписом представника покупця на всіх примірниках накладних.

Згідно з п. 6.1 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Cуд зазначає, що умовами Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 сторони не погодили чіткого переліку (найменування, кількості) товару, який продавець повинен поставляти покупцю, однак це не суперечить характеру правовідносин, які скалились між сторонами, оскільки умовами договору сторони погодили невизначену кількість поставок, зазначивши, що асортимент, кількість, вартість товару визначаються сторонами на кожну партію окремо у специфікаціях (накладних), які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Судом встановлено, що 05.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» (покупець) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 1094 від 31.03.2014, якою сторони внесли зміни до Договору поставки № 1094 від 31.03.2014.

Зокрема, сторони внесли зміни до п. 3.2 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014, зазначивши, що постачальник припиняє постачати покупцю товар, починаючи з моменту підписання Додаткової угоди № 1.

Крім того, Додатковою угодою № 1 від 05.11.2015 сторони погодились включити до Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 п. 5.5 у наступній редакції: «на момент підписання Додаткової угоди № 1 до Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 покупець не оплатив поставлений йому постачальником товар на суму 362783 грн. 70 коп . Покупець зобов'язується оплатити товар, реалізований покупцем до жовтня 2015 року та протягом жовтня 2015 року, не пізніше 20.11.2015. Покупець зобов'язується оплатити товар, реалізований покупцем протягом листопада 2015 року, не пізніше 20.12.2015. Покупець зобов'язується оплатити товар, реалізований покупцем протягом грудня 2015 року, не пізніше 20.01.2016. Покупець за порушення обов'язку, зазначеного у п. 5.5 договору, зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, шляхом підписання Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015 до Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 сторони визначили розмір заборгованості відповідача 1 з оплати товару, поставленого позивачем, зазначивши, що така заборгованість становить 362783 грн. 70 коп., та визначили графік сплати відповідачем 1 вказаної заборгованості.

При цьому, суд зазначає, що частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання. Характерним для новації є укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Тобто під новацією слід розуміти заміну сторонами зобов'язання щодо предмета і способу виконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1053 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Так як шляхом підписання Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015 до Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 сторони визначили розмір заборгованості відповідача 1 з оплати товару, поставленого позивачем, зазначивши, що така заборгованість становить 362783 грн. 70 коп., та визначили графік сплати відповідачем 1 вказаної заборгованості, суд дійшов висновку, що сторони досягли домовленості про заміну первісного зобов'язання (оплачувати вартість поставленого товару відповідно до п. 4.6 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014) на нове - обов'язок відповідача 1 сплатити грошові кошти у розмірі 362783 грн. 70 коп. у визначені строки, передбачені графіком розстрочки (п. 5.5 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015).

Таким чином, сторони замінили первісне зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 1094 від 31.03.2014, на позикове зобов'язання відповідача, яке передбачає обов'язок сплатити суму грошових коштів у розмірі 362783 грн. 70 коп. у визначені сторонами строки.

Що стосується умов п. 5.5 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015) щодо оплати реалізованого товару у певні строки, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо оплати товару, який реалізований покупцем до жовтня 2015 року та протягом жовтня 2015 року, не пізніше 20.11.2015; оплати товару, який реалізований покупцем протягом листопада 2015 року, не пізніше 20.12.2015; оплати товару, який реалізований покупцем протягом грудня 2015 року, не пізніше 20.01.2016 - не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Так само, реалізація товару не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин.

Крім того, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина), та у зв'язку з чим на думку відповідача сторони досягли згоди щодо строку оплати за договором.

Суд зазначає, що хоча умови чинного цивільного законодавства передбачають право сторін, не відходячи від обов'язкових вимог актів цивільного законодавства, в іншій частині погодити умови договору на власний розсуд, проте умови договору, згідно з якими обов'язок відповідача щодо оплати товару залежить від факту реалізації товару споживачам, не свідчить про досягнення між сторонами згоди про строк оплати товару, оскільки вказані умови договору не вказують на подію, яка має неминуче настати.

Суд наголошує на тому, що вказівка у договорі про оплату товару відповідачем після його реалізації не є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов'язків, при чому для обох сторін правочину, тобто сторони можуть визначити на стадії укладення договору обставину, у випадку настання якої виникне зобов'язання між сторонами, тобто права і обов'язки у обох сторін.

Крім того, умова договору про оплату у певні строк реалізованого товару суперечить вимогам розумності, добросовісності та справедливості, оскільки поставлений позивачем товар взагалі може бути не реалізований (в тому числі внаслідок дій відповідача), а відповідно і не оплачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, беручи до уваги, що строк оплати товару не може бути поставлений в залежність від факту реалізації товару, враховуючи викладений у п. 5.5 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015) графік сплати відповідачем 1 заборгованості у розмірі 362783 грн. 70 коп., суд дійшов висновку, що відповідач 1 у будь-якому випадку повинен був сплатити позивачу вказаний розмір заборгованості у строк до 20.01.2016 (включно) - визначена сторонами остаточна дата розрахунку.

Судом встановлено, що після укладення Додаткової угоди № 1 (05.11.2015) 18.11.2015 відповідач 1 сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 63549 грн. 12 коп. та 21.12.2015 - грошові кошти у розмірі 64790 грн. 58 коп., що підтверджується копіями платіжного доручення № 1383 від 18.11.2015 на суму 63549 грн. 12 коп. та платіжного доручення № 1479 від 21.12.2015 на суму 64790 грн. 58 коп., копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи у судовому засіданні 09.08.2016, та копіями банківських виписок з рахунку позивача, долученими позивачем до позовної заяви.

Таким чином, загальний розмір сплачених відповідачем 1 грошових коштів після підписання сторонами Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015 становить 128339 грн. 70 коп .

Крім того, судом встановлено, що після підписання сторонами Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015, а саме 17.11.2015 відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 232 грн. 20 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 15 від 17.11.2015 на суму 232 грн. 20 коп., 17.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 17976 грн. 00 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 22 від 17.11.2015 на суму 17976 грн. 00 коп., 17.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 425 грн. 70 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 16 від 17.11.2015 на суму 425 грн. 70 коп.; 17.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 17736 грн. 00 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 25 від 17.11.2015 на суму 17736 грн. 00 коп., 17.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 17976 грн. 00 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 26 від 17.11.2015 на суму 17976 грн. 00 коп., 17.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 6792 грн. 00 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 27 від 17.11.2015 на суму 6792 грн. 00 коп., 17.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 2971 грн. 50 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 29 від 17.11.2015 на суму 2971 грн. 50 коп., 17.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 703 грн. 80 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 30 від 17.11.2015 на суму 703 грн. 80 коп., 17.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 429 грн. 00 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 31 від 17.11.2015 на суму 429 грн. 00 коп., 19.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 5592 грн. 00 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 32 від 19.11.2015 на суму 5592 грн. 00 коп., 19.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 1854 грн. 72 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 33 від 19.11.2015 на суму 1854 грн. 72 коп., 19.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 574 грн. 08 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 34 від 19.11.2015 на суму 574 грн. 08 коп., 19.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 358 грн. 56 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 35 від 19.11.2015 на суму 358 грн. 56 коп., 19.11.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 279 грн. 30 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 36 від 19.11.2015 на суму 279 грн. 30 коп., 02.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 124 грн. 02 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 37 від 02.12.2015 на суму 124 грн. 02 коп., 02.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 339 грн. 60 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 38 від 02.12.2015 на суму 339 грн. 60 коп., 02.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 559 грн. 20 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 39 від 02.12.2015 на суму 559 грн. 20 коп., 02.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 634 грн. 20 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 40 від 02.12.2015 на суму 634 грн. 20 коп., 02.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 3289 грн. 50 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 41 від 02.12.2015 на суму 3289 грн. 50 коп., 02.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 6197 грн. 70 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 42 від 02.12.2015 на суму 6197 грн. 70 коп., 02.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 11798 грн. 70 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 43 від 02.12.2015 на суму 11798 грн. 70 коп., 02.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 1443 грн. 30 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 44 від 02.12.2015 на суму 1443 грн. 30 коп., 02.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 5263 грн. 80 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 45 від 02.12.2015 на суму 5263 грн. 80 коп., 04.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 7038 грн. 00 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 46 від 04.12.2015 на суму 7038 грн. 00 коп., 04.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 3350 грн. 70 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 47 від 04.12.2015 на суму 3350 грн. 70 коп., 04.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 16030 грн. 50 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 48 від 04.12.2015 на суму 16030 грн. 50 коп., 04.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 2732 грн. 40 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 49 від 04.12.2015 на суму 2732 грн. 40 коп., 04.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 1867 грн. 80 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 50 від 04.12.2015 на суму 1867 грн. 80 коп., 07.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 1518 грн. 42 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 51 від 07.12.2015 на суму 1518 грн. 42 коп., 07.12.2015 - відповідач 1 повернув позивачу товар на суму 240 грн. 00 коп., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 52 від 07.12.2015 на суму 240 грн. 00 коп. (вказані видаткові накладні на повернення товару підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача; копії долучено позивачем до позовної заяви).

Таким чином, загальна вартість повернутого відповідачем 1 позивачу товару становить 136335 грн. 60 коп.

При цьому, враховуючи, що у Додатковій угоді № 1 від 05.11.2015 сторони зазначили, що позивач припиняє постачати відповідачу 1 товар з дати підписання даної угоди (доказів поставки товару після підписання Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015 сторонами суду не надано), всі здійснені відповідачем 1 оплати та вся вартість повернутого товару була врахована позивачем в погашення заборгованості, розмір якої зазначений у Додатковій угоді № 1 від 05.11.2015.

Про вказаний порядок зарахування було також зазначено позивачем у письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 19.08.2016, в яких позивач, зокрема, зазначив, що сума заборгованості, яку позивач просить суд стягнути з відповідачів, утворилась внаслідок вирахування з суми заборгованості відповідача 1 станом на 05.11.2015 (дата укладення Додаткової угоди № 1 до Договору поставки № 1094 від 31.03.2014) у розмірі 362783 грн. 70 коп. суми сплачених відповідачем 1 грошових коштів та вартості повернутого товару.

Таким чином, враховуючи заборгованість відповідача 1 з оплати товару за Договором поставки № 1094 від 31.03.2014 на суму 362783 грн. 70 коп. (відповідно до Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015), розмір сплачених відповідачем 1 грошових коштів після підписання вказаної додаткової угоди на суму 128339 грн. 70 коп. та вартість повернутого відповідачем 1 товару після підписання вказаної додаткової угоди на суму 136335 грн. 60 коп., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача 1 за Договором поставки № 1094 від 31.03.2014 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015) становить 98108 грн. 40 коп .

Вказаний розмір заборгованості відповідача 1 також відображений в актах звірки взаємних розрахунків за Договором поставки № 1094 від 31.03.2014, які підписані уповноваженими представниками сторін (головними бухгалтерами) та скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача 1 (копії долучено позивачем до позовної заяви).

Доказів сплати відповідачем 1 грошових коштів у розмірі 98108 грн. 40 коп. чи доказів повернення позивачу товару на вказану суму відповідачем 1 суду не надано.

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача 1, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому у судовому засіданні 09.08.2016, щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідача 1 у сумі 98108 грн. 40 коп., та визначення позивачем розміру заборгованості виключно на підставі актів звірки взаємних розрахунків, оскільки долучені сторонами докази, в тому числі і відповідачем 1 (копії видаткових накладних на повернення товару, копії платіжних доручень та банківських виписок, та укладення сторонами Додаткової угоди № 1 від 05.11.2015) підтверджують заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» у сумі 98108 грн. 40 коп.

При цьому, щодо тверджень відповідача, що сума заборгованості саме за тими видатковими накладними, які долучено позивачем до позовної заяви, становить 4734 грн. 00 коп., оскільки поставлений за ними товар, був повернутий позивачу, суд зазначає, вказані обставини не мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, оскільки предметом спору у даній справі не є стягнення заборгованості за конкретними видатковими накладними, за якими позивач здійснював поставку товару відповідачу 1, а є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем 1 свого обов'язку зі сплати визначеної у Додатковій угоді № 1 від 05.11.2015 суми боргу у розмірі 362783 грн. 70 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» у розмірі 98108 грн. 40 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем 1 не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» суми основного боргу у розмірі 97108 грн. 40 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1 пеню у розмірі 18422 грн. 87 коп. за період з 21.01.2016 по 07.07.2016.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Додатковою угодою № 1 від 05.11.2015 сторони погодились включити до Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 п. 5.5 у наступній редакції: «на момент підписання Додаткової угоди № 1 до Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 покупець не оплатив поставлений йому постачальником товар на суму 362783 грн. 70 коп. Покупець зобов'язується оплатити товар, реалізований покупцем до жовтня 2015 року та протягом жовтня 2015 року, не пізніше 20.112015. Покупець зобов'язується оплатити товар, реалізований покупцем протягом листопада 2015 року, не пізніше 20.12.2015. Покупець зобов'язується оплатити товар, реалізований покупцем протягом грудня 2015 року, не пізніше 20.01.2016 . Покупець за порушення обов'язку, зазначеного у п. 5.5 договору, зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення».

Таким чином, сторони у Додатковій угоді № 1 погодили право позивача на стягнення з відповідача пені саме за порушення грошового зобов'язання зі сплати грошових коштів у розмірі 362783 грн. 70 коп. (порушення позивачем зобов'язання з урахуванням встановлених судом обставин щодо новації зобов'язання).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості та здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 98108.40 21.01.2016 - 28.01.2016 8 22% 943.56 98108.40 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22% 4128.06 98108.40 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22% 5779.28 98108.40 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 3565.14 98108.40 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 2702.00 98108.40 24.06.2016 - 07.07.2016 14 16.5% 1238.42 Всього: 18356,46 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача 1, є 18356 грн. 46 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» пені у розмірі 18422 грн. 87 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 18356 грн. 46 коп.

Також, у зв'язку з прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1 3% річних у розмірі 1355 грн. 00 коп. за період з 21.01.2016 по 07.07.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» 3% річних у розмірі 1355 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1 інфляційні втрати у розмірі 5061 грн. 38 коп. за період з 21.01.2016 по 07.07.2016.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необгрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 21.01.2016 - 07.07.2016 98108.40 1.040 3936.63 102045.03 Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача 1, є 3936 грн. 63 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» інфляційних втрат у розмірі 5061 грн. 38 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3936 грн. 63 коп.

Що стосується заявлених позивачем вимог до відповідача 1 та відповідача 2 про солідарне стягнення суми основного боргу у розмірі 1000 грн. 00 коп., суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 07.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВК-Україна» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» (кредитор) укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» (боржник), що виникли з Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 (основний договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки від 07.06.2016 поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного у п. 4.1 цього договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору поруки від 07.06.2016 поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за основним договором в обсязі, передбаченому у п. 4.1 цього договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору поруки від 07.06.2016 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, крім випадків визначених у ст. 559 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 6.1 Договору поставки № 1094 від 31.03.2014 цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною 2 статті 553 Цивільного кодексу України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, уклавши з позивачем Договір поруки від 07.06.2016 відповідач 2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (відповідачем 1) своїх зобов'язань за Договором поставки № 1094 від 31.03.2014.

При цьому, враховуючи, що Договір поруки від 07.06.2016 було укладено після виникнення прострочення виконання боржником (відповідачем 1) зобов'язання, суд зазначає, що законодавством не встановлено обмеження щодо неможливості укладення договору поруки після прострочення виконання боржником основного зобов'язання, тобто неможливості забезпечення порукою вже простроченого зобов'язання, оскільки забезпечення виконання зобов'язання порукою станом на дату вже існування прострочення виконання основного зобов'язання нормами Цивільного кодексу України та будь-якими іншими актами цивільного законодавства - не заборонена.

При цьому, суд зазначає, що, як і інші способи забезпечення виконання зобов'язань, порука має забезпечує дійсне зобов'язання (статті 548 Цивільного кодексу України). Тобто, на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір поруки повинен забезпечувати дійсне зобов'язання та бути укладений до моменту виконання боржником основного зобов'язання. Так, метою укладення договору поруки є забезпечення виконання зобов'язання і такий договір може бути укладений на будь-який момент існування основного зобов'язання до моменту його виконання, що не суперечить правовій природі поруки та відповідає праву сторін на вільне (на власний розсуд) погодження умов договору.

Згідно з п. 4.1 Договору поруки від 07.06.2016 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником згідно з основним договором у сумі, що дорівнює 1000 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлений судом розмір заборгованості відповідача 1 у сумі 98108 грн. 40 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» 1000 грн. 00 коп. основного богу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 22000 грн. 00 коп.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 22000 грн. 00 коп. позивачем долучено до матеріалів справи копію Угоду про надання правових послуг від 22.06.2016, укладену позивачем з адвокатом Щербаком Василем Михайловичем, відповідно до якої адвокат надає позивачу правові послуги по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-Україна» про стягнення боргу у розмірі 122947 грн. 65 коп.; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 229 від 28.02.1995, яке видане на ім'я Щербака В.М., та приходний касовий ордер про сплату позивачем грошових коштів адвокату у сумі 22000 грн. 00 коп.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо недосягнення сторонами Угоди про надання правових послуг від 22.06.2016 всіх істотних умов договору (ціни, якості надання послуг, реквізитів сторін, строку дії угоди), у зв'язку з чим вказана угода є неукладеною, так як даний договір був виконаний сторонами (було проведено оплату та надано послуги), тоді як встановлення обставин щодо не укладення договору може мати місце до його виконання сторонами. Так само, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неналежності приходного касового ордеру № 34/8 від 22.06.2015 як доказу сплати позивачем витрат на послуги адвоката, у зв'язку з тим, що вказаний приходний касовий ордер не відповідає формі, встановленій Додатком № 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, оскільки суд не досліджує питання відповідності форми первинних документів, що в даному випадку застосовуються для оформлення надходжень готівки до каси, нормам бухгалтерського обліку і звітності, а встановлює лише факт наявності цивільних правовідносин щодо надання адвокатських послуг та оплату таких послуг (при цьому факт оплати послуг адвоката відповідачем не спростований).

За змістом п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову (122947 грн. 65 коп.) та витрат на послуги адвоката (22000 грн. 00 коп.), враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є неспіврозмірним із ціною позову та з вказаними обставинами. При цьому, суд дійшов висновку, що співрозмірним розміром відшкодування судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у даній справі, є 11000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» (49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 3; ідентифікаційний код: 38837010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 7, літ. А; ідентифікаційний код: 30112347) суму основного боргу у розмірі 97108 (дев'яносто сім тисяч сто вісім) грн. 40 коп., пеню у розмірі 18356 (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 1355 (одна тисяча триста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 3936 (три тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 63 коп., судовий збір у розмірі 1811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 34 коп. та витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 10909 (десять тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» відмовити.

4. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-Україна» про солідарне стягнення 1000 грн. 00 коп. основного боргу задовольнити повністю.

5. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Фарма» (49041, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 3; ідентифікаційний код: 38837010) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВК-Україна» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 38, літ А, офіс 2; ідентифікаційний код: 38866366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нутрімед» (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 7, літ. А; ідентифікаційний код: 30112347) суму основного боргу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн. 00 коп. та витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 90 (дев'яносто) грн. 34 коп.

6. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.08.2016

Суддя І.М. Отрош