Рішення

від 25.08.2016 по справі 198/339/16-ц

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

198/339/16-ц

2/0198/141/16

25.08.2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2016 року ОСОБА_1»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., при секретарі Літвіченко В.О., за участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи Юр'ївської райдержадміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Юр»ївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи по справі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Юр'ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, відділ Держгеокадастру в Юр'ївському районі Дніпропетровської області, Варварівська сільська рада Юр'ївського району Дніпропетровської області, Юр'ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, припинення права власності на 3 /4 частки земельної ділянки, визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки,

В с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в редакції уточненої позовної заяви від 08.08.2016 року (т. 1 ас. 149-153), про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 28.02.2006 року та 28.05.2015 року відповідно, що були видані державним нотаріусом Юр'ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 та на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, припинення права власності ОСОБА_3 на 3 / 4 частки земельної ділянки, площею 5, 766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, визнання за позивачкою ОСОБА_2 права власності на 1/4 частку земельної ділянки, площею 5, 766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, а також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі та повернути їй з бюджету надлишкову сплачену нею суму судового збору у розмірі 967, 11 грв..

Позивачка зазначала, що 20.10.2004 року помер її батько ОСОБА_7, при цьому після смерті останнього відкрилася спадщина на майно у вигляді земельної ділянки площею 5, 766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІУ-ДП № 122719, виданого Варварівською сільською радою народних депутатів Юр'ївського району 15.06.2001 року.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_7 за життя заповіту не залишив, то спадкування належного йому майна мало здійснюватися за законом, а відтак, спадкоємцями першої черги за законом стали його діти, а саме позивачка по справі ОСОБА_2, її брат (син померлого) ОСОБА_5, її мати (дружина померлого) ОСОБА_4 та бабуся позивачки (матір померлого) ОСОБА_6.

Згідно довідки Варварівської сільської ради № 1169 від 22.10.2015 року, станом на час смерті спадкодавця ОСОБА_7 разом з ним за адресою с. Вербське вул. Вербова, 127 Юр'ївського району проживали його дружина ОСОБА_4 та діти - син ОСОБА_5 і донька ОСОБА_2, якій на час смерті батька було повних тринадцять років.

За таких обставин та на підставі ст. ст. 1262, 1268 ЦК України позивачка зазначала, що дружина спадкодавця ОСОБА_4 та його діти ОСОБА_5 і безпосередньо позивачка по справі ОСОБА_2 фактично прийняли спадщину після померлого ОСОБА_7, при цьому ні дружина померлого ОСОБА_4, ні брат позивачки ОСОБА_5, ні сама позивачка у шестимісячний строк, як передбачено ст. 1270 ЦК України, не подавали до Юр'ївської державної нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини.

Отже, позивачці ОСОБА_2, третім особам по справі ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також матері спадкодавця ОСОБА_6, кожному окремо, як спадкоємцям першої черги за законом має належати по 1/4 частці спадкового майна, а саме земельної ділянки площею 5, 766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району.

Між тим, державним нотаріусом Юр'ївської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого 20.10.2004 року ОСОБА_7 на усю вищезазначену земельну ділянку 28.02.2006 року було видано лише на ім'я спадкоємиці ОСОБА_6, що на думку позивачки є незаконним , так як їй належало було видати свідоцтво про право на спадщину за законом лише на 1/4 частку даної земельної ділянки.

Спадкоємиця ОСОБА_6 померла 23.04.2014 року та після її смерті відповідачка ОСОБА_3, яка є рідною донькою померлої, успадкувала всю вищезазначену земельну ділянку замість 1/4 її частки, про що отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видане 28.05.2015 року державним нотаріусом Юр'ївської держнотконтори ОСОБА_8.

За викладених вище обставин позивачка змушена звернутися до суду та просила визнати вищевказані свідоцтва недійсними в частині посвідчення за ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 права на спадщину за законом на майно у вигляді 3/ 4 частки земельної ділянки, площею 5, 766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, припинити право власності ОСОБА_3 на 3/ 4 частки спірної земельної ділянки та визнати за нею (позивачкою) право власності на 1/4 частку спірної земельної ділянки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2, заявлені позовні вимоги, в редакції уточненої позовної заяви від 08.08.2016 року, повністю підтримала.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги повністю не визнала, просила залишити такі без задоволення , у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про що зазначила у наданих суду запереченнях на позов (т. 2 ас. 31-32).

Представник третьої особи Юр'ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_1, що залучені до участі у справі на підставі ухвали суду від 19.07.2016 року (т. 1 ас. 99-100), в судовому засіданні при розгляді справи покладалася на розсуд суду.

Третя особа по справі на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_4, що залучена до участі у справі на підставі ухвали суду від 19.07.2016 року (т. 1 ас. 95-96), в судовому засіданні проти заявлених вимог не заперечувала.

Третя особа по справі на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_5, що залучений до участі у справі на підставі ухвали суду від 19.07.2016 року (т. 1 ас. 95-96), в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи сповіщений належним чином, шляхом направлення судової повісти за зареєстрованим місцем проживання такого (т. 1 ас. 115, т. 2 ас. 43, 44, 45), при цьому в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином (ч. 5 ст. 174 ЦПК України).

Третя особа по справі Юр'ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутності , проти заявлених вимог не заперечували (т. 1 ас. 114).

Третя особа по справ відділ Держгеокадастру в Юр'ївському районі Дніпропетровської області в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином (т. 2 ас. 41).

Третя особа по справі Варварівська сільська рада Юр'ївського району Дніпропетровської області, що залучені до участі у справі на підставі ухвали суду від 19.07.2016 року (т. 1 ас. 97-98), в судове засідання не з'явилися, надали суду телефонограму про розгляд справи в їх відсутності , проти заявлених вимог не заперечували (т. 2 ас. 42).

Суд знаходить можливим розглянути дану справу у відсутності не з'явившихся вище перелічених третіх осіб по справі, проти чого присутні в судовому засіданні учасники процесу не заперечували.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представника третьої особи Юр'ївської РДА ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного:

- так, згідно копії свідоцтва про народження серії УІ-КИ № 262451 від 13.05.1991 року позивачка по справі ОСОБА_2 народилася 15.04.1991 року та батьками останньої є: батько - ОСОБА_7, мати - ОСОБА_4 (т. 1 ас. 8).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-КИ № 649121 від 06.08.2015 року батько позивачки ОСОБА_7 помер 20.10.2004 року (т. 1 ас. 16).

Згідно довідки Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області № 712 від 15.08.2016 року батько позивачки ОСОБА_7 на момент смерті, а саме 20.10.2004 року, дійсно був зареєстрований і проживав в домоволодінні № 127 по вул. Вербова, с. Вербське Юр'ївського району Дніпропетровської області, при цьому на момент смерті з померлим в даному домоволодінні також були зареєстровані та проживали: дружина померлого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, син померлого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька померлого (позивачка по справі) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 ас. 47). Дані обставини також підтверджені в судовому засіданні довідкою Варварівської сільської ради № 708 від 12.08.2016 року (т. 2 ас. 21), копією витягів з особових рахунків по-господарської книги Варварівської сільської ради Юр'ївського району щодо осіб зареєстрованих та проживаючих в домоволодінні № 127 по вул. Вербовій с. Вербське Юр'ївського району (т. 2 ас. 22-24), довідкою Варварівської сільської ради Юр'ївського району № 650 від 11.08.2016 року про присвоєння домоволодінню, де були зареєстровані та проживали ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 номеру 127 та адреси - вул. Вербова с. Вербське, так як раніше дане домоволодіння обліковувалося по по-господарських книгах за особовими рахунками 45, 46, 54 (т. 2 ас. 25, 26), копією паспорта позивачки з відміткою про реєстрацію за адресою с. Вербське вул. Вербова, 127 Юр'ївського району (т. 1 ас. 7), копією паспорта ОСОБА_4 з відміткою про реєстрацію за адресою вул. Вербова, 127 с. Вербське Юр'ївського району з 11.10.2001 року по 24.09.2015 року (т. 2 ас. 29-30).

На час розгляду справи встановлено, що мати спадкодавця ОСОБА_7 - ОСОБА_6 (бабуся позивачки) померла 23.04.2014 року, про що в справі мається копія свідоцтва про смерть останньої серії І-КИ № 563600 від 25.04.2014 року (т. 1 ас. 101).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину крім випадків, встановлених ч. ч. 2-4 ст. 1273 цього Кодексу, при цьому щодо осіб, які є частково дієздатними, неповністю дієздатними або недієздатними, а також щодо осіб, які обмежені у дієздатності, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину незалежно від сумісного проживання зі спадкодавцем, крім випадків відмови від спадщини їх представників.

За викладених вище обставин, враховуючи відомості викладені в довідці Варварівської сільської ради № 712 від 15.08.2016 року, про те, що на момент смерті з померлим спадкодавцем ОСОБА_7 в одному будинку були зареєстрованими та проживали дружина ОСОБА_4, син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_2, а також приймаючи інші вищеперелічені документи на підтвердження даного, що містяться в томі 2 на аркушах справи 21-25, суд знаходить, що саме вищевказані особи на підставі ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва а про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Зміна власника майна, що підлягає обов'язковій державній реєстрації неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.

В судовому засіданні судом були досліджені матеріали спадкової справи до майна ОСОБА_7, померлого 20.10.2004 року (т. 1 ас. 239-250, т. 2 ас. 1-8).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася мати померлого ОСОБА_6 (т. 1 ас. 240, т. 2 ас. 6), зазначаючи, що 20.10.2004 року помер її син, на день смерті якого залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5, 766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, при цьому спадщину вона приймає шляхом подання заяви після встановлення додаткового терміну Юр'ївським районним судом Дніпропетровської області та окрім неї, інших спадкоємців не має.

28.02.2006 року матері спадкодавця ОСОБА_7 - ОСОБА_6 за реєстровим № 113 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 на майно останнього , у цілій частці , у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5, 766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, право власності спадкодавця на яку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІУ-ДП № 122719, виданим Варварівською сільською радою Юр'ївського району 15.06.2001 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 242 (т. 1 ас. 250, т. 2 ас. 7).

На підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим № 113 від 28.02.2006 року на ім'я ОСОБА_6 був оформлений Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 834489 від 24.10.2006 року, згідно якого ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 5, 7662 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, з кадастровим номером земельної ділянки 1225980500:01:003:0035 (т. 1 ас. 229) та право власності останньої на спірну земельну ділянку також підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18128183 від 24.02.2014 року (т. 1 ас. 227).

Як зазначалося вище, ОСОБА_6 померла 23.04.2014 року (т. 1 ас. 101).

В судовому засіданні також були досліджені матеріали спадкової справи № 50/2014 до майна померлої 23.04.2014 року ОСОБА_6 (бабусі позивачки) (т. 1 ас. 172-238).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася донька померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_3 (т. 1 ас. 176, 216), зазначаючи, що 23.04.2014 року померла її мати ОСОБА_6, на день смерті якої залишилося спадкове майно, яке, в тому числі, складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5, 7662 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, яка належала померлій на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18128183 від 24.02.2014 року, виданого на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯА № 834489 від 24.10.2006 року, з кадастровим номером земельної ділянки 1225980500:01:003:0035, при цьому спадщину вона прийняла шляхом подання заяви у встановлений законом термін та окрім неї, інших спадкоємців за законом не має.

В судовому засіданні встановлено, що саме 07.07.2015 року, а не 28.05.2015 року, як помилково зазначено позивачкою в позові, доньці спадкодавця ОСОБА_6 - ОСОБА_3 було видано додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_6 на майно останньої, у цілій частці, у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5, 7662 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, право власності спадкодавця на яку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЯА № 834489, виданого 24.10.2006 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18128183 від 24.02.2014 року (т. 1 ас. 227, 229, 233), яке позивачка фактично і оспорює. При цьому, 28.05.2015 року відповідачці ОСОБА_3 видано основне свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6, однак на майно, що не є предметом даного спору ( т.1 ас.212, 213).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.04.2016 року, вбачається, що 11.04.2016 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до Юр'ївської держнотконтори стосовно оформлення спадщини після померлого батька ОСОБА_7, однак , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено в зв'язку з тим, що свідоцтво про право на спадкове майно, яке належало померлому ОСОБА_7 вже було видано, в цілій частині, на ім'я ОСОБА_6 , при цьому в тексті постанови зазначено, що після смерті останньої ( ОСОБА_6Г.) її донька ОСОБА_3 28.05.2015 року оформила на себе спадкове майно (т. 1 ас. 10).

На час видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом бабусі позивачки ОСОБА_6, згідно якого остання успадкувала земельну ділянку після смерті свого сина ОСОБА_7 , площею 5, 766 га діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, відповідно до п. 211 якої свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово - експлуатаційної організації, правління житлово - будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем. Окрім того, п. 207 Інструкції визначено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, за відсутності заяви від їх імені про відмову від спадщини.

Відтак, нотаріус мав належним чином визначити коло спадкоємців за законом.

Разом з тим, судом встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 нотаріус не встановив належним чином коло всіх спадкоємців за законом.

Так, в матеріалах спадкової справи до майна померлого ОСОБА_7 відсутні будь - які відомості з місця його проживання та про склад сім'ї останнього, при цьому нотаріус не витребував жодного документу щодо наявності неповнолітніх дітей у померлого, а також про коло осіб (склад сім'ї), які були зареєстрованими та на момент смерті проживали разом з померлим ОСОБА_7.

Безпосередньо мати спадкодавця ОСОБА_7 - ОСОБА_6 приховала факт наявності у свого сина неповнолітніх дітей від шлюбу та дружини, зазначивши в заяві про прийняття спадщини, що окрім неї інших спадкоємців за законом не має.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, чинної на час розгляду справи, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках встановлених законом. Серед таких випадків можна назвати усунення особи від спадкування; недійсність заповіту; закликання до спадкування тієї черги спадкоємців за законом, які не мають на момент спадкування такого права; наявність спадкоємців, які мають переважне право на отримання спадщини (особи, що мають право на обов'язкову частку, особи, що проживали однією сім'єю зі спадкодавцем) та інші.

Вказане кореспондується із п. 27 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», де зазначено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином, оскільки бабусею позивачки ОСОБА_6 був прихований факт наявності після смерті її сина ОСОБА_7, окрім неї, інших спадкоємців, а зокрема дітей та дружини померлого, а нотаріус належним чином не визначив коло спадкоємців за законом, суд вважає, що у зв'язку з видачею ОСОБА_6 28.02.2006 року свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_7, у цілій частці, у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5, 766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, права позивачки на отримання спадщини, яка будучи неповнолітньою вважається такою, що прийняла спадщину, були порушені.

За викладених вище обставин, враховуючи, що у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину за законом бабусі позивачки ОСОБА_6, в цілій частці, на майно померлого 20.10.2004 року ОСОБА_7 були порушені права позивачки на отримання спадщини, вбачаються підстави для визнання такого свідоцтва частково недійсним. При цьому, інші вимоги позивачки, які є похідними від вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину, виданого 28.02.2006 року, частково недійсним і вирішення яких залежить саме від визнання такого свідоцтва частково недійсним також є обґрунтованими, оскільки всі в подальшому отримані документи на землю були видані на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке підлягає визнанню частково недійсним.

Разом з тим, в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 просила залишити позовні вимоги без задоволення, вважаючи, що позивачкою пропущені строки для звернення до суду з відповідними вимогами.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Пунктом 26 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 визначено, що причини пропуску строку позовної давності є предметом доказування під час судового розгляду й підлягають установленню при ухваленні рішення.

В судовому засіданні при з'ясуванні вказаного питання позивачка ОСОБА_2 пояснила, що на момент смерті батька їй виповнилося повних тринадцять років, при цьому про те, що спірну земельну ділянку на себе в 2006 році оформила її бабуся ОСОБА_6 їй було достовірно відомо як до досягнення повноліття так і після нього (повних вісімнадцять років позивачці виповнилось 15 квітня 2009 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 261 ЦК України у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За загальним же правилом перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, саме по собі досягнення повноліття не свідчить про початок перебігу позовної давності, оскільки для цього особа повинна довідатися або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на пояснення позивачки про те, що про оформлення спірної земельної ділянки бабусею на своє ім'я їй було відомо ще з 2006 року і після досягнення нею повноліття, суд вважає, що перебіг позовної давності стосовно вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.02.2006 року, виданого ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 за реєстровим № 113, розпочався від дня досягнення позивачкою повноліття.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого її бабусі ОСОБА_6 28.02.2006 року після смерті ОСОБА_7, позивачка вказувала на те, що вона не знала про те, що ще будучи неповнолітньою прийняла спадщину після смерті батька, а дізналася про це тільки зараз.

Суд дане до уваги не приймає, оскільки досягнувши повноліття з 2009 по 2016 рік позивачці ніщо об'єктивно не перешкоджало дізнатися про свої права, якщо такі їй не були відомі шляхом звернення до фахівців у галузі права, нотаріальної контори, тощо. Незнання закону не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду при відсутності будь - яких об'єктивних перешкод дізнатися про свої права, оскільки не є об'єктивно непереборною обставиною, яка не залежить від волевиявлення сторони та пов'язана з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що заважали звернутись до суду у межах встановленого строку.

Посилання позивачки на те, що вона не мала змоги своєчасно звернутися до суду, оскільки з 2009 року у неї для цього не вистачало коштів суд оцінює критично з огляду на пояснення останньої про те, що з 2010 року вона працювала, при цьому отримувала заробітну плату, однак останню витрачала переважно на оплату за проживання в житлі яке винаймала.

Суд зауважує, що факти незадовільного матеріального становища особи повинні бути не голослівними і мати документальне підтвердження. Натомість позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження її тяжкого матеріального становища, а зокрема про розмір отримуваної заробітної плати, розмір коштів, які остання була змушена сплачувати за житло, істотності частки таких коштів від розміру отримуваної нею заробітної плати, тощо.

Незважаючи на вищевикладене, позивачка зазначила, що насправді до суду вона не зверталася тільки тому, що бабуся за життя обіцяла успадковану нею після смерті ОСОБА_7 землю залишити брату позивачки ОСОБА_5, з чим позивачка погоджувалася та чекала, що бабуся переоформить всю землю на брата, а відтак нікуди і не зверталася за захистом своїх прав.

Суд вважає, що дана причина для поновлення пропущеного строку звернення до суду не є поважною, оскільки погоджуючись з тим, що бабуся оформить землю на брата позивачки ОСОБА_5, сама позивачка фактично добровільно відмовилася від своїх майнових претензій на землю на користь брата і тому своєчасно до суду не зверталася, розпорядившись своїм правом на власний розсуд.

Отже, позивачкою не наведено жодних доказів, що заслуговують на увагу на підтвердження поважності причин, по яким остання своєчасно не звернулася до суду за захистом своїх спадкових прав після смерті батька ОСОБА_7 з 2009 по 2016 рік (сім років), а також не подала до нотаріальної контори заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на протязі семи років.

Суд вважає, що позивачеві було відомо, або могло бути відомо про порушення своїх прав станом на 2009 рік та в подальшому , а відтак, останній мав можливість звернутися до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, однак, на протязі семи років він цього не зробив.

Позивач, своєчасно не звернувшись до суду за захистом порушеного права, розпорядився своїм правом на власний розсуд та протягом 2009 - 2016 років не вчиняв жодних дій, направлених на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у судовій справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з вимогами щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим № 113 від 28.02.2006 року, яке було видано ОСОБА_6 на майно померлого ОСОБА_7 у вигляді земельної ділянки площею 5, 766 га, розташованої на території Варварівської сільської ради Юр'ївського району, а судом таких не встановлено, у визнанні такого частково недійсним необхідно відмовити за спливом строку позовної давності, при цьому, інші вимоги позивачки які, в свою чергу є похідними від даної вимоги, також підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 213, 215, 218, 222, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, припинення права власності на 3/4 частки земельної ділянки, визнання права власності на 1/4 частку земельної ділянки - залишити без задоволення, у зв»язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного суду, через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя : С.О.Маренич