Постанова

від 23.08.2016 по справі 805/200/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 р. Справа №805/200/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11:55

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Зикун Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлення-рішень,

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлення-рішень, мотивуючи вимоги тим, що відповідач неправомірно прийняв податкові повідомлення-рішення. Зазначив, що відображення списання заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в м.Селидове у податковому обліку проведено вірно, згідно з нормами чинного законодавства. Висновки контролюючого органу щодо недійсності договору про відступлення права вимоги, є безпідставними. Суми кредиторської заборгованості, по яким минув строк позовної давності, правомірно включені до складу валових доходів без коригування в частині придбання таких ТМЦ та послуг з дотриманням вимог п.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Щодо висновку контролюючого органу про завищення за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. валових витрат по податку на прибуток на суму віднесених відсотків та послуг по кредитам банку, що були нараховані у зв'язку із не виконанням умов щодо їх погашення, всього на суму 17896639 грн. зазначив про те, що позивач у відповідності до взятих зобов'язань здійснив нарахування відсотків за користування кредитом, та з огляду на положення п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно включив їх суму до складу валових витрат. Також зазначив, що формування податкового кредиту по структурах ш.Росія, ш. «Україна», ш. «1/3 Новогродівська», ш. «Курахівська» здійснено за результатом здійснення господарських операцій та підтверджується первинними бухгалтерськими документами. З урахуванням зменшення та уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012342 від 18.01.2012 року, №000092342 від 11.06.2012 року, №000082342 від 11.06.2012 року (а.с.188).

Представник позивача до судового засідання не з'явився, через відділ діловодства суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, через відділ діловодства суду надав заперечення, в якому зазначив, що підприємством неправомірно віднесено до складу валових доходів суми списання заборгованості Пенсійного фонду України з врахуванням рішень Донецького апеляційного адміністративного суду, що були прийняті до винесення остаточного рішення саме Пенсійним фондом України в м.Селидове Донецької області. Договір укладений між ПП «Омніум» та ПП «Шураві-Ю» суперечить нормам цивільного законодавства, а заборгованість по ліквідованому суб'єкту ПП «Омніум» залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності та є безповоротною фінансовою допомогою ДП «Селидіввугілля», яка не повинна включатися до валових витрат. Також, підприємством завищено амортизаційні відрахування по декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року з огляду на те, що правочин направлений на придбання лебідок є недійсним, оскільки неможливо встановити контрагентів виробників. В порушення п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством віднесено до валових витрат відсотки та послуги за кредитними договорами на відкриття кредитної лінії без повернення кредитних коштів. Також, зазначив, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит на підставі отриманих податкових накладних від ПП «Омніум», оскільки у вказаного підприємства 27.12.2010 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Під час перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з отримання послуг та подальшого їх використання у господарській діяльності по контрагентам ТОВ «Опто-Сервіс»; ТОВ «Донвуглестіл»; ТОВ «Прикарпаття». Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши матеріали справи, висновок судової економічної експертизи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253, 85400, Донецька обл., місто Селидове, вул.К.Маркса, 41) зареєстровано в якості юридичної особи 06.06.2005 року.

Судом встановлено, що 23 грудня 2011 року за результатами планової виїзної перевірки ДП «Селидіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року складено акт №1296/23-2/33426253.

З висновків вбачається порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині не включення до валового доходу суми списання заборгованості перед Пенсійним фондом України у сумі 9 700 398 грн.; підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в частині заниження суми інших доходів у розмірі 2 017 997 грн., а саме не віднесення до валового доходу суми кредиторської заборгованості по суб'єкту господарської діяльності, який ліквідовано (Приватне підприємство "Омніум"); підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення при складанні Декларації з податку на прибуток підприємства суми витрат на придбання товарів по рядку 04.1. на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у розмірі 1 259 028 грн.; підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення амортизації, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.1 статті 14.6 Податкового кодексу України, в частині надмірно нарахованої за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. амортизації по основним засобам, що придбане у ТОВ "Прикарпаття" на суму 22 286 грн.; пункту 1.11 статті 1, підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1, пункту 1.32 статті 1, підпунктів 5.3.5 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. валових витрат по податку на прибуток на суму віднесених відсотків та послуг по кредитам банку, що були нараховані у зв'язку із не виконанням умов щодо їх погашення, всього на суму 17 896 639 грн.; пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення задекларованих показників у рядку 04.9 Декларацій "Декларації "від'ємне значення об'єкта оподаткування" за 2010 рік на 2 914 503 грн., за 1 квартал 2011р. на 11 658 009 грн.; пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за 2 квартал 2011р у сумі 54 927 205 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04,1997р. № 168/97-ВР, в частині формування суми податкового кредиту на суму податку на додану вартість за нікчемним правочином по взаємовідносинам з ТОВ "Опто-Сервіс у квітні 2010р. на суму 20 428 грн.; ТОВ "Донвуглестіл" у квітні 2010р. на суму 2 453 грн.; ТОВ "Прикарпаття" у грудні 2010р. на суму 92 913 грн.; ПП "Омніум" у грудні 2010р. на суму 16 841 грн.

18 січня 2012 року на підставі вказаного акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення:

№0000012342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (30 1102 01 00) у розмірі 9660160,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 7728128,00 грн., за штрафними санкціями - 1932032,00 грн.; (т.1 а.с. 54)

№0000022342, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 62906200 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року у розмірі 14105378 грн., за ІІ квартал 2011 року у розмірі 48800822 грн.; (т.1 а.с.55)

№0000032342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (30 1401 01 00) у розмірі 165794,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 132635,00 грн., за штрафними санкціями - 33159,00 грн. (т.1 а.с. 56)

Позивач оскаржував зазначені рішення в адміністративному порядку.

31 травня 2012 року Державною податковою інспекцією прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 9262/6/10-2115, яким:

скасовано податкові повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 18.01.2012 року №0000032342, №0000012342 в частині визначення перевіркою податку на додану вартість і податку на прибуток та у відповідній частині штрафних санкцій по взаємовідносинах з ТОВ «Опто-Сервіс» та ТОВ «Донвуглестіл», і в частині завищення валових витрат на 1498020 грн. та в зазначеній частині рішення ДПС в Донецькій області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення ДПС в Донецькій області прийняте за розглядом первинної скарги - без змін;

скасовано податкове повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 18.01.2012 року №0000022343 в частині зменшення перевіркою від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток лише з посиланням на п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та в зазначеній частині рішення ДПС в Донецькій області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення ДПС в Донецькій області, прийняте за розглядом первинної скарги, залишає без змін, а скаргу - частково задовольняє. (т.1 а.с.57-60)

З висновків рішення вбачається, що перевіркою не доведено порушення вимог податкового законодавства по операціях з ТОВ «Опто-Сервіс» та ТОВ «Донвуглестіл», також не доведено завищення валових витрат на 1498020 грн. при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності.

Враховуючи рішення Державної податкової служби України про результати розгляду первинної скарги № 9262/6/10-2115 від 31.05.2012 Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області 11 червня 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення:

№000092342, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14093758 грн. (за І квартал 2011 року) та 7967325 грн. (за ІІ квартал 2011 року); (т.1 а.с.62)

№000082342, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (30 1401 01 00) у розмірі 137193,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 109754,00 грн., за штрафними санкціями 27439,00 грн. (т.1 а.с.63)

Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року та додатково 01.02.016 року, 17.05.2016 року у справі призначена судово-економічна експертиза.

Проведення експертизи доручено експерту ОСОБА_1. За результатами проведеної судово-економічної експертизи, експертом зроблено висновки №410/24 та №410/24/1, №410/24/2, які складені 09.12.2015 року та 14.03.2016 року, 01.08.2016 року відповідно.

Суд приймає в якості належного та допустимого доказу висновки судової економічної експертизи експерта ОСОБА_1, оскільки вони містить інформацію щодо предмету доказування, складений за наслідками дослідження експертом первинних документів та регістрів бухгалтерського, податкового обліку та звітності позивача, відповідає вимогам статті 82 КАС України.

Судом встановлено, що по ВП «Шахта Україна» та ВП «Шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля» Пенсійним фондом України прийняті рішення по списанню їх заборгованості перед ПФУ, у т.ч. ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» по ршенню №4 від 15.07.2010 року списана заборгованість у сумі 51451778,18 грн., по рішенню №16 від 29.12.2010 року списана заборгованість у сумі 745709,66 грн.; ВП «Шахта Курахівська» ДП «Селидіввугілля» по рішенню №5 від 15.07.2010 року, списано заборгованість у сумі 39601404,23 грн.; по рішенню №17 від 29.12.2010 року списано 1794208,09 грн.

За результатами дослідження наданих експерту документів, встановлено, що ДП «Селидіввугілля» (ВП «Шахта Україна» та ВП «Шахта Курахівська») не узгодили частину нарахованих ПФУ штрафних санкцій та пеню, та відповідно до вимог ст.57 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на момент здійснення спірних правовідносин), п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» неузгоджені суми податкових зобов'язань не враховуються платником податку на рахунках бухгалтерського обліку та не є податковим боргом (недоїмкою).

Отже, списання неузгодженої суми зобов'язання контролюючими органами не спричиняє зменшення зобов'язань (або збільшення активів) платника податків у структурі його балансу, та отже таке списання не підпадає під визначення доходів платника податків (зборів), згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З висновку судово-економічної експертизи по справі №805/200/15-а №410/24/1 від 14.03.2016 року вбачається, що документально не підтверджуються порушення позивачем: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині не включення до валового доходу суми списання заборгованості перед Пенсійним фондом України у сумі 9700398грн.

Щодо порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення при складанні Декларації з податку на прибуток підприємства суми витрат на придбання товарів по рядку 04.1. на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у розмірі 1259028 грн. за І кв. 2011 року, у тому числі по структурах: ВП «Автобаза» - 1228 грн. (3-й кв. 2010 року), 47 грн. (1кв.201 року), ВП «Ш Росія» - 96728 грн. (2010 р.), 1667 грн. (1кв.2011 р.), ВП «Ш Україна» - 16 117 грн. (2010 р.), ВП «Ш 1/3 Новогродівська» -7446 грн. (1 кв.2011 р.) суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що структурними підрозділами ДП «Селидіввугілля» на розмір кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності самостійно збільшені валові доходи, однак коригування сум валових витрат на суму кредиторської заборгованості не здійснено.

Згідно п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності

Відповідно п. 1.25 ст. 1 цього Закону безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"

Відповідно до вимог п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1. п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» коли кредиторська заборгованість суб'єкта господарювання за отриманий, але не оплачений товар стане безнадійною, відповідно до вимог п.1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вона визнається безповоротною фінансовою допомогою, та згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону включається до складу валового доходу платника податків.

Таким чином, в період закінчення позовної давності за кредиторською заборгованістю за отриманий товар покупець має нараховувати доходи (з врахуванням ПДВ).

Слід зазначити, що пункти Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у тому числі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону не містять вимог щодо коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. Матеріали справи та акт перевірки не містять посилань на документи складені між покупцем та продавцем про зміну розміру компенсації за поставлені товари, отже норма п.5.10 ст.5 цього Закону не застосовується.

Виходячи з наведеного, структурними підрозділами ДП «Селидіввугілля» у момент спливу терміну позовної давності по кредиторській заборгованості документально обґрунтовано включення до складу валового доходу відповідного періоду суми прострочено кредиторської заборгованості; не проведено коригування валових витрат на суму списаної кредиторської заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що документально не підтверджуються порушення позивачем підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.25 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення при складанні Декларації з податку на прибуток підприємства суми витрат на придбання товарів по рядку 04.1. на суму списаної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності у розмірі 1259028 грн.

Щодо порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04,1997р. № 168/97-ВР, в частині формування суми податкового кредиту на суму податку на додану вартість за нікчемним правочином по взаємовідносинам з ТОВ «Опто-Сервіс» у квітні 2010р. на суму 20428 грн.; ТОВ «Донвуглестіл» у квітні 2010р. на суму 2453 грн.; ТОВ «Прикарпаття» у грудні 2010р. на суму 92913 грн.; ПП «Омніум» у грудні 2010р. на суму 16841 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20 квітня 2010 року між покупцем ДП «Селидіввугілля» та постачальником ТОВ «Опто-Сервіс» укладено договір №158-10МТС предметом якого є поставка гірничо-шахтного обладнання в строки та за ціною, вказаною у специфікації.

На виконання умов договору позивачем надано специфікації №1 та №2, , приймальний акт №436 від 22.04.2010 року, накладна №3611 від 22.04.2010 року.

23 квітня 2010 року між покупцем ДП «Селидіввугілля» та постачальником ТОВ «Опто-Сервіс» укладено договір №162-10МТС предметом якого є поставка гірничо-шахтного обладнання в строки та за ціною, вказаною у специфікації.

На виконання умов договору позивачем надано специфікації №1 та №2, приймальний акт №405 від 26.04.2010 року, накладна №3636 від 26.04.2010 року, приймальний акт №415 від 26.04.2010 року, накладна №3635 від 26.04.2010 року, приймальний акт №432 від 29.04.2010 року, накладна №3663 від 29.04.2010 року, накладна №3541 від 13.04.2010 року, прибутковий ордер №456 від 13.04.2010 року.

21 грудня 2009 року між покупцем ДП «Селидіввугілля» та постачальником ТОВ «Опто-Сервіс» укладено договір №661-09 МТС предметом якого є поставка гірничо-шахтного обладнання в строки та за ціною, вказаною у специфікації.

На виконання умов договору позивачем надано специфікації №1, №2, №3, №4, Додаткові угоди №1, №2, №3, №4.

ТОВ «Опто-Сервіс» виписані податкові накладні на придбаний ДП «Селидіввугілля» товар, а саме №3541 від 13.04.2010 року, №3611 від 22.04.2010 року, №3635 від 26.04.2010 року, №3636 від 26.04.2010 року, №3663 від 29.04.2010 року.

21 грудня 2009 року між покупцем ДП «Селидіввугілля» та ТОВ «Донвуглестіл» укладено договір №659-09МТС, предметом якого є поставка стійки СУГ11.

На виконання умов договору позивачем надано специфікації, видаткова накладна №4020 від 21.04.2010 року, податкова накидна №2040 від 21.04.2010 року.

Згідно п.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктами 7.2.1 - 7.2.7 пункту 7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Підпунктами 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5. пункту 7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Таким чином, формування податкового кредиту у квітні 2010 року на суму 2453 грн. ДП «Селидіввугілля» від операції з придбання ТМЦ у ТОВ «Донвуглестіл», та на суму 20428,33 грн. від операції з придбання ТМЦ у ТОВ «Опто-Сервіс» є обґрунтованим.

При цьому, слід зазначити, що в рішенні Державної податкової інспекції № 9262/6/10-2115 від 31 травня 2012 року встановлено, що перевіркою не доведено порушення вимог податкового законодавства по операціях з ТОВ «Опто-Сервіс» та ТОВ «Донвуглестіл».

28 травня 2010 року між постачальником ТОВ «Прикарпаття» та покупцем ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» укладено договір №80-Т предметом якого є постачання Лебідки ЛВ-25 з двигуном.

На виконання умов договору позивачем надано специфікацію, видаткову накладну №1 від 02.12.2010 року, податкова накладна №1 від 02.12.2010 року. Оплата здійснена в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 08.12.2010 року.

В підтвердження отримання ТМЦ, позивачем надано акт про введення основних засобів в експлуатацію №29 від 02.12.2010 року, №28 від 02.12.2010 року.

28 травня 2010 року між постачальником ТОВ «Прикарпаття» та покупцем ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» укладено договір №81-Т предметом якого є постачання Лебідки 55ЛСУ-2П з двигуном.

На виконання умов договору позивачем надано специфікацію, видаткову накладну №2 від 02.12.2010 року, податкову накладну №2 від 02.12.2010 року. Оплата здійснена в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 08.12.2010 року.

В підтвердження отримання ТМЦ, позивачем надано акт про введення основних засобів в експлуатацію №26 від 02.12.2010 року, №28 від 02.12.2010 року.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону №334/94-ВР придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8. Закону №334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334/94-ВР амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

З аналізу наведених норм випливає, що витрати платника податку на придбання ТМЦ включаються до складу валових витрат, а витрати на придбання основних засобів підлягають амортизації, якщо вказані ТМЦ (основні засоби) придбані та використовуються при здійсненні господарської діяльності, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та при наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують фактичне придбання та використання ТМЦ (основних засобів) платником податків.

Щодо взаємовідносин ДП «Селидіввугілля» з ПП «Омніум» у грудні 2010 року суд встановив наступне.

29 грудня 2010 року ПП «Омніум» на адресу ДП «Селидіввугілля» виписані податкові накладні, №555, №559, №552, №557, №556, №560, №554. Загальна сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним складає 16841,30 грн.

Згідно листа №10105/7/23-113-2 від 24.11.2011 року, отриманого від ДПІ у м.Димитрові на обліку якого знаходиться ПП «Омніум», 27 грудня 2010 року по ПП «Омніум» анульовано свідоцтво платника податків.

Таким чином, враховуючи приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7, п.9.8 ст.8 Закону №168 та те, що податкові накладні складені ПП «Омніум» після дати анулювання свідоцтва платника податків, суд вважає, що у позивач не виникає права на формування податкового кредиту на суму ПДВ - 16841,30 грн.

Отже, висновки акту перевірки контролюючого органу щодо порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04,1997р. № 168/97-ВР, в частині формування суми податкового кредиту на суму податку на додану вартість - 16841,30 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо висновків акту перевірки в частині порушення ДП «Селидіввугілля» п.п.4.1.257 п.4.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, в частині заниження суми інших доходів за ІІ-й кв.2011 року у розмірі 2017997 грн., а саме невнесення до валового доходу суму кредиторської заборгованості по суб'єкту господарської діяльності ПП «Омніум» суд встановив наступне.

24 лютого 2011 року між кредитором ПП «Омніум» (код ЄДРПОУ 36414612) та новим кредитором ПП «Шураві-Ю» (код ЄДРПОУ 37491001) укладено договір №60, предметом якого є передача права вимоги від ДП «Селидіввугілля» згідно з договорами по поставці підшипників та інших ТМЦ. (т.1 а.с.175-182)

З акту перевірки вбачається, що вказане порушення ґрунтується на правовому досліджені договору №60 від 24.02.2011 року в частині невідповідності його складання вимогам Цивільного кодексу України та наслідків порушення норм, а саме визнання вказаного договору недійсним.

При цьому, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 80 Цивільного Кодексу України встановлено що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного Кодексу України визначено що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 надано роз'яснення, що відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу, щодо визначення правочину, укладеного між ПП «Омніум» та ПП «Шураві-Ю» нікчемними.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення пункту 1.11 статті 1, підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1, пункту 1.32 статті 1, підпунктів 5.3.5 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. валових витрат по податку на прибуток на суму віднесених відсотків та послуг по кредитам банку, що були нараховані у зв'язку із не виконанням умов щодо їх погашення, всього на суму 17896639 грн. суд встановив наступне.

28 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та позичальником ДП «Селидіввугілл» укладено кредитний договір №189/кд-08 предметом якого є зобов'язання позичальнику надати кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 36160000,00 грн. Датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту є 26 серпня 2009 року.

24 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та позичальником ДП «Селидіввугілл» укладено кредитний договір №113/кд-08 предметом якого є зобов'язання позичальнику надати кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 5500000,00 грн.

При цьому, суд погоджується з висновком експерта, та зазначає, що надані позивачем документи первинної бухгалтерської документації підтверджують факт нарахування та віднесення до валових витрат ДП «Селидіввугілля» сум вартості послуг та нарахованих відсотків в рамках укладених кредитних договорів №113/кд-08 від 24.04.2008 року та №189/кд-08 від 28.08.2008 року.

Таким чином, висновки акту перевірки в частині порушення ДП «Селидіввугілля» 5.3.9 пункту 5.3, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині не підтвердження відповідними документами сум витрат на банківські послуги, пов'язані з отриманням кредитних коштів в рамках укладених кредитних договорів №113/кд-08 від 24.04.2008 року та №189/кд-08 від 28.08.2008 року документально не підтверджені.

При цьому, відповідно до п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов кредитних Договорів у випадку порушення ДП «Селидіввугілля» термінів повернення кредиту змінюється плата за користування кредитними коштами (проценти), та встановлюється нова збільшена ставка процентів, визначена терміном «проценти за неправомірне користування кредитом».

З урахуванням наведених норм, а також виходячи з правовідносин, узгоджених договорами, поняття процентів за необґрунтоване користування кредитними коштами та неустойки розділені та відносно не є тотожними.

На підставі викладеного, та враховуючи висновок експерта, суд приходить до висновку що відповідачем не доведена правомірність визначеного порушення пункту 1.11 статті 1, підпункту 1.11.1 пункту 1.11 статті 1, пункту 1.32 статті 1, підпунктів 5.3.5 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. валових витрат по податку на прибуток на суму віднесених відсотків та послуг по кредитам банку, що були нараховані у зв'язку із не виконанням умов щодо їх погашення, всього на суму 17896639 грн.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення пункту 6.1статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення задекларованих показників у рядку 04.9 Декларацій "Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування» за 2010 рік на 2 914 503 грн., за 1 квартал 2011р. на 11 658 009 грн.; пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за 2 квартал 2011р у сумі 54 927 205 грн. суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки порушення п.150 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України значиться допущеним внаслідок неврахування результатів попередньої перевірки, що містяться у акті перевірки ОДПІ від 05.8.2010 року №517/23-2/33426253. При цьому, рішень прийнятих за результатами проведеної перевірки до суду та експерту не надано.

Згідно абз. «б» п.4.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових декларація.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону №2181 передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно п.6.1 ст.6 Закону № 2181 у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Водночас, суд не приймає твердження відповідача, у якості обґрунтування позиції контролюючого органу, про відсутність рішень суду на користь ДП «Селидіввугілля» щодо неправомірності завищення збитків за 2009 рік та І квартал 2010 року по податку на прибуток за актом перевірки 05.8.2010 року №517/23-2/33426253 в перевіряємому періоді.

Суд зазначає, що за відсутністю відповідного рішення контролюючого органу прийнятого на підставі акту перевірки, зміна показників податкового обліку та звітності виключно на підставі акту перевірки законодавчо не передбачена.

Отже, висновки акту перевірки від 23.12.2011 року №1296/23-2/33426253 щодо порушення позивачем пункту 6.1статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в частині завищення задекларованих показників у рядку 04.9 Декларацій "Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування» за 2010 рік на 2 914 503 грн., за 1 квартал 2011р. на 11 658 009 грн.; пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за 2 квартал 2011р у сумі 54 927 205 грн. документально не підтверджені.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням викладеного, з огляду на висновки судово-економічної експертизи у даній справі, податкові повідомлення-рішення №000092342 від 11.06.2012 року та №0000012342 від 18.01.2012 року підлягають скасуванню у повному обсязі; податкове повідомлення-рішення №000082342 від 11.06.2012 року слід скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116141,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 92913,00 грн., за штрафними санкціями 23228,75 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволені позовних вимог, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно платіжного доручення № 27 від 03.02.2015 року за подання адміністративного позову позивачем сплачено 487,20 грн. судового збору.

З огляду на наведене судовий збір у розмірі 486,86 грн. (99,93%) підлягає поверненню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162,163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлення-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №0000012342 від 18.01.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №000092342 від 11.06.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №000082342 від 11.06.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116141,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 92913,00 грн., за штрафними санкціями 23228,75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області судові витрати у розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 86 коп.

У судовому засіданні 23 серпня 2016 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст постанови складено 26 серпня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кошкош О.О.