Постанова

від 11.08.2016 по справі 808/2523/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року о 13 год. 17 хв.Справа № 808/2523/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Багмута Г.В., Іваненко Н.Г.,

відповідача - Дяченко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроресурс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електроресурс», звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.03.2015 №00004308262201.

14 травня 2015 року позивачем до суду подано заяву, в якій позивачем уточнено позовні вимоги, а саме позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.05.2015 №00008008262201.

В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для проведення позапланової виїзної перевірки позивача, оскільки чинним законодавством запроваджено мораторій на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок у 2015-2016 роках на підприємствах з обсягом доходів менше 20 млн. грн. Вказує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності дозволу Кабінету Міністрів України та/або рішення суду на проведення перевірки позивача, а оскільки обсяг доходу позивача не перевищує 20 млн. грн., то у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки. Крім того, представник позивача вказує на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентами ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан», оскільки товари від зазначених контрагентів фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача. Також зазначає про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) базується виключно на припущеннях. Крім того позивач зазначає, що не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом податкового законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальних характер. Представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що у встановленому законодавством порядку до відповідача надійшла податкова інформація щодо контрагентів позивача - ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан», а саме: інформація ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23.09.2014 №2080/7/26/51/07-04 щодо ПП «Будмайстер і К», інформація ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.09.2014 №2080/7/26-51-07-04 щодо ТОВ «Фотурн», інформація ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2014 №513/7/26-52-22-01-13 щодо ТОВ «Трестан», в яких зазначено про відсутність вказаних підприємств за місцем знаходженням та відповідно не підтвердження показників господарської діяльності. Зазначає, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан», оскільки до перевірки надано лише по одній довіреності на отримання уповноваженою особою позивача придбаного товару, хоча поставок товару було значно більше, ніж по одній від кожного контрагента. Також, представник відповідача зазначив, що перевезення здійснювались водієм контрагента фактично кожен день, а зважаючи на те, що товари придбавалися у м. Києві, то вказана особа для здійснення таких перевезень повинна була їздити за маршрутом Київ-Запоріжжя кожен день без відпочинку. Крім того, відповідач зазначив, що за позивачем рахується заборгованість за поставлені товари перед контрагентами, проте, незважаючи на наявність заборгованості та невиконання позивачем умов договорів, контрагенти продовжували начебто поставляти позивачу товари, не виставляючи жодних претензій щодо не оплати раніше поставленого товару. У зв'язку з чим, контролюючий орган прийшов до висновку, що вказані підприємства здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, що унеможливлює формування податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан». В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Електроресурс» зареєстроване 22.01.2013 Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради, перебуває на обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, є платником податку на додану вартість.

В період з 13.01.2015 по 17.01.2015 співробітниками ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин з ПП «Будмайстер і К» (код ЄДРПОУ 36423276) за травень-червень 2014, з ТОВ «Фотурн» (код ЄДРПОУ 39151274) за липень-вересень 2014, з ТОВ «Промспецбуд» (код ЄДРПОУ 32098010) за серпень 2014 року та з ТОВ «Трестан» (код ЄДРПОУ 39187012) за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт №9/08-26-22-01/3852099 від 23.01.2015 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, задекларований до сплати, в розмірі 575638,00 грн., в тому числі: за червень 2014 року на суму 60332,00 грн., за липень 2014 року - 58986,00 грн., за серпень 2014 року - 199050,00 грн., за вересень 2014 року - 257270,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, проте, за результатами розгляду заперечень контролюючий орган дійшов висновку про відповідність висновків акту перевірки вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 06 березня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00004308262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 863452,50 грн., в т.ч. за основним платежем 575635,00 грн. та 287817,50 грн. штрафними санкціями.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем до Головного управління ДФС у Запорізькій області подано скаргу на податкове повідомлення-рішення №00004308262201 від 06.03.2015. Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.04.2015 №2012/10/08-01-10-04-13 збільшено податкове повідомлення-рішення №00004308262201 від 06.03.2015 на 3,00 грн. в частині нарахованого податку на додану вартість та скасовано зазначене податкове повідомлення - рішення в частині 143908,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

На виконання рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.04.2015 №2012/10/08-01-10-04-13 відповідачем складено та направлено на адресу ТОВ «Електроресурс» податкове повідомлення - рішення від 08.05.2015 №00008008262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 719547,50 грн., в т.ч. за основним платежем 575638,00 грн. та 143909,50 грн. за штрафними санкціями.

До отримання вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням -рішенням №00004308262201 від 06.03.2015, позивач 08.05.2015 звернувся з даним позовом до суду. Прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 №00008008262201 на виконання рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.04.2015 №2012/10/08-01-10-04-13 зумовило подання позивачем заяви про уточнення адміністративного позову, у зв'язку з чим предмет адміністративного позову було змінено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В якості обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на протиправність призначення та проведення перевірки з урахуванням встановлення у 2015 році мораторію на проведення податкових перевірок.

З матеріалів справи судом встановлено, що позапланова виїзна перевірка позивача була призначена наказом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №12 від 13.01.2015, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (а.с.107, т.1).

При цьому, суд зазначає, що позивачем в судовому порядку оскаржувався наказ про призначення перевірки №12 від 13.01.2015.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2015 по справі №808/261/15 задоволено позовні вимоги ТОВ «Електроресурс» до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №12 від 13.01.2015 (а.с.104-106, т.2).

Проте, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2015 було скасовано, а у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.107-108, т.2).

Зі змісту зазначених судових рішень судом встановлено, що при розгляді адміністративної справи №808/261/15 ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не досліджувалось питання правомірності призначення та проведення перевірки позивача з підстав запровадження у 2015 році мораторію на проведення перевірок, а відтак, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам позивача з цього питання під час розгляду даної справи.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Саме на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України було призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електроресурс», що відображено в наказі №12 від 13.01.2015.

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю проведення відповідачем виїзної позапланової перевірки позивача, з огляду на наступне.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII (далі - Закон № 71, набрав чинності з 01.01.2015), норми якого встановлюють обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами.

Відповідно до Закону №71 (п.3 розділу ІІ «Прикінцеві положення») визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібно-роздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, у 2015 та 2016 роках органи Державної фіскальної служби України можуть проводити перевірки суб'єктів господарювання, не залежно від їх виду, за наявності однієї з таких обставин:

у разі, якщо обсяг доходу суб'єкта господарювання перевищує 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік;

за наявності дозволу Кабінету Міністрів України, судового рішення або постанови прокурора або слідчого, прийнятою в межах кримінального провадження.

З наданого до матеріалів справи Звіту про фінансові результати позивача за 2014 рік (а.с.50-51, т.1), судом встановлено, що обсяг доходу позивача за 2014 рік (попередній календарний рік перед проведенням перевірки), становить 18 031,6 млн. грн., тобто не перевищує законодавчо визначені 20 млн. грн., а отже на момент проведення перевірки 13.01.2015 на позивача поширювалась дія мораторію на проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України.

Доказів наявності рішення суду та/або рішення прийнятого в рамках кримінально процесуального законодавства представником відповідача до суду не надано, так саме як і не надано дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно в період дії мораторію на проведення перевірок проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електроресурс».

Суд не приймає посилання представника відповідача на невідповідність положень Закону № 71 нормам ст.2 ПК України та зазначає, що в даному випадку положення Закону №71 є спеціальними нормами, які встановлюють обмеження щодо проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України, прийняті пізніше в часі, а тому підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи дотримання балансу публічних і приватних інтересів, суд зазначає, що проведення перевірки платника податків за відсутності законодавчо встановлених підстав має наслідком визнання перевірки незаконною та зумовлює відсутності правових наслідків такої перевірки.

Таким чином, прийняті контролюючим органом за результатами безпідставно проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення не можуть вважаться правомірними незалежно від підстав їх винесення.

Разом з тим, суд враховує, що перевірка фактично відбулась, позивачем надавались до перевірки первинні документи на підтвердження правомірності формування показників податкової звітності, а результат дослідження даних документів знайшов відображення у висновках контролюючого органу, у зв'язку з чим суд також вважає за необхідне дослідити обґрунтованості таких висновків контролюючого органу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан».

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу..

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз значених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку, наявність належним чином складеної податкової накладної, у передбачених законом випадках зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи судом встановлено, що 22 липня 2014 року між позивачем та ТОВ «Фотурн» укладено договір поставки №07-22/4, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник - ТОВ ««Фотурн» зобов'язується поставити та передати у власність замовника - ТОВ «Електроресурс» товар, відповідно до заявки-заказу затвердженого замовником (а.с.21-22, т.2).

За договором поставки №07-22/4 ТОВ «Фотурн» поставлено на адресу позивача, відповідно до специфікації до договору, товар: провід ПВ3 120мм х 2, провід ПВ3 95 х 3, блоки контролю БКС-7Э, реле токове МРЗС-0,5-0,1 (зворот а.с.22, т.2).

Крім того, 22.08.2014 між позивачем та ТОВ «Фотурн» укладено договір поставки №22-08/1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник - ТОВ «Фотурн» зобов'язується поставити та передати у власність замовника - ТОВ «Електроресурс» товар, відповідно до заявки-заказу затвердженого замовником (а.с.19-20, т.2).

За договором поставки №22-08/1 ТОВ «Фотурн» поставлено на адресу позивача, відповідно до специфікації до договору, товар: провід ПВ3 120мм х 2, провід ПВ3 95 х 3, реле РС-67, контактори КВТн-400/1,14-0, вимикачі АВ-400Р, панелі кабельні до ПЧВЗ ПКЗ-4/5, перетворювачі частоти універсальні ПЧВЗ-22К-В (зворот а.с.20, т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Фотурн» за вказаними договорами позивачем до матеріалів справи надано виписані ТОВ «Фотурн» податкові накладні (а.с.13-18, т.2), видаткові накладні (а.с.23, 25, 28, 30, 32, 34, т.2).

Транспортування придбаного у ТОВ «Фотурн» товару підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, відповідно до яких транспортування товару здійснювалось власним автомобільним транспортом ТОВ «Електроресурс» - Renault Logan VAN, державний номер НОМЕР_1 (а.с.24, 26-27, 29, 31, 33, 35, т.2).

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №21319416, яким підтверджується реєстрація виписаних контрагентом позивача податкових накладних (а.с.12, т.2).

Також, під час розгляду справи судом встановлено, що 08 вересня 2014 року між позивачем та ТОВ «Трестан» укладено договір поставки №08/19-1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник - ТОВ «Трестан» зобов'язується поставити та передати у власність замовника - ТОВ «Електроресурс» товар, відповідно до заявки-заказу затвердженого замовником (а.с.49-50, т.2).

За договором поставки №08/19-1 ТОВ «Трестан» поставлено на адресу позивача, відповідно до специфікації до договору, контактори КВТ-н-400/1,14-0 (220 В), компенсатори шинні 30х10, перетворювачі частоти універсальні ПЧВЗ-22/1-18, реле РС-67, перемикачі універсальні УП 5314 Ж398, провід ПВ3 95мм х 2, провід ПВ3 120 мм х 2, РЕЗЕ-6, панелі кабельні до ПВЧ ПКЗ-4/5, вимикачі АВ-400Р (зворот а.с.50, т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Трестан» за вказаними договорами позивачем до матеріалів справи надано виписані ТОВ «Трестан» податкові накладні (а.с.36-48, т.2), видаткові накладні (а.с.51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, т.2).

Транспортування придбаного у ТОВ «Трестан» товару підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, відповідно до яких транспортування товару здійснювалось власним автомобільним транспортом ТОВ «Трестан» - Iveco, державний номер НОМЕР_2, MAN, державний номер НОМЕР_3 (а.с.52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, т.2).

Крім того, судом встановлено, що 19 травня 2014 року між позивачем та ПП «Будмайстер і К» укладено договір поставки №4/1905-1, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник - ПП «Будмайстер і К» зобов'язується поставити та передати у власність замовника - ТОВ «Електроресурс» товар, відповідно до заявки-заказу затвердженого замовником (а.с.88-89, т.2).

За договором поставки №4/1905-1 ПП «Будмайстер і К» поставлено на адресу позивача, відповідно до специфікації до договору, провід ПВ3 150мм х 2, трансформатори ОСМ 0,25 220/36, блоки контролю опору БКС-2,1 И, реле РЕЗЕ-6, кінцевики кабельні М150/12, кінцевики кабельні М120/10, реле РТЛ 1002 (0,16-0,26 А) (зворот а.с.89, т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Будмайстер і К» за вказаним договором позивачем до матеріалів справи надано виписані ПП «Будмайстер і К» податкові накладні (а.с.90-97, т.2), видаткові накладні (а.с.77-79, 81-83, 85-86, т.2).

Транспортування придбаного у ПП «Будмайстер і К» товару підтверджується наданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, відповідно до яких транспортування товару здійснювалось власним автомобільним транспортом ТОВ «Електроресурс» - Renault Logan VAN, державний номер НОМЕР_1 (а.с.80, 84, 87, т.2).

Оплата поставлених матеріальних цінностей підтверджується наданими до матеріалів справи картками особового рахунку та виписками по особовому рахунку позивача (а.с.22-48, т.4).

Надані до матеріалів справи копії податкових накладних, виписані ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан» по даним господарським операціям, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця/замовника та продавців/підрядників, одиниці виміру товару/послуг, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. Будь-яких порушень щодо оформлення або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо даних податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Проте суд зазначає, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплата грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Водночас, сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою і для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

З пояснень представника позивача та наданих до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що отриманий від ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан» товар безпосередньо використовувався в господарській діяльності позивача, а саме для виготовлення електро-технічної продукції, яка в подальшому реалізовувалась позивачем його контрагентам, а саме: ТОВ «КСМ-Груп», ТОВ «Промспецбуд», ПП «Галенерго», ТОВ «НПВ Промтехснаб Кременчук», ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «Цунамі».

Виконання договорів з ТОВ «КСМ-Груп», ТОВ «Промспецбуд», ПП «Галенерго», ТОВ «НПВ Промтехснаб Кременчук», ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «Цунамі» та використання для їх виконання товару отримано від ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан» підтверджується наданими до матеріалів справи договорами та специфікаціями, інформаційними довідками, калькуляціями виробництва продукції, видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, податковими накладними, товаро транспортними накладними, виписками з банківських рахунків про оплату продукції та робіт (а.с.158-197, т.2, а.с.1-144, т.3)

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі.

Щодо посилання представника відповідача на наявність кредиторської заборгованості ТОВ «Електроресурс» по взаємовідносинах з ТОВ «Трестан», суд зазначає, що наявність кредиторської заборгованості між контрагентами не може свідчити про нереальність господарської операції, а лише може вказувати на неналежне виконання сторонами умов договору щодо строків оплати товару. Податкове законодавство не ставить право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в залежність від факту повної оплати товару, оскільки таке право виникає за правилом першої з подій: або за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або за датою отримання платником податку товарів/послуг. Враховуючи, що згідно з обставинами справи, оплата отриманого товару здійснювалась після отримання товару, а договором поставки товару обов'язковість попередньої оплати не обумовлена, наявність кредиторської заборгованості по оплаті поставленого товару не може мати вирішальне значення для висновків про нереальність господарської операції та відсутність у платника права на формування податкового кредиту.

Щодо посилань представника відповідача на податкову інформацію одержану по контрагентам позивача ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан», а саме: інформацію ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23.09.2014 №2080/7/26/51/07-04 щодо ПП «Будмайстер і К», інформацію ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.09.2014 №2080/7/26-51-07-04 щодо ТОВ «Фотурн», інформацію ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2014 №513/7/26-52-22-01-13 щодо ТОВ «Трестан», в яких зазначено про відсутність вказаних підприємств за місцем знаходженням та відповідно не підтвердження показників господарської діяльності, суд зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в податковій звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Сама по собі податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не може вважатись такою, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності, а висновки, зроблені на підставі такої інформації, підлягають доведенню.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі, протиправна у разі ухилення від сплати), або невиконання ними обов'язку щодо подання по контролюючих органів податкової звітності при фактичному здійсненні господарської операції не може мати негативний вплив для покупця у разі дотримання ним вимог податкового законодавства.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними.

Крім того, згідно п.86.1 ст.86 ПК України, п.п.4,6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, тому посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має для нього правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Також, судом було здійснено Спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан», відповідно до яких вказані підприємства на даний час є діючими та по всіх підприємствах до Єдиного реєстру внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу (а.с.7-9, т.4).

Щодо посилань представника відповідача на те, що позивачем виписувалась лише одна довіреність на одержання товару, суд зазначає, що чинне законодавство України не зобов'язує суб'єкта господарювання виписувати довіреність на кожну партію поставленого товару.

Так, відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, та яка була чинною на момент здійснення спірних господарських операцій, довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць.

Отже, твердження представника контролюючого органу на те, що позивачем неправомірно видавалась лише одна довіреність, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Посилання представника відповідача на те, що водій ОСОБА_4, який здійснював перевезення, фактично кожного дня виконував перевезення за маршрутом Запоріжжя-Київ-Запоріжжя, без надання днів для відпочинку, суд зазначає, що дотримання вимог трудового законодавства з водієм ОСОБА_4 не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а тому суд входить до предмету дослідження суду. Крім того, суд звертає увагу, що даний водій зазначений у товаросупровідних документах постачальника, та не перебував у трудових відносинах із позивачем, у зв'язку з чим підстави для висновків про будь-які порушення з боку позивача за даним фактом відсутні.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Будмайстер і К», ТОВ «Фотурн», ТОВ «Трестан» з поставки товарів спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, право позивача на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з даними контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

При цьому суд не надає оцінку посиланням позивача на недоліки в оформленні акта перевірки, оскільки за наявності вищевикладених обставин недоліки в оформленні акта перевірки не можуть мати вирішального значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що перевірку позивача проведено без наявності передбачених чинним законодавством підстав, а висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними та необгрунтованими. У зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроресурс» необхідно задовольнити, оскільки податкове повідомлення-рішення від 08.05.2015 №00008008262201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроресурс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 06.03.2015 №00004308262201.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.), присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроресурс» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України суму несплаченого судового збору в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко