Постанова

від 21.12.2018 по справі 808/2523/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року

Київ

справа №808/2523/15

адміністративне провадження №К/9901/26508/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016 (суддя - Семененко М.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 (головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді - Уханенко С.А., Дадим Ю.М.)

у справі № 808/2523/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електроресурс

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Електроресурс (далі - Товариство) звернулося в Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2015 № 00008008262201.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на відсутність підстав для проведення позапланової виїзної перевірки у зв'язку із запровадженням мораторію на проведення перевірок органами ДФС у 2015-2016 роках. Також позивач зазначив, що не порушував вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) при здійсненні господарських операцій з контрагентами: ПП Будмайстер і К , ТОВ Фотурн , ТОВ Трестан , оскільки товари від зазначених підприємств фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності Товариства. Натомість висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача із вказаними контрагентами є безпідставними та не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 11.08.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016, позов Товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08.05.2015 № 00008008262201, а також вирішив питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також невірну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість. Також Товариство зазначило, що зміст касаційної скарги зводиться до формальних міркувань про неповне дослідження доказів із проханням здійснити переоцінку доказів, наявних у матеріалах справи.

21.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ДПІ на підставі наказу від 13.01.2015 № 12, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин з ПП Будмайстер і К за травень-червень 2014 року, ТОВ Фотурн за липень-вересень 2014 року, ТОВ Промспецбуд за серпень 2014 року та з товариством з обмеженою відповідальністю Трестан за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 23.01.2015 № 9/08-26-22-01/38520991.

У ході перевірки встановлено порушення Товариством пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 575 638,00 грн.

На підставі акта перевірки від 23.01.2015 ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 № 00004308262201, яким збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 863 452,50 грн., у тому числі 575635,00 грн. за основним платежем та 287 817,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 № 00004308262201 скасовано в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 143 908,00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3,00 грн.

На підставі зазначеного 08.05.2015 податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 00008008262201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 719 547,50 грн., у тому числі 575638,00 грн. за основним платежем та 143 909,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із контрагентами: ПП Будмайстер і К , ТОВ Фотурн , ТОВ Трестан , оскільки факт виконання вимог договорів, укладених позивачем із вказаними підприємствами, та рух активів підтверджується первинними документами; а придбаний товар оприбутковано Товариством та використано у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

За змістом статті 198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України (кореспондується з положеннями статті 71 КАС України у редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Предметом спору у даній справі є обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ПП Будмайстер і К , ТОВ Фотурн , ТОВ Трестан .

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Фотурн укладено договори поставки від 22.07.2014 № 07-22/4 та від 22.08.2014 № 22-08/1, відповідно до яких ТОВ Фотурн поставило товар, визначений у специфікаціях (провід, блок контролю, реле токове, контактори, вимикачі, панелі кабельні, перетворювачі частоти універсальні). Виконання умов договорів підтверджується податковими, видатковими накладними. Транспортування товару здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача - Renault Logan VAN, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

08.09.2014 між позивачем та ТОВ Трестан укладено договір поставки № 08/19-1, за умовами якого на адресу позивача, відповідно до специфікації, поставлено товар (контактори, компенсатори шинні, перетворювачі частоти універсальні, реле, перемикачі універсальні, провід, панелі кабельні, вимикачі). Виконання умов договорів підтверджується податковими, видатковими накладними. Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом контрагента - Iveco, державний номер НОМЕР_2, та MAN, державний номер НОМЕР_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Також 19.05.2014 між позивачем та ПП Будмайстер і К укладено договір поставки №4/1905-1, за умовами якого на адресу позивача поставлено товар відповідно до специфікації (провід, трансформатори, блоки контролю опору, реле, кінцевики кабельні). Виконання умов договорів підтверджується податковими, видатковими накладними. Транспортування товару здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача - Renault Logan VAN, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Оплата за поставлені матеріальні цінності підтверджується картками особового рахунку та виписками по особовому рахунку Товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт виконання вимог договорів поставки, укладених позивачем з контрагентами, та рух активів підтверджується первинними документами, зокрема: договорами, специфікаціями, видатковими та податковими накладними, що відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ПК України.

Придбаний у контрагентів товар Товариство оприбуткувало та використало у власній господарській діяльності, а саме для виготовлення електротехнічної продукції, яку в подальшому реалізувало своїм контрагентам: ТОВ КСМ-Груп , ТОВ Промспецбуд , ПП Галенерго , ТОВ НВП Промтехснаб Кременчук , ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат , ПАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , ТОВ Цунамі , що підтверджується відповідними первинними документами (договорами та специфікаціями, інформаційними довідками, калькуляціями виробництва продукції, видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з банківських рахунків про оплату продукції та робіт).

Отже, в результаті господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами: ПП Будмайстер і К , ТОВ Фотурн , ТОВ Трестан , у позивача відбулися зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання контролюючого органу на наявність кредиторської заборгованості Товариства по взаємовідносинах з ТОВ Трестан є безпідставними, оскільки оплата за товар здійснювалась після його отримання, а договором поставки обов'язковість попередньої оплати не обумовлена, тому наявність кредиторської заборгованості по оплаті поставленого товару не може мати вирішальне значення для висновків про нереальність господарської операції та відсутність у платника права на формування податкового кредиту. Таким чином, наявність кредиторської заборгованості між контрагентами не може свідчити про нереальність господарської операції, а лише може вказувати на неналежне виконання сторонами умов договору щодо строків оплати товару.

З приводу доводів ДПІ, що позивачем виписувалась лише одна довіреність на отримання товару, то суд касаційної інстанції вважає їх необґрунтованими, оскільки чинне законодавство України не зобов'язує суб'єкта господарювання виписувати довіреність на кожну партію поставленого товару.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (чинної на час здійснення спірних господарських операцій), довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій також обґрунтовано відхилили посилання контролюючого органу на те, що водій ОСОБА_2, який здійснював перевезення, фактично кожного дня виконував перевезення за маршрутом Запоріжжя-Київ-Запоріжжя без надання днів для відпочинку, у зв'язку з тим, що дотримання вимог трудового законодавства не було предметом перевірки та підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак не є предметом доказування у даній адміністративній справі. Крім того, як встановлено судами, водій ОСОБА_2 зазначений у товаросупровідних документах постачальника та, відповідно, не перебував у трудових відносинах із позивачем.

Посилання відповідача на податкову інформацію, отриману від податкових органів по контрагентам позивача: ПП Будмайстер і К , ТОВ Фотурн , ТОВ Трестан , в якій зазначено про відсутність вказаних підприємств за місцезнаходженням та, відповідно, непідтвердження показників господарської діяльності, не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 23.01.2015 №9/08-26-22-01/38520991, оскільки вона не спростовує дійсність укладених позивачем з контрагентами правочинів щодо придбання товару та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Так, як вже вище зазначалося, норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами здійснення вищезазначених господарських операцій.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність висновків, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова