Постанова

від 15.08.2016 по справі 814/3011/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року Справа № 814/3011/13-а

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом : Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів", м. Миколаїв

до відповідача : Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (замінено на ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва головного управління ДФС у Миколаївській області), м. Миколаїв

Суть спору : про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 року № 0000192202, № 0000202202, № 0000212202 прийнятих Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (замінено на ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва головного управління ДФС у Миколаївській області) (надалі - відповідач).

Позивач зазначає, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню у повному обсязі:

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Повноважні представники сторін, повідомлені належним чином, у судове засідання без поважних причин не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору по суті.

На підставі пункту 4 статті 122, статті 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 06.02.2013 року по 11.02.2013 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «АГРОТЕРА» в березні 2010 року, ТОВ «ИГНАТ. ЛТД» в липні 2010 року, ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ» в серпні 2010 року, ПП «ЕКСПРЕС-ХЕЛП» в березні 2010 року, в січні, березні, липні та вересні 2011 року, ТОВ «АГРОНИКС-М» в березні та квітні 2011 року, ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН» в травні 2011 року, ТОВ «АНДОР» у вересні 2010 року, ТОВ «К-В-С» в вересні 2012 року, ПП «МАВІКО-АВ» у вересні 2010 року, ТОВ «ТРК АЛЬЯНС» в травні та червні 2011 року, ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» в грудні 2011 року, ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ» в березні 2011 року

За результатами перевірки відповідачем був складений Акт від 18.02.2013 року № 538/22-200/00952114 (надалі - Акт перевірки № 538/22-200/00952114).

На підставі Акту перевірки № 538/22-200/00952114 та висновків відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 року:

- № 0000202202 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 202753,5 грн., в тому числі основний платіж - 182386 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20367,5 грн.;

- № 0000192202 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 15623 грн.;

- № 0000212202 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 989852 грн.

Провадження у справі № 814/3011/13-а в частині часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0000202202 за основним платежем - 22952 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 774,5 грн. за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Мнідоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2013 року № 0000202202 за основним платежем - 159434 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19593 грн., від 12.03.2013 року № 0000192202, № 0000212202 - ухвалою суду від 27.08.2015 року закрито на підставі заявленого клопотання від 21.05.2015 року. (том 3, аркуш справи 84).

Не погоджуючись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження шляхом подання первинної скарги від 28.03.2013 року № 474 до ДПС у Миколаївській області та повторної скарги від 27.05.2013 року № 774 до ДПС України, які були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з Акту перевірки № 538/22-200/00952114 підставою для висновків про заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток стало визнання відповідачем нікчемними договорів, які укладалися між позивачем по справі та наступними контрагентами: ТОВ АГРОТЕРА», ТОВ «ИГНАТ. ЛТД», ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ», ПП «ЕКСПРЕС-ХЕЛП», ТОВ «АГРОНИКС-М», ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «АНДОР», ТОВ «К-В-С», ПП «МАВІКО-АВ», ТОВ «ТРК АЛЬЯНС», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ», ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ».

При цьому, посадові особи відповідача прийшли до висновку щодо нікчемності договорів із зазначеними вище контрагентами лише на тій підставі, що контрагенти зазначених вище підприємств по ланцюгу постачання порушували свої податкові зобов'язання, а позивач діяв без належної обачності, оскільки йому мало бути відомий фактичний та адміністративно-майновий стан усіх цих підприємств, а також умови ведення ними господарської діяльності та порушення, які нібито ними допускалися.

Суд не може погодитись з таким висновком відповідача з наступного. Доводи податкової інспекції не є достатньо обґрунтованими та не підтверджені жодними належними доказами. Крім того, що стосується таких підприємств, як ТОВ «АНДОР», ПП «МАВІКО-АВ», ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ», ТОВ «АГРОНИКС-М», ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «ТРК АЛЬЯНС», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» та ТОВ «К-В-С» слід зазначити, що відповідачем не було проведено зустрічної звірки з останніми щодо підтвердження господарських взаємовідносин з підприємством позивача, що підтверджується матеріалами Акту перевірки № 538/22-200/00952114 (сторінки 23, 27, 34, 37, 41, 46, 49, 51 Акту).

Таким чином, такі висновки про відсутність господарських взаємовідносин між підприємствами є лише суб'єктивною та помилковою думкою відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначених вище підприємств не мав. А згідно чинного законодавства України жодним нормативним актом на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясовувати, чи є його контрагент добросовісним платником податків, зборів та обов'язкових платежів.

Судом з'ясовано, що власна фінансово-господарську діяльність позивача проводилась з дотриманням вимог чинного законодавства України, вчинювані ним правочини були спрямовані на настання реальних наслідків та не порушували права інших осіб, територіальної громади чи держави.

Реальність правочинів позивача вчинених з ТОВ «АГРОТЕРА», ТОВ «ИГНАТ.ЛТД», ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ», ПП «ЕКСПРЕС-ХЕЛП», ТОВ «АГРОНИКС-М», ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «АНДОР», ТОВ «К-В-С», ПП «МАВІКО-АВ», ТОВ «ТРК АЛЬЯНС», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ», ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ» підтверджується належно оформленими відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, наявність яких підтверджується безпосередньо Актом перевірки № 538/22-200/00952114, необхідними відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. ст. 198, 200 Податкового кодексу України для віднесення певних сум до складу податкового кредиту, зокрема, складеними сторонами податковими накладними; а також необхідними відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. ст. 134, 138 Податкового кодексу України для відображення в податковому обліку валових витрат.

Порядок, правила та підстави формування податкового кредиту визначені в пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, податковій кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичаї/них цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Аналогічне положення міститься в п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, згідно якому податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. А також в Податковому кодексі України:

- пп. а) п. 198.1 ст. 198 (право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг);

- п. 198.3 ст. 198 (податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, сформований податковий кредит за відповідні періоди на підставі податкових накладних виданих ТОВ АГРОТЕРА», ТОВ «ИГНАТ.ЛТД», ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ», ПП «ЕКСПРЕС-ХЕЛП», ТОВ «АГРОНИКС-М», ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «АНДОР», ТОВ «К-В-С», ПП «МАВІКО-АВ», ТОВ «ТРК АЛЬЯНС», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ», ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ» проводився позивачем з дотриманням вимог діючого законодавства.

Щодо віднесення коштів в сумі 989852 грн. до складу валових витрат, понесених в результаті придбання товару/послуг у ТОВ АГРОТЕРА», ТОВ «ИГНАТ.ЛТД», ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ», ПП «ЕКСПРЕС-ХЕЛП», ТОВ «АГРОНИКС-М», ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «АНДОР», ТОВ «К-В-С», ПП «МАВІКО-АВ», ТОВ «ТРК АЛЬЯНС», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ», ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ», суд вважає, що позивач діяв у відповідності до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 138 Податкового кодексу України, згідно яких валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому, п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачена лише одна підстава за якої не можуть бути віднесені до складу валових витрат будь-які витрати платника податків, а саме - не підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи на час проведення перевірки позивач підтвердив факт того, що ним були понесені реальні витрати на придбання товару/послуг у своїх контрагентів, та, відповідно, підтвердив правомірність формування валових витрат шляхом надання перевіряючим платіжних документів на підтвердження проведення розрахунків за зобов'язаннями з ТОВ «АГРОТЕРА», ТОВ «ИГНАТ.ЛТД», ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ», ПП «ЕКСПРЕС-ХЕЛП», ТОВ «АГРОНИКС-М», ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «АНДОР», ТОВ «К-В-С», ПП «МАВІКО-АВ», ТОВ «ТРК АЛЬЯНС», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» та ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ».

При цьому, будь-яких зауважень з боку посадових осіб податкової інспекції до документів, які стали підставою для відображення господарських операцій в податковому обліку підприємства позивача, в Акті перевірки № 538/22-200/00952114 не міститься.

Наведене свідчить про те, укладені позивачем по справі правочини із ТОВ «АГРОТЕРА», ТОВ «ИГНАТ.ЛТД», ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ», ПП «ЕКСПРЕС-ХЕЛП», ТОВ «АГРОНИКС-М», ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «АНДОР», ТОВ «К-В-С», ПП «МАВІКО-АВ», ТОВ «ТРК АЛЬЯНС», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ», ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ» є такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому точка зору відповідача щодо нікчемності зазначених правочинів є помилковою.

Суд зазначає, що необхідною умовою визнання правочину нікчемним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Всупереч цьому відповідачем не наведено жодного належного доказу в підтвердження наявності умислу у посадових осіб підприємства позивача на укладення саме нікчемних правочинів. А крім того, на час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «АГРОТЕРА», ТОВ «ИГНАТ.ЛТД», ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ», ПП «ЕКСПРЕС-ХЕЛП», ТОВ «АГРОНИКС-М», ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «АНДОР», ТОВ «К-В-С», ПП «МАВІКО-АВ», ТОВ «ТРК АЛЬЯНС», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ» та ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ» останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ.

Крім того, враховуючи положення ст. ст. 215, 236 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині».

Аналіз вищевказаних норм права свідчить про те, що діючим законодавством України передбачено лише судовий порядок визначення недійсності господарського зобов'язання, в тому числі, вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, жоден з відображених в Акті перевірки № 538/22-200/00952114 правочинів, укладених позивачем з ТОВ «АГРОТЕРА», ТОВ «ИГНАТ.ЛТД», ТОВ «ТРАНСКОМ-ЮГ», ПП «ЕКСПРЕС-ХЕЛП», ТОВ «АГРОНИКС-М», ТОВ «СОЛАЙС ТРЕЙДІНГ ЮКРЕЙН», ТОВ «АНДОР», ТОВ «К-В-С», ПП «МАВІКО-АВ», ТОВ «ТРК АЛЬЯНС», ТОВ «ВЕРНОН ШИППІНГ», ТОВ «ВТОРРЕСУРСИ» не визнані недійсними в судовому порядку, а тому, у відповідача були відсутні будь-які передбачені законом підстави для коригування розміру податкового кредиту з ПДВ та коригування розміру валових витрат без наявності для цього достатніх правових підстав.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було фактично сплачено суми ПДВ в ціні товару/послуг постачальникам такого товару/послуг, відповідальність по сплаті ПДВ до бюджету лежить виключно на постачальниках товару/послуг. Позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами, а також з огляду на те, що відповідач взагалі не встановив чи сплатили контрагенти позивача податки до бюджету з отриманих від останнього коштів за товар/послуги, оскільки зустрічні звірки більшості з перелічених в Акті перевірки № 538/22-200/00952114 підприємств щодо підтвердження господарських відносин з позивачем податковим органом не проведені. При цьому, висновки відповідача щодо нікчемності правочинів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а є лише суб'єктивними припущеннями зроблених на підставі власного тлумачення норм діючого законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги є доведеними, оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0000202202, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 № 0000192202, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 № 0000212202, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

Судові витрати в сумі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'ятьсот чотири гривні) стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївський комбінат хлібопродуктів" за рахунок бюджетних асигнувань та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа .