Ухвала

від 29.08.2016 по справі 921/530/16-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" серпня 2016 р.Справа № 921/530/16-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. розглянув заяву ТзОВ "ІННГАЗ" б/н від 18.08.2016 р. про забезпечення позову у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННГАЗ", пров. Карельський, 8, м. Київ, 02094

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Пекарня "Адванс", вул. Вокзальна, 3, м. Кременець, Тернопільська область, 47002

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 708 698 грн 88 коп.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННГАЗ", м. Київ, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Пекарня "Адванс", м. Кременець, Тернопільська область, про стягнення заборгованості в загальній сумі 708 698 грн 88 коп.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29.08.2016 р. порушено провадження у справі № 921/530/16-г/8 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12:00 год. 19.09.2016 р.

Разом з тим, в порядку статей 66-67 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), позивач звернувся до суду із заявою б/н від 18.08.2016 р. про забезпечення позову. Зокрема, просить суд, враховуючи значну ціну позову та збитки, що може зазнати Позивач внаслідок неможливості виконання рішення суду, з огляду на відсутність дій зі сторони ПП "Пекарня "Адванс", спрямованих на погашення існуючої заборгованості та ведення останнім господарської діяльності, накласти арешт на майно та грошові кошти, що знаходяться на банківських або в інших кредитно-фінансових установах, а саме:

- п/р №26003055112118 в Тернопільській філії ПАТ КБ "Приватбанк", м. Тернопіль, МФО 338783;

- п/р №26008499224 в АТ "Райффайзен БАНКАВАЛЬ" у м. Києві, МФО 380805;

- рахунок №26054055104818 в Тернопільській філії ПАТ КБ "Приватбанк", м. Тернопіль, МФО 338783, у межах розміру сум позовних вимог та судових витрат.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до статті 67 ГПК України, поряд з іншим позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

П. 7 Постанови Пленуму № 16 встановлено, що обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити, зокрема, із того, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п. 3 Постанови Пленуму № 16).

Слід зазначити, що така ж правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 р. N 01-8/2776, згідно якого зазначається: "у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії".

Таким чином, беручи до уваги, що позивачем до поданої суду заяви б/н від 18.08.2016 р. не надано належних доказів на підтвердження викладених у ній обставин, доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду в разі невжиття визначених заявником заходів (у випадку задоволення позовних вимог), а його доводи щодо необхідності вжиття останніх ґрунтуються лише виключно на припущеннях, суд відмовляє у задоволенні заяви ТзОВ "ІННГАЗ" б/н від 18.08.2016 р. про забезпечення позову суд відмовляє.

При цьому, згідно пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.2.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального Кодексу України", якщо господарським судом розглянуто і відхилено заяву про вжиття запобіжних заходів або про забезпечення позову, то за подання іншої заяви з тих же питань заявник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах. Використання з цією метою первісного документа про сплату судового збору не допускається.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 66, 67, 86, 87 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННГАЗ" б/н від 18.08.2016 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських або в інших кредитно-фінансових установах, а саме:

- п/р №26003055112118 в Тернопільській філії ПАТ КБ "Приватбанк", м. Тернопіль, МФО 338783;

- п/р №26008499224 в АТ "Райффайзен БАНКАВАЛЬ" у м. Києві, МФО 380805;

- рахунок №26054055104818 в Тернопільській філії ПАТ КБ "Приватбанк", м. Тернопіль, МФО 338783, в межах розміру сум позовних вимог та судових витрат, що належать ОСОБА_1 підприємству "Пекарня "Адванс", м. Кременець, Тернопільська область.

2. Ухвалу направити сторонам по справі.

Суддя І.М. Гирила