Постанова

від 25.08.2016 по справі 915/295/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2016 р.Справа № 915/295/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів : Головея В.М., Лисенко В.А.,

(склад суду змінено відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.08.16р. та від 23.08.16р., які здійснено у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Колоколова С.І. Петрова М.С., та ОСОБА_1, ОСОБА_2І.)

при секретарі судового засідання Кияшко Р.О.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - ОСОБА_3, посвідчення № 031666, дата видачі : 26.11.05; від відповідача 2 - ОСОБА_4, довіреність № 06/НК-01, дата видачі : 04.01.16;

/відповідач 1 не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином (див. - реєстр на відправку рекомендованої пошти за 2.08.16р. та відстеження її пересилання з сайту "Укрпошти"/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2016 р.

по справі № 915/295/16

за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави

до відповідачів:

1. Миколаївської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» , м.Миколаїв

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016р. заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - ТОВ) В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» про:

- визнання незаконним та скасування пункту 12 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.09.2008 №27/71, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди та передано в оренду ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» земельну ділянку загальною площею 174737 кв.м. по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для підходу суден до набережної терміналу;

- визнання незаконним та скасування пункту 2 розділу 5 рішення Миколаївської міської ради від 30.01.2009 №32/44, яким пункт 12 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.09.2008 №27/71 викладено в такій редакції В«затвердити документацію із землеустрою щодо складання договору оренди на земельну ділянку загальною площею 85405 кв.м., у тому числі 33349 кв.м - ділянка №1, 52056 кв.м - ділянка №3, з віднесенням її до земель морського транспорту (з функціональним використанням: інші землі - землі під водою), для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для підходу суден до набережної термінала по вул. Айвазовського, 23;

- визнання незаконним та скасування пункту 7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.12.2009 №42/61, яким затверджено технічну документацію та передано ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» в оренду земельну ділянку площею 52056 кв. м, у тому числі 45588 кв. м - для обслуговування підхідного каналу і операційної акваторії для підходу суден до набережної терміналу та площею 6468 кв.м для будівництва та обслуговування причалу по вул. Айвазовського,23;

- визнання незаконним та скасування пункт 7 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012 № 22/41, яким затверджено технічну документації із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди №6791), що посвідчує право користування земельною ділянкою ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» загальною площею 73253 кв.м для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для підходу суден до набережної термінала по вул. Айвазовського, 23 у місті Миколаєві;

- визнання недійсним на майбутнє укладеного 23.07.2009 між Миколаївською міською радою та ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» договору оренди землі №6791, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП В«Центр ДЗКВ» , про що 03.08.2009 у Державному реєстрі земель вчинено запис №040900100692.

- визнання недійсним на майбутнє укладеного 26.01.2010 між Миколаївською міською радою та ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» договору про внесення змін до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП В«Центр ДЗКВ» , про що 08.02.2010 у Державному реєстрі земель вчинено запис №041049800014.

- визнання недійсним на майбутнє укладеного 26.12.2012 між Миколаївською міською радою та ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» договору №449-12 про внесення змін до договору оренди землі №6791 від 23.07.2009, на підставі якого передано в оренду товариству земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:004:0104 та земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:004:0103.

Також позивач просив стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор послався на ст.ст. 203, 215 ЦК України та зазначив що Миколаївська міська рада прийняла незаконні рішення, внаслідок яких з ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» були укладені договори оренди землі №6791 від 23.07.2009р., договір про зміни від 26.01.2010р. до договору оренди землі та договір №449-12 від 26.12.2012р. про внесення змін до договору оренди землі №6791 від 23.07.2009р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.06.2016р. в редакції ухвали про виправлення описки від 18.07.16р. (суддя Коваль С.М.) у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Миколаїв, розташована в акваторії Бузького лиману та належить до земель водного фонду. Державою до моменту розмежування земель державної і комунальної власності органам місцевого самоврядування делеговані повноваження щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, тому на думку місцевого суду правові підстави для визнання недійсним спірних рішень та договорів відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

На думку прокурора оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 19, 140, 141, 143 Конституції України, ст. ст. 10, 24, 59 ЗУ В«Про місцеве самоврядуванняВ» , ст. ст. 12,79, 84, 122 ЗК України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 4, 5, 10, 14 ВК України, ст. ст. 2, 5, 6 ЗУ В«Про розмежування земель державної та комунальної власностіВ» , ст. ст. 50, 55, 56 ЗУ В«Про землеустрійВ» , ст. ст. 34, 35, 43, 82, 84 ГПК України, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Тому на думку прокуратури вказане рішення суду відповідно до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Висновки суду про те, що державою делеговані повноваження органам місцевого самоврядування до моменту розмежування земель державної і комунальної власності щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, не відповідають приписам ст. ст. 16, 17 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), тому повноваження по розпорядженню землями державної власності належать КМУ та місцевим державним адміністраціям.

Розташування спірних земель у межах населеного пункту м.Миколаєва не свідчить про їх віднесення до комунальної власності, натомість зазначені ділянки розташовані під водним об'єктом загальнодержавного значення та належать до земель державної власності.

На думку скаржника, висновок суду щодо наявності у Миколаївської міської ради повноважень по розпорядженню спірними землями є помилковим, дана теза узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 26.03.2012р. у справі №3-18гс12.

Скаржник також вважає, що місцевим господарським судом всупереч ст. 43 ГПК України не надано оцінку факту передачі в оренду земельних ділянок, що є дном лиману, межі яких не збігаються з будь-якими штучними спорудами або природними берегами, у зв'язку з чим неможливо встановити їх межі у натурі та закріпити межовими знакам, а тому відповідно до положень ст. 79 ЗК України, ст. 55 ЗУ В«Про землеустрійВ» взагалі не можуть бути об'єктами земельних правовідносин.

Суд не надав оцінку доводам щодо неможливості надання в оренду юридичним особам для розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури внутрішніх морських вод відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 59 ЗК України, ч. 2 ст. 85 ВК України.

Саме ж надання земельних ділянок на підставі рішень про затвердження технічної документації не відповідає зазначеним вимогам законодавства та є підставою для їх скасування, вказане узгоджується з позицією, викладеною Вищим господарським судом України у постанові від 08.02.2016р. у справі 915/924/15.

У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні представник ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою що не відповідає чинному законодавству та просить відмовити Прокуратурі Миколаївської області в задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено місцевим господарським судом, 23.07.2009р. між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» (орендар) на підставі рішення Миколаївської міської ради від 18.09.2008 №27/71 із змінами внесеними рішенням від 30.01.2009 р. №32/44 укладено договір оренди землі №6791, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 85405 кв.м для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для підходу суден до набережної терміналу по вул.Айвазовського, 23 у місті Миколаєві. Відповідно до пункту 5.2 Договору цільове призначення земельної ділянки 1.14.4 УКЦВЗ: - землі моського транспорту /т. 1 а.с. 36-38/.

Частина земельної ділянки площею 67 кв.м, яка була передана в оренду порту за Договором оренди № 6791 , знаходиться під водною поверхнею Бузьского лиману.

П. 2 розділу 5 рішення Миколаївської міської ради від 30.01.2009р. №32/44 п.12 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.09.2008 №27/71 викладено в такій редакції В«затвердити документацію із землеустрою щодо складання договору оренди на земельну ділянку загальною площею 85405 кв.м., у тому числі 33349 кв.м - ділянка №1, 52056 кв.м - ділянка №3, з віднесенням її до земель морського транспорту (з функціональним використанням: інші землі - землі під водою), для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для підходу суден до набережної термінала по вул. Айвазовського, 23.

Згідно рішення від 18.12.2009р. №42/61, 26.01.2010р. сторонами було укладено Договір про зміни до договору оренди землі від 23.07.2009р. №6791, яким, зокрема, в пункті 1.1 розділу 1 та п. 5.1 розділу 5 замінено слова В«для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для підходу суден до набережної терміналуВ» на В«для будівництва і обслуговування підхідного каналу і операційної акваторії для підходу суден до набережної термінала, будівництва і обслуговування причалуВ» ; пункт 2.1 розділу 2 викладено в такий редакції: В«в оренду передається земельна ділянка загальною площею 85405 кв. м., що складається із ділянки №1 площею 33 349 кв.м. та ділянки № 2 площею 52056 кв.м., у тому числі 45 588 кв.м. - для обслуговування підхідного каналу та операційної акваторії для підходу суден до набережної термінала та площею 6468 кв. м. - для будівництва і обслуговування причалу, без права передачі в суборендуВ» ; пункт 5.2. розділу 5 викладено в такий редакції: В«Цільове призначення земельної ділянки (1.14.10,1.14.4 УКЦВ3) інші землі транспорту та зв'язку і землі під водоюВ» /т. 1 а.с. 43-44/.

П. 7 рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012р. №22/41 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (внесення змін до договору оренди №6791), що посвідчує право користування земельною ділянкою ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» загальною площею 73253 кв.м., в т.ч. земельна ділянка № 1 площею 33349 кв.м. - під озерами, прибережними замкнутими водоймищами, лиманами; ділянка № 2 площею 39904 кв.м. - під озерами, прибережними замкнутими водоймищами, лиманами, з віднесенням її до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг, допоміжних операцій) за функціональним використанням інші землі-землі від водою) для обслуговування підхідного каналу і операційної акваторії для підходу суден до набережної термінала по вул.Айвазовського, 23.

Між Миколаївською міською радою та ТОВ В«Морський спеціалізований порт В«Ніка-ТераВ» 26.12.2012 укладено договір №449-12 про внесення змін до договору оренди землі № 6791 від 23.07.2009, яким, серед іншого, внесено зміни: п.1.1 розділу 1 читати так В«для обслуговування підхідного каналу і операційної акваторії для підходу суден до набережної терміналаВ» ; в п. 2.1 розділу 2 читати так В«загальною площею 73253 кв.м. в т.ч. ділянка №1 площею 33349 кв.м., кадастровий номер 4810136600:07:004:0104), ділянка № 2 площею 39904 кв.м. , кадастровий номер 4810136600:07:004:0103В» /т. 1 а.с.50/.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначав, що на його думку Миколаївською міською радою порушено вимоги законодавства та перевищенні повноваження при прийняті рішень із земельних питань.

Згідно з п. 10 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто, обов'язковою умовою визнання недійсним акта є не тільки невідповідність його чинному законодавству, але й порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одними із способів захисту прав на землю є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також визнання угоди недійсною.

Згідно до ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Ч. 3 ст. 140 Конституції України передбачає, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина 1 статті 144 Основного Закону).

У відповідності до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. За приписами статті 4 цього ж Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Розділом VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про оренду землі" визначено, що частини 2, 3 і 4 статті 4 набирають чинності після розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності. До розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Вимогами ч.ч. 1, 4 ст. 122 ЗУ України визначено , що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

П. 12 розділу X Перехідних положень ЗК України (у відповідній редакції) було визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Ст. 10 ЗУ "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (який був чинним до 01.01.2013р.) визначено, що розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється в межах адміністративно-територіальних утворень - сіл, селищ, міст, районів, областей. Підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим або відповідної обласної державної адміністрації. Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.

При вирішенні справи місцевим судом було встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Миколаїв, розташована в акваторії Бузького лиману та належить до земель водного фонду.

Судова колегія вважає, що державою фактично делеговані повноваження органам місцевого самоврядування, до моменту розмежування земель державної і комунальної власності, щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Дослідженням витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки, витяга з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності встановлено, що спірні земельні ділянки, зареєстровані як комунальна власність територіальної громади м. Миколаєва.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, тому у Миколаївської міської ради були наявні всі повноваження на прийняття спірних пунктів рішень, отже вони відповідають вимогам законодавства.

З огляду на вище наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що правові підстави для визнання недійсним спірного договору відсутні.

Крім того, судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що розташування спірних земель у межах населеного пункту м. Миколаєва не свідчить про їх віднесення до комунальної власності, такі доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України.

Доводи та посилання скаржника на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 26.03.2012р. у справі №3-18гс12, яка не узгоджується з висновком місцевого суду щодо наявності у Миколаївської міської ради повноважень по розпорядженню спірними землями, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що позиція Вищого господарського суду України викладена в зазначеній постанові носить для апеляційного суду не обов'язковий, а рекомендаційний характер і вона суперечить правовій позиції Вищого господарського суду України з цього приводу, викладеній у постанові від 23.06.2016 року по справі №915/887/15.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2016 року по справі №915/295/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст. 110 ГПК України може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 26.08.16р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя В.М. Головей

Суддя В.А. Лисенко