Постанова

від 12.07.2016 по справі 808/8833/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року о/об 12 год. 55 хв.Справа № 808/8833/13-а СН/808/20/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2013 року № 0001212201, № 0001202201,

за участю представників:

від позивача - Семенов М.В.

(діє на підставі довіреності б/н від 15.01.2016 року

від відповідача- Воронкова Н.В.

(діє на підставі довіреності № 263/10/08-29-10 від 26.02.2016 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія Національ») про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів України від 01 жовтня 2013 року № 0001212201, № 0001202201.

Позов обґрунтовано тим, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Національ» (ЄДРПОУ 36836455) з питань взаємовідносин із ТОВ БК «Паллада» (ЄДРПОУ 34930179), ТОВ «Рангоут» (ЄДРПОУ 37443199), ТОВ «Вінкана Сервіс» (ЄДРПОУ 37835190), ТОВ «Єортікс-Буд» (ЄДРПОУ 35763677), ТОВ «Мавікс» (ЄДРПОУ 37087747), ТОВ «Тейсодал Проект» (ЄДРПОУ 37300939) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року. На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001212201 від 01 жовтня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 082 217 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 194 289,5 грн.; податкове повідомлення - рішення №0001202201 від 01 жовтня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 266 357 грн. та штрафні (фінансові) санкції 99 159,75 грн. позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та податковоми повідомленнями-рішеннями, оскільки усі правочини, що мали місце між ТОВ «Компанія Національ» та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» мали на меті настання певних наслідків придбання ТМЦ та надання послуг та не мали на меті порушити публічний порядок. Усі операції між ТОВ «Компанія Національ» та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів та були надані під час проведення перевірки. Оплату за поставлені товари (надані послуги) здійснено у повному обсязі, що також підтверджується відповідними банківськими документами. Первинні документи, що підтверджують господарські правовідносини між позивачем та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс- Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» повністю відповідають вимогам до них, як за формою, так і за змістом, мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Вони не визнані у встановленому порядку недійсними. Придбані позивачем у ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» товари були використані у господарський діяльності позивача, що також підтверджується первинними документами. Жодною нормою законодавства України для платників податків не передбачалось а ні обов'язків, а ні прав вимагати від контрагентів будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану його «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією з продажу товарів, та ін. Позивач вважає, що дотримався усіх вимог податкового законодавства. ТМЦ, що отримані від ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» були придбані з метою використання у господарській діяльності ТОВ «Компанія Національ» та були використані у ній. Сума ПДВ та валових витрат, що були відображені в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ «Компанія Національ» підтверджено відповідними податковими накладними, видатковими накладними, що оформлені із дотриманням усіх вимог законодавства та були предметом дослідження під час перевірки.

В судовому засіданні 12 липня 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях (вх.№47640) в яких, зазначив, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

В судовому засіданні 12 липня 2016 року представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 23 червня 2016 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення та пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Відповідно до свідоцтва серія А01 №030792 про державну реєстрацію юридичної особи , Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» 01 грудня 2009 року зареєстрована, як юридична особа за адресою: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 7, ідентифікаційний код 36836455.

Так, на підставі направлень від 19 квітня 2013 року:

№539, виданого ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, Бондаренку Олексію Вікторовичу головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя;

№540, виданого ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, Мамбик Анжеліці Миколаївні головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідно до наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 18 квітня 2013 року №448, та згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Національ» (код за ЄДРПОУ 36836455) з питань взаємовідносин з ТОВ «БК «Паллада» (код за ЄДРПОУ 34930179), з ТОВ «Рангоут» (код за ЄДРПОУ 37443199), з ТОВ «Вінкана Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37835190), з ТОВ «Сортікс - Буд» (код за ЄДРГІОУ 35763677), з ТОВ «Мавікс» (код ЄДРПОУ 37087747), з ТОВ «Тейсодал Проект» (код ЄДРПОУ 37300939) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками перевірки складено Акт перевірки №80/08-29-22-1102/3636455 від 09 серпня 2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Національ» (код за ЄДРПОУ 36836455) з питань взаємовідносин з ТОВ «БК «Паллада» (код за ЄДРПОУ 34930179), з ТОВ «Рангоут» (код за ЄДРПОУ 37443199), з ТОВ «Вінкана Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37.835190), з ТОВ «Сортікс - Буд» (код за ЄДРПОУ 35763677), з ТОВ «Мавікс» (код ЄДРПОУ 37087747), з ТОВ «Тейсодал Проект» (код ЄДРПОУ 37300939) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року».

Перевіркою зроблено висновки про те, що позивачем порушено:

- підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.1 пункту 5.3, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пункту 44.1 статті 44 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України підприємством завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг)», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 1 266 357 грн., у тому числі:

IV кв. 2010 року - 176 101грн.;

І кв. 2011 року - 186 535 грн.;

ІІ кв. 2011 року -180 499 грн.;

ІІІ кв. 2011 року - 248 343 грн.;

IV кв. 2011року - 254 345 грн.;

І кв. 2012 року - 151 980 грн.;

ІІ кв. 2012 року - 68 554 грн.

- підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункт 7.4.1, пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, пункти 198.2, 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, вимог заповнення декларації з ПДВ у відповідності до наказу Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року за №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16 лютого 2011 року за № 197/18935, наказу Державної податкової адміністрації України від 25 листопада 2011 року за №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством: занижено податок на надану вартість всього у сумі 1 082 217 грн., в тому числі по періодам:

жовтень 2010 року - 66240 грн.;

листопад 2010 року - 52130 грн.;

грудень 2010 року - 22511 грн.

лютий 2011 року -71476 грн.;

березень 2011 року - 75070 грн.;

квітень 2011 року - 52907 грн.;

травень 2011 року - 57139 грн.;

червень 2011 року -48471 грн.;

липень 2011 року - 56950 грн.;

серпень 2011 року - 98425 грн.;

вересень 2011 року - 56339 грн.;

жовтень 2011 року - 89840 грн.;

листопад 2011 року - 60456 грн.;

грудень 2011 року - 67747 грн.;

січень 2012 року - 31848 грн.;

лютий 2012 року - 35324 грн.;

березень 2012 року - 74055 грн.;

квітень 2012 року - 65289 грн..

Так, на підставі Акту перевірки №80/08-29-22-1102/3636455 від 09 серпня 2013 року податковим органом прийняті:

- податкове повідомлення - рішення №0001212201 від 01 жовтня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 082 217 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 194 289,5 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0001202201 від 01 жовтня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 266 357 грн. та штрафні (фінансові) санкції 99 159,75 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0001212201 від 01 жовтня 2013 року, №0001202201 від 01 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду щодо їх оскарження.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів України - задоволено, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року - скасовано.

16 березня 2016 року з Вищого адміністративного суду України надійшла адміністративна справа №808/8833/13-а, в якій ухвалою від 19 січня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа автоматизованою системою документообігу суду 16 березня 2016 року передана на розгляд судді Татаринова Д.В.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Запорізький окружний адміністративний суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2.1. пункту 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту підпункту 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включення певних витрат до складу валових витрат можна вважати неправомірним лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.7 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо таких витрат.

Згідно частини 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В пунктах 5.3-5.7 «Про оподаткування прибутку підприємств» не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат покупця вартості придбаних послуг на підставах, зазначених у акті перевірки.

Ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Відповідно до підпункту 14.1.27, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (із змінами та доповненнями): витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Усі операції між ТОВ «Компанія Національ» та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами.

Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів та були надані під час проведення перевірки.

Оплату за поставлені товари (надані послуги) було здійснено у повному обсязі, що також підтверджується відповідними банківськими документами.

Первинні документи, що підтверджують господарські правовідносини між позивачем та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс- Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» повністю відповідають вимогам до них, як за формою, так і за змістом, мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Вони не визнані у встановленому порядку недійсними.

Придбані позивачем у ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» товари були використані у господарський діяльності позивача, що також підтверджується первинними документами.

Включення до складу валових витрат вартості послуг/товару, отриманих від ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» на підставі досліджених судом документів, відповідає діючому законодавству та не містить порушень пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2 статті 138, пункту 144.1 статті 144 ПК України.

Суд вважає необґрунтованими та невідповідними обставинам справи та вимогам діючого законодавства висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2 статті 138, пункту 144.1 статті 144 ПК України.

В акті перевірки зазначається про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період на суму 1 082 217,00 грн.

Відповідно до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Пунктом 201.4 статті 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані у якості платників ПДВ. Господарські правовідносини з ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Таким чином, позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ» в акті перевірки відсутні.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані контрагентами ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ», відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Суд також зазначає, що первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ», відповідають приписам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товарів, робіт, послуг, по здійсненню розрахунків між сторонами.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

За приписами частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з частиною 2 статті 9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

В акті перевірки перевіряючими вказано на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з пунктом 3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10 січня 2007 року №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників, оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на відсутність чи неналежне оформлення ТТН є безпідставним.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і покладення на платника відповідальності за наслідки господарської діяльності третіх осіб є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Можливі порушення контрагентами чи іншими особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також не можуть впливати на формування останнім валових витрат.

Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ» та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Зазначена позиція викладена судом, яку не заперечив Вищий адміністративний суд України, при первинному розгляді справи.

Однак, при вирішенні справи, Вищий адміністративний суд України задовольняючи частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» та повертаючи адміністративну справу на новий розгляд до суду першої інстанції зробив висновок про те, що при вирішенні даного спору, судами з урахуванням того, що у матеріалах даної справи містяться копії протоколів допитів громадян, які дали пояснення щодо обставин господарської діяльності контрагентів позивача, та останні покладені апеляційним судом у основу свого рішення, судам необхідно було достеменно встановити, чи мітяться у протоколах допитів громадян, які дали пояснення щодо обставин господарської діяльності контрагентів позивача, відповідні висновки, що підпадають під визначення частини 4 статті 72 КАС України та власне чи є такі висновки обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам даної справи не виконали покладених на них обов'язків та не дослідили обставини, що є визначальними для правильного вирішення даної справи.

Так, при розгляді справи судом були досліджені протоколи свідків, а саме: засновника ТОВ «Вінкона Сервіс» ОСОБА_5; засновника ТОВ «Рангоут» ОСОБА_3; директора ТОВ «Рангоут» ОСОБА_6; засновника та директора ТОВ «СК ПАЛАДА».

Однак, при дослідженні зазначених протоколів допиту та вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2012 року Запорізьким окружним адміністративним судом встановлено, що у кримінальній справі №1-511/2011 (провадження №1/0808/518/2012) не досліджувалось факту фіктивності товарно-господарських операцій між ТОВ «Компанія Національ» та його контрагентом ТОВ «СОРТІКС-БУД».

Також, в у кримінальній справі №1-511/2011 (провадження №1/0808/518/2012) не досліджувалось товарність операцій між ТОВ «Компанія Національ» та його контрагентом ТОВ «СОРТІКС-БУД», а також не досліджувались первинні документи ТОВ «Компанія Національ» з питань взаємовідносин з ТОВ «Сортікс - Буд» (код за ЄДРПОУ 35763677) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року».

Відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2012 року, під час судового розгляду кримінальної справи, допитані свідки ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які є посадовими особами суб'єктів господарювання що здійснювали господарську діяльність з ТОВ «Сортікс - Буд» та підтвердили відповідні взаємовідносини спростувавши висновки органу досудового слідства стосовно повної фіктивної діяльності підприємства.

В судовому засіданні також досліджено вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2014 року, по справі № 333/1775/13-к (провадження № 1-кп/333/1/14). В ході судового слідства не перевірялась діяльність підприємств ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС» по взаємовідносинам з підприємством позивачем.

Вказаним вироком суду встановлено здійснення господарської діяльності підприємств ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС» з деяким контрагентами. Тому твердження податкового органу стосовно повної фіктивної підприємницької діяльності не підтверджена судовим рішенням.

Суд приходить до висновку про те, що протоколи допитів громадян, які дали пояснення щодо обставин господарської діяльності контрагентів позивача та вироки Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2012 року у кримінальній справі №1-511/2011 (провадження №1/0808/518/2012), Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2014 року, по справі № 333/1775/13-к (провадження № 1-кп/333/1/14) не можуть бути такими, що підпадають під визначення частини 4 статті 72 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків Акту перевірки №80/08-29-22-1102/3636455 від 09 серпня 2013 року щодо порушень позивачем підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.1 пункту 5.3, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пункту 44.1 статті 44 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України підприємством завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по рядку 05.1 « Собівартість придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг)», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в сумі 1 266 357 грн., у тому числі: IV кв. 2010 року - 176 101грн.; І кв. 2011 року - 186 535 грн.; ІІ кв. 2011 року -180 499 грн.; ІІІ кв. 2011 року - 248 343 грн.; IV кв. 2011року - 254 345 грн.; І кв. 2012 року - 151 980 грн.; ІІ кв. 2012 року - 68 554 грн. та підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункт 7.4.1, пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, пункти 198.2, 198.3, пункту 198.6 статті 198 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, вимог заповнення декларації з ПДВ у відповідності до наказу Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року за №41 «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16 лютого 2011 року за № 197/18935, наказу Державної податкової адміністрації України від 25 листопада 2011 року за №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством: занижено податок на надану вартість всього у сумі 1 082 217 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2010 року - 66240 грн.; листопад 2010 року - 52130 грн.; грудень 2010 року - 22511 грн.; лютий 2011 року -71476 грн.; березень 2011 року - 75070 грн.; квітень 2011 року - 52907 грн.; травень 2011 року - 57139 грн.; червень 2011 року -48471 грн.; липень 2011 року - 56950 грн.; серпень 2011 року - 98425 грн.; вересень 2011 року - 56339 грн.; жовтень 2011 року - 89840 грн.; листопад 2011 року - 60456 грн.; грудень 2011 року - 67747 грн.; січень 2012 року - 31848 грн.; лютий 2012 року - 35324 грн.;березень 2012 року - 74055 грн.; квітень 2012 року - 65289 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкове повідомлення-рішення: № 0001212201 від 01 жовтня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 082 217 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 194 289,5 грн. та податкове повідомлення - рішення №0001202201 від 01 жовтня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 266 357 грн. та штрафні (фінансові) санкції 99 159,75 грн. прийняті Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ», є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню. Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, виходячи з вищенаведеного.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001212201 та №0001202201 від 01 жовтня 2013 року винесені Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов