Постанова

від 25.08.2016 по справі 816/1780/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1780/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника відповідача - Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстас - концесія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юстас - концесія" (надалі також - позивач, ТОВ "Юстас-Концесія") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2014 року №0007242202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року №0000572203/162 є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Стверджував, що не можуть бути безумовними свідчення правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Позивач в судовому засідання не з'явився, надав клопотання в якому просив справу розглянути без участі його представника /т. 3 а.с. 107/.

Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року замінено неналежного відповідача Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області, на належного Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту також - Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач).

В судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

В письмових запереченнях вказував, що правомірністю висновків позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Юстас-Концесія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПМП «Домінанта», ТОВ «Барій Стандарт», ПАТ «Полтаваобленерго», ПАТ «Марганецький ГЗК», АТ «Євроцемент-Україна», АТ «Харківська ТЕЦ-5», ПАТ «Сумихімпром», ДП «Антонов», ТОВ «МСП Ніка - Тера», ДПФ «Укртатнафтасервіс», ТОВ «ЕСК», ДП «Сантрейд», ТОВ «Донпромтранс», ПРАТ «Кримський титан», ТОВ «Станіславська торгова компанія», ТОВ «НВП «Техно - Консалт», ТОВ «ВБК Україна» за серпень 2014 року за результатами якої встановлено заниження податку на додану вартість. Наполягав на тому, що перевіркою встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10 тисяч гривень з метою ухилення від реєстрації їх в ЄРПН. Крім того, під час перевірки контролюючим органом враховано податкову інформацію Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області відносно контрагентів позивача - ПМП «Домінанта» та ТОВ «Барій Стандарт».

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юстас-Концесія" (код ЄДРПОУ 34607722) зареєстровано як юридична особа 19 червня 2006 року, номер запису 1 585 102 0000 004302 /т.1 а.с.48-49/.

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби і також являється платником податку на додану вартість, що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності товариства за КВЕД-2010, є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, будівництво житлових і нежитлових будівель /т.2 а.с. 118-120/.

Кременчуцькою ОДПІ, у період з 03 грудня 2014 року по 09 грудня 2014 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Юстас-Концесія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПМП «Домінанта», ТОВ «Барій Стандарт», ПАТ «Полтаваобленерго», ПАТ «Марганецький ГЗК», АТ «Євроцемент-Україна», АТ «Харківська ТЕЦ-5», ПАТ «Сумихімпром», ДП «Антонов», ТОВ «МСП Ніка - Тера», ДПФ «Укртатнафтасервіс», ТОВ «ЕСК», ДП «Сантрейд», ТОВ «Донпромтранс», ПРАТ «Кримський титан», ТОВ «Станіславська торгова компанія», ТОВ «НВП «Техно - Консалт», ТОВ «ВБК Україна» за серпень 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 16 грудня 2014 року №2870/16-03-22-03-08/34607722 /т.1 а.с.10-21/, за висновками якого встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4 статті 201, Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, в результаті чого ТОВ "Юстас-Концесія" занижено податок на додану вартість у розмірі 1146532,23 грн. в тому числі за серпень 2014 року в розмірі 889275,06 грн., за вересень 2014 року в розмірі 77257,17 грн та за жовтень 2014 року в розмірі 180000 грн.

На підставі акту перевірки від від 16 грудня 2014 року №2870/16-03-22-03-08/34607722 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року №0000572203/162 /т.1 а.с. 23/, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1719798, 35 грн в тому числі за основним платежем в розмірі 1146532,23 грн та за штрафними санкціями в розмірі 573266,12 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення /т. 1 а.с. 25-32, 34-36/.

Позивач не погодився із указаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 27 січня 2015 року №0000572203/162, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що між ПМП "Домінанта" (постачальник) та ТОВ "Юстас - Концесія" (покупець) укладено договір поставки №3008П від 30 липня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: матеріали в асортименті згідно з видатковими накладними (п.1, 2 Договору) /т.1 а.с.190-191/.

В ході виконання даного договору ПМП "Домінанта" виписано позивачу податкові накладні, /т. 2 а.с. 88-102/, видаткові накладні /т. 2 а.с.44-50,52,54-55,57-58,60,62,64,66,68,70,74,76,78,79-82,83-84,86/, згідно з якими здійснено поставку товару (рельси, шпали дерев'яні, накладки) на загальну суму 2534110,27 грн., в тому числі ПДВ - 422351,70 грн.

Отриманий від ПМП "Домінанта" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом з оборотно-сальдової відомості за серпень - вересень 2014 року /т. 3 а.с. 123-173/.

Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, що відповідачем не оспорюється.

Доставка товару здійснювалась ТОВ "РБК "Кремремпуть" на підставі договору №08/01 на виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01 серпня 2014 року /т.1 а.с.194-195/ та ФОП ОСОБА_3 на підставі договору про надання транспортних послуг від 01 серпня 2014 року /т.1, а.с. 196-197/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортні накладні /т.2 а.с.51,53, 56,59,61,63,67,71,73,75,77,87,107,106,109,110,111,115,116/.

Крім того, 01 серпня 2014 року між ТОВ "Барій Стандарт" (продавець) та ТОВ "Юстас - Концесія" (покупець) укладено договір поставки №0108. Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умова договору. Найменування товару: матеріали в асортименті (п.1,2 договору) /т.1 а.с.182-183/.

В ході виконання даного договору ТОВ "Барій Стандарт" виписано позивачу податкову накладну, /т. 2 а.с. 103/, видаткову накладну /т. 2 а.с.85/, згідно з якими здійснено поставку товару (прокладки мідні, доски необрізані хвойних порід, спіраль змійовика) на загальну суму 4345083,04 грн., в тому числі ПДВ - 724180,51 грн.

Отриманий від ТОВ "Барій Стандарт" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом з оборотно-сальдової відомості за серпень - вересень 2014 року /т. 3 а.с. 123-173/.

Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, що відповідачем не оспорюється.

Доставка товару здійснювалась ФОП ОСОБА_3 на підставі договору про надання транспортних послуг від 01 серпня 2014 року /т.1, а.с. 196-197/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну /т.2 а.с.117/.

На підтвердження наявності приміщень для зберігання придбаних товарів ТОВ "Юстас - Концесія" надано копію договору №01/12/12 на оренду майна /т.3 а.с. 88-89/, згідно якого позивач орендує нежитлове офісне приміщення та площі складського призначення за адресою: вул. Ярмаркова, 13-а, загальною 80 кв.м. та 260 кв.м. відповідно, залізничний тупик, стрілочний перевід виробничої бази, виробничі інструменти.

Придбані товарно-матеріальні цінності в ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт" позивач використовував для виконання умов договорів згідно яких, ТОВ "Юстас - Концесія" виконувало ремонтні роботи під'їзних колій, будівництво під'їзної колії, що підтверджується наявними у справі копіями акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року /т.3 а.с.69-74/, підсумковою відомістю ресурсів за липень 2014 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року /т. 3 а.с.52 - 55,75-77/.

Крім того, частина товару позивачем реалізована шляхом продажу ДП "Сантрейд", що підтверджується копією договору №0608 від 06 серпня 2014 року на продаж матеріалів для ремонту залізничного полотна під'їзної колії, податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною /т. 2 а.с. 10-18/. Також, на підтвердження реалізації товарів іншим контрагентам позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, довіреності від контрагентів на отримання товарів, товарно-транспортні накладні /т. 3 а.с.55-68,78-87/.

Таким чином, позивач здійснював діяльністю, що безпосередньо пов'язана з одним із видів основної діяльності згідно КВЕД.

Отже, придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів та їх подальше використання відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів, їх виконання та видачі податкових накладних, ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт" зареєстровані як юридичні особи та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не було анульовано /т. 1 а.с.106-117/.

Доводи відповідача про відсутність у позивача сертифікатів якості на придбані товари та рахунку - фактури від ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт" суд вважає такими, що не можуть свідчити про порушення позивачем формування податкового кредиту, оскільки сертифікати якості та рахунок - фактура не належать до первинних бухгалтерських документів, якими оформлюються операції поставки товарів. Крім того, контроль якості поставленого товару стосується прав та обов'язків сторін по договору поставки і не відноситься до компетенції податкового органу, як суб'єкта владних повноважень.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на "Податкову інформацію" Кіровогдарської ОДПІ від 07 листопада 2014 року №5769/7/11-23-22-06, щодо не можливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Барій Стандарт" по взаємовідносинах з ТОВ "Маєток - Виробництво" та ТОВ "Перший Час" за серпень 2014 року та від 07 листопада 2014 року №79/11-23-22-04/20245896, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПМП "Домінанта" по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за серпень 2014 року, як на доказ сумнівності такого суб'єкта господарювання та обґрунтування не підтвердження реальності операцій останніх з ТОВ "Юстас - Концесія", суд зауважує наступне.

Суд звертає увагу, що згідно п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами п.п.62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних Податкової інформації по спірних контрагентах без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, суд вважає безпідставними.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Крім того, надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Юстас-Концесія" чи його контрагентів ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт". Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та отримання останнім прибутку.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Юстас-Концесія" порушень податкового законодавства, визначених від 16 грудня 2014 року №2870/16-03-22-03-08/34607722, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року №0000572203/162.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року №0000572203/162 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Юстас-Концесія" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини другої статті 11 Кодексу, визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року №0000572203/162, яким ТОВ "Юстас-Концесія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1719798, 35 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 1146532,23 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 573266,12 грн.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстас - концесія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області №0000572203/162 від 27 січня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстас - концесія" (код ЄДРПОУ 34607722) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський