Ухвала

від 21.12.2016 по справі 816/1780/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 р.Справа № 816/1780/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016р. по справі № 816/1780/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстас-концесія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юстас - концесія" (надалі також - позивач, ТОВ "Юстас-Концесія") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2014 року №0007242202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року №0000572203/162 є неправомірним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Стверджував, що не можуть бути безумовними свідчення правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області №0000572203/162 від 27 січня 2015 року.

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 21.12.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Юстас-Концесія" (код ЄДРПОУ 34607722) зареєстровано як юридична особа 19 червня 2006 року, номер запису 1 585 102 0000 004302 /т.1 а.с.48-49/.

Позивач перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, будівництво житлових і нежитлових будівель /т.2 а.с. 118-120/.

Кременчуцькою ОДПІ у період з 03 грудня 2014 року по 09 грудня 2014 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Юстас-Концесія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПМП «Домінанта», ТОВ «Барій Стандарт», ПАТ «Полтаваобленерго», ПАТ «Марганецький ГЗК», АТ «Євроцемент-Україна», АТ «Харківська ТЕЦ-5», ПАТ «Сумихімпром», ДП «Антонов», ТОВ «МСП Ніка - Тера», ДПФ «Укртатнафтасервіс», ТОВ «ЕСК», ДП «Сантрейд», ТОВ «Донпромтранс», ПРАТ «Кримський титан», ТОВ «Станіславська торгова компанія», ТОВ «НВП «Техно - Консалт», ТОВ «ВБК Україна» за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 грудня 2014 року №2870/16-03-22-03-08/34607722 /т.1 а.с.10-21/, за висновками якого встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року, в результаті чого ТОВ "Юстас-Концесія" занижено податок на додану вартість у розмірі 1146532,23 грн. в тому числі за серпень 2014 року в розмірі 889275,06 грн., за вересень 2014 року в розмірі 77257,17 грн та за жовтень 2014 року в розмірі 180000 грн.

На підставі акту перевірки від від 16 грудня 2014 року №2870/16-03-22-03-08/34607722 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2015 року №0000572203/162 /т.1 а.с. 23/, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1719798, 35 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1146532,23 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 573266,12 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення /т. 1 а.с. 25-32, 34-36/.

Позивач не погодився з таким податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року №0000572203/162 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Юстас-Концесія" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись не лише податковими та видатковими накладними, а також й документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі його зберігання та документами, необхідність складення яких випливає з умов договірних зобов'язань за укладеними з суб'єктами господарювання угодами. також зазначає про певні недоліки первинних документів.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Так, згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що між ПМП "Домінанта" (постачальник) та ТОВ "Юстас - Концесія" (покупець) укладено договір поставки №3008П від 30 липня 2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: матеріали в асортименті згідно з видатковими накладними (п.1, 2 Договору) /т.1 а.с.190-191/.

В ході виконання даного договору ПМП "Домінанта" виписано позивачу податкові накладні, /т. 2 а.с. 88-102/, видаткові накладні /т. 2 а.с.44-50,52,54-55,57-58,60,62,64,66,68,70,74,76,78,79-82,83-84,86/, згідно з якими здійснено поставку товару (рельси, шпали дерев'яні, накладки) на загальну суму 2534110,27 грн., в тому числі ПДВ - 422351,70 грн.

Отриманий від ПМП "Домінанта" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом з оборотно-сальдової відомості за серпень - вересень 2014 року /т. 3 а.с. 123-173/.

Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, що відповідачем не оспорюється.

Доставка товару здійснювалась ТОВ "РБК "Кремремпуть" на підставі договору №08/01 на виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01 серпня 2014 року /т.1 а.с.194-195/ та ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання транспортних послуг від 01 серпня 2014 року /т.1, а.с. 196-197/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортні накладні /т.2 а.с.51,53, 56,59,61,63,67,71,73,75,77,87,107,106,109,110,111,115,116/.

Крім того, 01 серпня 2014 року між ТОВ "Барій Стандарт" (продавець) та ТОВ "Юстас - Концесія" (покупець) укладено договір поставки №0108. Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Найменування товару: матеріали в асортименті (п.1,2 договору) /т.1 а.с.182-183/.

В ході виконання даного договору ТОВ "Барій Стандарт" виписано позивачу податкову накладну, /т. 2 а.с. 103/, видаткову накладну /т. 2 а.с.85/, згідно з якими здійснено поставку товару (прокладки мідні, доски необрізані хвойних порід, спіраль змійовика) на загальну суму 4345083,04 грн., в тому числі ПДВ - 724180,51 грн.

Отриманий від ТОВ "Барій Стандарт" товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом з оборотно-сальдової відомості за серпень - вересень 2014 року /т. 3 а.с. 123-173/.

Розрахунок за отриманий товар позивачем проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок контрагента, що відповідачем не оспорюється.

Доставка товару здійснювалась ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання транспортних послуг від 01 серпня 2014 року /т.1, а.с. 196-197/.

На підтвердження доставки товару позивачем надано товарно-транспортну накладну /т.2 а.с.117/.

На підтвердження наявності приміщень для зберігання придбаних товарів ТОВ "Юстас - Концесія" надано копію договору №01/12/12 на оренду майна /т.3 а.с. 88-89/, згідно якого позивач орендує нежитлове офісне приміщення та площі складського призначення за адресою: вул. Ярмаркова, 13-а, загальною 80 кв.м. та 260 кв.м. відповідно, залізничний тупик, стрілочний перевід виробничої бази, виробничі інструменти.

Придбані товарно-матеріальні цінності в ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт" позивач використовував для виконання умов договорів згідно яких, ТОВ "Юстас - Концесія" виконувало ремонтні роботи під'їзних колій, будівництво під'їзної колії, що підтверджується наявними у справі копіями акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року /т.3 а.с.69-74/, підсумковою відомістю ресурсів за липень 2014 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року /т. 3 а.с.52 - 55,75-77/.

Крім того, частина товару позивачем реалізована шляхом продажу ДП "Сантрейд", що підтверджується копією договору №0608 від 06 серпня 2014 року на продаж матеріалів для ремонту залізничного полотна під'їзної колії, податковою накладною, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною /т. 2 а.с. 10-18/. Також, на підтвердження реалізації товарів іншим контрагентам позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, довіреності від контрагентів на отримання товарів, товарно-транспортні накладні /т. 3 а.с.55-68,78-87/.

Таким чином, позивач здійснював діяльністю, що безпосередньо пов'язана з одним із видів основної діяльності згідно з КВЕД.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів та їх подальше використання відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договорів, їх виконання та видачі податкових накладних, ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт" зареєстровані як юридичні особи та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не було анульовано /т. 1 а.с.106-117/.

Доводи відповідача про відсутність у позивача сертифікатів якості на придбані товари та рахунку - фактури від ПМП "Домінанта" та ТОВ "Барій Стандарт" колегія суддів вважає такими, що не можуть свідчити про порушення позивачем формування податкового кредиту, оскільки сертифікати якості та рахунок - фактура не належать до первинних бухгалтерських документів, якими оформлюються операції поставки товарів. Крім того, контроль якості поставленого товару стосується прав та обов'язків сторін по договору поставки і не відноситься до компетенції податкового органу, як суб'єкта владних повноважень.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на "Податкову інформацію" Кіровогдарської ОДПІ від 07 листопада 2014 року №5769/7/11-23-22-06, щодо не можливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Барій Стандарт" по взаємовідносинах з ТОВ "Маєток - Виробництво" та ТОВ "Перший Час" за серпень 2014 року та від 07 листопада 2014 року №79/11-23-22-04/20245896, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПМП "Домінанта" по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за серпень 2014 року, як на доказ сумнівності такого суб'єкта господарювання та обґрунтування не підтвердження реальності операцій останніх з ТОВ "Юстас - Концесія", колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами п.п.62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( п.74.1, п.74.2 ст.74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних податкової інформації по спірних контрагентах без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, колегія суддів вважає безпідставними.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» ). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі В«БУЛВЕС АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Юстас-Концесія" порушень податкового законодавства, визначених від 16 грудня 2014 року №2870/16-03-22-03-08/34607722, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року №0000572203/162.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016р. по справі № 816/1780/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 26.12.2016 р.