Рішення

від 29.08.2016 по справі 910/8794/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №910/8794/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення 60 034 грн 54 коп.

та за зустрічним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про визнання недійсним договору про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15 Представники

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Підлісний Ю.С. - представник за довіреністю від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Поплавська Н.В. - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" з вимогами до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення 60 034 грн 54 коп. заборгованості за договором про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15, в тому числі: 45 000 грн 00 коп. основного боргу, 2 812 грн 24 коп. інфляційних втрат, 687 грн 30 коп. 3 % річних, 8 385 грн 00 коп. пені та 3 150 грн 00 коп. штрафу

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 45 000 грн 00 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 8 385 грн 00 коп. пені, 3 150 грн 00 коп.штрафу, 2 812 грн 24 коп. інфляційних втрат та 687 грн 30 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 порушено провадження у справі № 910/8794/16, розгляд справи призначено на 06.06.2016.

06.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли повідомлення по справі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

06.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 розгляд справи відкладено на 30.06.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

09.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

22.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

24.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" у справі № 910/8794/16 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про визнання недійсним договору про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" зазначає, що договір про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15 є недійсним, оскільки зі сторони Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" підписаний директором позивача без належних повноважень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 зустрічну позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" у справі № 910/8794 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про визнання недійсним договору про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення 60 034 грн 54 коп. заборгованості за договором про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15. Розгляд справи призначено на 30.06.2016.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 30.06.2016 оголошено перерву до 08.08.2016.

11.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про витребування доказів та про здійснення технічної фіксації судового засідання.

08.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву.

08.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 08.08.2016 оголошено перерву до 29.08.2016. Також, у судовому засіданні 08.08.2016 судом розглянуто та відмовлено у задоволенні поданого через відділ діловодства суду клопотання позивача за зустрічним позовом про витребування доказів, у зв'язку з тим, що аудиторський звіт від 18.03.2016 № 234/3/9/А про результати аудиту відповідності та фінансового аудиту окремих питань діяльності Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" не стосується предмету доказування у даній справі.

18.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог.

26.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 29.08.2016 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача за первісним позов в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом заперечують проти заявлених позовних вимог, а також в повному обсязі підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги з урахуванням заява про уточнення зустрічних позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійними договір про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15 та договір про надання послуг від 05.09.2015 без номеру.

З урахуванням рекомендацій, викладених у пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Розглянувши подану представником відповідача за первісним позовом заяву про уточнення зустрічних позовних вимог, судом встановлено, що в частині визнання недійсним договору про надання послуг від 05.09.2015 без номеру це є фактично іншим позовом, який не пов'язаний з первісним, а тому вказану заяву суд залишає без розгляду та приєднує до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" (виконавець за договором) укладено договір про надання послуг № 05/09/15, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначених у договору за погодженням сторін.

Згідно з пунктом 2.5 договору сторонами визначено, що якщо інші вимоги щодо обсягу послуг не обумовлені сторонами і не зафіксовані в додатку до договору, комплекс послуг включає: представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування та перед юридичними особами будь-якої форми власності; представництво та захист інтересів замовника в органах судової влади.

У відповідності до пункту 5.2 договору за надані послуги замовник виплачує виконавцеві грошову винагороду, яка встановлюється сторонами відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг.

Орієнтовна загальна вартість послуг, що будуть надані за договором складає 15 000 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.

У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.

Судом враховане рекомендації, викладені у пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" стосовно того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Як вбачається з преамбули договору про надання послуг № 05/09/15 від 01.09.2015 при підписанні вказаного договору директор філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" ОСОБА_3. діяв на підставі положення та довіреності.

Згідно з пунктом 8.4 Положення про філію Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" (нова редакція) (додаток до наказу директора Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" від 08.06.2015 № 42) повноваження керівника філії визначаються трудовим контрактом та довіреністю виданою ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Відповідно до генеральної довіреності № 03/15ФК від 05.01.2015 Державне підприємство МОУ "Укрвійськбуд" в особі ТВО директора Державного підприємства МОУ "Укрвійськбуд" Петрова Сергія Валерійовича, який діє на підставі статуту довіряє директору філії ДП МО України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" ОСОБА_3 здійснювати від імені ДП МО України "Укрвійськбуд" наступні дії: зокрема, укладати договори, угоди, вчиняти інші дії, проводити господарчі та фінансові операції, у тому числі в установах банків у межах наданих повноважень, та користуватися правом підпису під час виконання таких дій на суму не більше 10 000 (десять тисяч) гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15, позивачем за первісним позовом були надані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом про прийняття-передачу наданих послуг від 01.12.2015 на суму 15 000 грн 00 коп. та актом про прийняття-передачу наданих послуг від 04.01.2016 на суму 15 000 грн 00 коп. Вказані акти від імені замовника (Філії "135 Домобудівельний комбінат" ДП МОУ "Укрвійськбуд") підписані директором ОСОБА_3.

Згідно з частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Тобто наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.

Отже, не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинені особою, котра зловживаючи своїм службовим становищем.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом України і у рішенні від 26.08.2014 у справі N 3-94гс14. Зокрема, у вказаному рішенні Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що вчинення дій, направлених на схвалення правочину безпосередньо особою, яка уклала правочин із перевищенням повноважень, не може свідчити про схвалення правочину особою, від імені якої було укладено договір, у розумінні статті 241 Цивільного кодексу України, тобто було надано правову оцінку випадку коли правочин вчинено особою за відсутності відповідних повноважень та в подальшому здійснено дії, які свідчать про подальше схвалення правочину від імені юридичної особи, тією ж особою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у Постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену Законом. Мотивів, з яких суд, на думку позивача, має право відступити від правової позиції, викладеної у Висновках Верховного Суду України, ним у позові не наведено.

З огляду на те, що як договір про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15 так і акти про прийняття-передачу наданих послуг від 01.12.2015 та від 04.01.2016 підписані директором Філії "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" ОСОБА_3 із перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою яку він представляє, вказані акти не можна вважати доказами схвалення правочину особою від імені якої було укладено договір.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України договору про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15 укладеного між Філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп".

Твердження відповідача за зустрічним позовом, викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву, не приймаються судом до уваги оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, судом не приймається до уваги виписка по рахунку № 26000353164 з 01.10.2015 по 01.10.2015 в якості доказу часткової сплати коштів за надані послуги, на яку відповідач за зустрічним позовом посилається як та схвалення спірного правочину, оскільки вказані платежі здійснені за юридичні послуги по договорами № б/н від 01.09.2015, № 01/09/15 від 01.09.2015, № 02/09/15 від 01.09.2015, № 03/09/15 від 01.09.2015 та № 04/09-2015 від 01.09.2015, тоді як предметом дослідження у даній справі є договір про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15.

За змістом норм частини 1 статті 216 та частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" заборгованості за договором про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15 у розмірі 45 000 грн 00 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 812 грн 24 коп., 3 % річних у розмірі 687 грн 30 коп., 8 385 грн 00 коп. пені та 3 150 грн 00 коп. штрафу оскільки останні є похідними від вимог від стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення 60 034 грн 54 коп. відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про визнання недійсним договору про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15 задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір про надання послуг від 05.09.2015 № 05/09/15, укладений між Філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" (02097, м. Київ, вул. Лісківська, буд. 9/22, кв. 72, ідентифікаційний код 36346747) на користь державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"" (03151, м. Київ, вул. Вінницька, буд. 14/39, ідентифікаційний код 24308300) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.08.2016

Суддя Н.Б. Плотницька