Постанова

від 03.07.2017 по справі 910/8794/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа№ 910/8794/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Агрикової О.В.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Підлісний Ю.С. - керівник;

від відповідача за первісним позовом: Шевчук О.С. (дов. від 11.04.2016 р.);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп"

на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016 р.

у справі № 910/8794/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

про стягнення 60 034 грн. 54 коп.

за зустрічним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп"

про визнання недійсним договору про надання послуг від 01.09.2015 р. № 05/09/15

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Бі.Ай.Груп звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд про стягнення 60 034,54 грн., з яких 45 000,00 грн. заборгованості, 2 812,24 грн. інфляційних втрат, 687,30 грн. 3 % річних, 8 385,00 грн. пені та 3 150,00 грн. штрафу.

24.06.2016 р. до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" у справі № 910/8794/16 з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про визнання недійсним договору про надання послуг від 15.09.2015 р. № 05/09/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2016 р. зустрічну позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" у справі № 910/8794/16 з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про визнання недійсним договору про надання послуг від 05.09.2015 р. № 05/09/15 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення 60 034 грн. 54 коп. заборгованості.

18.08.2016 р. до господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява про уточнення зустрічних позовних вимог, в якій останній просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір про надання послуг № 05/09/15 від 01.09.2015 р. та визнати недійсним з моменту укладення договір про надання послуг від 01.09.2015 р. без номеру.

Відповідно до пункту 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при розгляді заяви про уточнення зустрічних позовних вимог було правильно встановлено, що в частині визнання недійсним договору про надання послуг від 01.09.2015 р. без номеру відповідач фактично заявив інший позов, який не пов'язаний з первісним, а тому судом першої інстанції вірно залишено вказану заяву без розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року у справі № 910/8794/16 в задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення 60 034 грн. 54 коп. відмовлено повністю. Зустрічний позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про визнання недійсним договору про надання послуг від 05.09.2015 р. № 05/09/15 задоволено повністю, визнано недійсним договір про надання послуг від 05.09.2015 р. № 05/09/15, укладений між Філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп".

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що договір про надання послуг від 05.09.2015 р. № 05/09/15 та акти про прийняття-передачу наданих послуг від 01.12.2015 р. та від 04.01.2016 р. підписані директором Філії "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" ОСОБА_4 із перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, а тому вказані акти не можна вважати доказами схвалення правочину особою, від імені якої було укладено договір. Щодо первісного позову, суд першої інстанції зазначив, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" заборгованості за договором про надання послуг від 05.09.2015 р. № 05/09/15 у розмірі 45 000 грн. 00 коп. визнаються необґрунтованими, оскільки доказів фактичного надання юридичних послуг надано не було. Оскільки відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу за первісним позовом, не підлягають ,також, задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 812 грн. 24 коп., 3 % річних у розмірі 687 грн. 30 коп., 8 385 грн. 00 коп. пені та 3 150 грн. 00 коп. штрафу, оскільки останні є похідними від вимог про стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 05.09.2015 р. № 05/09/15.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року по справі № 910/8794/16 та прийняти нове рішення, яким первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення 60 034 грн. 54 коп. задовольнити повністю, а у задоволені зустрічного позову Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про визнання недійсним договору про надання послуг від 05.09.2015 р. № 05/09/15 відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що з боку позивача були надані всі необхідні відповідачу послуги, які в подальшому були ним прийняті, шляхом підписання відповідних актів прийняття-передачі наданих послуг. Крім того, зазначив, що послуги за договором були прийняті та частково оплачені, а тому підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" прийнято до провадження колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді - Станік С.Р., Власов Ю.Л.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2017 року, в зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Агрикова О.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 року було прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Агрикова О.В.

При розгляді справи № 910/8794/16 в судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви.

В судовому засіданні 15.05.2017 р. колегією суддів було запропоновано позивачу за первісним позовом надати докази фактичного надання юридичних послуг.

В судовому засіданні 03.07.2017 року представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити: рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити первісний позов, в задоволенні позовних вимог зустрічної позовної заяви відмовити.

В судовому засіданні 03.07.2017 року представник позивача за первісним позовом вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2015 р. між філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" (замовник за договором) в особі директора філії ОСОБА_4, що діє на підставі положення та довіреності, та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" (виконавець за договором), в особі директора Чорної А.В., що діє на підставі статуту, укладено договір про надання послуг № 05/09/15, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначених у договору за погодженням сторін. (п. 2.1. договору, а.с. 8).

Відповідно до п. 1.1. договору послуги - вчинені виконавцем дії або їх сукупність, що включаються в себе підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства, підготовку проектів договорів і процесуальних документів.

Згідно з п. 2.2. договору послуги, що надаються на підставі цього договору не носять регулярного характеру (лише в продовж строку дії договору) і складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником.

Види, характер, обсяг, порядок і строки надання послуг визначаються сторонами в умовах даного договору (п. 2.3. договору)

Відповідно до п. 2.4. договору окремі вимоги щодо предмету даного договору, не встановлені у п. 2.1., 2.2. договору, визначаються в додатку до нього.

Згідно з пунктом 2.5 договору сторонами визначено, що якщо інші вимоги щодо обсягу послуг не обумовлені сторонами і не зафіксовані в додатку до договору, комплекс послуг включає: представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування та перед юридичними особами будь-якої форми власності; представництво та захист інтересів замовника в органах судової влади.

Відповідно до п.п. 3.1.4., 3.1.9. п. 3.1. договору замовник має право одержувати документи правового характеру, підготовлені виконавцем; вимагати від виконавця надання наприкінці строку дії договору письмового звіту про проведену роботу та витрати, пов'язані з виконанням поставлених замовником завдань.

Згідно з п.п. 4.2.3., 4.2.8. п. 4.2. договору виконавець зобов'язаний документально оформлювати юридичні дії, вчинення яких визначається наданими послугами; на вимогу замовника надати звіт про проведену роботу з погодинним розрізом по кожній справі (дорученню).

У відповідності до пункту 5.2 договору за надані послуги замовник виплачує виконавцеві грошову винагороду, яка встановлюється сторонами відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 5.3. договору винагорода виплачується замовнику протягом 3-х днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Орієнтовна загальна вартість послуг, що будуть надані за договором, складає 15 000 грн. 00 коп. (п. 5.4. договору)

Відповідно до п. 8.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем за первісним позовом та Філією 135 Домобудівельний комбінат Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі директора філії ОСОБА_4 були підписані акти приймання-передачі наданих послуг за договором № 05/09/15 від 01.09.2015 р., а саме акт від 01.11.2015 р. на суму 15 000,00 грн., відповідно до якого виконавець з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. надав замовнику послуги відповідно до договору про надання послуг № 05/09/15 від 01.09.2015 р., а замовник прийняв надані послуги; акт від 01.12.2015 р. на суму 15 000,00 грн., відповідно до якого виконавець з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р. надав замовнику послуги відповідно до договору про надання послуг № 05/09/15 від 01.09.2015 р., а замовник прийняв надані послуги; акт від 04.01.2016 р. на суму 15 000,00 грн., відповідно до якого виконавець з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р. надав замовнику послуги відповідно до договору про надання послуг № 05/09/15 від 01.09.2015 р., а замовник прийняв надані послуги. (а.с. 10-12)

Звертаючись з позовом до суду, позивач за первісним позовом обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг у період з вересня по грудень 2015 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 45 000,00 грн.

Позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, зазначає, що при укладені договору № 05/09/15 від 01.09.2015 р. директор філії ДП МОУ Укрвійськбуд 135 ДБК ОСОБА_4 перевищив свої повноваження, визначені в генеральній довіреності № 03/15-Ф/К від 05.01.2015 р., що полягає у встановленій вартості послуг, яка перевищує 10 000,00 грн.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, вказуючи на те, що договір про надання послуг від 01.09.2015 № 05/09/15 р. та акти про прийняття-передачу наданих послуг від 01.12.2015 р. та від 04.01.2016 р. підписані директором Філії "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" ОСОБА_4 із перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою яку він представляє, а тому вказані акти не можна вважати доказами схвалення правочину особою, від імені якої було укладено договір. Також, прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України договору про надання послуг від 01.09.2015 р. № 05/09/15, укладеного між Філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп".

Відмовляючи в задоволені первісного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" заборгованості за договором про надання послуг від 01.09.2015 р. № 05/09/15 у розмірі 45 000 грн. 00 коп. визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 812 грн. 24 коп., 3 % річних у розмірі 687 грн. 30 коп., 8 385 грн. 00 коп. пені та 3 150 грн. 00 коп. штрафу, оскільки останні є похідними від вимог від стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 01.09.2015 р. № 05/09/15.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правовою оцінкою колегією суддів пункту 2.1 договору, предмет договору сформульовано сторонами таким чином, що він вказує лише на загальне спрямування дій, що повинні бути вчинені виконавцем в майбутньому (надання юридичних послуг), які в силу п. 2.2. такого договору не носять регулярного характеру та складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої замовником.

При цьому, сторонами взагалі не було погоджено виду, характеру, порядку, обсягу і строку надання юридичних послуг, як це передбачено п. 2.3. спірного договору, та не укладено жодних додаткових вимог щодо окремих вимог щодо надання юридичних послуг, як це передбачено п. 2.4. договору.

Водночас, п. 2.5. договору не може вказувати на мету договору про надання послуг, про яку мова йде в п. 2.2. договору, оскільки п. 2.5. договору не визначає, в чому полягає суть умови про "представництво інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування та перед юридичними особами будь-якої форми власності " та про "представництво та захист інтересів замовника в органах судової влади ", в той час, як мета, як один з елементів поведінки та свідомої діяльності, характеризується передбаченням, уявленням наслідків діяльності, шляхів досягнення бажаних та необхідних результатів за допомогою певного переліку засобів. Натомість, зазначений пункт договору не визначає конкретних наслідків надання позивачем послуг за договором (досягнення бажаних та необхідних результатів), а фактично дещо уточнює предмет договору (надання юридичних послуг, пов'язаних з представництвом інтересів замовника).

Крім того, п. 1.1. договору сторони визначили формулювання послуг - це вчинені виконавцем дії або їх сукупність, що включаються в себе підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства, підготовку проектів договорів і процесуальних документів.

Тобто, сторонами чітко не погоджено мету, як елемент визначення предмету договору про надання послуг, а саме умов щодо того, який наслідок та який результат є бажаними для замовника.

Враховуючи, що поняття "представництво та захист інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування та перед юридичними особами будь-якої форми власності та в органах судової влади" є досить широким за змістом поняттям, яке може включати в себе безліч видів діяльності у сфері юриспруденції, за відсутності чіткого погодження сторонами договору конкретних умов про види, обсяг, характер, порядок надання юридичних послуг за таким договором, беручи до уваги, що за змістом п. 2.2. договору послуги не носять регулярного характеру, на основі сукупного аналізу наведених вище положень договору, з урахуванням правил тлумачення змісту правочину, передбачених ст. 213 Цивільного кодексу України, а також виходячи із суті зобов'язання, предметом якого є надання послуг, колегія суддів дійшла до висновку, що надання позивачем юридичних послуг, зокрема, шляхом виконання конкретних етапів, що в сукупності є юридичним супроводом, повинно здійснюватись за завданням замовника із вказівками на вид, обсяг, характер, порядок надання конкретного виду юридичної послуги. А тому послугами, наданими виконавцем, можуть вважатись лише такі, що були замовлені і які згодом будуть кваліфіковані як такі, що вчинені на підставі такого договору про надання послуг.

Спірним договором передбачені певні права та обов'язки сторін, а саме п.п. 3.1.4., 3.1.9. п. 3.1. договору передбачено право замовника одержувати документи правового характеру, підготовлені виконавцем та вимагати від виконавця надання наприкінці строку дії договору письмового звіту про проведену роботу та витрати, пов'язані з виконанням поставлених замовником завдань, тоді як п.п. 4.2.3., 4.2.8. п. 4.2. договору передбачено кореспондуюче зобов'язання виконавця документально оформлювати юридичні дії, вчинення яких визначається наданими послугами та на вимогу замовника надавати звіт про проведену роботу з погодинним розрізом по кожній справі (дорученню).

Проте, позивачем не надано документів, якими він оформлював свої вчинені юридичні дії, виконані відповідно до договору № 05/09/15 від 01.09.2015 р., та які б підтверджували фактичне надання позивачем філії 135 Домобудівельний комбінат Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд юридичних послуг за спірний період, звітів про проведену роботу з погодинним розрізом по кожній справі (дорученню), які за умови періодичного завчасного надання замовнику та відсутності заперечень останнього могли б бути доказом згоди замовника на вчинення виконавцем конкретних дій на виконання умов укладеного сторонами договору. Колегією суддів, також, враховано, що умовами договору на виконавця послуг не покладено обов'язок самостійно надавати замовнику відповідні звіти у певні строки, а лише передбачено право замовника за його запитом на отримання відповідних звітів за проведену роботу. Водночас, такий порядок дій виконавця послуг щодо надання звітів замовнику є одним із засобів доказування обставин, на які посилається позивач.

Надані позивачем за первісним позовом звіти колегією суддів розцінюються критично, оскільки вони використовувались для внутрішнього контролю ТОВ БК Бі.Ай.Груп , не погоджені з відповідачем за первісним позовом та з них неможливо встановити об'єм виконаних робіт.

Щодо посилання позивача за первісним позовом на акти приймання-передачі наданих послуг від 01.11.2015 р., 01.12.2015 р., 04.01.2016 р., то колегія суддів зазначає, що з зазначених актів також не вбачається, які саме послуги, в якому розмірі та в який порядок надавались позивачем філії 135 Домобудівельний комбінат Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд .

Крім того, сторони договору передбачили, що орієнтовна загальна вартість послуг, що будуть надані за договором, складає 15 000 грн. 00 коп. (п. 5.4. договору)

Спірні акти приймання-передачі наданих послуг від 01.11.2015 р., 01.12.2015 р., 04.01.2016 р. були підписані всього на суму 45 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами погоджувалась нова загальна вартість послуг, які надаються за спірним договором.

Відповідно до п. 4.1. положення про філію 135 Домобудівельний комбінат Державного підприємства Міністерства оборони України Укрвійськбуд філія не є юридичною особою. ДП МОУ Укрвійськбуд несе відповідальність за зобов'язаннями філії. Філія у своїй фінансовій та господарській діяльності безпосередньо підпорядкована директору ДП МОУ Укрвійськбуд (п. 4.6., 4.7. положення про філію)

ДП МОУ Укрвійськбуд , як сторона, що несе зобов'язання за договором № 05/09/15 від 01.09.2015 р., 02.11.2016 р. звернулась до ТОВ ЮК Бі.Ай.Груп з вимогою, в якій просила надати всі документи (оригінали, належним чином засвідчені копії, або документи, що наявні виключно в електронному вигляді), що були складені на виконання договорів (окрім інших, договору № 05/09/15 від 01.09.2015 р.) та підтверджують надання ДП МОУ Укрвійськуб (його філіям) послуг, окрім актів прийняття-передачі наданих послуг; повідомити, хто саме із працівників ТОВ ЮК Бі.Ай.Груп вчиняв дії щодо надання послуг підприємству; повідомити будь-яку іншу інформацію щодо дій ТОВ ЮК Бі.Ай.Груп , спрямованих на виконання договорів про надання послуг. (а.с. 234)

Проте, відповіді на зазначену вимогу позивач не надав.

Отже, враховуючи те, що підставою для вчинення позивачем за первісним позовом конкретних дій, спрямованих на виконання зобов'язання, яке становить предмет договору (враховуючи відсутність чіткого погодження предмета договору у самому договорі), є отримане від замовника відповідне завдання, що визначає бажаний для замовника вид послуги/етап комплексу дій, на виконання якого виконавець і повинен вчиняти відповідні дії, а також приймаючи до уваги, що відповідач за первісним позовом заперечує надання позивачу будь-яких завдань за договором у спірний період та відповідно отримання юридичних послуг за договором у спірний період, колегія суддів зазначає, що позивачем за первісним позовом за допомогою належних та допустимих доказів не доведено факту надання послуг за договором № 05/09/15 від 01.09.2015 р. у спірний період з жовтня 2015 р. по грудень 2015 р.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Органи юридичної особи діють у межах повноважень, наданих їм установчими документами та законом. Орган юридичної особи як її частина представляє інтереси останньої у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень (без довіреності). Між юридичною особою та її органом правові відносини не виникають, а тому дії її органу визнаються діями самої юридичної особи.

У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.

Відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Як вбачається з преамбули договору про надання послуг № 05/09/15 від 01.09.2015 р., при підписанні вказаного договору директор філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" ОСОБА_4 діяв на підставі положення та довіреності.

Згідно з пунктом 8.4 Положення про філію Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" (а.с. 115) повноваження керівника філії визначаються трудовим контрактом та довіреністю виданою ДП МОУ "Укрвійськбуд".

Відповідно до п. 8.6.8. директор філії укладає від імені ДП МОУ "Укрвійськбуд" договори в межах сум, передбачених довіреністю.

Відповідно до генеральної довіреності № 03/15ФК від 05.01.2015 р. (а.с. 74) Державне підприємство МОУ "Укрвійськбуд" в особі ТВО директора Державного підприємства МОУ "Укрвійськбуд" Петрова Сергія Валерійовича, який діє на підставі статуту, довіряє директору філії ДП МО України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" ОСОБА_4 здійснювати від імені ДП МО України "Укрвійськбуд" наступні дії: зокрема, укладати договори, угоди, вчиняти інші дії, проводити господарчі та фінансові операції, у тому числі в установах банків у межах наданих повноважень, та користуватися правом підпису під час виконання таких дій на суму не більше 10 000 (десять тисяч) гривень; виписувати та підписувати рахунки, накладні, платежі доручення та інші документи, які складаються у філії від імені ДП МО України Укрвійськбуд на суму не більше 10 000,00 грн., у тому числі банківські документи, заяви, офіційні листи, документи прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, декларації і звіти в податкові та інші Державні органи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем за первісним позовом та Філією 135 Домобудівельний комбінат Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі директора філії ОСОБА_4 були підписані акти приймання-передачі наданих послуг за договором № 05/09/15 від 01.09.2015 р., а саме акт від 01.11.2015 р. на суму 15 000,00 грн., відповідно до якого виконавець з 01.10.2015 р. по 31.10.2015 р. надав замовнику послуги відповідно до договору про надання послуг № 05/09/15 від 01.09.2015 р., а замовник прийняв надані послуги; акт від 01.12.2015 р. на суму 15 000,00 грн., відповідно до якого виконавець з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р. надав замовнику послуги відповідно до договору про надання послуг № 05/09/15 від 01.09.2015 р., а замовник прийняв надані послуги; акт від 04.01.2016 р. на суму 15 000,00 грн., відповідно до якого виконавець з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р. надав замовнику послуги відповідно до договору про надання послуг № 05/09/15 від 01.09.2015 р., а замовник прийняв надані послуги. Вказані акти від імені замовника (Філії "135 Домобудівельний комбінат" ДП МОУ "Укрвійськбуд") підписані директором ОСОБА_4

Відповідно до статті 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Проте, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_4 як директор Філії "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд", під час підписання актів прийняття-передачі наданих послуг від 01.11.2015 р., 01.12.2015 р. та 04.01.2016 р. також перевищив обсяг права на здійснення повноважень, оскільки генеральною довіреністю № 03/15ФК від 05.01.2015 р. доручено ОСОБА_4 вчиняти господарчі та фінансові операції на суму не більше 10 000,00 грн., а тому зазначені акти прийняття-передачі наданих послуг не можна вважати доказами схвалення правочину особою, від імені якої було укладено договір.

Крім того, колегія суддів ставиться критично до твердження апелянта, що судом першої інстанції не було досліджено акта прийняття-передачі наданих послуг від 01.10.2015 р., оскільки вищевказаний акт, в підтвердження підстав звернення з первісним позовом ТОВ юридична компанія БІ.Ай. Груп , надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічного позову Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" та визнання недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України договору про надання послуг від 01.09.2015 р. № 05/09/15 укладеного між Філією Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "135 Домобудівельний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп".

Щодо посилання позивача за первісним позовом на виписку по рахунку № 26000353164 з 01.10.2015 р. по 01.10.2015 р. (а.с. 129), яка на його думку підтверджує часткову оплату за спірним договором, колегія суддів зазначає, що вона не завірена належним чином банківською установою, якою була видана та не містить підписів керівника та бухгалтера підприємства, а тому не може бути належним доказом у справі. Крім того, вказані платежі в зазначеній банківській виписці здійснені за юридичні послуги по договорам № б/н від 01.09.2015 р., № 01/09/15 від 01.09.2015 р., № 02/09/15 від 01.09.2015 р., № 03/09/15 від 01.09.2015 р. та № 04/09-2015 від 01.09.2015 р., тоді як предметом спору у даній справі є договір про надання послуг від 01.09.2015 р. за номером № 05/09/15.

За змістом норм частини 1 статті 216 та частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Бі.Ай.Груп" про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" заборгованості за договором про надання послуг від 01.09.2015 р. № 05/09/15 у розмірі 45 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 812,24 грн., 3 % річних у розмірі 687,30 грн., 8 385,00 грн. пені та 3 150,00 грн. штрафу, оскільки останні є похідними від вимог від стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 01.09.2015 р. № 05/09/15.

Відносно доводів позивача за первісним позовом про те, що судом першої інстанції зазначена дата спірного договору (05.09.2015 р. замість 01.09.2015 р.) колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не є порушенням норм матеріального права, а є лише технічною опискою, а тому не може бути підставою для скасування або зміни рішення.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року у справі № 910/8794/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія Бі.Ай.Груп на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року у справі № 910/8794/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016 року у справі № 910/8794/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/8794/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

О.В. Агрикова