Рішення

від 30.08.2016 по справі 916/828/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2016 р.Справа № 916/828/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Оптіма-ЛізингВ»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Альгіс.В»

про стягнення 28 462,83 грн.

Головуючий суддя Власова С.Г.

суддя Желєзна С.П.

суддя Малярчук І.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 07.04.2016р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №2 від 02.07.20145р.;

У судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 07.04.2016р.;

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 04.04.2016р. за вх. № 891/16 ТОВ „Оптіма-ЛізингВ» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Альгіс.В» , згідно з яким просить суд стягнути з останнього заборгованість в сумі 28 462,83 грн. за Договором прокату автомобіля №6198096104 від 24.10.2015р., з яких 8 866,86 грн. - борг по сплаті платежів, 1267,96 грн. - пеня, 18 328, 01 грн. - матеріальний збиток.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2016р. дану справу №916/828/16 розподілено для розгляду судді Власової С.Г.

Ухвалою суду від 05.04.2016р. провадження у даній справі порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні.

04.05.2016р. за вх. № 11230/16 Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням про відкладення розгляду справи з огляду на необхідність надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 05.05.2016р. розгляд справи відкладено у зв'язку із задоволенням клопотання Позивача.

30.05.2016р. за вх. № 13528/16 господарський суд Одеської області одержав заперечення на позовну заяву, у відповідності до яких Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те , що за оренду автомобіля за договором з Відповідача було попередньо стягнуто 16 429,72 грн., з яких 351,72 євро (8 866,72 грн.) - узгоджена ціна договору та 300 євро - гарантійна застава (7 563,00 грн.). Орендований автомобіль було повернуто Позивачу 24.11.2015р., про що складений акт прийому-передачі (повернення) з детальним описом пошкоджень, а саме: немає ковпаків, тріснутий Ковпак, загнутий поріг, лущення ЛКП. Отже, з вказаного акту вбачається, що повернутий автомобіль зазнав додаткових пошкоджень, а саме: загнутий поріг та немає ковпаків, у порівнянні з актом приймання-передачі від 26.07.2015р. Відповдач наполягає на тому ,що Позивачем надано до суду акт приймання -передачі від 24.11.2015р., який не співпадає з примірником акту наявного у відповідача так як у ньому зазначені додаткові пошкодження автомобіля , а саме: брудний салон та заґрунтований капот. З огляду на пошкодження авто та додатково вказані позивачем пошкодження, останній виставив ТОВ „Альгіс.В» рахунок № 150002769 від 02.12.2015р. на загальну суму 18 328,01 грн., в якому з'явилися пункти ремонту/заміни, які відсутні у акті приймання-передачі від 24.11.2015р. З огляду на викладене , Відповідач наполягає на тому ,що у рахунку завищено суму ремонту на 14 537,26 грн. з ПДВ. Водночас, сума збитку за вирахуванням додатково зазначених пошкоджень повністю покривається сумою внесеної гарантійної застави у розмірі 300 євро (7563,00 грн.) та ін.

Строк вирішення спору по справі продовжено на 15 днів у зв'язку з задоволенням відповідного клопотання представника Позивача, про що винесено відповідну ухвалу суду від 02.06.2016р.

Ухвалою суду від 21.06.2016р. справу № 916/828/16 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

На підставі Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено наступний склад колегії суддів для колегіального розгляду справи № 916/828/16: головуючий суддя Власова С.Г., судді Желєзна С.П., Малярчук І.А.

21.06.2016р. справу № 916/ 828/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Власової С.Г., судді Желєзна С.П. та судді Малярчук І.А.

13.07.2016р. за вх. № 17553/16 господарський суд Одеської області одержав пояснення щодо заперечень проти позову, у відповідності до яких Позивач вважає, що твердження Відповідача, які викладені у запереченнях, не відповідають чинному законодавству, та фактичним обставинам справи з огляду на те, що відповідно до п. 7 Частини II Договору Клієнт несе повну відповідальність за збитки заподіяні пошкодженням транспортного засобу, у разі якщо такі збитки заподіяні внаслідок грубого порушення умов Договору, зокрема залишення водієм місця ДТП. Згідно з п. 12 Частини II Договору у випадку ДТП клієнт зобов'язаний терміново інформувати про це наймодавця та повідомити про це органи ДАІ/міліції, а при невиконанні умов цього пункту Клієнт несе перед Наймодавцем (Позивач) повну матеріальну відповідальність за наданий Автомобіль у повному обсязі. Відповідно до п.9 Частини II Договору розмір збитків у разі пошкодження автомобіля визначається відповідно до кошторисної вартості необхідного відповідного ремонту, встановленого відповідним наряд - замовленням. За наряд замовленням ТОВ Іфкар №150002769 від 02.12.2015р. вартість відновлювального ремонту складає 18 328,01 грн. Крім того, у відповідності до ОСОБА_4 №332-2016 від 28.04.2016р. з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, який складено ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТНО - АСИСТУЮЧА КОМПАНІЯ» встановлено більшу вартість завданого матеріального збитку, ніж розраховано в наряд-замовленні, а саме: 19534,54 грн. Позивач зауважує, що можливість проведення ОСОБА_4 №332-2016 від 28.04.2016 року була обумовлена тим, що автомобіль пошкоджений відповідачем не міг використовуватися в господарській діяльності Позивача в стані, у якому був повернений з прокату, що підтверджується незмінними показниками спідометру (як на момент повернення відповідачем, так і на момент проведення експертизи вони збігаються, що зафіксовано в фото-таблицях доданого звіту №332-2016 від 28.04.2016 року та акті приймання - передачі транспортного засобу з прокату, підписаного представником відповідача 24.11.2015 року). По-друге, фактично на рахунок Позивача не було внесено грошової застави у розмірі 7563,00 грн. як то передбачено умовами договору у зв'язку з чим відповідачем не було надано підтверджуючих документів щодо внесення застави та ін.

19.08.2016р. за вх.20414/16 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача, а також 22.08.2016р. за вх.№2-4365/16 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 22.08.2016р. строк вирішення спору по справі продовжено на 15 днів у зв'язку з задоволенням клопотання представника Позивача.

Позивач позовні вимоги підтримує з підстав, які викладені у позові, та просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 28 462,83 грн. за Договором прокату автомобіля №6198096104 від 24.10.2015р., з яких 8 866,86 грн. - борг по сплаті платежів, 1267,96 грн. - пеня, 18 328, 01 грн. - матеріальний збиток.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, які викладені у запереченнях та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

У судовому засіданні від 30.08.2016р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

24.10.2015р. між ТОВ „Оптіма-лізингВ» (надалі - Наймодавець) та ТОВ "АЛЬГІС." (надалі - Клієнт) укладений договір прокату автомобіля №6198096104, згідно умов якого ТОВ "АЛЬГІС." було передано в тимчасове користування (прокат) автомобіль марки Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_1 строком з 24.10.2015 року по 23.11.2015 року на умовах попередньої оплати в сумі 351,7 євро з ПДВ (8 866,86 грн.).

У відповідності до п. 4 Договору показники спідометра на початку - 159 108 км, при поверненні - 166 428 км.

Пунктами 6, 7 Договору „Гарантійна заставаВ» та „Умови страхуванняВ» передбачено гарантійна застава у розмірі 300 євро, франшиза у випадку пошкодження та/або крадіжки автомобіля в сумі 300 євро.

У відповідності до п. 13 ІІ частини Договору у випадку допущення прострочення будь-яких платежів за цим договором, Клієнт сплачує Наймодавцеві пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний неоплачений день.

Позивач зазначає, що ним було виставлено Відповідачу рахунок на оплату № ОлС000000001846 від 26.10.2015р. на суму 8 866,86 грн. за найм автомобіля згідно з Договором №6198096104 від 24.10.2015р., однак, вказану суму Відповідачем досі не сплачено. Водночас, 17.11.2015р. Директор ТОВ "АЛЬГІС." надав гарантійний лист, яким він зобов'язався сплатити усю заборгованість за період оренди автомобіля НОМЕР_2 до 23.11.2015 року.

Позивач зауважує, що 26.07.2015р. між сторонами був підписаний відповідний акт приймання-передачі авто, згідно з яким засвідчено факт передачі авто в оренду у справному стані та без зовнішніх пошкоджень, з показником спідометра 133 252 кілометри (за договором №6198093943 від 26.07.2015р., який переукладався з Відповідачем без повернення авто). З даного акту вбачається, що автомобіль було передано з описом пошкоджень, а саме: 1) Лущення ЛКП; 2) Тріснутий ковпак; 3) Подряпини від сумок; 4) Дрібні подряпини.

Позивач відзначає, що автомобіль під керуванням Відповідача потрапив у ДТП, після чого працівників ДАІ та наймодавця про цей випадок повідомлено не було.

У матеріалах справи також наявний акт повернення автомобіля від 24.11.2015р. за договором № НОМЕР_3, який надано Позивачем до позову, згідно з яким пробіг на момент здачі автомобіля наймодавцю - 166 428 км; опис пошкоджень: 1) немає ковпаків, 2) тріснутий Ковпак, 3) загнутий поріг, 4) лущення ЛКП, 5) брудний салон, 6) заґрунтований капот (а/с 10, том 1).

Згодом, ТОВ „ІФКАРВ» за замовленням ТОВ „Оптіма -лізингВ» визначило вартість ремонту автомобіля Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_1 в сумі 18 328,01 грн., про що зазначено у рахунку від 02.12.2015р. №150002769 (а/с 16, том1).

Позивач, у зв'язку з невиконанням умов Договору, гарантійного листа, листом №162 від 14.12.2015р. направив на адресу Відповідача претензію з метою досудового врегулювання спору, яка отримана останнім 11.01.2016р.(а/с 15,том 1). Зазначена претензія залишена Відповідачем без уваги.

Крім того, у відповідності до наданого позивачем ОСОБА_4 №332-2016, який складено 28.04.2016р. ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТНО - АСИСТУЮЧА КОМПАНІЯ», з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу, встановлено вартість завданого матеріального збитку у розмірі 19534,54 грн.

У матеріалах справи наявний ще один акт від 24.11.2015р. за договором № НОМЕР_3, який надано Відповідачем до заперечень , згідно з яким пробіг на момент здачі автомобіля наймодавцю - 166 428 км.; опис пошкоджень: 1) немає ковпаків, 2) тріснутий Ковпак, 3) загнутий поріг, 4) лущення ЛКП (а/с 64, том 1).

Водночас Відповідач у своїх запереченнях зауважує, що ним було передплачено Позивачу 16 429,72 грн., з яких 351,72 євро (8 866,72 грн.) - узгоджена ціна договору та 300 євро - гарантійна застава (7 563,00 грн.), а тому у Відповідача відсутня заборгованість за Договором №6198096104 від 24.10.2015р.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 759 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У частинах 1,5 ст.762 Цивільного кодексу України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами спору укладено договір прокату автомобіля №6198096104 від 24.10.2015р., у відповідності до якого ТОВ "АЛЬГІС." було передано в тимчасове користування (прокат) автомобіль марки Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_1 строком з 24.10.2015 року по 23.11.2015 року на умовах попередньої оплати в сумі 351,7 євро з ПДВ (8 866,86 грн.).

Колегія суддів встановила, що за своєю правовою природою даний договір прокату автомобіля №6198096104 від 24.10.2015р. є договором оренди.

В силу вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

26.10.2015р. Відповідачу було виставлено рахунок на оплату № ОлС000000001846 на суму 8 866,86 грн. за найм автомобіля згідно з Договором №6198096104 від 24.10.2015р.

В ході розгляду справи будь-які докази, що свідчать про здійснення Відповідачем передоплати за Договором №6198096104 від 24.10.2015р. в сумі 8 866,86 грн. суду не надані, проте фактичне користування автомобілем на умовах прокату (найм) за Договором підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами. З викладеного вбачається ,що Позивач виконав свої зобов'язання за договором та передав Відповідачу автомобіль, а останній не здійснив оплату в сумі 351,7 євро з ПДВ (8 866,86 грн.) у зв'язку з чим у ТОВ „АЛЬГІСВ» наявна заборгованість за прокат автомобіля.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача пені в сумі 1267,96 грн. колегія суддів дійшла наступних висновків:

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Наданий розрахунок пені перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи.

Враховуючи те, що при укладенні Договору прокату автомобілю №6198096104 від 24.10.2015р., сторонами передбачено стягнення пені, відсутність доказів оплати виставленного Позивачем рахунку № ОлС000000001846 від 26.10.2015р. на суму 8 866,86 грн. за прокат автомобіля згідно з Договором №6198096104 від 24.10.2015р. свідчить про наявність боргу в сумі 8 866,86 грн. та правомірність нарахування пені за період з 26.10.2015р. по 16.03.2016р. в сумі 1267,96 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення матеріального збитку в сумі 18 328,01 грн. колегія суддів дійшла наступних висновків:

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У відповідності до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положеннями частин 1 - 3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В силу положень ст. 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського Кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

З огляду на вищевикладені положення чинного законодавства, вимога про відшкодування збитків, завданих порушенням особою прийнятих на себе договірних зобов'язань, має бути заснована на доведеності факту такого порушення, наявності відповідних збитків, розмір яких є підтвердженим у встановленому законом порядку, а також причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та завданими збитками. Разом із виною порушника, яка законодавчо презумується та може бути спростована, наведені обставини складають собою елементи складу цивільного правопорушення. У випадку доведеності наявності у діях особи всіх чотирьох елементів складу цивільного порушення, до порушника застосовується такий захід відповідальності як відшкодування збитків, в той час як відсутність будь-якого з елементів цивільного порушення у діях особи унеможливлює покладення на неї обов'язку здійснити відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо матеріального збитку, який завдано Відповідачем, Позивач посилається на пошкодження, які виявлено при поверненні Автомобіля за актом від 24.11.2015р., в якому встановлений ряд пошкоджень (а/с 10, том 1).

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вартість вказаних пошкодження визначена ТОВ „ІФКАРВ» за замовленням ТОВ „Оптіма -лізингВ» в сумі 18 328,01 грн., які перелічені у рахунку від 02.12.2015р. №150002769.

Слід зазначити, що рахунок відображає лише вартість ремонту з ПДВ, але не містить розрахунків зносу, висновків щодо вартості транспортного засобу та не містить в собі принципів, за якими проводиться оцінка та визначається матеріальні збитки, завдані власнику в разі пошкодження автомобілю.

ОСОБА_4 №332-2016 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу який було складено лише 28.04.2016р., не приймається судом до уваги з огляду на те, що його було проведено через тривалий період часу після повернення Наймодавцю автомобіля Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_1 за актом від 24.11.2015р. та без участі представника Відповідача.

Отже, у матеріалах справи відсутній висновок автотоварознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, завданого власнику з автомобіля Skoda Fabia, державний номер НОМЕР_1.

Викладені обставини спростовують наявність вини Відповідача та розміру завданих збитків, а також причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача ТОВ „АльгісВ» , що унеможливлює покладення на відповідача обов'язку відшкодувати суму шкоди, що заявлена до стягнення.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „ОПТІМА-ЛІЗИНГВ» в частині стягнення основного боргу в сумі 8866,86 грн. та пені в сумі 1267,96 грн.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Альгіс.В» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2 А, офіс 304/1, код ЄДРПОУ 38786553) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Оптіма-ЛізингВ» (07400, Київська обл., м. Бровари, пров. Оболонський, 4, код ЄДРПОУ 31033785; поштова адреса: 03045, м. Київ, вул. Плещеєва, 10, р/р 26007000329001 в АТ „ТАСКОМБАНКВ» , м. Київ, МФО 339500) борг по сплаті платежів в сумі 8 866 (вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 86 коп., пеню в сумі 1267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 96 коп. та судовий збір в сумі 490 (чотириста дев'яноста) грн. 67 коп.

3. В іншій частині - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30 серпня 2016 року.

Головуючий суддя С.Г. Власова

Суддя С.П. Желєзна

Суддя І.А. Малярчук