Постанова

від 19.07.2016 по справі 804/3440/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2016 р. Справа № 804/3440/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріЛегкій А.В. за участю: представників позивача представника відповідача Поєдінок О.В., Сахончик О.А. Немченко К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комбінат "Придніпровський" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську, в якому просить:

- визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську щодо безпідставного призначення та проведення перевірки ПАТ "Комбінат "Придніпровський" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011;

- визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську по визнанню у акті № 8/08-03/2-01528186 від 06.01.2012 правочинів, вчинених ПАТ "Комбінат "Придніпровський" з ТОВ "Самара-Агро Плюс" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011 нікчемними;

- визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, які полягають у викладені в акті № 8/08-03/2-01528186 від 06.01.2012 протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених ПАТ "Комбінат "Придніпровський" з ТОВ "Самара-Агро Плюс" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та 3 01.06.2011 по 30.06.2011;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000278822 від 18 квітня 2012 року Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби задоволено частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 у справі №2а/0470/4904/12 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Дніпропетровську щодо визнання в акті від 06.01.2012 №8/08-03/2-01528186 правочинів, вчинених Публічним акціонерним товариством "Комбінат "Придніпровський" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Самара-Агро Плюс" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011 нікчемними; щодо викладення в акті від 06.01.2012 №8/08-03/2-01528186 протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених Публічним акціонерним товариством "Комбінат "Придніпровський" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Самара-Агро Плюс" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011 - скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 у справі №2а/0470/4904/12 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Дніпропетровську щодо безпідставного призначення та проведення перевірки Публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 №0000278822 - скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Комбінат "Придніпровський" з питань відображення в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Самара-Агро Плюс" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 06.01.2012 за №8/08-03/2-01528186. На підставі акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000278822 по податку на додану вартість на суму 1375866, 00 грн., штрафні санкції - 1 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В подальшому замінено первинного відповідача на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Комбінат "Придніпровський" з питань відображення в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Самара-Агро Плюс" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011.

Перевіркою встановлено, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1408692 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 746354 грн., за червень 2011 року в сумі 629512 грн., за липень 2011 року в сумі 32826 грн. та занижено податок на прибуток за II квартал 2011 року в сумі 3073032 грн.

На підставі акта перевірки від 06.01.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську 18.04.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000278822 по податку на додану вартість на суму 1 375866, 00 грн., штрафні санкції - 1 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 06.01.2012 підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки судження податкового органу про порушення позивачем та його контрагентом ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України, оскільки публічним акціонерним товариством "Комбінат "Придніпровський" недодержано в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених з ТОВ "Самара-Агро Плюс", а, отже, є нікчемними.

В результаті цього відповідачем зроблено висновок про завищення податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 1408692 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 746354 грн., за червень 2011 року в сумі 629512 грн., за липень 2011 року в сумі 32826 грн.

Перевіркою встановлено взаємовідносини між ПАТ «Комбінат Придніпровський» та ТОВ «Самара-Агро плюс» за договором №23 від 01.01.2011 року на закупівлю молочної сировини, на виконання якого сторонами оформлено податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Також, в ході перевірки встановлено постачання послуг ТОВ «Самара-Агро плюс» ПАТ «Комбінат Придніпровський» згідно договору на транспортно-експедиційне обслуговування №188 від 26.03.2011 року, на виконання якого сторонами оформлено акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Підставою для донарахування податку на додану вартість за перевіряємий період по ТОВ "Самара - Агро Плюс" у сумі 1408692 грн., в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 746354 грн, за червень 2011 року в сумі 629512 грн, за липень 2011 року в сумі 32826 грн та податку на прибуток за II квартал 2011р. у сумі 3 073 032 грн. є матеріали позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Самара Агро Плюс" (код ЄДРПОУ 37259341) Новомосковської ОДПІ з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.11 по 31.05. 2011 року (акт від 21.07.11 №280/231/37259341) та матеріали зустрічної звірки ТОВ "Самара Агро Плюс" (код ЄДРПОУ 37259341) Новомосковської ОДПІ щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків СФГ "Оріль" (код за ЄДРПОУ 30155223) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.11 по 30.06.11 (довідка від 13.09.11 №498/231/37259341).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Отже, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Таким чином, позивачем надано копії первинних документів по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Самара-Агро плюс", як-то товарно-транспортні накладні на поставку молочної сировини, договори та інші бухгалтерські відомості, на підставі яких судом встановлено як рух активів у процесі здійснення своєї господарської діяльності, так і спеціальна податкова правосуб'єктність контрагентів позивача, а також встановлений зв'язок між фактом надання послуг позивачем і безпосередньою господарською діяльністю позивача, а тому суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000278822 від 18 квітня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську щодо безпідставного призначення та проведення перевірки ПАТ "Комбінат "Придніпровський" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011 суд зазначає наступне.

Згідно п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП від 05.12.2011 №779 згідно з абз.1,3,5 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п..п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України) у період з 06.12.2011 по 26.12.2011 службовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Комбінат "Придніпровський" з питань відображення в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ "Самара-Агро Плюс" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.06.2011 по 30.06.2011.

Вищевказаний наказ отримано позивачем 06.12.2011 року, тобто до початку проведення перевірки

Крім того, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Судом, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року № К/800/19580/13, були всебічно і повно з'ясовані усі фактичні обставини справи, дослідженні докази та вирішені поставлені питання.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від18.04.2012 року за №0000278822 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Дніпропетровську.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 2146,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 липня 2016 року

Суддя О.В. Єфанова