Постанова

від 17.08.2016 по справі 826/28166/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 17 серпня 2016 року                    08:25                               справа №826/28166/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “НБК-Проект” доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “НБК-Проект” (далі по тексту – позивач, ТОВ  “НБК-Проект”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ в Оболонському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2015 року №0006002202. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2016 року відкрито провадження у справі №826/28166/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 25 липня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 29  вересня 2015 року №0006002202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123  Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198  Податкового кодексу України ТОВ  “НБК-Проект” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 774  356,00 грн., в тому числі за основним платежем – 516  237,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 258  119,00  грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 11 вересня 2015  року №820/26-54-22-02/34345631 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ  “НБК-Проект”, код 34345631 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “БК “Профіт”, ТОВ “НВК Клімат” за період з 01.02.15 по 28.02.15, з ТОВ “Перший Дім” за період з 01.03.15 по 31.03.15, з ТОВ “СІМП В” за період з 01.03.2015 по 30.04.2015, з ТОВ “ОДЕК” Україна за період з 01.04.12 по 31.04.15” (далі по тексту – акт перевірки). В акті перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198  Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ “НВК Клімат” та ТОВ “СІМП В” на загальну суму 516  237,00  грн., у тому числі за лютий 2015 року на 16  117,00 грн., за квітень 2015 року на 500 120,00 грн. Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ  “НВК Клімат” та ТОВ “СІМП В”, у зв'язку із не підтвердженням реальності вчинення господарських операцій, виходячи із безпідставного формування ТОВ “СІМП В” податкового кредиту по відносинам із ТОВ “Промтехбуд”, неможливості з'ясування пропускного режиму на будівельні майданчики ТОВ  “НБК-Проект” та наявності підтвердження фактів інструктажу працівників ТОВ “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат”; кількість працюючих осіб на ТОВ “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат” дозволяла виконати будівельні роботи за тривалий проміжок часу. Крім того, в акті перевірки зазначено про те, що в актах надання послуг не вказано дату складання. Позивач вважає протиправними податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ  “НБК-Проект” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту. Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки актів перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ  “НБК-Проект” з його контрагентами - ТОВ “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції. На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що за перевірений період між ТОВ  “НБК-Проект” (генпідрядник) та ТОВ “СІМП В” (субпідрядник) укладено договори на виконання субпідрядних робіт від 24 червня 2014 року №СВ-06/14-6-ОВК та від 25 червня 20145 року №СВ-06/14-7-ОВК, згідно з якими генеральний підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи: “Монтаж внутрішніх інженерних мереж опалення, водопостачання і каналізації по об'єкту “Житловий комплекс з об'єктами побутової та адміністративної інфраструктури та підземним паркінгом по проспекту Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва. Секція 1-6” та по об'єкту “Житловий комплекс з об'єктами побутової та адміністративної інфраструктури та підземним паркінгом по проспекту Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва. Секція 1-7”. Згідно з договірними цінами на будівництво, локальними кошторисами, актами приймання виконаних будівельних робіт , підсумковими відомостями про вартість ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати протягом березня та квітня 2015 року субпідрядник виконав обумовлені договорами роботи. ТОВ “СІМП В” виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3  000  723,41  грн., у тому числі податок на додану вартість 500  120,57 грн. 31 липня 2014 року між ТОВ  “НБК-Проект” (генпідрядник) та ТОВ  “НВК Клімат” (субпідрядник) укладено договір на виконання субпідрядних робіт №31-07/14-С-ОВ, за умовами якого генеральний підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати наступні роботи: “Монтажні роботи з влаштування систем загально обмінної вентиляції, секції 1-7” по об'єкту “Житловий комплекс з об'єктами побутової та адміністративної інфраструктури та підземним паркінгом по проспекту Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва. Секція 1-7”. Згідно з протоколом узгодження договірної ціни, договірною ціною, локальними кошторисами, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт протягом січня 2015 року субпідрядник виконав обумовлені договорами роботи. ТОВ  “НВК Клімат” виписало позивачу податкові накладні від 19 лютого 2015 року та від 28 лютого 2015 року на загальну суму 96  703,67  грн., у тому числі податок на додану вартість 16  117,27 грн. За виконані роботи позивач перерахував на рахунок постачальників грошові кошти, що підтверджується виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат”. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а)  порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в)  повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат”, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1  статті 201  Податкового кодексу України. Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено. Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Суд встановив, що ТОВ  “НБК-Проект” здійснює діяльність з будівництва житлових та нежитлових будівель. Для здійснення основного виду діяльності підприємство орендує у ТОВ “Віртуальний офіс” та ПАТ “Дельта Банк” приміщення на підставі договорів оренди, про що зазначено на стор. 2 акта перевірки. Позивач має ліцензії на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серія АЕ №180034, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 07 вересня 2012 року (що діяла у перевірений період) та на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності, видану 24 вересня 2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. Згідно зі статним розкладом у ТОВ  “НБК-Проект” працює 20 працівників, серед яких, у тому числі, є монтажники та електрики. Так само ТОВ “СІМП В” має ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серія АЕ №640347, що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, що свідчить про наявність у постачальника необхідних потужностей для здійснення будівельних робіт. Крім того на підтвердження наявності у ТОВ “СІМП В” матеріальної бази для здійснення відповідного виду господарської діяльності позивач надав копію договору оренди приміщення контрагентом ТОВ  “СІМП В”, схематичне зображення його структури, штатний розклад, перелік основних засобів, копію дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №3064.10.22, виданого 17 червня 2012 року Територіальним управлінням державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву. Суд встановив, що придбані у ТОВ “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат” будівельні роботи замовлялись з метою виконання зобов'язань позивача як генпідрядника на об'єкті “Житловий комплекс з об'єктами побутової та адміністративної інфраструктури та підземним паркінгом по проспекту Героїв Сталінграду, 2-Б в Оболонському районі м. Києва” на замовлення ПП “Метал-Сервіс”, що підтверджується сертифікатами про відповідність закінченого будівництвом об'єкта серії ІУ №165150200221 та серії ІУ №165152581543, видані Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаних будівельних робіт у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договори про виконання субпідрядних робіт, договірні ціни на будівництво, локальні кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості про вартість ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, графіки виконання робіт, податкові накладні, виписки банку, сертифікати відповідності, акти прийняття теплового вузла обліку, акт здійснення заходу з державного енергетичного нагляду (контролю), сертифікати відповідності та декларації про відповідність на будівельні матеріали, ліцензії та дозволи на виконання робіт, загальний журнал робіт ТОВ  “СІМП В”, журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що ТОВ  “НБК-Проект” придбавало у ТОВ “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат” будівельні роботи з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України “Про  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат” були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів на підтвердження висновків акта перевірки про те, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Суд не приймає до уваги посилання відповідача на обставини безпідставного формування ТОВ “СІМП В” податкового кредиту по відносинам із ТОВ “Промтехбуд”, оскільки зазначене не має відношення до спірних правовідносин, оскільки будь-які ймовірні порушення постачальником або по ланцюгу постачання не вливають на право покупця формувати податковий кредит по господарським операціям. Висновки акта перевірки про неможливість з'ясувати пропускний режим на будівельні майданчики та наявність підтвердження фактів інструктажу працівників ТОВ  “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат” відхиляються судом як, такі що не стосуються предмета доказування, тому що право на податковий кредит не ставиться в залежність від організації пропускного режиму чи факту проведення інструктажів з охорони праці. Крім того, наявна у справі копія журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці ТОВ  “СІМП В” підтверджує проведення інструктажу із працівниками. Безпідставними є також посилання акта перевірки про те, що кількість працюючих осіб на ТОВ “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат” дозволяє виконати будівельні роботи за тривалий проміжок часу, виходячи із суб'єктивності вказаних суджень; при цьому субпідрядники на власний розсуд мали право залучати до виконання будівельних робіт третіх осіб. Щодо висновків акта перевірки про не зазначення в актах надання послуг дати складання, суд звертає увагу, що зазначене не підтверджується документально, оскільки наявні у справі копії актів прийняття виконаних будівельних робіт містять дати складання; у свою чергу відповідачем не вказано конкретних актів прийняття виконаних будівельних робіт без дати складання. В будь-якому випадку, суд дотримується позиції, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших доказів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Вирішуючи даний спір, суд також ознайомився із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, про те, що “…статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати”. Разом з тим, вище судом спростовано висновки актів перевірки та доводи ГУ ДФС щодо відсутності реальних господарських операцій. Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява №803/02),“Булвес“ АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання “справедливого балансу” між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що “справедливий баланс” не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару. Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ  “СІМП В” та ТОВ  “НВК Клімат”, тому висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 29  вересня 2015 року №0006002202 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ в Оболонському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ  “НБК-Проект” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “НБК-Проект” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 29  вересня 2015 року №0006002202. 3.  Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НБК-Проект” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 11  615,34 грн. (одинадцять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень тридцять чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                  В.А. Кузьменко