Рішення

від 26.08.2016 по справі 910/8727/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2016Справа №910/8727/16

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство " ТММ-Енергобуд "

про стягнення 2 400 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Медведь А.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Гусєва Д.І. - представник за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився;

За клопотанням відповідача, з метою з'ясування фактичних обставин справи та витребування від учасників судового процесу додаткових документів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" про стягнення заборгованості в розмірі 2 400 000,00 грн. відповідно до договору поруки № П-КНА-7.6-90/3 від 11.09.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8727/16 та призначено до розгляду на 17.06.2016 р.

27.07.2016 р. судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 р. критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 р. справу № 910/8727/16 призначено до розгляду на 05.08.2016 р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами згідно статті 81-1 ГПК України .

Позивач у судовому засіданні стверджує, що його права порушені, просить позов задовольнити повністю, а також надав суду докази часткового погашення відповідачем заборгованості згідно договору.

Відповідач проти позову заперечує, проте підтвердив, що періодично відбувається часткова оплата боргу, а окрім того надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Неприбуття до судового засідання третьої особи, яка була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України .

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

28.05.2008 р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" та Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" був укладений генеральний договір про відкриття акредитиву №ЮР/08-22 (далі - генеральний договір), який відповідно змінювався та доповнювався про що укладено 23 додаткових угод, за умовами якого банк зобов'язався здійснювати операції за відкритими акредитивами, а клієнт зобов'язаний відшкодувати банку всі витрати, пов'язані з відкриттям акредитива та фінансуванням (платежі на користь інших банків, операційні витрати, інші витрати понесені банком, та належним чином виконати інші взяті на себе зобов'язання за цим договором, та сплатити передбачені договором комісії та плати у строки, обумовлені цим договором).

30.12.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (далі - банк) та Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" (далі - позичальник, клієнт) було укладено кредитний договір №7.6-90 (далі - кредитний договір), який відповідно змінювався та доповнювався та відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 р. у справі № 904/8212/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" про стягнення заборгованості у розмірі 15 411 074, 44 доларів США, що еквівалентно 199 573 413, 99 грн. та у розмірі 16 663 319, 57 грн., що виникли у зв'язку із неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" умов кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009 р. з додатковими угодами до нього в частині своєчасної сплати кредитних коштів, процентів, комісії та пені, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. Дане рішення набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" задоволені частково, стягнуто солідарно з приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість по кредиту у розмірі 1 4066 145, 97 доларів США, що станом на 20 жовтня 2014 р. еквівалентно 182 156 590,31 грн., заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 1 344 928, 47 доларів США, що станом на 20 жовтня 2014 р. еквівалентно 17 416 823, 68 грн., суму непогашеної комісії за встановлення ліміту фінансування у розмірі 3 504 416, 82 грн., пеню за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 12 901 661, 12 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 р. у справі №904/9359/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП" про стягнення заборгованості у розмірі 2 975 753, 42 доларів США, що еквівалентно 45 231 451, 98 грн. та у розмірі 3 913 425, 45 євро, що еквівалентно 74 433 352, 06 грн.; 11 613 051, 77 грн., що виникла в зв'язку із неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" зобов'язань за генеральним договором № ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008 року, з додатковими угодами до нього, в частині своєчасної сплати кредитних коштів, процентів, комісії та пені, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р. Дане рішення набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" задоволено частково та тягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 2 671 580 доларів США 66 центів; заборгованість за кредитом у розмірі 3 520 956 євро 00 євроцентів; заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 304 172 доларів США 76 центів, заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 392 469 євро 45 євроцентів; пеню за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 11 409 904 грн. 39 коп.

Рішення судів з вищезазначених господарських справ, а саме - рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 р. у справі №904/8212/14 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 р. у справі №904/9359/14, що набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Наявність заборгованостей відповідача перед позивачем за кредитним договором №7.6-90 від 30.12.2009 р. та генеральним договором №ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008 р. установлені рішеннями судів з господарських справ, і є фактами, які не потребують доказування.

Позов мотивовано тим, що 11.09.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" (далі - поручитель) був укладений договір поруки №П-КНА-7.6-90/3 (далі - договір), згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником (Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд") зобов'язань що випливають з кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009 р. з усіма змінами та доповненнями та з генерального договору №ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008 р. з усіма змінами та доповненнями до нього (далі -зобов'язання), вказаних у статті 2 цього договору (п. 1.1. договору).

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 договору визначено забезпечене порукою зобов'язання, що випливає з кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009 р. з усіма змінами та доповненнями до нього (далі - кредитний договір 1), а саме - повернути частину основної суми кредиту за кредитним договором 1:

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.09.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.10.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.11.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.12.2015 року.

Окрім того підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. статті 2 договору визначено забезпечене порукою зобов'язання, що випливає з генерального договору № ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008 р. з усіма змінами та доповненнями до нього (далі - кредитний договір 2), а саме - повернути частину основної суми кредиту за кредитним договором 2:

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.09.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.10.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.11.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.12.2015 року.

Також пунктом 1.2. договору встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в обсязі еквівалентному 9 600 000, 00 (дев'ять мільйонів шістсот тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати. Відповідальність поручителя обмежується лише зазначеною сумою, понад цю суму поручитель не несе ніякої відповідальності за зобов'язання боржника.

Відповідно пункту 1.3. договору у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в обсязі, вказаному в п. 1.2. цього договору як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно пункту 3.1. договору у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов'язання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі (але не вище суми, зазначеної в пункті 2.1.), без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів.

Відповідно пункту 3.2. договору поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов'язання або національній валюті Укрїани за офіційним курсом НБУ на день сплати зобов'язання в повному обсязі в строк:

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.09.2015 року;

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.10.2015 року;

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.11.2015 року;

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.12.2015 року.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №КНА-7.6-90/3 від 11.09.2015 р. є договором поруки. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173 , 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та вважається укладеним згідно частини 8 статті 181 Господарського кодексу України , а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 553 ЦК України , за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За приписами ст. 554 ЦК України , у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно положень ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 11.09.2015 р. було вручено відповідачу письмові вимоги щодо виконання зобов'язань згідно договору поруки №КНА-7.6-90/3 від 11.09.2015 р. №КНО-42.1.5/16 за кредитним договором №7.6-90 від 30.12.2009 р. та № КНО-42.1.5/17 за генеральним договором №ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008 р. відповідно.

Позивач у своєму позві стверджує, що на момент його звернення до суду відповідачем було погашено заборгованість по зобов'язанням згідно договору у розмірі 7 200 000, 00 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами.

Окрім того поясненнями позивача та частково відповідача, який посилається на регулярне погашення ним заборгованості за договором, підтверджується погашення відповідачем заборгованості на загальну суму 22 000, 00 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 557 від 25.07.2016 р. на суму 5000,00 грн., № 560 від 26.07.2016 р. на суму 7000,00 грн., № 579 від 04.08.2016 р. на суму 5000,00 грн. та № 582 від 05.08.2016 р. на суму 5000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості, з урахуванням часткової оплати, у розмірі 2 378 000, 00 грн.,

В той же час, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 2 400 000,00 грн. в повному обсязі, оскільки вважає, що договір поруки є припиненим, через те, що позивач пред'явив вимогу до відповідача більше ніж через рік після настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідач посилається на той факт, що як випливає зі змісту кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009 р. та генерального договору №ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008 р. з урахуванням усіх змін та доповнень до них, кінцевим терміном погашення відповідачем кредиту є 25.06.2014 р. Водночас договір поруки було укладено 11.09.2015 р., тобто станом на день укладання договору відповідачем було забезпечено виконання зобов'язання, строк неналежного виконання якого настав 25.06.2014 р., а отже, договором поруки сторонами фактично було забезпечено виконання порушеного/простроченого зобов'язання.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та наданих відповідачем пояснень, відповідач визнає існування заборгованості за договором та регулярно здійснює часткове її погашення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про оплату заборгованості згідно договору поруки на загальну суму 7 222 000, 00 грн. з моменту його укладання.

Як випливає з положень статті 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначене, та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, факт визнання і часткового погашення відповідачем заборгованості згідно договору є безспірним, що прямо суперечить його твердженню про те, що договір поруки слід вважати припиненим в розумінні змісту частини 8 статті 181 Господарського кодексу України , оскільки подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Окрім того твердження відповідача про те, що договір поруки вважається припиненим є безпідставним та некоректним з огляду на наступне.

Приписами статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно пункту 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Пунктом 1 статті 546 ЦК України визначено поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 1 статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.

Зі змісту пункту 2 статті 653 ЦК України випливає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється.

Оспорюваним договором поруки не встановлено іншого способу захисту, зокрема такого, як "вимога про припинення договору поруки".

Зі змісту положень пункту 2 статті 16 ЦК України випливає, що припинення правовідношення є способом захисту цивільних прав та інтересів осіб судом.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Окрім того згідно пункту 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Тобто, виходячи із системного аналізу зазначених положень закону, доводи відповідача щодо припинення договору поруки слід вважати коректними у застосовуванні до зобов'язання, як форми правовідношення, що виникає відповідно до договору, а не до договору вцілому. Водночас будь-яких доказів розірвання договору поруки, або вимог щодо його розірвання в процесі розгляду спору відповідачем не було заявлено.

Щодо твердження відповідача про те, що договір поруки був укладений після порушення боржником основного зобов'язання та сторонами фактично було забезпечено виконання порушеного/простроченого зобов'язання, суд вважає його безпідставним, оскільки чинним законодавством України прямо чи опосередковано не передбачено будь-яких обмежень у часі щодо моменту укладання договорів поруки, як форми забезпечення зобов'язання.

Оскільки відповідачем після звернення позивача з позовом здійснено оплату частини заборгованості в розмірі 22 000,00 грн., провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню за ознаками частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України , а саме за відсутністю предмету спору.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" про стягнення заборгованості за договором поруки №П-КНА-7.6-90/3 від 11.09.2015 р. в розмірі 2 378 000, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" відповідно до положень ст. 49 ГПК України .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525 , 526 , 553 , 554 , 556 , 557 , 559 , 625 ЦК України , ст.ст. 173-175 , 193 ГК України , ст.ст. 33 , 34 , 35, 43, п.1-1 ст.ст. 80 , 82-85 ГПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" задовольнити.

2. Провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" заборгованості у розмірі 22 000, 00 грн. - припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, код ЄДРПОУ 39554047) на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість у розмірі 2 378 000, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 000, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.08.2016 р.

Судя Ю.О. Підченко