Постанова

від 30.05.2017 по справі 910/8727/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа№ 910/8727/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Отрюха Б.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.05.2017 року по справі №910/8727/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016р.

у справі № 910/8727/16 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство " ТММ-Енергобуд "

про стягнення 2 400 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2400000,00 грн. за договором поруки № П-КНА-7.6-90/3 від 11.09.2015р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 № 910/8727/16 позовні вимоги задоволено, провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" заборгованості у розмірі 22 000,00 грн. - припинено, стягнуто з ТОВ "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" на користь ПАТ "Перший Український міжнародний банк" заборгованість у розмірі 2 378 000,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016р. по справі №910/8727/16 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись при цьому на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016р. по справі №910/8727/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Приватне акціонерне товариство "ТММ-Енергобуд" не скористалося своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надало колегії суддів письмовий відзив на скаргу відповідача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

До судового засідання від 30.05.2017 представники позивача та третьої особи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема зворотніми поштовими повідомленнями.

Під час судового засідання від 30.05.2017 представник відповідача заперечував проти розгляду його апеляційної скарги без участі інших представників сторін, зокрема наполягав на повторному виклику до судового засідання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "ТММ-Енергобуд".

Досліджуючи питання належного повідомлення учасників апеляційного провадження, колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи містяться зворотні поштові повідомлення, якими підтверджується, що сторонами неодноразово було отримано заздалегідь ухвали апеляційного суду про дату, час та місце судового засідання, зокрема зворотні поштові повідомлення на а/с 217, 218, 245, 246 т. 1, які, в свою чергу, містять підписи уповноважених представників.

Тобто, з наведеного вбачається, що усім учасникам апеляційного провадження було відомо про апеляційний перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 № 910/8727/16, явка учасника провадження до судового засідання є його процесуальним правом визначеним законом.

Стосовно повідомлення учасників провадження про судове засідання від 30.05.2017 колегією суддів встановлено, що підтвердженням є зворотні поштові повідомлення Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" за № 09-33/16047/17, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство " ТММ-Енергобуд " за № 09-33/20245//17 з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Скаржник, заперечуючи проти розгляду скарги у відсутності представника третьої особи, за своїми усними ствердженнями у судовому засіданні від 30.05.2017 наголосив, що у третьої особи змінилась поштова адреса місця знаходження, а тому його слід викликати повторно за новою адресою.

Колегія суддів не приймає до уваги ствердження скаржника, вважає, що третя особа є належним чином повідомленою про дату та час судового засідання, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали апеляційного господарського суду неодноразово надсилались третій особі за адресою зазначеною у апеляційній скарзі: 73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків 15, оф. 410 та були отримані нею а/с 217, 246 т. 1, однак до суду третя особа жодного разу не з'явилась.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи містяться, зокрема, і повідомлення на адресу третьої особи з відміткою поштового відділення "у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання", що свідчить, зокрема, що адресат не з'являвся в поштове відділення для їх отримання.

Таким чином відповідні обставини дозволяють апеляційному суду дійти висновку, що третя особа не вживала всіх залежних від нього заходів для отримання поштової кореспонденції від суду, тому вона повинна нести ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів до отримання інформації про рух справи.

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Колегія суддів зазначає, що учасник судового процесу повинен добросовісно користуватися процесуальними правами, що на думку суду передбачає також, що ним самостійно повинні вживатися заходи до отримання інформації про рух справи усіма доступними йому засобами. (згідно реєстру судових рішень, телефонними засобами, ознайомлення з матеріалами справи, тощо).

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.

Крім того, слід відмітити і те, що явка третьої особи за ухвалами апеляційного господарського суду не визнавалась обов'язковою, що свідчить про те, що неявка такої сторони не перешкоджає вирішенню спору за матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що третя особа по даній справі є належним чином повідомленою про дату та час судового засідання без порушення вимог процесуального закону.

Таким чином, беручи до уваги розумність процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, з огляду на належне повідомлення сторін про дату та час судового засідання та те, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.05.2008 р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" та Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" був укладений Генеральний договір про відкриття акредитиву №ЮР/08-22 (далі - генеральний договір), який відповідно змінювався та доповнювався, (про що укладено 23 додаткові угоди).

За умовами генерального договору банк зобов'язався здійснювати операції за відкритими акредитивами, а клієнт зобов'язаний відшкодувати банку всі витрати, пов'язані з відкриттям акредитива та фінансуванням (платежі на користь інших банків, операційні витрати, інші витрати понесені банком, та належним чином виконати інші взяті на себе зобов'язання за цим договором, сплатити передбачені договором комісії та плати у строки, обумовлені цим договором).

В подальшому, 30.12.2009р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (далі - банк) та Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" (далі - позичальник, клієнт) було укладено Кредитний договір №7.6-90 (далі - кредитний договір), який відповідно змінювався та доповнювався, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку і в строки, обумовлені цим договором.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014р. по справі № 904/8212/14 про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" умов Кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009р. з додатковими угодами до нього в частині своєчасної сплати кредитних коштів, процентів, комісії та пені, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" задоволено частково, стягнуто солідарно з приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість по кредиту у розмірі 1 4066 145, 97 доларів США, що станом на 20 жовтня 2014 р. еквівалентно 182 156 590,31 грн., заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 1 344 928, 47 доларів США, що станом на 20 жовтня 2014 р. еквівалентно 17 416 823, 68 грн., суму непогашеної комісії за встановлення ліміту фінансування у розмірі 3 504 416, 82 грн., пеню за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 12 901 661, 12 грн.

Вказане судове рішення залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. по справі № 904/8212/14 та набрало законної сили.

Далі, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014р. по справі №904/9359/14 про стягнення заборгованості, що виникла в зв'язку із неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" зобов'язань за Генеральним договором № ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008 року, з додатковими угодами до нього, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" задоволено частково, стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 2 671 580 доларів США 66 центів; заборгованість за кредитом у розмірі 3 520 956 євро 00 євроцентів; заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 304 172 доларів США 76 центів, заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 392 469 євро 45 євроцентів; пеню за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 11 409 904 грн. 39 коп.

Вказане рішення суду першої інстанції залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2015р. по справі №904/9359/14 та набрало законної сили.

Рішення судів з вищезазначених господарських справ, а саме - рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014р. у справі №904/8212/14 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014р. у справі №904/9359/14, що набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду в силу вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення даного спору.

Таким чином, наявність заборгованостей відповідача перед позивачем за Кредитним договором №7.6-90 від 30.12.2009р. та Генеральним договором №ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008р. установлені судовими рішеннями господарських судів, і є фактами, які не потребують додаткового доказування.

Позовні вимоги у даній справі мотивовано тим, що 11.09.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" (далі - поручитель) був укладений Договір поруки №П-КНА-7.6-90/3 (далі - договір поруки), згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником (Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд") зобов'язань що випливають з Кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009 р. з усіма змінами та доповненнями та з Генерального договору №ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008р. з усіма змінами та доповненнями до нього (далі -зобов'язання), вказаних у статті 2 цього договору (п. 1.1. договору).

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 договору визначено забезпечене порукою зобов'язання, що випливає з Кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009р., з усіма змінами та доповненнями до нього, (далі - Кредитний договір 1), а саме - повернути частину основної суми кредиту за кредитним договором 1:

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.09.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.10.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.11.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.12.2015 року.

Окрім того підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. статті 2 договору визначено забезпечене порукою зобов'язання, що випливає з Генерального договору № ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008р. з усіма змінами та доповненнями до нього (далі - кредитний договір 2), а саме - повернути частину основної суми кредиту за кредитним договором 2:

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.09.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.10.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.11.2015 року;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.12.2015 року.

Також пунктом 1.2. договору встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в обсязі еквівалентному 9 600 000,00 (дев'ять мільйонів шістсот тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати. Відповідальність поручителя обмежується лише зазначеною сумою, понад цю суму поручитель не несе ніякої відповідальності за зобов'язання боржника.

Відповідно пункту 1.3. договору у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в обсязі, вказаному в п. 1.2. цього договору як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Згідно пункту 3.1. договору поруки у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов'язання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі (але не вище суми, зазначеної в пункті 2.1.), без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів.

Відповідно пункту 3.2. договору поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов'язання або національній валюті Укрїани за офіційним курсом НБУ на день сплати зобов'язання в повному обсязі в строк:

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.09.2015 року;

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.10.2015 року;

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.11.2015 року;

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.12.2015 року.

Відповідно до п. 6.1 договору, порука припиняється, за умови виконання поручителем зобов'язання боржника перед кредитором, в обсязі передбаченому пунктом 1.2 цього договору.

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №КНА-7.6-90/3 від 11.09.2015р. є договором поруки.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За приписами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно положень ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вручено відповідачу письмові вимоги від 11.09.2015р. №КНО-42.1.5/16 щодо виконання зобов'язань згідно Договору поруки за Кредитним договором №7.6-90 від 30.12.2009р. та вимогу від 11.09.2015р. № КНО-42.1.5/17 щодо виконання зобов'язань згідно Договору поруки за Генеральним договором №ЮР/08-22 про відкриття акредитиву від 28.05.2008р. відповідно.

Позивач у позові стверджує, що на момент звернення до суду відповідачем (поручителем) на вимоги банку було погашено заборгованість по зобов'язанням у розмірі 7 200 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами (т. 1 а/с 226 - 230) та відповідачем не заперечено.

Також, в процесі розгляду даного спору у суді першої інстанції, позивач повідомив (що не заперечено відповідачем, який посилався на регулярне погашення ним заборгованості за договором поруки) про погашення відповідачем (поручителем) заборгованості на загальну суму 22 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 557 від 25.07.2016р. на суму 5000,00 грн., № 560 від 26.07.2016р. на суму 7000,00 грн., № 579 від 04.08.2016 р. на суму 5000,00 грн. та № 582 від 05.08.2016 р. на суму 5000,00 грн. (т. 1 а/с 231 - 232)

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості, з урахуванням часткової оплати під час розгляду справи у суді першої інстанції (22 000,00 грн.), у розмірі 2 378 000, 00 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, як під час розгляду даного спору у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду даного спору, просив відмовити в позові про стягнення заборгованості в розмірі 2 400 000,00 грн. в повному обсязі, з посиланням на те, що договір поруки є припиненим, оскільки позивач пред'явив вимогу до відповідача більше ніж через рік після настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому, відповідач звертав увагу колегії суддів на ч. 4 ст. 559 ЦК України, де визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідач посилався на той факт, що як випливає зі змісту Кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009р. та Генерального договору №ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008р., з урахуванням усіх змін та доповнень, до них, кінцевим терміном погашення відповідачем кредиту є 25.06.2014р. Водночас, Договір поруки №П-КНА-7.6-90/3 було укладено 11.09.2015р..

Таким чином, за ствердженням відповідача, станом на день укладання договору поруки (11.09.2015р.) відповідачем було забезпечено виконання зобов'язання, строк неналежного виконання якого настав 25.06.2014р., а отже, договором поруки сторонами фактично було забезпечено виконання вже порушеного/простроченого зобов'язання, що, на думку відповідача, не відповідає правовій природі поруки.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та наданих відповідачем пояснень, відповідач визнає існування заборгованості за договором поруки, оскільки регулярно здійснює часткове її погашення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про оплату заборгованості згідно договору поруки на загальну суму 7 222 000,00 грн. з моменту його укладання.

Однак, попри те, що відповідачем здійснено часткові оплати заборгованості конкретно за договором поруки №П-КНА-7.6-90/3 від 11.09.2015р., він стверджує, що заборгованості як такої не існує, з посиланням на ч. 4 ст. 559 ЦК України, вважаючи, що порука є припиненою відповідно до закону.

Як випливає з положень статті 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали даної справи, колегія суддів вважає, що факт часткового погашення відповідачем заборгованості згідно договору поруки є безспірним, що підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями, крім того, самим відповідачем не заперечується.

Як було встановлено вище, відповідно до п. 6.1 договору, порука припиняється, за умови виконання поручителем зобов'язання боржника перед кредитором, в обсязі передбаченому пунктом 1.2 цього договору. Пунктом 1.2. договору встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в обсязі еквівалентному 9 600 000,00 (дев'ять мільйонів шістсот тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати. Відповідальність поручителя обмежується лише зазначеною сумою, понад цю суму поручитель не несе ніякої відповідальності за зобов'язання боржника.

Відтак, у даному випадку, часткова сплата за договором поруки, розцінюється колегією суддів, як схвалення даного договору та вчинення дій, що свідчать про прийняття його до виконання безпосередньо шляхом здійснення цієї часткової оплати, а отже є підставою для належного виконання обов'язків передбачених умовами вказаного договору та в межах сум визначених договором.

Таким чином, посилання відповідача на те, що порука є припиненою, оскільки станом на день укладання договору поруки (11.09.2015р.) відповідачем було забезпечено виконання зобов'язання, строк неналежного виконання якого настав 25.06.2014р., а отже, договором поруки сторонами фактично було забезпечено виконання вже порушеного/простроченого зобов'язання, що на думку відповідача, не відповідає правовій природі поруки, колегією суддів не приймається до уваги. При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що сам факт визнання і часткового погашення відповідачем заборгованості згідно договору поруки є безспірним, а отже це прямо суперечить його твердженню про те, що договір поруки слід вважати припиненим в розумінні змісту ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, оскільки подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Крім того, стосовно укладення договору поруки після того як строк оплати за кредитом настав, колегія суддів звертає увагу, що частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

При цьому, із аналізу норм цивільного законодавства по поруці, а саме ст.ст. 553 - 559 ЦК України, вбачається, що сторони при укладенні договору можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд та встановити строк, розмір відповідальності за поручителя перед кредитором за виконання зобов'язань боржником як у повному обсязі так і певній його частині, тощо.

Відтак, відповідач, підписавши договір поруки вже після того, як строк зобов'язання по кредиту настав, та, виконуючи його протягом тривалого строку, погодився з такими його умовами, виявив своє волевиявлення та скористався своїм правом. Водночас, докази оскарження чи визнання цього договору поруки недійсним, відсутні.

Також слід відмітити і те, що чинним законодавством України прямо чи опосередковано не передбачено будь-яких обмежень у часі щодо моменту укладання договорів поруки, як форми забезпечення зобов'язання. З огляду на вищенаведене, доводи апеляційного оскарження відповідача в цій частині не спростовують правових висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки відповідачем після звернення позивача з позовом до господарського суду було здійснено оплату частини заборгованості в загальному розмірі 22 000,00 грн., колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню за ознаками частини 1 пункту 1-1 статті 80 ГПК України, а саме за відсутністю предмету спору.

З огляду на вищенаведене, за оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" про стягнення заборгованості за договором поруки №П-КНА-7.6-90/3 від 11.09.2015р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 2 378 000, 00 грн..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2016 № 910/8727/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8727/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийня.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Б.В. Отрюх

Л.В. Чорна