Постанова

від 06.09.2017 по справі 910/8727/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Справа № 910/8727/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Губенко Н.М., Владимиренко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 26.08.2016 у справі№ 910/8727/16 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "ТММ-Енергобуд" простягнення 2 400 000,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" повідомлений, але не з'явився,

- ТОВ "ТД "ТММ-Енергобуд" повідомлений, але не з'явився,

- ПрАТ "ТММ-Енергобуд" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2016 у справі №910/8727/16 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (судді: Яковлєв М.Л., Отрюх Б.В. Чорна Л.В.), задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (надалі позивач/банк/ПАТ "ПУМБ") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" (надалі відповідач/ТОВ "ТД "ТММ-Енергобуд"), третя особа у справі - ПрАТ "ТММ-Енергобуд"; за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 2 378 000,00 грн., в частині стягнення з відповідача 22 000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі ст. 80 ГПК України.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.05.2008 між ПАТ "ПУМБ" та ПАТ "ТММ-Енергобуд" був укладений генеральний договір про відкриття акредитиву №ЮР/08-22 (надалі - генеральний договір), відповідно до якого банк (ПАТ "ПУМБ") зобов'язався здійснювати операції за відкритими акредитивами, а клієнт (ПАТ "ТММ-Енергобуд") зобов'язався відшкодувати банку всі витрати, пов'язані з відкриттям акредитива та фінансуванням (платежі на користь інших банків, операційні витрати, інші витрати понесені банком, та належним чином виконувати інші взяті на себе зобов'язання за цим договором, сплатити передбачені договором комісії та плати у строки, обумовлені цим договором). До вказаного генерального договору було укладено 23 додаткові угоди.

30.12.2009 між ПАТ "ПУМБ" та ПАТ "ТММ-Енергобуд" було укладено кредитний договір №7.6-90 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку і в строки, обумовлені цим договором.

У зв'язку з невиконанням умов вказаного кредитного договору, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 у справі №904/8212/14 задоволений позов ПАТ "ПУМБ" до "ТММ-Енергобуд" та ТОВ "Агро-Топ" про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 14 066 145, 97 доларів США, що станом на 20 жовтня 2014 року було еквівалентно 182 156 590,31 грн., заборгованості за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 1 344 928, 47 доларів США, що станом на 20 жовтня 2014 року було еквівалентно 17 416 823, 68 грн., суму непогашеної комісії за встановлення ліміту фінансування у розмірі 3 504 416, 82 грн., пеню за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 12 901 661, 12 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 у справі №904/9359/14 задоволений позов ПАТ "ПУМБ" до Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТОП" про стягнення солідарно заборгованості, що виникла у зв'язку із неналежним виконанням ПАТ "ТММ-Енергобуд" зобов'язань за генеральним договором № ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008, з додатковими угодами до нього; стягнуто з вказаних відповідачів заборгованість за кредитом у розмірі 2 671 580 доларів США 66 центів; заборгованість за кредитом у розмірі 3 520 956 євро 00 євроцентів; заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 304 172 доларів США 76 центів, заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 392 469 євро 45 євроцентів; пеню за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 11 409 904 грн. 39 коп. Вказане рішення суду набрало законної сили.

11.09.2015 між ПАТ "ПУМБ" та ТОВ "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" (далі - поручитель/позивач у даній справі) був укладений договір поруки №П-КНА-7.6-90/3 (далі - спірний договір поруки), відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником (ПАТ "ТММ-Енергобуд") зобов'язань, що випливають з кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009 з усіма змінами та доповненнями та з генерального договору №ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008 з усіма змінами та доповненнями до нього, вказаних у статті 2 цього договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в обсязі еквівалентному 9 600 000,00 (дев'ять мільйонів шістсот тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати. Відповідальність поручителя обмежується лише зазначеною сумою, понад цю суму поручитель не несе ніякої відповідальності за зобов'язання боржника.

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 договору визначено забезпечене порукою зобов'язання, що випливає з кредитного договору №7.6-90 від 30.12.2009р., з усіма змінами та доповненнями до нього, (далі - кредитний договір 1), а саме - повернути частину основної суми кредиту за кредитним договором 1:

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.09.2015;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.10.2015;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.11.2015;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.12.2015.

Підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. статті 2 договору визначено забезпечене порукою зобов'язання, що випливає з генерального договору № ЮР/08-22 про відкриття акредитивів від 28.05.2008 з усіма змінами та доповненнями до нього (далі - кредитний договір 2), а саме - повернути частину основної суми кредиту за кредитним договором 2:

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.09.2015;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.10.2015;

- в сумі еквівалентній 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.11.2015;

- в сумі еквівалентній 1 200 000, 00 (один мільйон двісті тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.12.2015.

Згідно із п. 3.1. договору поруки у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов'язання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі (але не вище суми, зазначеної в пункті 2.1.), без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів.

Відповідно пункту 3.2. договору поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу кредитора в валюті зобов'язання або національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати зобов'язання в повному обсязі в строк:

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.09.2015;

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.10.2015;

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.11.2015;

- в сумі еквівалентній 2 400 000, 00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, за офіційним курсом НБУ на день сплати в термін до 30.12.2015.

Відповідно до п. 6.1 договору, порука припиняється, за умови виконання поручителем зобов'язання боржника перед кредитором, в обсязі передбаченому пунктом 1.2 цього договору.

Згідно з п. 1.3. договору у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в обсязі, вказаному в п. 1.2. цього договору як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, і не заперечується сторонами у справі, позивачем було вручено відповідачу письмові вимоги від 11.09.2015 №КНО-42.1.5/16 щодо виконання зобов'язань згідно з договором поруки за кредитним договором №7.6-90 від 30.12.2009 та вимогу від 11.09.2015 № КНО-42.1.5/17 щодо виконання зобов'язань згідно з договором поруки за генеральним договором №ЮР/08-22 про відкриття акредитиву від 28.05.2008 відповідно.

На момент звернення до суду відповідачем (поручителем) було погашено заборгованість по зобов'язанням за кредитним договором №7.6-90 та за генеральним договором №ЮР/08-22 у розмірі 7 200 000,00 грн., що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій та наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами і не заперечується сторонами у справі.

Підставою для звернення ПАТ "ПУМБ" до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 2 400 000,00 грн. (9 600 000,00 грн. /сума, за яку поручився відповідач/ - 7 200 000,00 грн. /сплачена поручителем сума/) стало невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у вказаному розмірі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем було сплачено за договором поруки ще 22 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що укладений між ним та позивачем договір поруки є недійсним, оскільки вказаним договором було забезпечено виконання зобов'язання, строк виконання якого фактично настав 25.06.2014, а отже сторонами фактично було забезпечено виконання простроченого зобов'язання. Крім того, відповідач, посилаючись на ст. 559 ЦК України, зазначає, що зобов'язання за договором поруки є припиненим, оскільки позивач пред'явив вимогу до відповідача більше ніж через рік після настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 ЦК України).

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4 ст.559 ЦК України).

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін зобов'язання, насамперед інтересів кредитора, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання зобов'язання.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, про що зазначено в частині 1 статті 598 ЦК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

В даному випадку, як встановили суди попередніх інстанцій, основне зобов'язання не припинено, адже фактично заборгованість за кредитним договором та генеральним договором не погашена. Крім того, як вказувалося вище, в самому договорі поруки сторони узгодили, що цей договір припиняється за умови виконання відповідачем зобов'язання боржника перед кредитором, в обсязі, передбаченому пунктом 1.2. цього договору (тобто у разі сплати відповідачем 9 600 000,00 грн.), в той же час, як вказувалося вище, відповідачем виконано своє договірне зобов'язання лише на суму 7 222 000,00 грн.

Про наявність заборгованості за кредитним та генеральним договорами свідчать також судові рішення у справах №904/8212/14 та №904/9359/14, факти встановлені в яких не потребують доказуванню в силу ст. 35 ГПК України.

Крім того, відповідач, підписавши договір поруки вже після того, як строк зобов'язання по кредиту настав, та, виконуючи його протягом тривалого строку, погодився з такими його умовами, виявив своє волевиявлення та скористався своїм правом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 33 ГПК України зобов'язують сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Врахувавши наведені вище обставини, зокрема, факт укладення договору поруки, факт виконання відповідачем цього договору, а також немотивовану відмову останнього від подальшого виконання своїх зобов'язань за договором поруки, який є чинним, в судовому порядку не оспореним, взявши до уваги, що законодавством України прямо чи опосередковано не передбачено будь-яких обмежень у часі щодо моменту укладання договорів поруки, як форми забезпечення зобов'язання, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, а в частині 22 000,00 грн., сплачених відповідачем позивачу під час розгляду даної справи, є вірним висновок про припинення провадження у справі у вказаній частині на підставі п. 1 1 ст. 80 ГПК України.

Доводи касаційної скарги в частині припинення договору поруки, є ідентичними доводам, викладеним у запереченнях на позов, та апеляційній скарзі; такі доводи є спростованими судами попередніх інстанцій, що знайшло своє підтвердження в суді касаційної інстанції.

Відносно доводів скаржника про невірне визначення позивачем (банком) суми, сплаченої відповідачем за договором поруки, укладеним в забезпечення виконання боржником кредитного та генерального договорів, колегія суддів зазначає, що на підтвердження таких доводів скаржник надає довідку, за підписом головного бухгалтера відповідача, в той час, як на спростування таких доводів, позивач надав під час розгляду даної справи в судах попередніх інстанцій виписки з особового рахунку поручителя (тобто, бухгалтерські документи, які формуються програмними засобами).

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Таким чином, враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій використали у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про задоволення позову.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТММ-Енергобуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 26.08.2016 у справі № 910/8727/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

С.В. Владимиренко