Рішення

від 25.08.2016 по справі 916/1538/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2016 р.Справа № 916/1538/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт";

до відповідача: Кодимської міської ради Одеської області;

про визнання права власності; скасування рішення; визнання недійсним свідоцтва про права власності; скасування рішення про державну реєстрацію прав

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 04.01.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №642/02-17 від 02.07.2016р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України .

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Кодимської міської ради Одеської області та Кодимського районного управління юстиції Одеської області, в якій просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно - лазню площею 647,8 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 46; скасувати рішення сесії Кодимської міської ради №1147-VІ від 30.04.2014р. про віднесення до спільної власності територіальної громади м. Кодима Одеської області приміщення міської лазні, розташованої за адресою: вул. Шевченка, 44, м. Кодима, Одеської області; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 048843 від 31.10.2014р. - Банний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 44; а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 16902200 від 31.10.2014р. щодо реєстрації за територіальною громадою м. Кодима права власності на вищевказаний „Банний комплексВ» .

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на норми ст.ст.321, 392 ЦК України, вказує, що згідно свідоцтва про право власності від 06.04.2007р. серії ЯЯЯ № 723658 він являється власником нерухомого майна загальною площею 1139 кв.м, що розташоване у м. Кодима, по вул. Шевченка, 46, до складу якого входить і спірна лазня площею 647,8 кв.м. Видача вказаного свідоцтва про право власності на вказане майно була здійснена на підставі рішення виконкому Кодимської міськради від 22.12.2006р. № 148.

Позивач вказує, що з відповіді виконкому Кодимської міської ради від 22.01.2016р. за №02-17/63 йому стало відомо, що на підставі свідоцтва про право власності від 31.10.2014р., яке було виготовлено згідно рішення сесії Кодимської міської ради №1147-VI від 30.04.2014р., нерухоме майно - комплекс „Міської лазніВ» було прийнято радою на баланс до комунальної власності. Разом з тим, відповідно до інвентаризаційної картки основних засобів Кодимської міської ради станом на 06.04.2007р., тобто на день видачі свідоцтва про право власності за ТОВ „СтандартВ» , майно - банний комплекс/лазня на балансі комунального майна Кодимської міської ради не перебувало.

При цьому позивач зазначає, що лазня площею 647,8 кв.м., що розташована у м. Кодима, по вул. Шевченка, 46, та яка знаходиться у його власності, а також банний комплекс за адресою: м. Кодима, по вул. Шевченка, 44, на який відповідачу було видано спірне свідоцтво про право власності, є ідентичним майном.

З урахуванням вказаного, позивач вважає, що як свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК №048843 від 31.10.2014р., так і рішення сесії Кодимської міської ради №1147-VІ від 30.04.2014р., на підставі якого воно було видано, мають бути визнані недійсними, а за ТОВ „СтандартВ» - визнано право власності на лазню площею 647,8 кв.м., що розташована у м. Кодима, по вул. Шевченка, буд. 46.

Крім того, позивач стверджує, що для захисту його прав у відповідності до ст. 26 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", необхідним є також скасування рішення про державну реєстрацію за територіальною громадою м. Кодима права власності на міську лазню, розташовану у м. Кодима, по вул. Шевченка, 44.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. було порушено провадження у справі №916/1538/16 із призначенням до розгляду в засіданні суду 13.07.2016р.

Вказаною ухвалою у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" в частині вимог до Кодимського районного управління юстиції Одеської області, з огляду на припинення діяльності вказаного органу, було відмовлено.

06.07.2016р. до канцелярії суду від депутата Кодимської міської ради ОСОБА_3 надійшла заява (а.с.88-89), згідно якої остання просила суд залучити її до участі у справі на стороні Кодимської міської ради.

В судовому засіданні 13.07.2016р., в якому здійснювалася технічна фіксація судового процесу, в задоволенні вказаного клопотання судом, з огляду на невідповідність вказаних вимог нормам Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено.

Крім того, у судовому засіданні 13.07.2016р. судом було відмовлено і у задоволенні клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи начальника КУ Кодимське районне бюро технічної інвентаризації ОСОБА_4, у зв'язку із недоведеністю, яким чином рішення по справі може вплинути на права та обов'язки останньої.

Ухвалою суду від 13.07.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду, а також необхідністю додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 22.08.2016р.

В засіданні суду 22.08.2016р. під час розгляду справи по суті представник позивача надав пояснення, згідно яких, підтримуючи в повному обсязі заявлений позов, зазначив, що відповідачем безпідставно було отримано свідоцтво про право власності на належну ТОВ „СтандартВ» будівлю, а рішення, що стало підставою для отримання зазначеного свідоцтва, є незаконним.

В свою чергу представник відповідача не заперечував проти задоволення позову зауважив, що позов є цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки у Кодимської міської ради не було підстав для отримання у власність банного комплексу, який належить позивачу, проте письмового відзиву на позов не надав.

В судовому засіданні 22.08.2016р., з огляду на необхідність надання позивачу додаткового часу для виконання вимог ухвали суду, було оголошено перерву до 25.08.2016р.

В судове засідання 25.08.2016р. з'явилися представники сторін, які в повному обсязі підтримали свої позиції, що були викладені ними в попередньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін ,наданих в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України В«Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Щодо вимог про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - лазню площею 647,8 кв.м., яка розташована у м. Кодимі, Одеської області, по вул. Шевченка, 46, суд вказує наступне

У відповідності до приписів ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Вказане цілком відображене і в ч. 1 ст.321 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Здійснення права власності регламентується приписами ст. 319 ЦК України, якою, в тому числі, передбачено наступне: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а частиною 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Як встановлено судом, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" на приміщення лазні площею 647,8 кв.м. підтверджується свідоцтвом від 06.04.2007р. серії ЯЯЯ № 723658, видане виконкомом Кодимської міської ради (а.с.20).

Вказане свідоцтво було видано на підставі рішення виконавчого комітету Кодимської міської ради № 148 від 22.12.2006р. (а.с.18). При цьому суд зауважує, що вказане рішення, на підставі якого позивачу було видано свідоцтво про право власності на лазню є чинним, жодних доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно ухвали Кодимського районного суду Одеської області від 10.12.2014р. у справі № 503/1731/14-а (а.с.54-55), яка є залишено в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.12.2014р. (а.с.56-58), адміністративний позов Кодимської міської ради Одеської області до КП „Кодимське районне бюро технічної інвентаризаціїВ» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно залишено без розгляду.

Крім того, як слідує з матеріалів справи (а.с.22-26), до оформлення права власності позивач орендував міську лазню за адресою м. Кодима, вул. Шевченка, 44, на підставі договору про співробітництво від 01.02.2001р., укладеного між ним та виконавчим управлінням житлово-комунального господарства м. Кодима (Орендодавцем), затвердженого рішенням Кодимської міської ради від 19.07.2001р. та погодженого головою Кодимської районної державної адміністрації.

Таким чином, як встановлено судом та не спростовано в ході розгляду справи, позивачем було добросовісно набуто право власності на вищевказане майно.

Разом з тим, факт невизнання права власності позивача з боку Кодимської міської ради повністю підтверджується діями останньої щодо оформлення за собою права власності на банний комплекс за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 44.

При цьому, як встановлено судом, банний комплекс за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 44, і лазня по вул. Шевченка, 46 є ідентичним майном, що підтверджується співпадінням наявних в матеріалах справи технічних паспортів, а також вбачається з постанови слідчого відділення Кодимського РВ ГУМВС України в Одеській області про закриття кримінального провадження від 05.08.2015р. (а.с.41-42), згідно якої встановлено, що техніком з інвентаризації нерухомого майна РБТІ ОСОБА_5 було виготовлено технічний паспорт на Банний комплекс, розташований по вул. Шевченка, 44 у м. Кодима за Кодимською міською радою, при цьому вказана особа на зазначений об'єкт не вийшла, а з архівної справи ТОВ „СтандартВ» виготовила копію плану земельної ділянки, копію поверхового плану будівлі лазні та копію експлікації будівлі лазні та поставила їх до технічного паспорту Київської міської ради на об'єкт, розташований по вул. Шевченка, 44 у м. Кодима.

Більш того, вказана обставина у відповідності до ст. 35 ГПК України, повністю визнана представником відповідача у справі .

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт" добросовісно набуто право власності на спірне нерухоме майно - лазню площею 647,8 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 46, суд доходить до висновку про правомірність застосуванням норм ст. 392 ЦК України та необхідність задоволення заявлених позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності.

Щодо вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 31.10.2014р. серії САК № 048343, виданого Реєстраційною службою Кодимського районного управління юстиції в Одеській області територіальній громаді м. Кодима в особі Кодимської міської ради на банний комплекс, загальною площею 647, 8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченко, буд. 44, а також рішення Кодимської міської ради №1147-VІ від 30.04.2014р. суд вказує наступне.

Як встановлено судом, оспорюване свідоцтво про право власності, згідно якого власником нерухомого майна - банний комплекс, загальною площею 647,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченко, буд. 44, є територіальна громада м. Кодима в особі Кодимської міської ради, видано на підставі рішення Кодимської міської ради № 1147-VІ від 30.04.2014р. „Про перелік майна територіальної громади м. Кодима, управління яким здійснює Кодимська міська радаВ» (а.с.44)

Суд зазначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання актами недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваним законом інтересів фізичної чи юридичної особи.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 329 ЦК України унормовано, що юридична особа публічного права набуває права власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно ч. 1 ст. 393 цього кодексу, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Приймаючи до уваги вищевказані приписи чинного законодавства, суд, враховуючи встановлення факту щодо ідентичності приміщення, з урахуванням попередніх висновків про визнання права власності та відсутність підстав для прийняття до територіальної громади м. Кодима чужої власності, вважає вимоги про визнання недійсним вищевказаного рішення такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням визнання судом недійсним рішення Кодимської міської ради №1147-VІ від 30.04.2014р., на підставі якого було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 048843 від 31.10.2014р., суд доходить до висновку про необхідність задоволення також вимоги про визнання недійсним вказаного свідоцтва.

Щодо вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 16902200 від 31.10.2014р. щодо реєстрації за територіальною громадою м. Кодима права власності на вищевказаний „Банний комплексВ» , суд вказує наступне.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 N 1952-IV (у редакції Закону України від 11.02.2010 N 1878-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 N 5037-VI; далі - Закон) державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень з 01.01.2013 проводиться державним реєстратором прав на нерухоме майно органу державної реєстрації, а також нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора.

Згідно до ч.1 ст.26 вказаного закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Натомість, частиною другою статті 26 чинної редакції Закону передбачено внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації прав "у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав".

Таким чином, з огляду на скасування вищевказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК № 048843 від 31.10.2014р., на підставі якого було здійснено державну реєстрацію такого права, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 16902200 від 31.10.2014р. щодо реєстрації за територіальною громадою м. Кодима права власності на вищевказаний „Банний комплексВ» є також такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (66000, Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Шевченка, буд. 46, код ЄДРПОУ 22506668) право власності на нерухоме майно - лазню площею 647,8 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 46.

3. Скасувати рішення сесії Кодимської міської ради № 1147-VІ від 30.04.2014р. „Про перелік майна територіальної громади м. Кодима, управління яким здійснює Кодимська міська радаВ» про віднесення до спільної власності територіальної громади м. Кодима Одеської області приміщення міської лазні, розташованої за адресою: вул. Шевченка, 44, м. Кодима, Одеської області.

4. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК № 048843 від 31.10.2014р. на „Банний комплексВ» , розташований за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 44.

5. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 16902200 від 31.10.2014р. щодо реєстрації за територіальною громадою м. Кодима права власності на „Банний комплексВ» , розташований за адресою: Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Шевченка, 44.

6. Стягнути з Кодимської міської ради Одеської області (66000, Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 106, код ЄДРПОУ: 04527342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (66000, Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Шевченка, буд. 46, код ЄДРПОУ 22506668) витрати по сплаті судового збору у сумі 5 512/п'ять тисяч п'ятсот дванадцять/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 серпня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська