ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 серпня 2016 р. № 820/4004/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Тимошенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Східний м'ясний комбінат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Східний м'ясний комбінат" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 25.07.2016 року №0001401401 та № НОМЕР_1, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача за довіреністю ОСОБА_2Ю проти позову заперечували, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Східний м'ясний комбінат" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 12.03.2013 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої було складено акт перевірки №348/20-40-14-01-08/38509407 від 29.06.2016р., в якому були встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- порушення п.п.134.1.1 ст.134, п.135.4.1 ст.134 Податкового кодексу України шляхом заниження доходів від продажу супутньої продукції за 2013 рік на суму 143.000,00 грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п.п.134.1.1 ст..134, п.135.4.1 ст.134 Податкового кодексу України шляхом заниження доходів від продажу продукції за 2014 рік на суму 407.334,00 грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п.п.134.1.1 ст..134, п.135.4.1 ст.134 Податкового кодексу України шляхом зниження доходів від продажу супутньої продукції за 2015 рік на суму 1.180.165,00грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п. 187.4 ст.187, ст..188 Податкового кодексу України шляхом заниження податкових зобов'язань з ПДВ грудня 2013 року на суму 28.600,00 грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п. 187.4 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України шляхом заниження податкових зобов'язань з ПДВ грудня 2014 року на суму 81.467,00грн. за рахунок не включення до кліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п. 187.4 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України шляхом заниження податкових зобов'язань з ПДВ грудня 2015 року на суму 236.033,грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016 р. № НОМЕР_2 на загальну суму грошового зобов"язання 338 042,50 грн. та № НОМЕР_1 - на суму 432 625,00грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Встановлено, що основним аргументом органу доходів і зборів, який спричинив донарахування податку на прибуток і податку на додану вартість, відповідно до акту перевірки є розмежування продукції, отриманої платником податків внаслідок ведення господарської діяльності - забою великої рогатої худоби, на основну продукцію - м'ясо великої рогатої худоби і свиней та супутню продукцію - субпродукти у вигляді серця, язика, печені, голови, нирок, легенів, шлунку, кишок, ніг, селезінки великої рогатої худоби і свиней.

Втім, такий висновок є необгрунтованим, з огляду на таке.

По-перше, для цього не має жодного законодавчого підгрунття, оскільки вся без виключення продукція забою великої рогатої худоби і свиней в розумінні п. 14.1244 ст. 14 Податкового кодексу України є товаром однієї категорії.

По-друге, необгрунтованим також є застосування ГУ ДФС у розрахунках обсягу начебто отриманої і у подальшому реалізованої позивачем продукції у вигляді субпродуктів норм виходу субпродуктів у живій вазі.

Такого порядку дій контролюючого органу не передбачає жодний чинний нормативно-правовий акт.

Отримання результаті такого алгоритму дій величина обсягу отриманої продукції у вигляді субпродуктів є безпідставною.

По-третє, ГУ ДФС при проведенні розрахунку загальної вартості начебто реалізованої продукції у вигляді субпродуктів за 2013-2015 роки була невідомо звідки взята ціна за одиницю продукції.

По-четверте, ГУ ДФС при проведені перевірки у встановленому законом порядку не було виявлено ані фактів реалізації позивачем продукції у вигляді субпродуктів (в обсягах, застосованих при розрахунках), ані покупців такої продукції, ані умов правочинів з відчудження такої продукції, ані акту одержання платником будь-якої вигоди у будь-якій формі за цими епізодами.

Між тим, суд звертає увагу на те, що саме достеменне з'ясування за визначеною законом процедурою і механізмами обчислення факту відчуження платником податків товару, а також одержання доходу від такого відчуження має визначальне значення для встановлення факту наявності доходу в діяльності платник податків.

Так, за визначенням п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх надходження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі рід будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків -резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з п.п. 14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

В силу приписів п.п. 14.1.202 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктом 13-1.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України було передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Суд зазначає, що з 01.01.215 року названу норму закону було викладено в іншій редакції, а саме: згідно з п. 134.1.1 об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені . відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності рооків в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення ратник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування шулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У п.п.135.4.1 ст.135 Податкового кодексу України було зазначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

З положень наведених норм закону слідує, що дохід від продажу (постачання, реалізації) товарів (продукції) може бути одержаний платником податків виключно у межах господарських операцій за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також за операціями з безоплатного надання товарів.

Всупереч зазначеному, в акті перевірки ГУ ДФС не зафіксовано жодного факту реалізації позивачем продукції, яка б була не включена до податкового обліку і податкових декларацій, не зазначені ідентифікаційні дані набувачів такої продукції, дат відчуження товару, умов постачання, кількісних і вартісних показників партій товару, обставин проведення розрахунків та фізичного переміщення продукції тощо.

Таким чином, висновок ГУ ДФС про отримання позивачем доходу від реалізації продукції у вигляді субпродуктів забою великої рогатої худоби і свиней є безпідставним, так як не підтверджується документально та суперечить приписам закону.

З викладених вище обставин, необгрунтованим є і висновок органу доходів і зборів про заниження підприємством позивача податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з постачання товару - субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней.

Окрім того, це спростовується положеннями закону, а саме: відповідно до п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України якщо звари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Також, суд звертає увагу на те, що акт перевірки взагалі не містить жодних заходів, застосованих ГУ ДФС за процедурою визначення звичайної ціни товарів.

Так, пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі кормпонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та елексирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Всупереч таким приписам закону, акт перевірки не містить жодних даних з приводу достовірного встановлення величини договірної вартості продукції у вигляді субпродуктів забою великої рогатої худоби і свиней.

Суд зазначає, що до перевірки позивачем було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку, про що доказом є додаток до акту перевірки, де мається перелік таких документів, зауважень до яких щодо їх дефектності фахівці відповідача не мали, що сторонами не заперечується, а тому у суду не має сумнівів щодо реальності господарської діяльності позивача у перевіряємому періоді.

Стосовно обгрунтування позовних вимог, то вони на думку суду є належними та достовірними, що в свою чергу відповідачем при судовому розгляді не спростовано.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11560,02 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 25.07.2016 р. № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Східний м'ясний комбінат".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Східний м'ясний комбінат" (Харківська область, Дергачівський район, с. Дворічний кут, вул. Некрасова, буд. 2а, код ЄДРПОУ: 38509407) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11560,02 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 02 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01.09.2016 року.

Суддя Самойлова В.В.

Дата ухвалення рішення 31.08.2016
Зареєстровано 02.09.2016
Оприлюднено 07.09.2016

Судовий реєстр по справі 820/4004/16

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 31.10.2019 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 29.10.2019 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду Адміністративне
Ухвала від 03.04.2017 Вищий адміністративний суд України Адміністративне
Ухвала від 02.03.2017 Вищий адміністративний суд України Адміністративне
Ухвала від 07.02.2017 Харківський апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Постанова від 31.08.2016 Харківський окружний адміністративний суд Адміністративне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 820/4004/16

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону