Ухвала

від 07.02.2017 по справі 820/4004/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 р.Справа № 820/4004/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Пономаренко Л. В. ,

представника позивача - Зінченка М. В.,

представника відповідача - Щербатюк Ю. А.,

представника відповідача - Миргород О. А.,

представника відповідача - Безверхої І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2016р. по справі № 820/4004/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний м'ясний комбінат"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Східний м'ясний комбінат" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 25.07.2016 року №0001401401 та № 0001411401, прийняті відносно нього.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 31.08.2016 року задовольнив позов.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 25.07.2016 р. № 0001401401 та № 0001411401, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Східний м'ясний комбінат".

ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що доводи та долучені до матеріалів справи документи податкового органу не були враховані судом першої інстанції.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували у повному обсязі, вважали постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Східний м'ясний комбінат" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 12.03.2013 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої було складено акт перевірки №348/20-40-14-01-08/38509407 від 29.06.2016р., в якому були встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- порушення п.п.134.1.1 ст.134, п.135.4.1 ст.134 Податкового кодексу України шляхом заниження доходів від продажу супутньої продукції за 2013 рік на суму 143.000,00 грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п.п.134.1.1 ст..134, п.135.4.1 ст.134 Податкового кодексу України шляхом заниження доходів від продажу продукції за 2014 рік на суму 407.334,00 грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п.п.134.1.1 ст..134, п.135.4.1 ст.134 Податкового кодексу України шляхом зниження доходів від продажу супутньої продукції за 2015 рік на суму 1.180.165,00грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п. 187.4 ст.187, ст..188 Податкового кодексу України шляхом заниження податкових зобов'язань з ПДВ грудня 2013 року на суму 28.600,00 грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п. 187.4 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України шляхом заниження податкових зобов'язань з ПДВ грудня 2014 року на суму 81.467,00грн. за рахунок не включення до кліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней;

- порушення п. 187.4 ст.187, ст.188 Податкового кодексу України шляхом заниження податкових зобов'язань з ПДВ грудня 2015 року на суму 236.033,грн. за рахунок не включення до обліку і не відображення в декларації операцій поставки субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016 р. № 0001401401 на загальну суму грошового зобов'язання 338 042,50 грн. та № 0001411401 - на суму 432 625,00грн.

Не погоджуючись з позицією та рішеннями відповідача, ТОВ "Східний м'ясний комбінат" звернулося до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до пп.14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх надходження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі рід будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); є) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Положеннями п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Зазначеною правовою нормою в редакції закону від 01.01.215 року передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені . відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення ратник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування шулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.п.135.4.1 п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

У відповідності до п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Проаналізувавши вищенаведені правові положення, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що дохід від продажу (постачання, реалізації) товарів (продукції) може бути одержаний платником податків виключно у межах господарських операцій за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також за операціями з безоплатного надання товарів.

Однак, в акті перевірки ГУ ДФС не зафіксовано жодного факту реалізації позивачем продукції, яка б була не включена до податкового обліку і податкових декларацій, не зазначені ідентифікаційні дані набувачів такої продукції, дат відчуження товару, умов постачання, кількісних і вартісних показників партій товару, обставин проведення розрахунків та фізичного переміщення продукції тощо.

Отже, висновки відповідача про отримання позивачем доходу від реалізації продукції у вигляді субпродуктів забою великої рогатої худоби і свиней, та про заниження підприємством позивача податкових зобов'язань з ПДВ за операціями з постачання товару - субпродуктів від забою великої рогатої худоби і свиней не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі кормпонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та елексирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення (абз. 2 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Абзацом 3 вказаного вище пункту визначено, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно з абз. 4 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України до бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу (абз.54 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

При цьому, акт перевірки не містить жодних даних з приводу достовірного встановлення величини договірної вартості продукції у вигляді субпродуктів забою великої рогатої худоби і свиней.

Крім того, в ході судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів з'ясовувалася методологія розрахунку спірних податкових повідомлень-рішень та встановлено наступне.

Як пояснила інспектор-ревізор, визначення нормативної ваги субпродуктів здійснювалося з використанням наукових джерел інформації, проте в ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції остання не змогла навести конкретні наукові видання, які нею використовувалися, з метою оцінки їх достовірності та можливості використання у спірних правовідносинах.

Крім того, ціна реалізації субпродуктів, які начебто не реалізовувалися у 2013-2014 роках, визначалася в ході перевірки на рівні ціни 2015 року, що не може вважатися об'єктивним та достовірним, оскільки не відображає реальної їх вартості на час реалізації.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження рівня цін субпродуктів у 2013-2014 роках, які використовувалися при розрахунку податкових повідомлень-рішень, податковим органом не наведено.

Таким чином, застосована методологія нарахування податкових зобов'язань спірних податкових повідомлень-рішень є приблизною та ґрунтується здебільшого на припущеннях відповідача.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальність господарської діяльності позивача у перевіряємому періоді.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2016р. по справі № 820/4004/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2017 р.