Рішення

від 29.08.2016 по справі 918/436/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №918/436/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма Євростар»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»

про стягнення 5 615, 20 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Янчишин М.М.;

від відповідача: Зозуль О.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма Євростар» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (далі -відповідач) про стягнення 5 615, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № Л/ДН-3/15/1363/м/п про подачу та збирання вагонів при станції Рівне Львівської залізниці від 11.09.2015.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.06.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.07.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.07.2016 матеріали справи № 918/436/16 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

14.07.2016 матеріали справи № 918/436/16 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2016 дану справу прийнято до провадження суддею Бондарчук В.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.08.2016 за участю представників сторін.

01.08.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а також заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій ТОВ «Промислово-комерційна фірма Євростар» просить суд стягнути з ПАТ «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 6 738, 24 грн. та судовий збір у сумі 1 378, 00 грн.

Представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду даної справи через перебування повноважного представника у черговій відпустці.

У судовому засіданні 04.08.2016 суд визнав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

29.08.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що плата за маневрову роботу станцією Рівне нарахована та стягнута правомірно у відповідності до діючих норм та правил.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.08.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.09.2015 між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (далі - залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма Євростар» (далі - користувач) укладено договір № Л/ДН-3/15/1363/м/п про подачу та збирання вагонів при станції Рівне Львівської залізниці, умовами якого передбачено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах даного договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить ПП «Санрайз» (колія № 70), використовується користувачем на правах контрагента, примикає до ходової колії № 60 станції Рівне Львівської залізниці через стрілку № 274, і яка обслуговується локомотивом залізниці.

Приймання вагонів при збиранні їх залізницею здійснюється на місцях навантаження/вивантаження вантажів в тій же кількості, що було подано (п. 8 договору).

Відповідно до п. 14 договору, користувач сплачує залізниці плату:

14.1. за подачу та забирання вагонів згідно ставок Тарифного керівництва № 1 по формулі (ставка таблиці 1*0,254+ставка таблиці 2*2,736)/2,990 (з урахуванням протоколу розбіжностей);

14.2. за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; по ставках Тарифного керівництва № 1;

14.3. за маневрову роботу по ставках Тарифного керівництва № 1.

14.4 інші збори і плати згідно ставок додатку до договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг.

Збори і плати вносяться по відомостях плати за користування вагонами та накопичувальних картках станції Рівне з наявних на коді користувача по ЄТехПД коштів належні залізниці платежів за фактично подані і забрані вагони, за час користування вагонами, за фактично виконану роботу.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє 5 (п'ять років).

Як вбачається з матеріалів справи, листами від 16.05.2016 № 69, № 70 та від 20.05.2016 № 72 позивач звертався до відповідача з проханням для забезпечення навантаження мателобрухту на 20.05.2016 до 7 год. 00 хв., до 14 год. 00 хв. та на 23.05.2016 подати на піввагони з об'ємом кузова 83, 85, 88 куб. м., моделей 12-1592, 12-757, 12-132 в кількості 2 вагони, та 1 вагон відповідно. Подати на колію № 70.

На виконання умов договору, з урахуванням листів позивача, відповідачем були подані Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма Євростар» під завантаження вагони, що підтверджується відомостями про плату за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 26050162 від 26.05.2016, № 27050164 від 27.05.2016 та № 30050168 від 30.05.2016.

Як зазначає позивач, відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України була нарахована плата за маневрову роботу при поданні вагонів на загальну суму 6 736, 00 грн., яка була стягнута з позивача, шляхом їх списання з наявних у відповідача коштів позивача, що підтверджується виписками про послуги та розрахунки за перевезення вантажів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно стягнуто плату за маневрову роботу, яка виконувалась в процесі подачі та збирання вагонів, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 6 738, 24 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, відповідачем були подані Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма Євростар» під завантаження вагони, що підтверджується відомостями про плату за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 26050162 від 26.05.2016, № 27050164 від 27.05.2016 та № 30050168 від 30.05.2016.

Також судом встановлено, що при подачі вагонів відповідачем була нарахована плата за маневрову роботу на загальну суму 6 736, 00 грн., яка була стягнута з позивача, шляхом їх списання з наявних у відповідача коштів позивача.

Так, відповідно до п. 1.8 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належать:

- переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті;

- подача вагонів на ваги і для дозування;

- прибирання вагонів після зважування та дозування;

- у випадках, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці (подача стисненого повітря від локомотива тощо);

- інша маневрова робота з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування.

При цьому, згідно п. 1.9. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, не стягується плата за маневрову роботу, яка виконується в процесі подачі й забирання вагонів на під'їзних, портових (пристанських) коліях , а саме:

- розставляння вагонів, що подаються, на вантажні фронти та забирання їх після закінчення вантажних операцій;

- підбирання вагонів на станційних коліях перед подаванням на під'їзні, пристанські (портові) колії, а також після здавання з під'їзної колії.

Як вбачається з відомостей про плату за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 26050162 від 26.05.2016, № 27050164 від 27.05.2016 та № 30050168 від 30.05.2016, відповідачем виконувалась маневрова робота в процесі подачі й забирання вагонів на під'їзних коліях, що свідчить про безпідставне стягнення відповідачем плати за маневрову роботу.

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 6 738, 24 грн., списані відповідачем у якості оплати за виконану маневрову роботи, однак як вбачається з відомостей про плату за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 26050162 від 26.05.2016, № 27050164 від 27.05.2016 та № 30050168 від 30.05.2016, відповідачем було нараховану плату за маневрові роботи у розмірі 2 020, 80 грн., 2 694, 40 грн. та 2 020, 80 грн. відповідно, що загалом становить 6 736, 00 грн., які списані з рахунку позивача, що підтверджується випискою про послуги та розрахунки за перевезення вантажів.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6 736, 00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повернення коштів, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № Л/ДН-3/15/1363/м/п про подачу та збирання вагонів при станції Рівне Львівської залізниці від 11.09.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 6 736, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма Євростар» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815) в особі Виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма Євростар» (33009, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 14, ідентифікаційний код - 36416693) 6 736 (шість тисяч сімсот тридцять шість) грн. 00 коп. - заборгованості та 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 54 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 31.08.2016.

Суддя Бондарчук В.В.