Постанова

від 31.10.2016 по справі 918/436/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2016 р. Справа№ 918/436/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

позивача Янчишин М.М.

відповідача Яковчук О.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово -

комерційна фірма Євростар"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі

Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція

залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця"

про стягнення 5615,20 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 по справі №918/436/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" 6736 грн. 00 коп. - заборгованості та 1377 грн. 54 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 (головуючий суддя Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Калатай Н.Ф.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 11.10.2016.

11 жовтня 2016 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 11.11.2016 оголошено перерву до 31.10.2016.

21 жовтня 2016 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано доповнення до заперечення на апеляційну скаргу.

Розпорядженням від 28.10.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 28.10.2016, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М., який не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2016 колегією суддів, в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 прийнято до свого провадження.

В судове засідання 31.10.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

11 вересня 2015 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (далі - залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" (далі - користувач) укладено договір № Л/ДН-3/15/1363/м/п про подачу та збирання вагонів при станції Рівне Львівської залізниці (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить ПП "Санрайз" (колія № 70), використовується користувачем на правах контрагента, примикає до ходової колії № 60 станції Рівне Львівської залізниці через стрілку № 274, і яка обслуговується локомотивом залізниці.

Згідно з п. 8 Договору приймання вагонів при збиранні їх залізницею здійснюється на місцях навантаження/вивантаження вантажів в тій же кількості, що було подано.

Відповідно до п. 14 Договору, користувач сплачує залізниці плату за подачу та забирання вагонів, згідно з ставками Тарифного керівництва № 1 по формулі (ставка таблиці 1*0,254+ставка таблиці 2*2,736)/2,990 (з урахуванням протоколу розбіжностей), за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; по ставках Тарифного керівництва № 1, за маневрову роботу по ставках Тарифного керівництва № 1.

Збори і плати вносяться по відомостях плати за користування вагонами та накопичувальних картках станції Рівне з наявних на коді користувача по ЄТехПД коштів належні залізниці платежів за фактично подані і забрані вагони, за час користування вагонами, за фактично виконану роботу.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач листами від 16.05.2016 № 69, № 70 та від 20.05.2016 № 72 звертався до відповідача з проханням для забезпечення навантаження мателобрухту на 20.05.2016 до 7 год. 00 хв., до 14 год. 00 хв. та на 23.05.2016 подати на піввагони з об'ємом кузова 83, 85, 88 куб. м., моделей 12-1592, 12-757, 12-132 в кількості 2 вагони, та 1 вагон відповідно. Подати на колію № 70.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем подано позивачу під завантаження вагони.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно стягнуто плату за маневрову роботу, яка виконувалась в процесі подачі та збирання вагонів, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 6738, 24 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Задовольняючи позовні вимоги в сумі 6736, 00 грн місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем виконувалась маневрова робота в процесі подачі й забирання вагонів на під'їзних коліях, що свідчить про безпідставне стягнення відповідачем плати за маневрову роботу, з врахуванням п. 1.9. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317.

Так, згідно з п. 1.9. Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, не стягується плата за маневрову роботу, яка виконується в процесі подачі й забирання вагонів на під'їзних, портових (пристанських) коліях, а саме:

- розставляння вагонів, що подаються, на вантажні фронти та забирання їх після закінчення вантажних операцій;

- підбирання вагонів на станційних коліях перед подаванням на під'їзні, пристанські (портові) колії, а також після здавання з під'їзної колії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечує та просить повернути безпідставно стягнуту плату саме за маневрову роботу при подаванні вагонів згідно з лівою графою відповідно до відомостей № 26050162 від 26.05.2016, № 27050164 від 27.05.2016 та № 30050168 від 30.05.2016, в тому числі стягнений на зазначені суми ПДВ (заява про збільшення позовних вимог).

Колегія суддів, частково погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників та одержувачів вантажу з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойку здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Згідно зі ст.908 Цивільного кодексу та ст.306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Порядок розрахунків за перевезення і послуги врегульований ст.62 Статуту залізниць України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів.

Таким чином, при здійсненні розрахунків сторони керуються Правилами розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), які затверджені наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів" від 21.11.2000р. № 644.

Згідно з п. 2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів платник за договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Відповідно до абз. 20 п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

Таким чином, первинними документами, які підтверджують надання послуг за подавання й забирання вагонів та маневрову роботу є Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, на підставі яких оформляються Відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. У разі непогодження даних, зазначених у Відомості плати за користування вагонами, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями; час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Як вбачається з матеріалів справи, Пам'ятки про подавання вагонів та Відомості плати за користування вагонами підписані позивачем із запереченнями щодо нарахування додаткової маневрової роботи.

Відповідно до п.5.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати, в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивач просить стягнути з відповідача суму безпідставно списаних з позивача коштів, в розмірі 6466,56 грн. (2020,80 грн. +2020,80 грн. + 1347,20 грн. + ПДВ), колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги, в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання залізниці поновити на особовому рахунку позивача суму боргу для оплати за майбутні перевезення, - не має механізму примусового виконання судового рішення на відміну від стягнення, а тому є неефективним для відновлення порушених прав позивача. Позивач має право на такий ефективний засіб правового захисту, який унеможливлював би невиконання рішення суду з боку відповідача, який добровільно не поновив би спірну суму на особовому рахунку позивача.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 по справі №918/436/16 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2016 по справі №918/436/16 задовольнити частково.

2.Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 по справі №918/436/16. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815), в особі Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" (33009, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 14, ідентифікаційний код - 36416693) 6466 (шість тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 56 коп. - заборгованості та 1322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн. 44 коп. - судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна фірма Євростар" (33009, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 14, ідентифікаційний код - 36416693) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код - 40075815), в особі Виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 61 (шістдесят одна) грн. 12 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Матеріали справи №918/436/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна