Ухвала

від 23.03.2011 по справі 2а-9609/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року справа №2а-9609/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Радіонової О.О.

суддів: Гайдара А.В., Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання Ковальчук Г.В.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 10.03.11р.

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 28.01.11р.

ОСОБА_4, представник за дов. вд 31.05.10р.

ОСОБА_5, представник за дов. від 17.06.10р.

розглянувши у відкритому судовому Державної податкової інспекції

засіданні апеляційні скарги у Ворошиловському районі м. Донецька

Товариства з обмеженою відповідальністю

«АВСстрой»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 15 липня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-9609/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«АВСстрой»

до Державної податкової інспекції

у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень - рішень

та рішення про застосування штрафних

(фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень - рішень №0000982340/0 від 01 квітня 2010 року та №0000972340/0 від 01 квітня 2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001332344 від 01 квітня 2010 року (арк. спр.4-8).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року позов задоволений частково ( арк. спр. 181-188). Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 01 квітня 2010 року №0000982340/0 з податку на прибуток в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» основного платежу у сумі 79 335,25 грн., та штрафних санкцій в розмірі 39 668,00 грн. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій від 01 квітня 2010 року №0001332344 на загальну суму 133 325,85 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що під час проведення перевірки перевіряючими не вивчалися первинні бухгалтерські документи, згідно яким позивачем сформовані валові доходи.

Також, у прийнятому рішенні суд першої інстанції зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» неправомірно було включено до складу валових витрат суму витрат, яка не пов'язана з господарською діяльністю підприємства у розмірі 179 921,00грн., оскільки відсутні правові підстави для включення до складу валових витрат грошових сум, сплачених за рекламу товарів, що не належать позивачеві.

Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям, не пов'язаним з господарською діяльністю підприємства на загальну суму 16 666,66 грн.

Стосовно застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за порушення ОСОБА_6 України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд першої інстанції зазначив, що податковим органом порушений строк для застосування таких санкцій, який передбачений статтею 250 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» та Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька подалі апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. спр. 197-199).

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що висновки суду стосовно неправомірності віднесення до складу валових витрат витрати, понесені на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» за договором купівлі-продажу послуг просування товарів постачальника на ринку, послуг з внесення в базу даних, плати за розміщення товарів на полицях, за демонстрацію товару, за рекламу товару є безпідставними, оскільки наведені послуги були придбані Товариством з обмеженою відповідальністю «АРСстрой» для їх подальшого використання у власній господарській діяльності у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.

Також, апелянт вказує на те, що ним правомірно до складу податкового кредиту з податку на додану вартість були включені відповідні суми податку на додану вартість, оскільки всі послуги та роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» були отримані для використання у власній господарській діяльності та підтверджені відповідними первісними документами.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 193-195).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що податковий облік формується на підставі первинних документів, які не були надані позивачем під час перевірки, що не було враховано судом першої інстанції.

Апелянт у скарзі також зазначає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні статті 239 Господарського кодексу України, а тому у даному випадку не може застосовуватися строк позовної давності, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представники відповідача у судовому засідання підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» (код за ЄДРПОУ 31178861) зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради 01 листопада 2000 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 01 листопада 2000 року серії А00 №307496 (арк. спр. 11). Зареєстровано як юридична особа, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ (арк. спр. 12).

В період з 29 січня 2010 року по 09 березня 2010 року співробітниками Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі проводилася планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складений акт від 15 березня 2010 року №425/23-2/31178861.

Вказаним актом перевірки встановлені порушення податкового законодавства, а саме:

пункту 4.1. статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 ОСОБА_6 України від 28 грудня 1994 року №334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 109867 грн., у тому числі завищення за перший квартал 2008 року - 4098 грн., у другому кварталі 2008 року - 6208грн., та заниження у третьому кварталі 2008 року - 39703 грн., у четвертому кварталі 2008 року - 71368грн., у першому кварталі 2009 року - 9096грн., у другому кварталі 2009 року - 6грн.;

підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 ОСОБА_6 України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті у бюджет у розмірі 155071 грн., у тому числі за грудень 2006 року у розмірі 62396грн., за лютий 2007 року у розмірі 10901грн., за березень 2007 року у розмірі 5765грн., за червень 2007 року у розмірі 3067грн., за березень 2008 року у розмірі 676грн., за квітень 2008 року у розмірі 1328грн., за серпень 2008 року у розмірі 8099 грн., за вересень 2008 року у розмірі 9286грн., за квітень 2009 року у розмірі 53553грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 18630грн.;

підпункту 2.11 розділу 2, підпунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Постанови Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» із змінами в частині проведення готівкових розрахунків без наявності одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів у сумі 751,8грн.;

пункту 1 статті 3 ОСОБА_6 України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» на суму 26665,17грн.;

пункту 1.3, пункту 1.15 статті 1, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 ОСОБА_6 України від 22 травня 2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого податковим агентом не було утримано податок з доходу приватного підприємця у розмірі 54 грн.;

пункту 1.3, пункту 1.15 статті 1, підпункту «г» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 ОСОБА_6 України від 22 травня 2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині відсутності підтверджуючих документів на суми, видані під звіт робітникам підприємства на загальну суму 751,80грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2010 року №0000982340/0 з податку на прибуток на загальну суму 164 800 грн., в т.ч. основного платежу - 109 867 грн. та штрафних санкцій - 54 933,5 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2010 року №0000972340/0 з податку на додану вартість на загальну суму 122 661 грн., в т.ч. основного платежу - 81 774 грн. та штрафних санкцій - 40 887 грн.

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01 квітня 2010 року №0001332344 на загальну суму 133 325,85 грн.

Позивач не погодився з прийнятими податковим органом рішеннями та звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначених рішень.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування до платника податку штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ОСОБА_6 України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон №168), ОСОБА_6 України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334), ОСОБА_6 України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі - Закон №509), ОСОБА_6 України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон №2181) та ОСОБА_6 України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон №265).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 11 ОСОБА_6 №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до статті 4 ОСОБА_6 №334 валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

До складу валових доходів підприємства входять доходи від: продажу товарів (робіт, послуг); здійснення товарообмінних (бартерних) операцій; виконання довгострокових договорів (контрактів); перерахунку по довгострокових договорах (контрактах) у випадку заниження суми податкових зобов'язань у попередніх податкових періодах; продажу пов'язаним сторонам товарів (робіт, послуг); продажу товарів (робіт, послуг), вартість яких була раніше виключена з валового доходу у зв'язку з затримкою оплати їхньої вартості, у випадку незадоволення судом позову платника податку, і сума нарахованої пені за цю вартість.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що під час проведення перевірки перевіряючими не вивчалися первинні бухгалтерські документи, згідно яким позивачем сформовані валові доходи.

Колегія суддів зазначає, що з приписів статті 4 ОСОБА_6 №334 вбачається, що на підставі первинних документів формуються валові доходи. Отже, без їх аналізу неможливо встановити заниження або завищення валових доходів.

За результатами проведеної судово-економічної експертизи з питання документального підтвердження заниження платником податку валового доходу на суму 259546,46 грн. за 2008 рік по рядку 01.1 декларації з податку на прибуток розділ «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг), проведеної з використанням первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем, судовим експертом зазначено наступне.

Оскільки, виходячи з норм ОСОБА_6 №334 з урахуванням норм ОСОБА_6 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначення доходу для розрахунку прибутку до оподаткування проводиться по кожній окремій господарській операції, та оскільки за актом податкового органу не значиться наведено при реалізації яких запасів, товарів у розрізі контрагентів, у складі яких господарських операцій, не наведено суми заниження валового доходу по кожній операції, та оскільки, у відповідності до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, із змінами та доповненнями, експерту забороняється вибирати вихідні дані для проведення експертизи, то експерту не виявляється можливим документально у розрізі первинних документів обґрунтувати висновки акту перевірки щодо заниження скоригованого валового доходу за 2008 рік на суму 259546,46 грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про не доведеність податковим органом факту заниження позивачем валових доходів на суму 259 546,46 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність нарахування Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька у податковому повідомленні-рішенні від 01 квітня 2010 року №0000982340/0 податку на прибуток на загальну суму 119 003,25грн., в т.ч. основного платежу - 79 335,25грн. та штрафних санкцій - 39 668,00грн.

Стосовно висновків податкового органу у акті перевірки щодо включення платником податку до складу валових витрат суми витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства у розмірі 179921 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи (арк. спр. 156-187), що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (покупець) укладений договір від 29 жовтня 2007 року за №285/01BD2007 про купівлю-продаж товару. Згідно умов договору, поставки товару здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок Постачальника на умовах DDР (доставлене, мито сплачене). Ціна включає вартість звичайної упаковки. Зазначеним договором передбачено, що за послуги з презентації товарів постачальник сплачує покупцю спеціальну плату за розміщення товару; постачальник надає знижку на рекламу товару; покупець надає постачальникові послуги з облаштування торгівельних площ для продажу товарів постачальника, що може відбуватися шляхом відкриття нових приміщень покупця, за що постачальник виплачує покупцю винагороду за відкриття за кожний магазин; покупець надає рекламні послуги, що підлягають сплаті постачальником; покупець надає постачальнику консультації з питань, що стосується торгівлі та інші послуги.

Виходячи з умов договору вбачається, що фактично за укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» право власності на товар від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» перейшло з моменту його отримання, а послуги з його рекламування, просування на ринку збуту, тощо, оплачені позивачем після переходу права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна». Тобто, фактично позивач оплачував послуги з рекламування та просування товару, належного на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна».

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 ОСОБА_6 №334 валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, з приписів зазначеної норми вбачається, що до складу валових витрат включаються лише витрати, пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Отже, колегія суддів зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» неправомірно було включено до складу валових витрат суму витрат, яка не пов'язана з господарською діяльністю підприємства у розмірі 179 921,00 грн. (у т.ч. у 1 кварталі 2008 року - 42736грн., у 2 кварталі 2008 року - 15 061,00грн., у 3 кварталі 2008 року 41 669,00грн., у 4 кварталі 2008 року - 44 048,00грн., у 1 кварталі 2009 року - 36 382,00грн., у 2 кварталі 2009 року - 25,00грн., оскільки ці витрати складаються з грошових сум, сплачених за рекламу товарів, що не належать позивачеві.

З огляду на наведене, колегія суддів не приймає посилання позивача у апеляційній скарзі, що зазначені послуги використовувалися у подальшій господарській діяльності.

Також за відсутності первинних документів, експертом не виявилось можливим документально обґрунтувати включення до складу валових витрат послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» на суму 80880,71 грн.

Стосовно порушень позивачем норм ОСОБА_6 №168 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 ОСОБА_6 №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього ОСОБА_6, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, як зазначалося раніше, позивач отриманий товар за вказаними договорами не використовував у господарській діяльності, а тому й не мав правових підстав для включення до податкового кредиту сум з придбання послуг за операціями, які фактично не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Стосовно порушень позивачем ОСОБА_6 №265 колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки касової книги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСстрой», прибуткових та видаткових касових ордерів, а також виписок банку відповідачем встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» проводило розрахункові операції за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій за реалізацію товару не власного виробництва (двірні блоки, ламінат, комплектуючі).

Відповідно до пункту 1 статті 17 ОСОБА_6 265 у разі порушення вимог цього ОСОБА_6, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції, зокрема: у п'ятикратному розмірі вартості поданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що застосування вказаної фінансової санкції - є адміністративно-господарською санкцією у розумінні статті 238 Господарського кодексу України та на них розповсюджується строк позовної давності відповідно до вимог статті 250 Господарського кодексу України з огляду на наступне.

Преамбулою ОСОБА_6 України №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Тобто, вказаний закон не є законом з питань оподаткування.

За порушення зазначеного ОСОБА_6 повинні застосовуватися податковим органом санкції шляхом прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які складаються за формою «С» згідно з додатком 8 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253.

За своєю суттю передбачена статтею 17 ОСОБА_6 №265 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

При цьому колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування і тому встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, визначеного у статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли, особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133 325,85 грн.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 92 КАС України витрати, пов»язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Керуючись статтями 24, 92, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-9609/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-9609/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСстрой» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - залишити без змін.

Витрати, пов»язані з проведенням судової експертизи у даній справі покласти на ТОВ «АВСстрой» у сумі 15840 грн.00 коп.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 23 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 25 березня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді А.В.Гайдар

ОСОБА_7