Постанова

від 10.04.2007 по справі 4/536-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/536-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 квітня 2007 р.                                                                                   № 4/536-06  

  Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової –головуючого

Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

Позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

Відповідачів

не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства “Інтернафтогазбуд”

на постанову

від 27.11.2006року Харківського апеляційного господарського суду

у справі

№ 4/536 –06 господарського суду Сумської області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Інтернафтогазбуд”

до

про

Державної виконавчої служби у Ковпаківському районі в місті Суми

стягнення 12301,87грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Інтернафтогазбуд” звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Державної виконавчої служби у Ковпаківському районі про стягнення 12301,87 грн. шкоди, яка є сумою інфляційних збитків, заподіяної внаслідок бездіяльності ДВС у Ковпаківському районі в процесі виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали суду від 18.03.2004 року про стягнення боргу з ПВКМП «НАСА».

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.10.2006 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 12301,87 грн. збитків, з посиланням на правомірність та обґрунтованість позовних вимог, оскільки майнова шкода, яку зазнав позивач у зв'язку з невиконанням судового рішення становить 12301,87 грн., що є сумою інфляційних збитків з моменту відкриття виконавчого провадження до моменту повернення виконавчого документа стягувачу, а відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про виконавче провадження»збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а саме статті 1173 Цивільного кодексу України.

За апеляційною скаргою  Державної виконавчої служби у Ковпаківському районі в місті Суми Харківський апеляційний господарський суд постановою від 27.11.2006року рішення господарського суду Сумської області скасував та прийняв нове рішення, яким в позові відмовив.

Відкрите акціонерне товариство “Інтернафтогазбуд” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України,  касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 12301,87 грн. шкоди, яка є сумою інфляційних збитків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2003 року у справі № 5857-9/505 з ПВКМП "Наса" на користь ВАТ "Інтернафтогазбуд" було стягнуто 912 896 грн. 36 грн. заборгованості. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.03 року вищевказане судове рішення залишено без змін та 30.12.03 р. на виконання рішення було видано наказ.

19.01.04 року Ковпаківським ВДВС Сумського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження по виконанню даного наказу.

17.02.04року сторони уклали мирову угоду, яку 18.03.04року затверджено ухвалою суду, та яку боржник виконав частково. Станом на 14.12.04року борг складав 88 864,95 грн.

Позивач 14.12.04 року звернувся з заявою про примусове виконання ухвали від 8.03.04          року до Ковпаківського ВДВС Сумського міського управління юстиції, а 13.04.06 року позивач звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність ДВС у Ковпаківському районі, скарга була задоволена та ухвалою господарського суду у справі № 5857-9/505 від  13.06.06 року  визнано неправомірною бездіяльність  виконавчої служби  з примусового виконання ухвали господарського суду Сумської області від 18.03.04 року.

Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права/реальні збитки/, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене/упущена вигода/.

Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, в зв'язку з тим, що позивач не надав доказів, підтверджуючих завдання реальних збитків або збитків у вигляді упущеної вигоди.

Згідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Сплата суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України та застосовується до  боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати індексу інфляції та річних наступає при простроченні виконання грошового зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи цивільні відносини та грошові зобов'язання існували між боржником /ПВКМП «НАСА»/ та стягувачем, відповідальність за не виконання грошових зобов'язань, в тому числі у вигляді сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, повинна нести сторона за договором.

Відповідач не є боржником, а діючим законодавством не передбачено стягнення інфляційних збитків з державного органу, який не є стороною по договору та не має грошових зобов'язань.

Касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість посилань суду першої інстанції на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлення при розгляді іншої справи фактів бездіяльності ВДВС, що має преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. Оскільки, при цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підставою для настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вину.

Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення шкоди.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінка наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції,  в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                             ПОСТАНОВИВ:

Постанову від  27.11.2006року Харківського апеляційного господарського суду у справі №4/536-06 господарського суду Сумської області залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Інтернафтогазбуд” –без задоволення.

Головуючий                                                                            Т. Дроботова

Судді                                                                                        Н. Волковицька

                                                                                      Л.Рогач