Постанова

від 11.04.2007 по справі 9/425-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/425-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 квітня 2007 р.                                                                                   № 9/425-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства“Нікопольський завод феросплавів”

на постановуДніпропетровського апеляційногогосподарського суду від 11.01.2007 р.

у справі№ 9/425-06

господарського судуДніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства“Нікопольський завод феросплавів”

до1) Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп”,2) Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром”

простягнення 8 382,89 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Переяславська М.В., дов. № 4-4016 від 29.01.2007 р.;

відповідача-1:— не з'явились;

відповідача-2:Орлов В.В., дов. № 014-1958 від 19.06.2006 р.;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2006 р. Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”  (далі –Завод) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Корпорації “Науково-виробнича інвестиційна група “Інтерпайп” (далі –Корпорація) та Закритого акціонерного товариства “Єнакіївський коксохімпром” (далі – Товариство) суму збитків у вигляді кількісної нестачі коксової продукції у розмірі 8 382,89 грн.

Позовні вимоги Завод обґрунтовував тим, що Корпорація як постачальник за договором № У1631/2002/881 від 27.12.2002 р. поставила йому вагони з коксовою продукцією, відправником якої виступало Товариство, проте під час зважування вказаної продукції було виявлено її нестачу, що, відповідно до норм ЦК України та ГК України, є підставою для стягнення з Корпорації та Товариства збитків у вигляді кількісної нестачі зазначеної продукції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2006 р. (суддя Подобед І.М.) позовні вимоги Заводу до Товариства задоволено та стягнуто 8 382,89 грн., а в задоволенні позовних вимог до Корпорації відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідно до норм ГК України та Статуту залізниць України саме Товариство як вантажовідправник має нести відповідальність за неточності у визначенні маси вантажу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 р. (колегія суддів: Ясир Л.О., Герасименко І.М., Пруднікова В.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2006 р. скасовано, а в задоволенні позовних вимог Заводу відмовлено. Постанова мотивована тим, що Завод не довів факту нестачі коксової продукції, оскільки проведення приймання зазначеної продукції здійснено ним з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Державного арбітражу при Ралі Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 р. (далі –Інструкція), та ДСТУ 322-12-2-94.

Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та додатковими обґрунтуваннями до неї), у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Завод обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при вирішенні спору порушив ст. ст. 8, 13, 19, 129 Конституції України, ст. ст. 4 та 6 Закону України “Про судочинство України”, ст. 6 Закону України “Про статус суддів”, ДСТУ 322-12-2-94, п. 14 Інструкції, ст. ст. 4, 42, 43, 32, 43 та 103 ГПК України, не прийняв до уваги окремі обставини справи та дійшов до неправильних висновків.

Корпорація та Товариство не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Заводу до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Заводу не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарським судом другої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:

– 27.12.2002 р. між Заводом та Корпорацією було укладено договір № У1631/2002/881, відповідно до умов якого Корпорація зобов'язалась поставити та передати у власність Заводу продукцію, а Завод зобов'язався прийняти та оплатити вартість цієї продукції, асортимент, якість, кількість та ціна якої узгоджується в специфікаціях –додатках до зазначеного договору;

– на виконання умов договору № У1631/2002/881 від 27.12.2002 р. на адресу Заводу 26.01.2004 р. та 10.01.2004 р. було відвантажено продукцію, яку було видано згідно ст. 52 Статуту залізниць України без перевірки, оскільки вантаж надійшов у справних вагонах, без ознак втрати;

– при прийманні продукції (вантажу) за кількістю Заводом виявлена недостача: перша партія –5,4 тони, друга партія –6,6 тони, яка підтверджується актами приймання продукції по кількості № 3441/1 від 13.01.2004 р., № 3441/2 від 15.01.2004 р., № 3443/1 від 30.01.2004 р. та № 3443/2 від 31.01.2004 р.;

– з урахуванням норми природної втрати 1 % та по сухій вазі відповідна недостача склала 8,57 тон на суму 8 382,89 грн.;

– недостача продукції встановлена Заводом без переваження тари;

– Завод належним чином не повідомив Корпорацію та Товариство про виявлення недостачі продукції та не викликав їх представників для участі у подальшому прийманні продукції;

– п. 6.1 договору № У1631/2002/881 від 27.12.2002 р. передбачено, що приймання продукції по кількості здійснюється відповідно до Інструкції, а у випадку виявлення недостачі товару при прийманні його вантажоотримувачем виклик представників продавця та вантажовідправника обов'язковий.

П. 14 Інструкції встановлює, що при неможливості переваження продукції без тари визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто у момент отримання продукції та ваги тари після звільнення її з-під продукції. Результати перевірки оформлюються актами. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними у супровідних та транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що приймання продукції було здійснено Заводом з порушенням п. 6.1 договору № У1631/2002/881 від 27.12.2002 р. та п. 14 Інструкції.

У зв'язку з цим колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що Завод не довів факту наявності недостачі продукції за договором № У1631/2002/881 від 27.12.2002 р. по спірним відправкам.

Згідно з частиною першою ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання Заводу у касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом ст. ст. 8, 13, 19, 129 Конституції України, ст. ст. 4 та 6 Закону України “Про судочинство України”, ст. 6 Закону України “Про статус суддів” носять загальний характер, без зазначення того, у чому саме полягають ці порушення та яким чином вони вплинули на прийняття рішення по справі, а тому не можуть бути підставою для скасування судового акту, якій оскаржується.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Заводу не спростовують висновку господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 р. у справі № 9/425-06 господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало