Постанова

від 11.07.2016 по справі 808/8829/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року о/об 12 год. 23 хв.Справа № 808/8829/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1

(діє на підставі довіреності №1 від 28.10.2015 року)

від відповідача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності № 82/10/33-10-019 від 26.08.2015 року)

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» (далі - позивач) до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000832201 від 18 листопада 2015 року, винесений Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Невіс» (код ЄДРПОУ 25223540) визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (14010100) в загальній сумі 211977,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 141318,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70659,00 грн., в повному обсязі;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000842201 від 18 листопада 2015 року, винесений Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Невіс» (код ЄДРПОУ 25223540) визначено податкове зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код 14040001) в загальній сумі 30947,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 20631,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10316,00 грн., в повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, та прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки позивач вважає, що з боку ТОВ «НЕВІС» відсутні порушення вимог податкового законодавства, під час перевірки підприємством були надані усі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, а відтак відсутні підстави для визначення йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Позивач вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» правомірно при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковується лише операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам та фізичним особам-підприємцям цих товарів за відомостями та талонами не включає до об'єкту оподаткування, оскільки така реалізація є способом відвантаження товарів за договорами поставки, а отже здійснюється для комерційного використання і не є об'єктом оподаткування акцизним податком у розумінні приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні 11 липня 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях (вих. 607/08/-10-01-07 від 31 березня 2016 року), відповідно до яких зазначає, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. Зазначає, що з досліджених під час перевірки документів та наявної в контролюючого органу інформації не підтверджується реальність здійснення операцій між ТОВ «НЕВІС» та його контрагентами з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Разом з тим вказує на те, що податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій. Оскільки продаж нафтопродуктів здійснювався через мережу АЗС, такі операції згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 ст.213 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування акцизним податком.

В судовому засіданні 11 липня 2016 року представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 11 липня 2016 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення та пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» зареєстрований 10 грудня 1997 року як суб'єкт підприємницької діяльності за адресою: 71612, Запорізька область, с. Камянське, вул. Центральна, буд. 35-А, код ЄДРПОУ 25223540, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, доданою позивачем до позову.

Видами діяльності позивача (за КВЕД) є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, тощо.

Як платник податків позивач перебуває на обліку у Василівському відділенні Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Запорізької області (основне місце обліку). Як платник акцизного податку Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» перебуває на обліку (неосновне місце обліку) в державних податкових інспекціях за місцем розташування об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням (АЗС).

У період з 20 жовтня 2015 року по 26 жовтня 2015 року, на підставі наказу №333 від 19 жовтня 2015 року та направлення №44 від 20 жовтня 2015 року, у відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), фахівцями Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Запорізької області проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС»» (код ЄДРПОУ 25223540) з питань повноти та своєчасності сплати акцизного податку за період з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2015 року та з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітспорт» (код ЄДРПОУ 34910018) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Єврологістик» за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015р., за результатами якої складено ОСОБА_2 №380/22/25223540 від 02 листопада 2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 185.1 статті 185, статті 186, пункту 188.1 статті 188, статті 138, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Невіс» податкового кредиту з податку на додану вартість, тим самим занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року на суму 141318 грн. За результатами перевірки не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року на суму 141318 грн. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року;

- підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, пункту 216.9 статті 216 ПК України, а саме занижено вартість підакцизних товарів, що призвело до заниження підприємством акцизного податку всього в сумі 158427 грн., у тому числі по періодах: квітень 2015 року у сумі 31804,00 грн., травень 2015 року у сумі 37114 грн., червень 2015 року у сумі 35160 грн.; липень 2015 року у сумі 54349 грн., в тому числі по АЗС, розташованій в с.Кам'янське Василівського району Запорізької області - 20631,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» подані заперечення на ОСОБА_2 перевірки, які листом Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Запорізької області від 13 листопада 2015 року №6229/10/08-33-22 загалом залишені без змін, за виключенням виправлення арифметичної помилку, допущеної в ОСОБА_2, в бік зменшення податкових зобов'язань з акцизного податку в сумі 28 грн. по Східно-Дніпровській ОДПІ.

18 листопада 2015 Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС Запорізької області складені і надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» податкові повідомлення-рішення:

- №0000832201, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (14010100) на загальну суму 211 977 грн., у тому числі: за основним платежем - 141 318 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 659 грн.,

- №0000842201, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код 14040001) на загальну суму 30 947 грн., у тому числі: за основним платежем - 20 631,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 316,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Запорізької області Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» звернулося до суду з адміністративним позовом.

Судом встановлено, що 26 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітспорт» (постачальник) був укладений Договір поставки нафтопродуктів №1, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Кількість поставки товару визначається рахунками на кожну партію вантажу (підпункт 2.1 пункту 2 договору поставки нафтопродуктів №1 від 26 січня 2015 року).

Відповідно до 2.1 пункту 2 Договору поставки нафтопродуктів поставка товару може здійснюватися як постачальником так і покупцем за попередньою домовленістю. Транспортні витрати за рахунок постачальника включаються в ціну товару.

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки, транспортування, прийняття товару позивачем були надані до перевірки первинні документи, зазначені в ОСОБА_2 перевірки, а саме:

- видаткова накладна №0000076 від 06 травня 2015 року на поставку бензину А-95 в кількості 4220 л на суму 75960 грн.,

- товаротранспортна накладна №ЕС-0000076/1 від 06 травня 2015 року, перевізник ФОП ОСОБА_3, автомобіль НОМЕР_1.

Оплата товару позивачем підтверджується наданими для перевірки платіжними дорученнями:

- від 05 травня 2015 року №19 на суму 460 000,00 грн.;

- від 06 травня 2015 року №198 на суму 40 000,00 грн.;

- від 07 травня 2015 року №200 на суму 100 000,00 грн.;

- від 08 травня 2015 року №202 на суму 70 000,00 грн.;

- від 12 травня 2015 року №207 на суму 140000,00 грн.;

- від 13 травня 2015 року №209 на суму 30000,00 грн.;

- від 14 травня 2015 року №213 на суму 30000,00 грн.;

- від 15 травня 2015 року №215 на суму 15124,20 грн.

На суму податку на додану вартість в складі ціни товару постачальником (ТОВ «Елітспорт») видано позивачу податкову накладну від 06травня 2015 року №92, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем.

Також судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Невіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Єврологістик» (Постачальник) укладений Договір поставки нафтопродуктів від 08 травня 2015 року №1, предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів постачальником ТОВ «Невіс» (покупцю). Кількість поставки товару визначається рахунками на кожну партію вантажу. Поставка товару може здійснюватися як постачальником, так і покупцем за попередньою домовленістю. Транспортні витрати за рахунок постачальника включаються в ціну товару. Оплата за Товар здійснюється безготівковим способом (на розрахунковий рахунок постачальника) по факту поставки товару за місцем призначення. Якість товару, що постачається Постачальником має відповідати нормам та паспорту якості.

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки, транспортування, прийняття і оплати товару позивачем надані до перевірки первинні документи, зазначені в ОСОБА_2 перевірки, а саме:

- видаткові накладні: від 08 травня 2015 року № РН-0000001 (бензин А-95 в кількості 4220 л) на суму (з ПДВ) 75960,00 грн. від 08 травня 2015 року №РН-0000002 (бензин А-92 в кількості 5300 л) на суму 84270,00 грн., від 11 травня 2015 року №РН-0000003 (бензин А-95 в кількості 2120л) на суму 37566,00 грн., від 12 травня 2015 року №РН-0000004 (бензин А-92 в кількості 2100 л) на суму 33390,00 грн., від 14 травня 2015 року №РН-0000005 (бензин А-92 в кількості 4220 л) на суму 67098,00 грн., від 15 травня 2015 року №РН-0000006 (бензин А-95 в кількості 3525 л) на суму 62387,00 грн., від 18 травня 2015 року №РН-0000008 (бензин А-92 в кількості 4880 л) на суму 79056,00 грн., від 21 травня 2015 року №РН-0000009 (бензин А-95 в кількості 2590 л) на суму 46879,00 грн., від 22 травня 2015 року №РН-0000010 (бензин А-92 в кількості 2190 л) на суму 35488, 00 грн., від 22 травня 2015 року №РН-0000011 (бензин А-95 в кількості 2590 л) на суму 46879,00 грн., від 27 травня 2015 року №РН-0000012 (бензин А-95 в кількості 3180 л) на суму 57385,00 грн., 29 травня 2015 року № РН-0000013 (бензин А-95 в кількості 4220 л) на суму 75960,00 грн., від 29 травня 2015 року №РН-0000015 (бензин А-92 в кількості 4220 л) на суму 69630,00 грн.

- товарно-транспортні накладні: від 08 травня 2015 року №ЕЛ-000001/1 (автопідприємство ФОП ОСОБА_4), 08 травня 2015 року №ЕЛ-000002/1 (автопідприємство TOB «Heвic»), від 11 травня 2015 року №ЕЛ-000003/1 (автопідприємство ФОП ОСОБА_4), від 12 травня 2015 року № ЕЛ- 000004/1 (автопідприємство ФОП ОСОБА_3І.), від 14 травня 2015 року № ЕЛ-000005/1 (автопідприємство ФОП ОСОБА_3І.), від 15 травня 2015 року № ЕЛ- 000006/1 (автопідприємство ТОВ «Невіс»), від 18 травня 2015 року № ЕЛ-000008/1 (автопідприємство ПП ОСОБА_5В.), від 21 травня 2015 року №ЕЛ-000009/1 (автопідприємство ТОВ «Heвic»), від 22 травня 2015 року №ЕЛ000010/1 (автопідприємство ТОВ «Heвic»), 22 травня 2015 року №ЕЛ-0000011/1 (перевізник ПП ОСОБА_6), від 27 травня 2015 року № ЕЛ- 000012/1 (автопідприємство TOB «Heвic») від 29 травня 2015 року №ЕЛ-000013/2 (автопідприємство ФОП ОСОБА_3 B.І.), від 29 травня 2015 року №ЕЛ-000013/1 (автопідприємство ФОП ОСОБА_7), від 29 травня 2015 року №ЕЛ-000014/1 (автопідприємство ФОП ОСОБА_7).

- платіжні доручення: від 18 травня 2015 року №614 на суму 120000,00 грн., від 19 травня 2015 року №621 на суму 30000,00 грн., від 20 травня 2015 року №626 на суму 29000,00 грн., від 25 травня 2015 року №643 на суму 70000,00 грн., від 26 травня 2015 року №656 на суму 20000,00 грн., від 28 травня 2015 року №660 на суму 20000,00 грн., від 21 травня 2015 року №632 на суму 50000,00 грн., від 29 травня 2015 року №662 на суму 30000,00 грн., від 22 травня 2015 року №№635, 637 на суму 140 000,00 грн.

Отриманий від постачальників товар оприбуткований Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» для подальшого його використання останнім у власній господарській діяльності, що підтверджується як документами і даними бухгалтерського обліку, відображеними в ОСОБА_2 перевірки та дослідженими судом, так і наданими представником позивача під час судового розгляду справи бухгалтерськими довідками щодо обліку паливно-мастильних матеріалів та актами приймання-передачі.

Таким чином, поставка паливно-мастильних матеріалів ТОВ «Елітспорт», їх отримання позивачем, здійснення розрахунків, оприбуткування товару та його використання у власній господарській діяльності ТОВ «Невіс», підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом видатковою та податковою накладними, товарно-транспортною накладною, виписками по рахунку, які також були досліджені під час проведеної перевірки.

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу щодо не підтвердження факту здійснення господарських операцій з постачання товару необґрунтованими.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями,іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту акта перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкова накладна, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу свідчить про правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Позивачем доведено реальність операцій щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, які в подальшому було використано у власній господарській діяльності. Документи, які підтверджують транспортування товару, оприбуткування та облік, подальше використання у власній господарській діяльності були надані представником позивача в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи. Зазначені документи були надані до перевірки, про що також зазначено в ОСОБА_2.

Твердження відповідача щодо придбання позивачем товару невідомого походження з підстав відсутності відміток в копіях сертифікатів відповідності, судом не приймається до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством; декларація про відповідність - документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Отже, сертифікат відповідності не є первинним документом, яким оформлюється факт здійснення господарської операції.

Жодним законодавчим або нормативним актом України не передбачено проставляння в сертифікаті або декларації відповідності будь-яких відміток про перехід права власності на зазначену в них продукцію (її партії) від одного постачальника до іншого по ланцюгу руху продукції від виробника.

Отже наявність чи відсутність документ про якість товару самі по собі не можуть бути свідченням відсутності факту поставки товару і порушення законодавства позивачем, оскільки такий факт підтверджується належним чином оформленими первинними документами, даними бухгалтерського і податкового обліку платника податків - позивача, згідно з якими вбачаються фактичні зміни у складі активів та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС».

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагентів позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Окрім того, ПК України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Зазначені обставини не свідчать про порушення податкового законодавства позивачем та не відносяться до суттєвих обставин його фінансово-господарської діяльності. Вплив зазначених обставин діяльності контрагента позивача на право останнього на формування податкового кредиту з податку на додану вартість відповідачем не обґрунтовано.

З урахуванням викладеного, суд вважає доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення, непереконливими.

Факт здійснення господарської операції відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує її реальність.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи підтверджують отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» паливно-мастильних матеріалів, їх використання в подальшому у власній господарській діяльності та свідчать про реальність таких господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначені статтею 198 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 18.11.2015 №0000832201 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 18 листопада 2015 року №0000842201, яким відповідач визначив позивачу грошове зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі - ПК України), акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно із пунктом 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України передбачено, що одним із об'єктів оподаткування зазначеним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

У разі обчислення податку із застосуванням адвалерних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу (підпункт 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України).

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України, для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачає, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, обов'язковою умовою реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 05 липня 2004 року № 130, надає визначення поняттям роздрібної та оптової торгівлі.

Роздрібна торгівля це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надавання пов'язаних із цим послуг.

Наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 затверджено Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку.

Відповідно до даного Порядку Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до декларації з акцизного податку заповнюється в такому порядку:

графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків;

графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання;

у графі 5 вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4) вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем окремою графою виділено вартість підакцизних товарів, реалізованих для комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Відповідно до пункту 1 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, ці Правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

З аналізу наведеного вбачається, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Крім того, здійснення позивачем роздрібного продажу нафтопродуктами кінцевим споживачам (фізичним особам) для їх особистого не комерційного використання не позбавляє права останнього здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів для подальшого у своїй господарській діяльності (комерційного використання).

З наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, а також наявних в матеріалах справи доказах, судом встановлено, що позивачем здійснюється як роздрібна так і оптова торгівля нафтопродуктами, у зв'язку з чим позивачем ведеться окремий облік операцій з продажу нафтопродуктів громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх власного (некомерційного) використання, які оподатковуються акцизним податком, та операцій з продажу нафтопродуктів юридичним особам та іншим суб'єктам господарювання для використання в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням (комерційне використання, використання у підприємницькій діяльності тощо.).

На підтвердження правомірності виключення деяких операцій з тих, які підлягають оподаткуванню, тобто на підтвердження мети, з якою суб'єктами господарювання нафтопродукти придбані у позивача, під час перевірки були надані всі належним чином оформленні документи: договори зберігання, акти приймання-передачі на/з зберігання, договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банку.

Під час реалізації таким суб'єктам господарювання нафтопродуктів позивач не включив їх вартість до об'єкту оподаткування акцизним податком та вказав такий продаж у гр. 4 Розрахунку «Вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі, в тому числі від реалізації товарів для їх комерційного використання».

Таким чином, позивач при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковує операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам (фізичні особи) для їх особистого некомерційного використання, а реалізацію юридичним особам та фізичним особам - підприємцям за договорами поставки не включає до об'єкту оподаткування як реалізацію нафтопродуктів для комерційного використання.

Отже, при визначені сум податкового зобов'язання з акцизного податку позивач виходив з сум операцій по реалізації нафтопродуктів кінцевому споживачу для власних потреб - фізичним особам (гр.3-гр. 4 Додатку б до Декларації акцизного податку), а податковий орган незаконно та безпідставно з огляду на вимоги норм Податкового кодексу України при визначені сум податкового зобов'язання включив до об'єкту оподаткування вартість товарів, реалізованих позивачем контрагентам для використання у господарській діяльності.

Зазначені відносини регулюються насамперед Господарським та Цивільним кодексами України.

Так, відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом, встановленим у статті 334 Цивільного кодексу України та відповідно до умов договорів поставки, що укладені позивачем з покупцями, з дати поставки (передання товару) за видатковою накладною покупець стає власником нафтопродуктів відповідної марки та у відповідній кількості та в подальшому через АЗС лише здійснює вибірку раніше придбаного пального.

Відтак, суд зазначає, що договір поставки нафтопродуктів незалежно від способу продажу та форми розрахунків є належним свідченням тому, що операції за ним не включаються до оподатковуваних за підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З аналізу наведеної норми Кодексу слід зробити висновок, що підприємництво є комерційною діяльністю.

Відповідно придбання паливно-мастильних матеріалів (ПММ) суб'єктами господарювання при здійсненні ними підприємницької діяльності презумюється Законом як придбання з метою комерційного використання.

При цьому, підзаконні акти, або законодавство, що регулює окремі питання здійснення торговельної діяльності (роздрібної торгівлі, порядку розрахунків, тощо) жодним чином не можуть змінювати зазначених положень Закону.

Як зазначає позивач, під час відпуску нафтопродуктів на АЗС за укладеними договорами зберігання та іншими господарськими договорами із застосуванням безготівкової форми розрахунків не здійснюється розрахункова операція, та відповідно - не виникає зобов'язання зі сплати акцизного податку.

Порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі іменується - Інструкція № 281).

Відповідно до пункту 10.3 даної Інструкції, відпуск нафтопродуктів здійснюється: 1) за готівку; 2) за відомостями; 3) за талонами; 4) за платіжними картками.

Пунктом 216.9 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон України № 265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно до статті 2 Закону України № 265, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно із пунктом 10.3.1.1 Інструкції № 281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315.

При цьому, відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції № 281, відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (підпункт 10.3.4.2 Інструкції №281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції № 281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

У Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому, відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою №17- НП.

Таким чином, до графи 3 Додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Відтак, з наведеного випливає, що відпуск нафтопродуктів такими способами як за відомостями, так і за талонами не підпадає під регулювання нормами Закону України №265.

З матеріалів, наданих позивачем вбачається, що до оподатковуваних операцій з реалізації підакцизних товарів за датою розрахункової операції позивачем відносяться нафтопродукти, розрахунки за які здійснені за місцем їх відпуску за готівку, а також з використанням банківських платіжних карток. Відповідні суми відображаються окремими рядками у фіскальних чеках РРО.

З наведених підстав суд вважає, що безготівкові розрахунки юридичних осіб за придбані нафтопродукти не підпадають під визначення розрахункових операцій, згідно із Законом України №265, оскільки як за талонами так і за відомостями через колонки АЗС проходить вже оплачене паливо, придбане за безготівковим розрахунком одним суб'єктом підприємництва в іншого, а відтак при здійсненні відпуску нафтопродуктів за талонами і відомостями відсутня торгова і розрахункова операція, а відтак - відсутня дата виникнення податкового зобов'язання, визначена у пункті 216.9 статті 216 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема на таких принципах, як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, та презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті, не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, пункту 216.9 статті 219 Податкового кодексу України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2015 року №0000842201є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийнятих ними податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000832201 від 18 листопада 2015 року та №0000842201 від 18 листопада 2015 року прийняті відповідачем необґрунтовано та незаконно, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю. Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, виходячи з вищенаведеного.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000832201 від 18 листопада 2015 року, винесеного Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Невіс» (код ЄДРПОУ 25223540) визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (14010100) на загальну суму 211977,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 141318,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70659,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000842201 від 18 листопада 2015 року, винесеного Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Невіс» (код ЄДРПОУ 25223540) визначено податкове зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код 14040001) на загальну суму 30947,00 грн., у тому числі за основним платежем - 20631,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10316,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕВІС» з бюджетних асигнувань Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Запорізької області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 3643 (три тисячі шістсот сорок три ) гривні 87 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов