Рішення

від 30.08.2016 по справі 918/616/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 серпня 2016 р. Справа № 918/616/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Першого заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області

в інтересах держави в особі: Милянської сільської ради Дубровицького району Рівненської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про стягнення заборгованості в сумі 5 355 грн. 20 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 11 липня 2016 року № 25302-19;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю від 4 травня 2016 року № 302;

від органу прокуратури: ОСОБА_3 посвідчення від 6 грудня 2012 року № 013823.

В судовому засіданні 30 серпня 2016 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 липня 2016 року перший заступник керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі - ПАТ "Укртелеком, відповідач) про стягнення з останнього на користь Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області неустойки в розмірі 4 268 грн. 16 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19 липня 2016 року порушено провадження у справі № 918/616/16, розгляд якої призначено на 16 серпня 2016 року.

09 серпня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник ПАТ "Укртелеком" подав відзив від 09 серпня 2016 року № 71/20, в якому останнє заперечило проти позову в повному обсязі та просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 16 серпня 2016 року було оголошено перерву по справі до 30 серпня 2016 року.

26 серпня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли пояснення від 26 серпня 2016 року № 15/20, в яких останній зазначив про безпідставність позову.

30 серпня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду прокурор подав заяву від 29 серпня 2016 року № 36-1954 вих. 16, в якій зазначає, що в ході судового розгляду даної справи виникла необхідність в уточненні позовних вимог шляхом збільшення їх розміру. Відповідно до інформації Миляцької сільської ради Дубровицького району, ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" досі не звільнено та не повернуто в установленому законом порядку спірне приміщення Миляцького НВК "ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.", загальною площею 24 м 2 , що знаходиться за адресою; село Миляч Дубровицького РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області від 23 серпня 2016 року № 3244/02-37.

З огляду на вищезазначене, прокуратура уточнює розрахунок суми неустойки в розмірі подвійної плати за користування предметом оренди за час прострочення, а саме з 20 травня 2015 року по 20 серпня 2016 року, яка склала 5 355 грн. 20 коп.

Суд приймає заяву відповідача про уточнення позовних вимог до розгляду та розцінює її, як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Аналогічна позиція викладена в пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова) ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову;

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;

- об'єднання позовних вимог;

- зміну предмета або підстав позову.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду і вона подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, повноважною особою, відтак суд її задовольняє, а тому має місце нова ціна позову 5 355 грн. 20 коп.

В судовому засіданні 30 серпня 2016 року прокурор та уповноважений представник позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог наполягали на задоволенні позову, у свою чергу уповноважений представник відповідача заперечив проти позову в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 січня 2014 року між Управлінням освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області (надалі - Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі - Орендар) укладено Договір № 11-228/26 оренди майна, що є спільною власністю територіальної громади Дубровицького району (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - Майно), загальною площею 24 кв.м., розміщене за адресою: село Миляч, Дубровицького району Рівненської області, на першому поверсі будівлі № 2, для розміщення обладнання електрозв'язку.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 лютого 2015 року у справі № 918/1996/14 відмовлено у задоволенні вказаного позову прокурора Дубровицького району.

Проте, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 року у справі № 918/1996/14 задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області, рішення господарського суду Рівненської області від 25 лютого 2015 року у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким позов прокурора Дубровицького району задоволено.

Вищезазначеним рішенням було встановлено, що Договір укладено з порушенням вимог статті 63 Закону України "Про освіту" з метою використання приміщення загальноосвітнього закладу не для освітніх цілей чи навчально - виховного процесу, тобто не за цільовим призначенням та визнано недійсним договір від 01 січня 2014 року № 11-228/26 щодо оренди майна.

У відповідності до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, факт недійсності договору від 01 січня 2014 року № 11-228/26 щодо оренди майна з 20 травня 2015 року доказуванню не підлягає, а є доведеним та встановленим.

Наказом господарського суду Рівненської області від 08 червня 2015 року про примусове виконання постави Рівненського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 року у справі № 918/1996/14 ПАТ "Укртелеком" зобов'язано звільнити та повернути відділу освіти Дубровицької районної державної адміністрації нежитлове приміщення Миляцької НВК "ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.", загальною площею 24 м.кв.

Як свідчать матеріали справи, наказ господарського суду Рівненської області від 08 червня 2015 року на момент розгляду справи не виконаний.

Вищезазначене стверджуються листом Дубровицького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а.с. 104), яким останній повідомляє, що на даний момент визначається дата проведення виконавчих дій, щодо передачі боржником приміщення для стягувача та довідкою від 10 серпня 2016 року № 302.02-19 Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області (а.с. 88), якою остання повідомляє, що приміщення не повернуто.

З матеріалів справи суд вбачає, що на час розгляду справи, орендоване згідно договору (який був визнаний недійсним) приміщення ПАТ "Укртелеком" на даний час не повернуто Миляцькій сільській раді Дубровицького району Рівненської області (правонаступнику).

Судом встановлено, що ПАТ "Укртелеком", користується нежитловим приміщенням, балансоутримувачем якого є Миляцька сільська рада Дубровицького району Рівненської області, без правових підстав (без договору) з 20 травня 2015 року по даний час.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Частиною 1 статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 вказаної статті зазначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Отже, в даній справі застосовується загальний строк позовної давності.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, та те, що відповідач без відповідних правових підстав користувався приміщенням позивача, останній вправі нараховувати неустойку передбачену статтею 785 ЦК України за період з 20 травня 2015 року по 20 серпня 2016 року.

Позивач нарахував відповідачу 5 355 грн. 20 коп. неустойки (розрахунок а.с. 102) за період порушення зобов'язань з повернення приміщення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Перевіривши розрахунок позивача суд визнав його арифметично вірним, таким який відповідає нормами чинного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили права або законні інтереси інших суб'єктів,- зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Не зважаючи на рішення господарського суду Рівненської області про зобов'язання звільнити та повернути приміщення навчально-виховного комплексу та всупереч статті 785 ЦК України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ПАТ "Укртелеком" приміщення не повернуло.

Щодо тверджень відповідача про те, що станом на час розгляду справи приміщення повернуто для позивача, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що приміщення ПАТ "Укртелеком" не повернуло: лист Дубровицького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та довідка Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області.

Суд критично ставиться до наданого відповідачем акту приймання-передачі майна, як доказу повернення приміщення, так як вищезазначений акт приймання передачі майна надісланий для Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області лише 23 серпня 2016 року (після порушення провадження по даній справі) та не містить дати та підпису.

У судовому засіданні 30 серпня 2016 року уповноважений представник позивача підтвердив факт отримання актів приймання передачі, зазначив що на даний час готується відповідь на отримані акти, в законом передбачені строки.

Відтак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення спірного приміщення для позивача (підписаного акту приймання-передачі майна, тощо).

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач наголошував на тому, що передбачена статтею 785 ЦК України відповідальність, застосовується тільки у випадку за закінченням договору (стаття 291 ГК України закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкта оренди, ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря, загибелі (знищення) об'єкта оренди), а не у разі його розірвання за рішенням суду.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки стаття 785 ЦК України передбачає відповідальність за несвоєчасне повернення наймачем речі, одержаної в найм, незалежно від способу припинення договору чи визнання такого договору недійсними, чи розірвання договору.

Відповідальність передбачена в статті 785 ЦК України застосовується за умови продовження користування майном без достатньої правової підстави, після закінчення договору, при цьому під закінченням договору слід розуміти і його розірвання, і визнання його недійсним.

Оскільки річ була передана на виконання договору і наймач користувався такою річчю, а законодавство України передбачає негайне повернення речі, яка була у наймі, відтак частина 2 статті 785 ЦК України спрямована на те, щоб речі які були у наймі, після закінчення договору, негайно поверталися їх власнику.

Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до статті 34 ГПК України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними та допустимими доказами, відтак з Публічного акціонерного товариства "Укретелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" підлягає до стягнення на користь Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області 5 355 грн. 20 коп. неустойки.

Згідно статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі то судові витрати в сумі 7 976 грн. 78 коп. відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 81 - 1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, Шевченківський район, бульвар Шевченка, 18, будинок 1, ідентифікаційний код: 01187526) в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Чорновола 1, ідентифікаційний код: 01187525) на користь Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області (34100, Рівненська область, місто Дубровиця, вулиця Поштова, 11, ідентифікаційний код: 02145837) 5 355 (п'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 20 коп. неустойки, а також 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текс рішення складено "01" вересня 2016 року

Суддя Торчинюк В.Г.