Постанова

від 16.11.2016 по справі 918/616/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа № 918/616/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Грязнов В.В.,

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

прокурора - прокурор Маринич В.В. посвідчення №030682 від 03.12.2014;

позивача - представник ОСОБА_1, довіреність в справі;

відповідача - представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність в справі.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на рішення господарського суду Рівненської області від "30" серпня 2016 р. у справі № 918/616/16 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом: Першого заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі: Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про стягнення заборгованості в сумі 5 355 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 у справі № 902/507/16 (суддя Торчинюк В.Г.) позов Першого заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі: Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення заборгованості в сумі 5 355 грн. 20 коп., задоволено.

Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на користь Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області 5 355 грн. 20 коп. неустойки, а також 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2015 року у справі № 918/1996/14 в задоволенні позову прокурора Дубровицького району Рівненської області до Відділу освіти Дубровицької районної державної адміністрації та Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання недійсним договору № 11-228/26 від 01.01.2014 року оренди майна, що є спільною власністю територіальної громади Дубровицького району, відмовлено. Проте, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 918/1996/14 задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області, рішення господарського суду Рівненської області від 25.02.2015 у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким позов прокурора Дубровицького району задоволено. Даною постановою суду визнано недійсним договір від 01.01.2014 року № 11-228/26 щодо оренди майна з підстав порушення вимог статті 63 Закону України "Про освіту" з метою використання приміщення загальноосвітнього закладу не для освітніх цілей чи навчально - виховного процесу, тобто не за цільовим призначенням.

Після припинення дії договоруоренди № 11-228/26 від 01.01.2014 та повернення об`єкту оренди у зв`язку з його визнанням недійсним договору та станом на дату розгляду спору і прийняття рішення у даній справі, відповідач, як орендар не повернув нерухоме майно - нежитлове приміщення Миляцької НКВ «ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.» загальною площею 24 м.кв. (розміщене за адресою: с. Милячі Дубровицький район, Рівненська область), тим самим не виконав обов'язок повернення орендованого майна, що передбачено ч. 1 ст. 785 ЦК України, що призвело до застосування ч. 2 вказаної статті, в якій зазначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, з огляду на приписи ст.785 ЦК України суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог.

Враховуючи викладене, та те, що відповідач не виконав обов`язку щодо повернення речі і продовжував користуватись приміщенням позивача, останній вправі нараховувати неустойку передбачену ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20.05.2015 по 20.08.2016, що становить 5355,20 грн. .

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт вважає, що дане рішення суду є таким, що винесене із порушенням норм матеріального права, а отже таким, що підлягає скасуванню. Зокрема, апелянт зазначає, що недійсний правочин не тягне за собою правових наслідків. А отже, застосування будь-яких умов договору, у тому числі щодо розміру орендної плати, повинно припинитись в момент визнання договору недійсним.

Таким чином, використання розміру орендної плати за основу нарахування неустойки та створення для сторони недійсного правочину в майбутньому негативних наслідків за невиконання недійсного правочину суперечить законодавству.

Вважає, що відповідно до ст. 546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення зобов'язання. Підставою для виникнення зобов'язання є, в тому числі, договори та інші правочини. Миляцька сільська рада та ПАТ «Укртелеком» не перебували у договірних відносинах стосовно приміщення Миляцької НВК будівлі № 2, а отже, між нами відсутні будь-які договірні зобов'язання. Частиною другою статті 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. А отже, чинне законодавство України не передбачає стягнення неустойки за недійсним договором оренди майна. Статті 782-784 ЦК України передбачають можливість розірвання договору найму або відмови від нього, однак жодна із вказаних статтей не встановлює відповідальність наймача у формі неустойки при визнанні договору недійсним, а отже у Миляцької сільської ради та у Прокуратури відсутнє право вимагати сплати неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України. Не передбачена така можливість і статтею 291 Господарського кодексу України. Слід звернути увагу і на те, що Миляцька сільська рада не є наймодавцем, а ПАТ «Укртелеком» наймачем в розумінні статті 785 Цивільного кодексу України.

Окрім того, скаржник переконаний, що роз'яснення, наведені у Постанові Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013, на які посилається суд в оскаржуваному рішенні, не дають підстави вважати, що за недійсним договором оренди майна може відбуватись стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати в порядку статті 785 ЦК України. Навпаки, на думку скаржника дана частина роз'яснень звертає увагу судів на те, що стаття 785 ЦК України застосовується за умови наявності обставин, передбачених статтею 291 ГК України (припинення договору оренди), серед яких немає недійсного правочину.

Щодо періоду, за який судом першої інстанції задоволено стягнення неустойки, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що Миляцька сільська рада, як новий володілець майна, отримала право на його витребування лише з січня 2016 року. До січня 2016 року дане майно перебувало на балансі відділу освіти, молоді та спорту Дубровицької РДА, однак інтереси вказаного відділу у судовій справі представлені не були. Позов було подано лише в інтересах Миляцької сільської ради з урахуванням того періоду, в який майно перебувало на балансі відділу освіти. Права Миляцької сільської ради, як нового володільця майна захищені главами 29 та 83 ЦК України, а отже наявні законні правові механізми для відновлення нібито порушених прав нового балансоутримувача, якими останній вправі скористатись.

Статтею 19 Конституції України закріплений правовий порядок в Україні який забезпечується тим, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, скаржник вважає подання позову першим заступником керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області поза межами правового поля суперечить принципам матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на ст.ст. 207, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 216, 236, 509, 546, 548, 781, 782,783,784,785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, колегією суддів у складі: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Грязнов В.В., суддя Олексюк Г.Є., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.11.2016.

11.11.2016 на адресу суду від скаржника - Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надійшло клопотання про залучення доказів та пояснень по справі. В даному клопотанні відповідач зазначає, що 29.07.2016 приміщення Миляцької НВК "ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.", загальною площею 24 м.кв. було звільнено від майна ПАТ «Укртелеком». 23.08.2016 два примірники розробленого акту прийому-передачі звільненого приміщення супровідним листом № 2097 направлено Миляцькій сільській раді для підписання. Поштове відправлення вручене 25.08.2016 року, що підтверджується повідомленням №3302818737650 (копії додає). Однак, на момент розгляду справи у суді 30.08.2016 Миляцька сільська рада відмовилась підписати даний акт. 18.10.2016 року між Миляцькою сільською радою та ПАТ «Укртелеком» в особі Рівненської філії було підписано акт прийому-передачі майна (копію додає). Отже, сторони погодили, що фактичне звільнення приміщення від майна ПАТ «Укртелеком» відбулось 29.07.2016 року - через два тижні після вступу Миляцької сільської ради у справу. При чому такий вступ відбувся вже на стадії виконання судового рішення через заміну судом стягувача у виконавчому провадженні з Відділу освіти Дубровицької РДА на Миляцьку сільську раду.

Зазначає, що державний виконавець відділу ДВС Дубровицького РУЮ надав статус стягувача у виконавчому провадженні Відділу освіти Дубровицької РДА, не маючи на те повноважень,. Таким чином з 05.01.2016 між ПАТ «Укртелеком» та Миляцькою сільською радою почали існувати позадоговірні відносини з приводу майна, які могли бути врегульовані статтями 387, 390, 1212, 1213 ЦК України. Однак, постановою державного виконавця 11.02.2016 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області № 918/1996/14 від 08.06.2015, яке зобов'язало ПАТ «Укртелеком» передати майно Відділу освіти Дубровицької РДА.

Щодо відповідальності ПАТ «Укртелеком», яка пов'язана із затяжним виконанням рішення суду варто скаржник пояснює наступне. 12.07.2016 у виконавчому провадженні судом замінено сторону стягувача і хоча ПАТ «Укртелеком» не може погодитись із правомірністю такої заміни, як тільки це стало можливим, рішення суду було виконане, приміщення було звільнене, а стороні направлено акт прийому-передачі майна. Відповідальність за несвоєчасне підписання акту несе Миляцька сільська рада.

14.11.2016 на адресу суду від заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури

надійшов відзив, в якому зазначає, що апеляційна скарга ПАТ «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» є неогрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з підстав викладених у відзиві. Просить суд залишити апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 у справі №918/616/16 - без змін. На підтвердження повноважень представництва Миляцької сільської ради в даній справі, посилається на те, що володіючи інформацією про використання спірного приміщення не для цілей визначених Законом України «Про освіту», Миляцькою сільською радою Дубровицького району, як органом, уповноваженим здійснювати управління вказаним приміщенням, не здійснено захист інтересів держави саме тому органами прокуратури встановлено підстави для захисту інтересів держави шляхом пред`явлення позовної заяви в даній справі.

Окрім того, на виконання вимог ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», орган державної влади в особі інтересах Миляцької сільської ради належним чином повідомлено про наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави шляхом пред`явлення позовної заяви, що відповідно зазначено в рішенні господарського суду Рівненської області від 30.08.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2016 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник прокуратури в судовому засіданні 16.11.2016 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, повідомив, що виконавче провадження №50145171 щодо примусового виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 918/1996/14, закінчене 07.11.2016.

Представник Миляцької сільської ради в судовому засіданні 16.11.2016 підтримав заперечення прокурора. Просить суд залишити апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 у справі №918/616/16 - без змін.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 16.11.2016, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 у справі № 918/616/16 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2014 між Управлінням освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" укладено договір № 11-228/26 оренди майна, що є спільною власністю територіальної громади Дубровицького району.

Відповідно до пункту 1.1. договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - Майно), загальною площею 24 кв.м., розміщене за адресою: село Миляч, Дубровицького району Рівненської області, в будівлі на 1 поверсі, що знаходиться на балансі управління освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації. Об`єкт оренди - частина нежилого приміщення Миляцького НВК будівлі №2 передається з метою розміщення обладнання електрозв`язку.

Згідно п. 2.3 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендодавцеві аналогічно порядку встановленому цим договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 2.4 договору покладено обов`язок із складання акта приймання-передачі на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

Подібні приписи містяться і в ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Умовами договору передбачено обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди після припинення його дії та останній вважається повернутим з моменту підписання акту приймання-передачі.

Таким чином, наведені норми та умови договору покладають на орендаря обов'язок з повернення майна орендодавцеві у разі припинення договору оренди.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2015 у справі № 918/1996/14, яким відмовлено у позові Прокурора Дубровицького району Рівненської області до відповідача 1 Відділу освіту Дубровицької районної державної адміністрації до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства В«УкртелекомВ» про визнання недійсним вищевказаного договору оренди та зобов'язання повернення приміщення.

Однак, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 № 918/1996/14 зазначене рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 11-228/26 від 1 січня 2014 року щодо оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Дубровицького району, укладеного Управлінням освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" про передачу в строкове платне користування частини нежилого приміщення Миляцької НВК "ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.", загальною площею 24 м.кв.. Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" звільнити та повернути Відділу освіти Дубровицької районної державної адміністрації нежитлове приміщення Миляцької НВК "ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.", загальною площею 24 м.кв., що знаходиться на балансі Відділу освіти Дубровицької районної державної адміністрації та розміщені за адресою: с. Милячі, Дубровицького району Рівненської області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.08.2015 №918/1996/14 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 918/1996/14 господарського суду Рівненської області повернуто скаржнику без розгляду.

Отже, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року № 918/1996/14, щодо визнання недійсним договору № 11-228/26 від 1 січня 2014 року оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Дубровицького району набрала законної сили 20 травня 2015 року.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

ГПК перелічує такі факти залежно від того, суд якої юрисдикції виніс судовий акт:

а) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі (за винятком встановлених рішенням третейського суду);

б) встановлені вироком у кримінальному провадженні (постановою суду у справі про адміністративне правопорушення) питання, чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою, при розгляді господарської справи про правові наслідки дій чи бездіяльності цієї винної особи.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про преюдиціальність факту про те, що зазначено, що чинність цього договору оренди припиняється за рішенням господарського суду:

- договір № 11-228/26 від 1 січня 2014 року щодо оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Дубровицького району, укладеного Управлінням освіти, молоді та спорту Дубровицької районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" про передачу в строкове платне користування частини нежилого приміщення Миляцької НВК "ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.", загальною площею 24 м.кв. припинив свою дію 20.05.2015 на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 918/1996/14, відповідно до п.10.7 даного договору, яким зазначено, що чинність цього договору оренди припиняється за рішенням господарського суду.

Також, колегія суддів, вважає з необхідне зазначити, що при вирішені даного конкретного спору, а саме стягнення неустойки у зв`язку з неповерненням об`єкту оренди після визнання недійсним договору оренди в судовому порядку, судом застосовано норми ч. 2 ст. 785 ЦК України , що регулюють відповідні відносини сторін , з урахуванням того, що іншими нормами ЦК Ураїни, а також нормами ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та іншими нормативно-правовими актами, якими регулюються правовідносини сторін щодо оренди (найму) комунального майна застосування до правовідносин сторін щодо стягнення з орендаря (наймача) неустойки у вигляді подвійної плати за час прострочення за невиконання обов`язку повернути орендовану річ (майно) не передбачено.

Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Матеріалами справи підтверджено, що на примусове виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 918/1996/14 господарським судом Рівненської області від 08.06.2015 виданий судовий наказ, про зобов'язання ПАТ "Укртелеком" звільнити та повернути відділу освіти Дубровицької районної державної адміністрації нежитлове приміщення Миляцької НВК "ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.", загальною площею 24 м.кв.

Колегії суддів встановлено, що листом Дубровицького районного відділу Державної виконавчої служби № 3244/02-37/ від 23.08.2016, повідомлено про те, що 11.02.2016 згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам (ВП№50145171). 20.05.2016 до відділу надійшла заява Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні. 20.07.2016 до відділу надійшла ухвала господарського суду Рівненської області від 12.07.2016 по справі № 918/1996/14 про заміну стягувача в справі - Відділ освіти Дубровицької районної державної адміністрації на правонаступника Миляцьку сільську раду Дубровицького району Рівненської області. (а.с. 93-94, а.с.104).

Таким чином, враховуючи приписи ст.4-5 ГПК України колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Рівненської області, що на момент розгляду справи №918/616/16 в суді першої інстанції, наказ господарського суду Рівненської області від 08.06.2015 по справі №918/1996/14 невиконаний, щодо повернення приміщення Миляцькій сільській раді Дубровицького району Рівненської області, як правонаступнику.

Дані обставини стали підставою для звернення до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення 5355,20 грн. за період з 20.05.2015 по 20.08.2016.

Тобто, предметом даного спору є стягнення з відповідача неустойки нарахованої в порядку ч.2 ст.785 ЦК України, в сумі 5355,20 грн. за період неповернення орендованого приміщення після припинення орендних правовідносин, в зв`язку з визнанням договору оренди недійсним.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" (зі змінами і доповненнями) застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі № 40/117.

Неустойка, передбачена нормою ст. 785 ЦК України, є засобом забезпечення виконання зобов'язань, метою якого являється захист інтересів орендодавця в разі неповернення орендованого майна після припинення орендних відносин, розмір якої ставиться в залежність від строку такого користування майном.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України (Постанова Пленуму Верховного суду України у справі № 3-85гс14 від 02.09.2014 року).

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

У даному випадку з матеріалів справи №918/616/16, не вбачається доведення відповідачем відсутності своєї вини при вчиненні протиправного діяння, а саме неповернення орендованого майна після припинення договору оренди - 20.05.2015 у зв`язку з визнанням його недійсним в судовому порядку.

З клопотанням про залучення доказів та пояснень по справі, яке надійшло на адресу апеляційного господарського суду 11.11.2016, відповідачем надано підтвердження повернення нежитлового приміщення Миляцької НВК «ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст., загальною площею 24 кв.м., що знаходиться за адресою с.Милячі, Дубровицького району, Рівненської області, а саме копію акту приймання-передачі майна від 18.10.2016, які судом долучено до справи.

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги надані відповідачем копія акта приймання-передачі майна від 18.10.2016, оскільки останній був відсутній на момент розгляду даної справи та прийняття рішення 30.08.2016 судом першої інстанції.

Колегія суддів, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що враховуючи визнання недійсним договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за неповернення об'єкта оренди є обґрунтованими.

Позивачем до матеріалів справи долучено детальний розрахунок розміру орендної плати за користування приміщенням за період з 20.05.2015 по 20.08.2016. (а.с 102). Колегією суддів, перевірено вказаний розрахунок і встановлено правильність нарахування цієї плати, яку, в свою чергу позивач обраховував шляхом множення орендної плати, розмір якої становить 177,84 (п.3.1 договору), вдвічі.

Крім того, відповідач вважає, що Миляцька сільська рада неправильно трактує свій статус і суть відносин, які утворилися між нею та ПАТ «Укртелеком» з приводу приміщення Миляцької НВК. Як зазначає в апеляційній скарзі Миляцька сільська рада та ПАТ «Укртелеком» не перебували у договірних зобов'язаннях. Договір оренди, на підставі якого у фактичне володіння ПАТ «Укртелеком» перейшло майно територіальної громади 20.05.2015 року визнано недійсним. Миляцька сільська рада отримала право розпоряджатися майном 15.01.2016 (через півроку після визнання недійсним договору). Таким чином з 05.01.2016 між ПАТ «Укртелеком» та Миляцькою сільською радою почали існувати позадоговірні відносини з приводу майна, які могли бути врегульовані статтями 387, 390, 1212, 1213 ЦК України.

Колегія суддів дану позицію відповідача спростовує тим, що у ч.1 та 2 ст. 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав інший особі за право чином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також і інших випадках, встановлених законом. Таким чином, перелік підстав заміни кредитора у зобов`язанні не є вичерпним. Зокрема у ч.1 ст. 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Отже, закон допускає правонаступництво у разі зміни власника орендованого майна.

В матеріалах справи знаходиться ухвала господарського Рівненської області від 12.07.2016 по справі № 918/1996/14 за позовом Прокурора Дубровицького району Рівненської області до відповідача 1 Відділу освіту Дубровицької районної державної адміністрації до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення приміщення, якою замінено стягувача у справі №918/1996/14 - Відділ освіти Дубровицької районної державної адміністрації на правонаступника Миляцьку сільську раду Дубровицького району Рівненської області (34133, Рівненська область, Дубровицький район, село Миляч, вулиця Василевського, 122-б, код ЄДРПОУ 40131743) у виконавчому провадженні ВП №50145171 з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області №918/1996/14 від 08.06.2015 року про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звільнити та повернути Відділу освіти Дубровицької районної державної адміністрації нежитлове приміщення Миляцької НВК "ЗНЗ-ДНЗ І-ІІІ ст.", загальною площею 24 м.кв., що знаходиться на балансі Відділу освіти Дубровицької районної державної адміністрації та розміщене за адресою: с. Милячі, Дубровицького району, Рівненської області, у зв'язку з переходом до даної особи прав на нежитлове приміщення, що підлягає передачі згідно наказу господарського суду від 08.06.2015 року у вказаній справі. Враховуючи приписи статті 25 ГПК України, відповідно до якої визначено підстави процесуального правонаступництва, серед яких, зокрема, зазначено й інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд дійшов висновку про заміну стягувача у даній справі, а саме про заміну Відділу освіти Дубровицької районної державної адміністрації на правонаступника Миляцьку сільську раду Дубровицького району Рівненської області.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що 14.01.2016 Дубровицька районна рада прийняла рішення №28, яким, вирішила передати безоплатно освітні заклади та їх майно, в тому числі і Миляцький навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Дубровицької районної ради Рівненської області, приміщення якого являлось об'єктом оренди у спірних правовідносинах, із спільної власності територіальних громад району територіальній громаді Миляцької сільської ради станом на 01.01.2016. В свою чергу Миляцька сільська рада прийняла у комунальну власність вищевказаний об'єкт, про що 15.01.2016 прийнято відповідне рішення та підписано акт приймання - передачі. (а.с.38-46)

Таким чином, враховуючи вказане судова колегія прийшла до висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст. 1212 ЦК України. Аналіз ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що позадоговірні зобов`язання з повернення потерпілому безпідставно набутого майна породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

А тому, посилання скаржника на те, що між ПАТ «Укртелеком» та Миляцькою сільською радою почали існувати позадоговірні відносини з приводу майна, які могли бути врегульовані ст.ст. 387, 390, 1212, 1213 ЦК України, безпідставні, оскільки спростовуються обставинами справи та нормами цивільного законодавства, що регулюють питання оренди (найму) майна.

Отже, беручи до уваги припинення договору та у зв'язку з цим припинення зобов'язань сторін за ним, а також з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів передання скаржником та прийняття Миляцькою сільською радою об'єкта оренди, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі подвійної орендної плати (177,84х2=355,68 грн.) за період з 20.05.2015 по 20.08.2016 у сумі 5355 грн. 20 коп..

Належних та допустимих доказів того, що відповідач виконав постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі №918/1996/14 щодо добровільної передачі об`єкта оренди, суду не надано, а тому прокурором правомірно заявлені вимоги в інтересах держави в особі Миляцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати (177,84х2=355,68 грн.) за період з 20.05.2015 по 20.08.2016 у сумі 5355,20 грн..

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють його доводи викладені у відзиві на позов і яким суд першої інстанції дав належну оцінку, на переконання колегії суддів не доводять помилковість прийнятого місцевим господарським судом рішення, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та обставинами справи та нормами, що регулюють правовідносини пов`язані з орендою (наймом) майна.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.49,99,101,102,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 30.08.2016 у справі №918/616/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Олексюк Г.Є.