Постанова

від 30.08.2016 по справі 910/688/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа№ 910/688/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Зеленіна В.О.

Алданової С.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Іващенко О.В. - дов. № 91/2015/11/11-4 від 11.11.2015 року

від відповідача Ляшенко Д.А. - дов. б/н від 11.01.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення господарського суду міста Києва

від 21.01.2016 року (суддя Марченко О.В.)

у справі № 910/688/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

(далі - ПАТ «Київенерго»)

до Житлово-будівельного кооперативу «Ювілейний-70»)

(далі - ЖБК «Ювілейний-70»)

про стягнення 27 024, 50 грн. заборгованості

за спожиту електричну енергію

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року у справі № 910/688/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи порушено загальні принципи судочинства, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. На думку апелянта, судом першої інстанції помилково взято до уваги пояснення відповідача про те, що Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» включено витрати, пов'язані з використанням необхідної для технологічних потреб електроенергії. Крім цього, судом безпідставно не надано належної правової оцінки поданим в якості додатків 6 та 7 до пояснень від 24.02.2016 року постанові КАГС від 19.01.2015 року та постанові ВГСУ від 01.04.2015 року у справі № 910/14082/14. За твердженнями позивача, судом першої інстанції в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Київенерго» задоволено, проте за текстом виданого помічником судді 29.03.2016 року рішення зазначено про відмову у позові тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/688/16 за апеляційною скаргою позивача передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів: Руденко М.А., Зубець Л.П.

В зв'язку з перебуванням головуючого судді Мартюк А.І. на лікарняному, згідно розпорядження № 09-52/1470/16 від 17.05.2016 року, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/688/16 за апеляційною скаргою позивача та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Зеленін В.О., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та розгляд справи призначено на 21.06.2016 року.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (ч. 1 ст. 102 ГПК України).

У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже спочатку починається й визначений ст. 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

21.06.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли відзив відповідача на апеляційну скаргу та клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року клопотання представника позивача задоволено, розгляд справи відкладено на 12.07.2016 року.

В судовому засіданні 12.07.2016 року оголошено перерву по справі на 30.08.2016 року.

15.07.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача по справі.

25.08.2016 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача подано заперечення на відзив.

В судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача (апелянта) доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати за наведених в скарзі підстав та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, позивач (далі - Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача (далі - Кооператив) про стягнення 19 545,29 грн. заборгованості, яка утворилася в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на використання електричної енергії від 07.12.1995 року № 3205241 (далі - Договір); 6 685,80 грн. втрат від інфляції; 793,41 грн. 3% річних, а всього 27 024,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано укладеним 07.12.1995 року структурним відокремленим підрозділом «Київські електричні мережі» Товариства та Кооперативом Договором, за умовами якого позивач зобов»язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі; позивач взяті на себе зобов'язання виконав, проте відповідачем систематично порушувались договірні зобов'язання, тому в період з липня 2014 року по грудень 2014 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 19 545,29 грн. тощо.

Оцінивши встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд встановив, що нарахування оплати за використану електричну енергію, яка йде на підкачку гарячої та холодної води за допомогою електронасосу за лічильником 2 (№1025782), відповідно до п. 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» має включатися до вартості за постачання гарячої та холодної води, відтак дійшов висновку про неправомірне нарахування позивачем відповідачу 21 125,53 грн. В результаті здійсненого судом першої інстанції перерахунку наведених позивачем сум заборгованості встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем з оплати поставленої в період з липня 2014 року по грудень 2015 року електроенергії. За відсутності боргу, підстав для стягнення втрат від інфляції та 3% річних, суд першої інстанції не знайшов, відтак відмовив в позові повністю тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, як вище згадувалось, 07.12.1995 року структурним відокремленим підрозділом «Київські електричні мережі» Товариства (енергопостачальна організація) та Кооперативом (абонентом) укладено Договір, за умовами п. 2.1. якого енергопостачальна організація зобов'язалась відпускати електроенергію як різновид промислової продукції абоненту в межах дозволеної до використання потужності згідно з визначеними Договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності, а абонент згідно п. 4.1. зобов'язався оплачувати використану електричну енергію та потужності, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору для визначення величини використаної електроенергії належить знімати та подавати за установленою формулою до «Енергопостачальної організації» показники розрахункових електролічильників та електролічильників субабонентів згідно з календарним графіком за формою відповідно до додатку № 9 до Договору.

Умовами п. 13 Договору сторони погодили, що Договір укладається на строк до 31.12.1996 року, набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде заявлено про відмову від Договору або його перегляд.

Згідно додатку № 2 до Договору (далі - Додаток №2) сторонами узгоджено такий порядок розрахунків:

розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 14 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця; при розрахунку за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними;

оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами Договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання; при відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Згідно розрахунку позовних вимог та довідки про надходження коштів від Кооперативу за спожиту електроенергію, позивач за період з липня 2014 року по листопад 2015 року надав відповідачу послуги з постачання електричної енергії на загальну суму 54 928,64 грн., проте Кооператив сплатив лише 35 383,31 грн., таким чином заборгованість відповідача перед Товариством становить 19 545,29 грн.

Як було встановлено судом першої інстанції й це знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, відповідачем на підставі підпункту 4.2 пункту 4 Договору складено та надано позивачу акти про використану електроенергію: з липня 2014 року по грудень 2014 року згідно лічильників №0550208; №1025782; №0547587; №0471906, а з січня 2015 року за лічильники №0550208; №0547587; №0471906). Дані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Крім цього, згідно з актами від 01.10.2014 року, від 04.12.2014 року та від 30.06.2015 року Товариством було проведено контрольні огляди лічильників Кооперативу. Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін.

На підставі актів про використану електроенергію Товариством було виставлено Кооперативу такі рахунки: від 14.08.2014 №3205241/8/1 на суму 5 534,40 грн.; від 15.09.2014 №3205241/9/1 на суму 6 080,88 грн.; від 14.10.2014 №3205241/10/1 на суму 6 897,88 грн.; від 14.11.2014 №3205241/11/1 на суму 6 946,52 грн.; від 26.11.2014 №3205241/11/1 на суму -2 420,79 грн.; від 31.12.2014 №3205241/12/1 на суму 6 749,83 грн.; від 14.01.2015 №3205241/1/1 на суму 2 014,38 грн.; від 23.02.2015 №3205241/2/1 на суму 2 095,74 грн.; від 13.03.2015 №3205241/3/1 на суму 1 733,38 грн.; від 14.04.2015 №3205241/4/1 на суму 2 480,94 грн.; від 15.05.2015 №3205241/5/1 на суму 2 187,36 грн.; від 19.06.2015 №3205241/6/1 на суму 2 167,20 грн.; від 20.07.2015 №3205241/7/1 на суму 2 173,50 грн.; від 31.08.2015 №3205241/8/1 на суму 2 245,96 грн.; від 21.09.2015 №3205241/9/1 на суму 3 247,52 грн.; від 20.10.2015 №3205241/10/1 на суму 2 722,06 грн.; від 14.07.2014 №3205241/7/1 на суму 4 997,99 грн.

Крім цього, відповідачу було надано рахунки-розшифровки від 14.07.2014 №3205241/7/1, від 14.08.2014 №3205241/8/1, від 15.09.2014 №3205241/9/1, від 14.10.2014 №3205241/10/1, від 14.11.2014 №3205241/11/1, від 26.11.2014 №3205241/11кор, від 31.12.2014 №3205241/12/1, від 14.01.2015 №3205241/1/1, від 23.02.2015 №3205241/2/1, від 13.03.2015 №3205241/3/1, від 14.04.2015 №3205241/4/1, від 15.05.2015 №3205241/5/1, від 19.06.2015 №3205241/6/1, від 20.07.2015 №3205241/7/1, від 31.08.2015 №3205241/8/1, від 21.09.2015 №3205241/9/1 та від 20.10.2015 №3205241/10/1, а також акти приймання-передачі товарної продукції від 31.10.2015 №3205241/10/1, від 30.09.2015 №3205241/9/1, від 31.08.2015 №3205241/8/1, від 31.07.2015 №3205241/7/1, від 30.06.2015 №3205241/6/1, від 31.05.2015 №3205241/5/1, від 30.04.2015 №3205241/4/1, від 31.03.2015 №3205241/3/1, від 28.02.2015 №3205241/2/1, від 31.01.2015 №3205241/1/1, від 31.12.2014 №3205241/12/1, від 30.11.2014 №3205241/11кор, від 30.11.2014 №3205241/11/1, від 31.10.2014 №3205241/10/1, від 30.09.2014 №3205241/9/1, від 31.08.2014 №3205241/8/1 та від 31.07.2014 №3205241/7/1.

Згадані акти підписано та скріплено печаткою лише позивача.

У відзиві на позов відповідач вказував, що акти приймання-передачі товарної продукції не можуть братися судом до уваги, оскільки такі акти не було отримано відповідачем.

Однак, як вірно встановлено місцевим судом, отримання відповідачем вказаних актів підтверджується підписаними сторонами актами про використану електроенергію, в яких зазначено, що «документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього та поточного розрахункового періоду отримані», тому ці доводи відповідача є безпідставними й судом правомірно не взяті до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з рахунками-розшифровками позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату, зокрема, за лічильник 2 (№1025782), яким здійснюється підкачка гарячої та холодної води за допомогою електронасосу, за такі місяці: за липень 2014 року - 3 514,99 грн. (з ПДВ 585,83 грн.); за серпень 2014 року - 3 910,07 грн. (з ПДВ 651,68 грн.); за вересень 2014 року - 3 691,98 грн. (з ПДВ 615,33); за жовтень 2014 року - 3 840,02 грн. (з ПДВ 640 грн.); за листопад 2014 року - 5 281,92 грн. (з ПДВ 880,32 грн.); за грудень 2014 року - 5 111,65 грн. (з ПДВ 851,94 грн.).

Проте за приписами п. 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» до складу планованої виробничої собівартості включаються, зокрема, прямі матеріальні витрати, пов'язані з використанням електроенергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, пропускання стічних вод, їх очищення, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до галузевих нормативів та вимог законодавства з урахуванням особливостей технологічних процесів, які застосовуються на відповідному підприємстві, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси. Обсяг таких витрат визначається з урахуванням витрат на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку її потужність визначається відповідно до нормативів).

З огляду на наведене, нарахування оплати за використану електричну енергію, яка йде на підкачку гарячої та холодної води за допомогою електронасосу за лічильником 2 (№1025782) має включатися до вартості за постачання гарячої та холодної води, що свідчить про те, що позивачем було неправомірно нараховано відповідачу 21 125,53 грн.

Таким чином, судом першої інстанції здійснено правильний перерахунок сум заборгованості та встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем з оплати поставленої електроенергії в період з липня 2014 року по грудень 2015 року.

Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності заборгованості відповідача перед позивачем, підстав для стягнення втрат від інфляції та 3% річних немає.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення місцевого суду є законним, обґрунтованим обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року у справі № 910/688/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/688/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді В.О. Зеленін

С.О. Алданова