Рішення

від 04.08.2016 по справі 335/12242/14-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/12242/14-ц 2/335/27/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Калюжної В.В., при секретарі Корягіній Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдінг «Репортер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Проект», Редакції газети «Правда», третя особа: ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що 31 січня 2013 року у випуску № 5 (320) друкованого видання Газети В«Прав.ДаВ» , засновником та видавцем якого є ТОВ «МЕДІА-ПРОЕКТ», на восьмій сторінці під заголовком В«Похоронная бригада «Могильщик», устроишивший стрельбу в морге, снова устроил передел погребальних услуг» було опубліковано статтю, з зазначенням неправдивих відомостей про Позивачів, які є ганебними та такими, що негативно вплинули на ділову репутацію, а саме: „Ритуальные услуги - семейный бизнес ОСОБА_4 и его супруги ОСОБА_5. На этом «рынке» чета известна давно и не всегда с лучшей стороны. В свое время многочисленные жалобы на предпринимателей со стороны клиентов, недовольных качеством предоставленных услуг, привели к тому, что коммунальная ритуальная служба расторгла с обоими «могильшиками» договора, позволяющие им вести похоронную деятельность. Кроме того, пара неоднократно фигурировала в делах, связанных например с мошенничеством и хулиганством». Дана інформація жодним чином не підтверджуються, а отже є недостовірною, такою, що порочить честь гідність і ділову репутацію Позивачів. Більш того неприпустимими та образливими є висловлювання «могильщики», «чета», які були застосовані в даному контексті з метою посилити негативне емоційне забарвлення викладеної інформації.

В правому верхньому куті, біля заголовка статті були розміщені роздруківки з фотографіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з зазначенням року народження, громадянства, місця народження та вказані кримінальні і адміністративні справи, в яких брали участь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Публічне висвітлення такої інформації є неприпустимим, та таким, що порушує Закон України «Про інформацію», зокрема ст. 11, відповідно до якої до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Вищезазначені статті, як в друкованому виданні, так і в інтернет-виданні «Репортер Запоріжжя» містять дату та місця народження Позивачів та іншу конфіденційну інформацію, згоди на розповсюдження якої Позивачі не надавали.

Також, 31.01.2013 року на офіційній сторінці інформаційного ресурсу - інтернет-видання «Репортер Запоріжжя» викладено статтю під назвою «Борьба не за жизнь, а за смерть: незаконные захоронения в Запорожье». В даній статті зазначається, що «20 и 21 января на этом и Матвеевском кладбищах были зафиксированы аналогичные случаи. Частными «ритуальщиками», организовавшими эти незаконные похороны, оказались ОСОБА_4, ОСОБА_1 и ОСОБА_6, которым все же пришлось дать показания в райотделе по факту». Окрім цього в статті зазначено, що «Еще больше запахло криминалом, когда на заседании соответствующей комиссии в горсовете была обнародована информация о том, что и ОСОБА_5, и ее муж ОСОБА_4, кроме того, что проходит по делу о стрельбе в морге, уже неоднократно привлекались по фактам мошенничества, вымогательства и хулиганства», після чого розміщенні роздруківки (інформація з «Армор») з фотографіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з зазначенням року народження, громадянства, місця народження та вказані кримінальні і адміністративні справи, в яких брали участь ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Зазначена інформація, яка розміщена на сайті електронного видання «Репортер Запоріжжя», стосувалось здійснення поховання ОСОБА_7, про що зазначено в тексті статті. Дане поховання здійснювалось на цілком законних підставах, оскільки на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду, по справі № 5009/726/12 було визнано укладеним Договір «Про надання ритуальних послуг» між СКП «Запорізька ритуальна служба» та ФОП ОСОБА_8, тому мав право на надання ритуальних послуг.

Посилаючись на те, що розповсюджена Відповідачами інформація, яка знаходиться в вільному доступі в мережі Інтернет є недостовірною, її поширення ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 та ОСОБА_1, Позивачі просять суд визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, відомості розміщені на офіційній сторінці інформаційного ресурсу - інтернет видання «РепортерUA» ( http://reporter-ua.com/2013/01/31/borba-ne-za-zhizn-za-smert-nezakonnye-zakhoronensya-v-zaporozhe ) від 31.01.2013 року, під заголовком «Борьба не за жизнь а за смерть: незаконные захоронения в Запорожье», а саме текст статті «..Они вызвали милицию, однако перед ее приездом к могиле пришли 2 человека, представившиеся работнику кладбища ОСОБА_2 и ОСОБА_1, которые сообщили, что на следующий день в 13:00 там будет захоронение умершего ОСОБА_9 и что они имеют полное право заниматься данным видом деятельности, несмотря на запрет работника кладбища и соответствующих нормативно-правовых актов, регулирующих процесс и регистрацию захоронения. 20 и 21 января на этом и Матвеевском кладбищах были зафиксированы аналогичные случаи. Частными «ритуальщиками», организовавшими эти незаконные похороны, оказались ОСОБА_4, ОСОБА_1 и ОСОБА_6, которым все же пришлось дать показання в райотделе по факту. Там они показали решение суда, согласно которому они якобы имеют право заниматься ритуальными услугами. Те же документы ОСОБА_6 показала и корреспонденту газеты «РепортерUA», однако, вчитавшись внимательнее, оказалось, что суд разрешил не их деятельность, а непосредственно заключение договора с СКП «Запорожская ритуальная служба», который предприятие заключало неохотно. И вот почему... ОСОБА_4 и ОСОБА_5 известны как скандальные предприниматели в сфере оказания ритуальних услуг, с которыми еще в 2011 г. были расторгнуты договоры на право заниматься ритуальними услугами в связи с массовыми жалобами (48 за 3 года) от населения на отвратительное качество услуг, цинизм и мошенничество, - рассказывает ОСОБА_10. - Решение о расторжении договоров было принято на комиссии городского исполнительного комитета по мониторингу рынка ритуальних услуг. До настоящего времени, при том, что жалобы продолжают поступать и перенаправляются в различние инстанции с целью пресечения их незаконной деятельности, вышеуказанные лица продолжают заниматься ритуальними услугами»; Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіахолдинг «Репортер» (ЄДРПОУ 37891370) спростувати відомості, поширені 31 січня 2013 року у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації на сайті електронного видання РепортерUA ( http://reporter-ua.com ), під заголовком «СПРОСТУВАННЯ», інформації, яка буде включати резолютивну частину рішення цієї справи, не пізніше десяти днів з дня набрання рішення суду законної сили; Визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію, відомості опубліковані в друкованому засобі масової інформації газета „ПравдаВ» , випуск № 5 (320) від 31.01.2013 року, під заголовком «Похоронная бригада. Могильщик, устроивший стрельбу в морге, снова устроил передел погребальных услуг», а саме текст статті: «Ритуальные услуги - семейный бизнес ОСОБА_4 и его супруги ОСОБА_11. На этом «рынке» чета известна давно и не всегда с лучшей стороны. В свое время многочисленные жалобы на предпринимателей со стороны клиентов недовольных качеством предоставленных услуг привели к тому, что коммунальная ритуальная служба расторгла с обоими «могильщиками» договора, позволяющие им вести похоронную деятельность. Кроме того, пара неоднократно фигурировала в делах, связанных например с мошенничеством и хулиганством». «От редакции: В распоряжении «Правды» также имеетея достаточно иформации указывающей на «крышу» описанной погребальной конторы - одного из советников - помощников городского головы ...»; Зобов'язати «Редакцію газети «Правда» спростувати відомості, поширені 31 січня 2013 року спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації в найближчому виданні Газети «Правда», під заголовком «СПРОСТУВАННЯ», інформації, яка буде включати резолютивну частину рішення цієї справи; Стягнути з ТОВ «Медіахолдінг «Репортер» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди; стягнути з ТОВ «Медіахолдінг «Репортер» на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди; стягнути з ТОВ «Медіа-Проект» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди; стягнути з ТОВ «Медіа-Проект» на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди, а також стягнути з відповідачів всі судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала в повному обсязі, на підставах, викладених у позові, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ „Медіахолдінг „РепортерВ» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивачів, посилаючись на те, що в позовній заяві не зазначено чітко й конкретно, яку саме інформацію вимагають визнати недостовірною Позивачі. Відповідно до ЦК України та ЗУ «Про інформацію», немає можливості визнавати недостовірним негативний контекст чи негативний емоційний фон інформації. Вся інформація, яку вимагають визнати недостовірною Позивачі, є прямою мовою колишнього керівника СКП «Запорізька ритуальна служба» ОСОБА_3, а у відповідності до п. 3 ст. 42 закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція або журналіст не можуть нести відповідальність за публікацію цих відомостей, оскільки вони є дослівним відтворенням керівника СКП «Запорізька ритуальна служба» ОСОБА_12 Оскільки не повідомляв щодо Позивачів будь-якої недостовірної інформації, останні не мають права на відшкодування моральної шкоди. Також зазначив, що жоден з Позивачів не надав суду належних доказів наявності в нього емоційного стресу та душевних страждань внаслідок згубного психічного впливу. Крім того, посилаючись на сплив позовної давності, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники відповідачів ТОВ „Медіа - ПроектВ» та Редакції газети „ПравдаВ» заперечували проти задоволення позовних вимог Позивачів, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність, а також на сплив позовної давності, просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень на позов, суд приходить до наступного висновку.

Згідно до положень ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цивільно-процесуального кодексу, в межах заявлених позовних вимог в на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами статті 212 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємних зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. ст. 3 , 32 , 34 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно із п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Згідно зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За положеннями ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканними, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а за ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь або ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» \ п.15\ зазначає, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За роз'ясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в п. 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст. 10 Конвенції захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість, оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Судом встановлено, що 31 січня 2013 року у випуску № 5 (320) друкованого видання Газети В«Прав.ДаВ» , засновником та видавцем якого є ТОВ «МЕДІА-ПРОЕКТ», під заголовком В«Похоронная бригада «Могильщик», устроишивший стрельбу в морге, снова устроил передел погребальних услуг» було опубліковано статтю, в якій зокрема зазначено наступне: „Ритуальные услуги - семейный бизнес ОСОБА_4 и его супруги ОСОБА_5. На этом «рынке» чета известна давно и не всегда с лучшей стороны. В свое время многочисленные жалобы на предпринимателей со стороны клиентов, недовольных качеством предоставленных услуг, привели к тому, что коммунальная ритуальная служба расторгла с обоими «могильщиками» договора, позволяющие им вести похоронную деятельность. Кроме того, пара неоднократно фигурировала в делах, связанных например с мошенничеством и хулиганством».

Також, 31.01.2013 року на офіційній сторінці інформаційного ресурсу - інтернет-видання «Репортер Запоріжжя» викладено статтю під назвою «Борьба не за жизнь, а за смерть: незаконные захоронения в Запорожье». В даній статті, зокрема, зазначається, що «…- они вызвали милицию, однако перед ее приездом к могиле пришли 2 человека, представившиеся работнику кладбища ОСОБА_4 и ОСОБА_5, которые сообщили, что на следующий день в 13:00 там будет захоронение умершего ОСОБА_9 и что они имеют полное право заниматься данным видом деятельности, несмотря на запрет работника кладбища и соответствующих нормативно-правовых актов, регулирующих процесс и регистрацию захоронения. 20 и 21 января на этом и Матвеевском кладбищах били зафиксированы аналогичные случаи. Частными «ритуальщиками», организовавшими эти незаконные похороны, оказались ОСОБА_4, ОСОБА_5 и ОСОБА_6, которым все же пришлось дать показания в райотделе по факту». Там они показали решение суда, согласно которому они якобы имеют право заниматься ритуальними услугами. Те же документы ОСОБА_6 показала и корреспонденту газеты «РепортерUA», однако, вчитавшись внимательнее, оказалось, что суд разрешил не их деятельность, а непосредственно заключение договора с СКП «Запорожская ритуальная служба», который предприятие заключало неохотно. И вот почему... ОСОБА_4 и ОСОБА_5 известны как скандальные предприниматели в сфере оказания ритуальних услуг, с которыми еще в 2011 г. были расторгнуты договоры на право заниматься ритуальними услугами в связи с массовыми жалобами (48 за 3 года) от населення на отвратительное качество услуг, цинизм и мошенничество, - рассказывает ОСОБА_10. - Решение о расторжении договоров было принято на комиссии городского исполнительного комитета по мониторингу рынка ритуальних услуг. До настоящего времени, при том, что жалобы продолжают поступать и перенаправляются в различние инстанции с целью пресечения их незаконной деятельности, вышеуказанные лица продолжают заниматься ритуальними услугами».

Встановлено, що Ритуальною службою у м. Запоріжжя є Спеціалізоване комунальне підприємство «Запорізька ритуальна служба», отже, саме це підприємство наділено правом укладати договір про надання ритуальних послуг з суб'єктами господарювання згідно з приписами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі як фізична особа-підприємець, дата реєстрації: 09.04.2002; дата запису: 01.03.2005; номер запису: 2 103 017 0000 006831, за видом економічної діяльності В«Організування поховань і надання суміжних послугВ» код КВЕД 96.03. ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі як фізична особа-підприємець, дата запису: 13.04.2006; номер запису: 2 103 000 0000 022265, за основним видом економічної діяльності В«Організування поховань і надання суміжних послугВ» код КВЕД 96.03.

Відповідно до статті 10 ЗУ В«Про поховання та похоронну справуВ» надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

За приписами статті 12 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, в статті 12 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» чітко визначено, що виконавцем ритуальних послуг (які надаються на підставі договору-замовлення) можуть бути лише особи, які уклали відповідні договори із сільським головою або ритуальною службою про надання послуг.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2012 року ФОП ОСОБА_8 відмовлено в задоволенні позову до СПК „Запорізька ритуальна службаВ» про зобов'язання укласти договір.

Постановою Донецького апеляційного Господарського суду від 18.07.2012 року апеляційна скарга ФОП ОСОБА_8 на рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2012 року задоволена. Рішення господарського суду Запорізької області від 25.04.2012 року скасовано. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_8 про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг в редакції позивача задоволені. Зобов'язано СКП „Запорізька ритуальна службаВ» укласти договір про надання ритуальних послуг між СКП „Запорізька ритуальна службаВ» та виконавцем послуг ФОП ОСОБА_8 в редакції, запропонованій до укладення 10.01.2012 року.

18.07.2012 року між СКП «Запорізька ритуальна служба» та ФОП ОСОБА_8 був укладений договір про надання ритуальних послуг, предметом якого є надання ритуальних послуг.

01.01.2012 року між ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_1 укладений договір б/н про спільну діяльність у сфері ритуальних послуг.

Відповідно до пункту 1.1. цього договору Сторони (ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_1В.) зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль, майна та немайнових прав, які належать Сторонам на відповідних правових підставах, разом діяти задля досягнення спільної господарської мети.

В свою чергу, пункт 2.2. договору про спільну діяльність визначає, що спільна діяльність Сторін буде здійснюватися шляхом солідарного виконання зобов'язань у відповідності до умов договору № 14-08/РП від 11.09.2008 року «Про надання ритуальних послуг», укладеного ОСОБА_8 із спеціалізованим комунальним підприємством «Запорізька ритуальна служба».

Таким чином, спільна діяльність ФОП ОСОБА_8 і ФОП ОСОБА_1 ніяким чином не стосується договору, укладеного між СКП «Запорізька ритуальна служба» та ФОП ОСОБА_8 18.07.2012 року.

Тобто, договір № 14-08/РП від 11.09.2008 року «Про надання ритуальних послуг», на який є посилання в пункті 2.2. договору про спільну діяльність, на момент укладання договору про спільну діяльність 01.01.2012 року, вже був недійсний.

Таким чином, інформація, що викладена в статті під заголовком «Борьба не за жизнь, а за смерть: незаконные захоронения Запорожья» та в статті В«Похоронная бригада «Могильщик», устроишивший стрельбу в морге, снова устроил передел погребальних услуг» в цій частині є такою, що відповідає дійсності.

Крім того, судом також встановлено, що вся інформація, яку вимагають визнати недостовірною Позивачі, викладена у статті «Борьба не за жизнь, а за смерть: незаконные захоронения Запорожья» є прямою мовою колишнього керівника СКП «Запорізька ритуальна служба» ОСОБА_3, а у відповідності до п. 3 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», редакція або журналіст не можуть нести відповідальність за публікацію цих відомостей, оскільки вони є дослівним відтворенням публічного виступу або повідомлення, зокрема, представника юридичної особи. ОСОБА_12, надаючи інформацію виступав саме як керівник комунального підприємства, тобто як офіційна службова особа і уповноважений представник юридичної особи.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України у п.14 постанови № 1 від 27.02.09 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2013 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком на три роки. ОСОБА_2 визнано винним у тому що 8 жовтня 2012 року, близько 14 години 15 хвилин, обвинувачений у дворі будинку № 30 по вул. Чарівній в м. Запоріжжі, де знаходиться Запорізьке обласне бюро судових медичних експертиз, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян з мотивів явної неповаги до суспільства, спровокував конфлікт с потерпілим, під час якого, намагаючись утримати потерпілого, що ухилявся від спілкування з ним, схопив потерпілого за одяг, після чого потерпілий відштовхнув обвинуваченого, а обвинувачений, використовуючи заздалегідь заготовлений предмет, придатний для здійснення пострілів, зробив декілька пострілів в напрямку потерпілого. Заподіяні внаслідок отриманих пострілів рани в області обох стегон у потерпілого кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розгляд здоров'я. Під час розгляду справи допитаний в судовому засіданні обвинувачений (ОСОБА_2В.) винність у вчиненні незаконних дій визнав частково, пояснивши, що не оспорює факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень за вказаних обставин, проте заперечує проти того, що ці дії вчинені з хуліганських мотивів, оскільки підставою для таких дій став давно існуючий конфлікт мок обвинуваченим як суб'єктом господарювання в сфері надання ритуальних послуг і співробітниками комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба», в трудових відносинах з яким перебуває потерпілий.

На переконання суду, Відповідачами дано оціночне судження щодо скандального характеру діяльності Позивачів в сфері ритуальних послуг, є критикою та оцінкою дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не було висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію Позивачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснив суду, що він працював в СКП «Запорізька ритуальна служба» на посаді заступника директора протягом 2011 року - 2013 року, в коло його посадових обов'язків входило прийняття та розгляд звернень громадян з приводу надання ритуальних послуг на кладовищах в м. Запоріжжя, які знаходяться у впорядкуванні СКП «Запорізька ритуальна служба». На ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надходили чисельні скарги щодо неналежного виконання останніми ритуальних послуг, які були передані СКП «Запорізька ритуальна служба» до виконавчого комітету Запорізької міської ради

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснив суду, що після того, як його дружина померла він замовив послуги з її поховання у ОСОБА_1 та сплатив останній кошти за повний спектр послуг (в тому числі за копання могили та отримання свідоцтва про смерть). Однак, під час здійснення поховання він був змушений самостійно сплати послуги за копання могили, а при отриманні свідоцтва про смерть від нього вимагали сплати додаткових коштів, вважає діяльність ОСОБА_1 шахрайською, оскільки вартість ритуальних послуг, які надає остання, значно перевищує ринкові ціни, а якість послуг дуже низька.

На ухвалу суду про витребування доказів, Виконавчим комітетом Запорізької міської ради надано інформацію про те, що відділом по роботі зі зверненнями громадян виконкому ради у 2012 році було зареєстровано 4 звернення зі скаргами на дії ПП Полонська, так 11.01.2012 року ОСОБА_15 звернулась зі скаргою на ритуальну службу ПП Полонська, 18.01.2012 року ОСОБА_14 звернувся зі скаргою на ПП Полонська у зв'язку з незгодою з оплатою за поховання дружини, 17.03.2012 року ОСОБА_16 звернулась зі скаргою про повернення грошей, сплачених заявницею ПП Полонська у 2010 році, за поховання чоловіка- учасника бойових дій; 20.06.2012 року ОСОБА_17 звернулась зі скаргою щодо перевірки законності та функціонування об'єктів власності ПП Полонська.

Крім того, представником Відповідача залучені копії заяв та скарг громадян на діяльність ФОП ОСОБА_1 за період з 2010-2012 років, які стосувалися претензій щодо наданих ФОП ОСОБА_1 ритуальних послуг, недобросовісної діяльністю та повернення коштів за поховання.

Таким чином, у судовому засіданні знайшли своє підтвердження факти надходження скарг на діяльність ПП Полонська.

Аналіз визначених сторонами у справі висловлювань на підставі матеріалів справи з урахуванням вищенаведених правових положень, фактичних обставин, яких вони стосувалися, та в контексті висловлювань сторін з цього приводу приводить суд до висновку, що відповідачів у справі у зазначених висловлюваннях фактично надавали оцінку діям позивачів, як підприємців, в тому числі стосовно зазначених подій, фактичних обставин цих подій та їх наслідків, а оціночні судження не є предметом судового захисту, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Тому, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що правових підстав згідно п. 15,18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009р ., ст.277 ЦК України , для задоволення позову в частині позовних вимог щодо захисту честі, гідності, ділової репутації Позивачів немає.

В силу ч.1 ст.1167 ЦК України , моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Оскільки в судовому засіданні не знайшло підтвердження, що неправомірними діями Відповідачів Позивачам завдана моральна шкода, то суд вважає, що правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди немає.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представниками відповідачів у судовому засіданні заявлено про застосування позовної давності та про відмову в задоволенні позову з цих підстав.

Вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації випливають із порушення особистих немайнових прав, тому згідно з пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК позовна давність на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом, зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК України.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної в засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості. Сплив без поважних причин позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для відмови в позові.

Як встановлено, Позивачі звернулися до суду з даним позовом 16.10.2014 року, а інформація, яку Позивачі просять визнати недостовірною була розміщена 31.01.2013 року, тобто Позивачами пропущено строк звернення до суду.

Як роз'яснено в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про недоведеність позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, саме з цих підстав суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України , оскільки суд відмовив в задоволенні позову, всі судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіахолдінг «Репортер», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Проект», Редакції газети «Правда», третя особа: ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.В. Калюжна