Ухвала

від 29.08.2016 по справі 372/5906/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5906/14-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г. Провадження № 22-ц/780/2715/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 29.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

29 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Лівінського С. В., Суханової Є.М., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 березня 2016 року по справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Козинської селищної ради, до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку,

,

В С Т А Н О В И Л А :

25 листопада 2014 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з даною позовною заявою, де просив в інтересах держави, в особі Козинської селищної ради, визнати незаконними та скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 28.09.2009 року №1204 та від 21.12.2009 року №1692, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на їх підставі, витребувати земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів та визнати право власності на них за територіальною громадою в особі Козинської селищної ради.

На обгрунтування заявлених вимог зазначив, що в ході проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що Обухівською районною державною адміністрацією Київської області в порушення діючого земельного законодавства було передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, зокрема, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 земельні ділянки в адміністративних межах Козинської селищної ради, загальною площею 12,3637 га.

При цьому, розпорядженням №1204 Обухівської районної державної адміністрації від 28.09.2009 року затверджено матеріали попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам, зокрема, названим особам для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради.

Пунктами 1, 3 розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 року №1692 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, вилучено ділянки загальною площею 12,3637 га, із користування ТОВ «Лотос», ТОВ «Альфа-плюс», ТОВ «Затишне», ТОВ «Дана», ТОВ «ОК-інвест», ЗАТ «ТІЗ-Топаз» та передано єдиним масивом безоплатно у власність ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства.

15.03.2010 року на підставі зазначеного розпорядження відповідачі отримали державні акти на вказані земельні ділянки.

В подальшому, відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок, ОСОБА_9 продав земельну ділянку - ОСОБА_12, ОСОБА_10 - ОСОБА_4, а ОСОБА_11 - ОСОБА_12 та ОСОБА_3

Позивач вважає передачу спірних земель у власність громадянам незаконною у зв'язку з наступним:

передача зазначених земельних ділянок здійснювалася відповідно до проекту відведення, розробленого ТОВ «Геоверв», яке, насправді, проект не розробляло;

спірні земельні ділянки знаходяться в межах смт. Козин, відтак право розпоряджатися вказаними землями має лише відповідна сільська рада, в той час як фактично рішення про виділення громадянам землі було прийняте районною державною адміністрацією;

земельні ділянки, передані єдиним масивом, площею 12,3637 га, є землями водного фонду і законом не передбачено право органів влади безоплатно надавати землі водного фонду для ведення особистого селянського господарства;

не можуть передаватися з державної у приватну власність земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 березня 2016 року позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Козинської селищної ради, задоволено частково.

Визнано недійсним і скасовано розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 28.09.2009 №1204 «Про затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради», в частині затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам: ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_13

Визнано недійсними пункти 1, 3 розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 №1692 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 7-ми громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 452685, виданий ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:004:0109, площею 1,7690 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 452687, виданий ОСОБА_10 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:004:0112, площею 2,0000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії серії ЯИ № 452684, виданий ОСОБА_9 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:004:0110, площею 2,0000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 452686, виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:004:0111, площею 2,0000 га.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 452688, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:004:0113, площею 1,8723 га.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 452689, виданий ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:004:0114, площею 1,0781 га.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 477336, виданий ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:004:0115, площею 1,2973 га.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади, в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, земельну ділянку, площею 2,0000 га, за кадастровими номером 3223155400:03:004:0112, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади, в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, земельну ділянку, площею 2,0000 га, за кадастровими номером 3223155400:03:004:0110, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь територіальної громади, в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, земельну ділянку, площею 1,7690 га, за кадастровими номером 3223155400:03:004:0109, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_8 на користь територіальної громади, в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, земельну ділянку, площею 2,0000 га, за кадастровими номером 3223155400:03:004:0111, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 на користь територіальної громади, в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, земельну ділянку, площею 1,8723 га, за кадастровими номером 3223155400:03:004:0113, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_7 на користь територіальної громади, в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, земельну ділянку, площею 1,0781 га, за кадастровими номером 3223155400:03:004:0114, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_6 на користь територіальної громади, в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, земельну ділянку, площею 1,2973 га, за кадастровими номером 3223155400:03:004:0115, яка знаходиться в межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь держави суму судового збору в розмірі по 154, 87 грн., з кожного.

На обгрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції, серед іншого, зазначив, що вважає правомірними позовні вимоги в частині витребування земельних ділянок, оскільки в ході розгляду справи встановлено неправомірність розпоряджень Обухівської районної державної адміністрації Київської області щодо їх надання відповідачам, тому порушене право землекористувача та уповноваженого органу держави, як власника, підлягає судовому захисту.

При цьому, товариством ТОВ «ГЕОВЕРВ» укладався договір від 22.10.2009 року по розробці проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, але у зв'язку із несплатою авансу за виконання робіт у повному обсязі вказаний проект із землеустрою не розроблявся.

Будь-які інші договори про виконання землевпорядних робіт щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Обухівського району Київської області з початку діяльності і до цього часу ТОВ «ГЕОВЕРВ» не укладались і роботи не виконувались.

Відповідно до листа Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 29.09.2014 №820, додатку до нього - містобудівне обґрунтування зміни меж смт. Козин, листа ДП Українського державного науководослідного інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» від 03.11.2014 №3-2219, листа Управління Держгеокадастру в Обухівському районі №05/1-13 від 11.01.2016 року встановлено, що на теперішній час межа і площа смт. Козин встановлена рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 №206.16.ХХІІІ та становить 3071,0 га.

Згідно із листами управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області від 15.10.2014 № 1.1-24/217 та 22.10.2014 №1.1-24/221, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі № 05/1-13 від 11.01.2016 року ( з відповідними додатками ) спірні земельні ділянки знаходяться в межах смт. Козин.

При цьому, листами управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області від 15.10.2014 №1.1-24/217, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 10.10.2014 №ІД/9-1298 надано графічні матеріали з відображенням фактичного стану освоєння земель, на підставі яких можна зробити висновок, що рельєф місцевості та, відповідно, склад угідь земельних ділянок, що передані у власність у 2009 році 7-ми громадянам, змінено шляхом проведення гідронамиву піску на земельні ділянки попередніх землекористувачів.

Саме на недоведення та недостатнє обґрунтування цих обставин посилався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 25.11.2015 року за результатами касаційного перегляду цієї цивільної справи.

Цей факт підтверджується інформацією Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем В«КиївгеоінформатикаВ» ( лист № 01-01/129 від 02.02.2016 року з відповідними графічними додатками ) - спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню, острови на р. Дніпро та 100 метрову захисну смугу р. Дніпро.

А після створення штучного намиву піску ці земельні ділянки повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме: на 100 метрову захисну смугу р. Дніпро та 25-ти метрову захисну смугу штучної водойми площею 2,5 га.

Таким чином, вказані земельні ділянки належать до водного фонду та незаконно передані у власність відповідачам за рахунок земель водного фонду на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28.09.2009 року №1204 та від 21.12.2009 № 1692, які в частині заявлених позовних вимог слід визнати незаконними та скасувати.

Задовольняючи позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області щодо визнання незаконними та скасування розпоряджень відповідача, визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок, суд вважає недоцільним визнання за державою в особі територіальної громади Козинської селищної ради право власності на спірні земельні ділянки, оскільки права держави частковим задоволенням позову повністю відновлені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись в ній на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом процесуального і неправильне застосування матеріального права при його ухваленні.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог прокурору відмовити в повному обсязі.

Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, розпорядженням №1204 Обухівської районної державної адміністрації від 28.09.2009 року затверджено матеріали попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам, в т.ч. і частині відповідачів, для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради ( а.с. 19-24 т. 1 ) .

Пунктами 1, 3 розпорядження №1692 Обухівської районної державної адміністрації від 21.12.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, який не розроблявся, та вилучено ділянки, загальною площею 12,3637 га. з користування ТОВ «Лотос», ТОВ «Альфа-плюс», ТОВ «Затишне», ТОВ «Дана», ТОВ «ОК-інвест», ЗАТ «ТІЗ-Топаз» та передано єдиним масивом безоплатно у власність 7-ми громадян для ведення особистого селянського господарства - ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 ( а.с. 25 т. 1 ).

На підставі вказаного розпорядження, управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області 15.03.2010 року видано та одночасно зареєстровано державні акти на земельні ділянки, зокрема,

ОСОБА_11 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:004:0109, площею 1,7690 га та видано державний акт серії ЯИ № 452685,

ОСОБА_9 - 3223155400:03:004:0110, площею 2,000 га, та видано державний акт серії ЯИ № 452689,

ОСОБА_8 - 3223155400:03:004:0111, площею 2,0000 га, та видано державний акт серії ЯИ № 452686,

ОСОБА_10 - 3223155400:03:004:0112, площею 2,0000 га, та видано державний акт серії ЯИ № 452687,

ОСОБА_7 - ділянку 3223155400:03:004:0114, площею 1,0781 га, та видано державний акт серії ЯИ №452689,

ОСОБА_6 - 3223155400:03:004:0115, площею 1,2973 га, та видано державний акт серії ЯИ № 477336, ОСОБА_5 - 3223155400:03:004:0113, площею 1,8723 га, та видано державний акт серії ЯИ № 452688 ( а.с. 26-32, 52-59 т. 1 ).

В подальшому, відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок ОСОБА_9 продав належне йому майно ОСОБА_12, ОСОБА_10 - ОСОБА_4, а ОСОБА_11 - ОСОБА_12 та ОСОБА_3

Постановою Головного слідчого управління СБ України від 07 березня 2013 року кримінальне провадження у справі за фактом протиправного заволодіння невстановленими особами земелоьними ділянками, загальною площею 250,4934 га в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та порушеної прокуратурою Київської області 16 серпня 2010 року закрито за відсутністю складу злочинів, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3 ст. 209, ч.ч. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України ( а.с. 121-129 т. 2 ).

25 листопада 2014 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави, в особі Козинської селищної ради, з названою позовною заявою ( а.с. 1-18 т. 1 ).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення за позовом, правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і обгрунтовано, з точким зору апеляційного суду, прийшов до переконання про необхідність задоволення заявлених вимог із врахуванням наступного.

У відповідності до листів №1.1-24/217 управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області від 15.10.2014 року, №ІД/9-1298 Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 10.10.2014 року, №01-01/129 Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем В«КиївгеоінформатикаВ» від 02.02.2016 року рельєф місцевості та, відповідно, склад угідь земельних ділянок, що передані у власність у 2009 році 7-ми громадянам, змінено шляхом проведення гідронамиву піску на земельні ділянки попередніх землекористувачів, спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню, острови на р. Дніпро, 100 метрову захисну смугу р. Дніпро та 25-ти метрову захисну смугу штучної водойми, площею 2,5 га ( а.с. 92, 97 т. 1, а.с. 156 т. 2 ).

Таким чином, як встановлено судом, спірні земельні ділянки належать до водного фонду, знаходяться у 100 метровій захисній смузі р. Дніпро та 25-ти метровій захисній смузі штучної водойми, площею 2,5 га, та незаконно передані першим власникам за рахунок земель водного фонду на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28.09.2009 року №1204 та від 21.12.2009 № 1692, тобто, у порушення чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 88, 89 ВК України, ст.ст. 84, 116, 118, 122 ЗК України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», і правомірно прийшов до переконання, що для відновлення становища, що існувало до порушення, слід визнати зазначені розпорядження, державні акти на право власності на землю недійсними та витребувати спірне майно на користь держави в особі зазначеної особи, як вважає апеляційний суд, у відповідності до положень ст. 388 ЦК України.

Такий висновок суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеною у справі 6-140цс14, де серед іншого, зазначено наступне.

За положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Правомірно суд першої інстанції прийшов і до переконання про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності в силу виявлення незаконності передачі земельних ділянок у ході кримінального розслідування, завершеного ухваленням 07 березня 2013 року постанови та проведеної перевірки, розпочатої в травні 2014 року, що підтверджується зазначеним процесуцальним документом та матеріалами, наданими суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року ( а.с. 74-75 т. 2 ) .

Відтак, доводи ОСОБА_12 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом процесуального і неправильне застосування матеріального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 4, 87, 88 ВК України, ст.ст. 17, 58, 60, 79, 84, 173, 176, 184 ЗК України, ст. 20 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 6, 13, 21, 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 256, 257, 261, 267, 328, 330, 387, 388 ЦК України, ст.ст. 213 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження, у силу викладеного, та повністю спростовуються наданими позивачем належними та допустимими доказами, які, на переконання апеляційного суду, відповідають дійсності.

Інші доводи цього апелянта, зокрема, про відсутність у справі належних доказів про віднесення спірних земель до водного фонду, знаходження їх у межах смт. Козин, проектів землеустрою щодо них, обов'язку землекористувачів щодо розроблення проектів прибережних смуг та винесення їх меж в натуру, правових підстав, на переконання апелянта, для задоволення позову, розпорядження прийняті в межах повноважень держадміністрації, наявність у відповідача права власності на майно, добросовісність його набуття, сплив строку позовної давності для пред'явлення позову, відсутність правових підстав для його задоволення, прокурору було відомо про виділення земельних ділянок ще 05.08.2010 року, на переконання суду другої інстанції не є правовою підставою, у силу викладеного, для задоволення апеляційних вимог.

Окрім цього, частина зазначених тверджень, а саме - про відсутність у справі належних доказів про віднесення спірних земель до водного фонду, сплив строку позовної давності до їх пред'явлення, з точки зору суду другої інстанції, не відповідають дійсності, а відтак, не є підставою для задоволення вимог ОСОБА_2.

Твердження апелянта про те, що у справі нема, а у землекористувачів відсутній обов'язок щодо розроблення проектів прибережних смуг та винесення їх меж в натуру, не є підставою для задоволення апеляції, оскільки, як встановлено безспірно судом, землі відносяться не до зазначеної категорії, а до земель водного фонду, знаходяться у 100 метровій захисній смузі р. Дніпро та 25-ти метровій захисній смузі штучної водойми, площею 2,5 га, що підтверджується названими вище доказами, які суд відносить до числа належних та допустимих у відповідності до положень ст.ст. 58-59 ЦПК України.

Зазначений висновок повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі №6-175 цс 14, де зазначено, що прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак передача у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить вимогам ст. ст. 59, 83, 84 ЗК України.

При цьому, ухвалення рішення в частині ОСОБА_13, який не був залучений у справі, на переконання апеляційного суду, не є підставою для зміни чи скасування рішення місцевого суду, оскільки може бути виправлено у відповідності до положень ст. 219 ЦПК України.

Відповідно, зазначена описка не впливає на законність та обгрунтованість у решті ухваленого по справі рішення.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 березня 2016 року по справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, в особі Козинської селищної ради, до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: А.С. Сержанюк

Судді: С.В. Лівінський

ОСОБА_14