Постанова

від 28.02.2018 по справі 372/5906/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 372/5906/14-ц

провадження №61-5848 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - прокурор Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, Управління Державного земельного агенства в Обухівському районі Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представник відповідача Обухівської районної державної адміністрації Київської області - Нещерет Людмила Василівна,

представники відповідача ОСОБА_2: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_13,

треті особи: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 березня 2016 року у складі судді Болобана В. Г. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Лівінського С. В., Суханової Є.М,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2014 року прокурор Київської області, діючи в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - Козинська селищна рада) звернувся до суду позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області

від 28 вересня 2009 року № 1204 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5; визнати недійсними пункти 1, 3 розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області

від 21 грудня 2009 року № 1692 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність семи громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради ; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5; витребувати спірні земельні ділянки на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради; визнати за територіальною громадою право власності на спірні земельні ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що в ході проведеної прокуратурою перевірки було встановлено порушення Обухівською районною державною адміністрацією Київської області (далі - Обухівська РДА) норм земельного законодавства при передачі земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року № 1204 затверджено матеріали попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам (зокрема і відповідачам) для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Пунктом 1.3 розпорядження Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року № 1692 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, вилучено ділянки загальною площею 12,3637 га.

15 березня 2010 року на підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 отримали державні акти на вказані земельні ділянки, а у подальшому, відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок, ОСОБА_14 відчужив земельну ділянку ОСОБА_2, ОСОБА_15 -

ОСОБА_4, а ОСОБА_16 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивач вважає передачу спірних земель у власність громадянам незаконною, у зв'язку з наступним: передача зазначених земельних ділянок здійснювалася відповідно до проекту відведення, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю Геоверв , яке, насправді, проект не розробляло; спірні земельні ділянки знаходяться в межах селища Козин Київської області, відтак право розпоряджатися вказаними землями має лише відповідна сільська рада, в той час як фактично рішення про виділення громадянам землі було прийняте районною державною адміністрацією; земельні ділянки, передані єдиним масивом, площею 12,3637 га, є землями водного фонду і законом не передбачено право органів влади безоплатно надавати землі водного фонду для ведення особистого селянського господарства; не можуть передаватися з державної у приватну власність земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

Відповідач Обухівська РДА позов визнала. При вирішенні спору по суті, просила позов задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила суд відмовити в їх задоволенні та подала письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом на участь у розгляді справи, подання до суду заперечень проти позовної заяви, заявлення клопотань тощо.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 березня

2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним і скасовано розпорядження Обухівської РДА

від 28 вересня 2009 року № 1204 Про затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради , в частині затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам: ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_18 Визнано недійсними пункти 1, 3 розпорядження Обухівської РДА від 21 грудня

2009 року №1692 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність семи громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради . Визнано недійсними спірні державні акти на право власності на земельні ділянки. Витребувано із незаконного володіння відповідачів та третіх осіб на користь територіальної громади в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області спірні земельні ділянки.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт порушення інтересів держави оскаржуваними розпорядженнями, оскільки передача спірних земельних ділянок із земель запасу Козинської селищної ради було проведено Обухівською РДА з перевищенням повноважень, а відведення земельних ділянок відбувалося без розробки відповідних проектів відведення земельних ділянок.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 березня

2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем доведено факт віднесення спірних земельних ділянок до водного фонду, оскільки вони знаходяться у 100 метровій захисній смузі річки Дніпро та 25-ти метровій захисній смузі штучної водойми, площею 2,5 га, та незаконно передані першим власникам за рахунок земель водного фонду на підставі розпоряджень Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року №1204 та

від 21 грудня 2009 року № 1692, тобто, у порушення чинного законодавства, зокрема, статей 88, 89 Водного кодексу України, статей 84, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації .

Апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини та погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності в силу виявлення незаконності передачі земельних ділянок у ході кримінального розслідування, завершеного ухваленням 07 березня 2013 року постанови та проведеної перевірки, розпочатої в травні 2014 року.

У касаційній скарзі, поданій 15 вересня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що прокурором не доведено належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду, оскільки таке визначення можливе після виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж, розміру прибережної захисної смуги та винесення її меж в натурі. Таких доказів матеріали цивільної справи не містять.

Заявник зазначала, що оскаржувані розпорядження прийняті Обухівською РДА в рамках своїх повноважень, оскільки в матеріалах проектної документації містяться висновки відповідних органів виконавчої влади, згідно яких спірні земельні ділянки знаходяться в адміністративних межах Козинської селищної ради, тобто за межами селища Козин Київської області, право розпоряджатися якими належить органу виконавчої влади, а саме Обухівській РДА.

Крім того, касаційна скарга містить посилання на те, що прокурором подано позов щодо захисту порушеного права з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків якого відповідачами заявлено відповідне клопотання до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

29 січня 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що розпорядженням Обухівської РДА від 28 вересня 2009 року № 1204 затверджено матеріали попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 159-ти громадянам для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради.

Розпорядженням Обухівської РДА від 21 грудня 2009 року № 1692 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у межах Козинської селищної ради, вилучено з користування товариства з обмеженою відповідальністю Лотос , товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Плюс , товариства з обмеженою відповідальністю Затишне , товариства з обмеженою відповідальністю Дана , товариства з обмеженою відповідальністю ОК-Інвест , закритого акціонерного товариства ТІЗ-Топаз відповідні земельні ділянки та передано єдиним масивом безоплатно у власність семи громадянам для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження 15 березня 2010 року ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_7,

ОСОБА_6, ОСОБА_5 видано та одночасно зареєстровано державні акти на земельні ділянки.

У подальшому ОСОБА_14 відчужив земельну ділянку ОСОБА_2, ОСОБА_15 - ОСОБА_4, а ОСОБА_16 - ОСОБА_2 та

ОСОБА_3, шляхом укладення відповідних договорів купівлі-продажу.

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на результати перевірки, проведеної прокуратурою Київської області, якою були виявлені порушення земельного законодавства при наданні Обухівською РДА земельних ділянок загальною площею 12,3637 га у власність семи громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради. Зокрема вказував, що спірні земельні ділянки є єдиним масивом площею 12,3637 га та віднесені до земель водного фонду, а відтак не можуть передаватися з державної у приватну власність земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів. В той же час частина спірних ділянок була штучно створена, намита. Тобто фактично були передані землі дна водного об'єкту.

Суд прийшов до висновку, що передачу спірних земельних ділянок із земель запасу Козинської селищної ради було проведено Обухівською РДА із перевищенням повноважень, відведення земельних ділянок відбулося без розробки відповідних проектів відведення земельних ділянок.

Спірні правовідносини мали місце у вересні-грудні 2009 року, прокурор звернувся до суду з даним позовом про захист порушеного права

25 листопада 2014 року.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

На підставі положень частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів, як суб'єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Разом із тим, згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Установлено, що представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12, заявила про застосування наслідків спливу строків позовної давності

(т. 2 а. с. 118-120).

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За змістом частини першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня

1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-2070цс16, від 12 квітня

2017 року у справі № 6-1852цс16 та від 19 квітня 2017 року у

справі №6-2376цс16, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у порядку глави 3 розділу V ЦПК України, в редакції на момент їх винесення.

Установлено, що право позивача було порушено у зв'язку з прийняттям Обухівською РДА розпоряджень від 28 вересня 2009 року № 1204 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність семі громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради та від 21 грудня 2009 року № 1687 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність семи громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Козинської селищної ради .

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності, оскільки право прокурора на пред'явлення позову виникло в силу виявлення незаконності передачі земельних ділянок у ході кримінального розслідування, завершеного ухваленням 07 березня 2013 року постанови та проведеної перевірки, розпочатої в травні 2014 року.

Проте апеляційний суд не врахував, що саме до повноважень Козинської селищної ради належить контроль у сфері земельних відносин, прокурор звернувся з даним позовом в інтересах Козинської селищної ради та не встановив, коли саме вказана рада довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Апеляційний суд зіслався на постанову про закриття кримінального провадження від 7 березня 2013 року, проте не врахував, що кримінальна справа за фактом протиправного заволодіння невстановленими особами земельних ділянок загальною площею 250,4934 га в адміністративних межах Козинської селищної ради була порушена 5 серпня 2010 року

( т. 2 а. с. 121-129).

Висновок апеляційного суду про початок перебігу позовної давності з моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження та з дня проведення прокурором перевірки, розпочатої в травні 2014 року, є помилковим.

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо встановлення обставин та оцінки доказів, які не були встановлені та досліджені судом, а відтак не має можливості вирішити спір по суті.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 серпня 2016 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик