Ухвала

від 23.08.2016 по справі 815/794/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/794/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Осавуляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства "Горізонт" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року мале приватне товариство "Горізонт" (далі - МПТ "Горізонт") звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12 жовтня 2015 року № 0002572204, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 712 145,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 356 073,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0002582204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 449 691,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 224 846,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0002732201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на додану вартість у розмірі 32 425,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 000272201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 297 894,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 148 947,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, до того ж, під час перевірки у нього були наявні всі необхідні первинні документи, які оформлені відповідно до вимог діючого законодавства України, таким чином відповідачем безпідставно зазначені в Акті перевірки від 16 вересня 2015 року №6497/15-53-22-04/25045431 про ненадання позивачем первинних документів, які підтверджують придбання товарів, робіт, послуг.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 27 серпня 2015 року по 09 вересня 2015 року, на підставі пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, ст.77 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - ПКУ), відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 23 липня 2015 року №1262, направлення від 26 серпня 2015 року №001618/1486, фахівцями відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на III квартал 2015 року, проведена планова документальна виїзна перевірка МПП «Горізонт» (код ЄДРПОУ 25045431) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

МПП «Горізонт» повідомлено про проведення планової виїзної документальної перевірки повідомленням, яке з копією наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про проведення перевірки від 23 липня 2015 року №1262 вручено директору МПП «Горізонт» ОСОБА_2

27 серпня 2015 року направлення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення перевірки від 26 серпня 2015 року №001618/1486, №001617/1487, №001799/1488 та від 27 серпня 2015 року, №000706/1420 пред'явлено директору МПП «Горізонт».

За результатами перевірки складено Акт №6497/15-53-22-04/25045431 "Про результати планової документальної виїзної перевірки МПП «Горізонт» (код ЄДРПОУ 25045431) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року" /а.с.10-87 т.1/, яким, з урахуванням ненадання до та після перевірки первиних документів, встановлено наступні порушення МПП «Горізонт»:

-п. п. 14.1.27, п. 14.1, ст. 14, п. 138.2, п. п. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, викладені в п. п. 3.1.2 акту, перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 760 573,00 грн. у т. ч.: за 2 квартал 2012 року на суму 48 428,00 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 98 889,00 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 53 080,00 грн., за 2013 рік на суму 305 274,00 грн., за 2014 рік на суму 254 902,00 грн.;

-п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 449 691,00 грн., у т. ч.: січень 201 323 093,00 грн., лютий 2013 року 12 844,00 грн., травень 2013 року 30 878,00 грн., червень 2013 року 8 645,00 грн., липень 2013 року 37 965,00 грн., серпень 2013 року 59 247,00 грн., вересень 2013 року 26 020,00 грн., жовтень 2013 року 49 075,00 грн., листопад 2013 року 2 930,00 грн., грудень 2013 року 44 450,00 грн., квітень 2014 року 49 146,00 грн., липень 2014 року 11 351,00 грн., вересень 2014 року 5 406,00 грн., жовтень 2014 року 44 244,00 грн., листопад 2014 року 44 397,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.2 Декларації) на загальну суму 297 894,00 грн., у т.ч. за вересень 2012 року на суму 129 764,00 грн., листопад 2012 року на суму 33 671,00 грн., квітень 2013 року на суму 15 187,00 грн., грудень 2013 року на суму 23 016,00 грн., березень 2014 року на суму 55 264,00 грн. та вересень 2014 року на суму 40 992,00 грн.;

-п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, викладені в п. 3.2.2 даного акту, перевіркою встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) на загальну суму 32 425,00 грн., у т. ч. в грудні 2014 року 32 425,00 грн.;

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ПКУ, в результаті чого встановлено відсутність здійснення господарських операцій, пов'язаних з реалізацією товарів з контрагентами, наведеними в п.3.2.1 Акту на загальну суму 4 841 676,00 грн.;

-п.п.232.1.1 п.232.1 ст.232, п.п.233.1.1 п.233.1 ст.233, п.п.234.1.6 п.234.1 ст.234, п.239.2 ст.239 ПКУ - МПП «Горізонт» не надало до ДПІ у Приморському районі м. Одеси розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу за легковий автомобіль DAEWOO NEXIA.

На підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0002572204, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 712 145,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 356 073,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0002582204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 449 691,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 224 846,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 0002732201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на додану вартість у розмірі 32 425,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року № 000272201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 297 894,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 148 947,00 грн. /а.с.88-91 т.1/

З акту перевірки вбачається, що встановлені порушення з боку позивача у перевіряємому періоді пов'язуються податковим органом з тим, що господарські операції МПП «Горізонт» не мали реального характеру, оскільки вказане підприємство мало фінансово-господарські відносини із контрагентами, первинні документи по відносинам з якими позивачем до перевірки не надано.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2015 року є неправомірними, оскільки матеріалами справи наданими до суду підтверджено наявність у позивача первинних документів, які являються доказом правомірності господарських операцій між ним та його контрагентами.

Колегія суддів вражає такий висновок суду першої інстанції правомірним, та таким, що відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України та іншим нормам діючого законодавства, виходячи з наступного.

Пунктом 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом, покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно, пунктом 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні в матеріалах справи первинні документи та встановлено правомірність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Реальність спірних господарських операцій позивача з його контрагентами у перевіряємому періоді підтверджується матеріалами справи, зокрема: договорами, оборотно-сальдовоми відомостями, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, товаро-транспортними накладними та банківськими виписками по наступним контрагентам: ТОВ «АЛАНУР БІЛДІНГ», ТОВ «АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ», ТОВ «КРЕАТИВКОМПАНІ» /а.с.161-243 т.1, 1-27 т.2/, ТОВ «АЛЬКАРІМ-БУД», ТОВ «АСТРЕЙ ПЛЮС ЛТД», ТОВ «А-СТРОЙ ЛТД», ТОВ «БОРД-ГРУП», ТОВ «ГАРАНТБУД-ЕЛІТ», ТОВ «ГРІН СІСТЕМС», ТОВ «ДАММАРА», ТОВ «ЕКОЛАЙФПРОМ», ТОВ «ЕКСПО-ПАСАЖ», ТОВ «ІНФОРМ ГРУП 2014» /а.с.28-249 т.2, 1-20 т.3/, ТОВ «ГОРИЗОНТ-ТРЕЙДИНГ» /а.с.21-249 т.3, 1-22, 25-232 т.4/, ТОВ «ЕЛЕМЕНТПРОДТОРГ», ТОВ «ЕЛІСТРОЙБУД 2014», ТОВ «ЕЛІТКОНСАЛТІНГ ГРУП», ТОВ «ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖИ», ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧ-2014» /а.с.233-249 т.4, 1-23 т.5/, ПП «КРЕАТИВ ЛТД», ТОВ «КОНСТАНТЕР ГРУП» /а.с.24-250 т.5, 1-22 т.6/, ТОВ «СВН-АНТАРЕКС», ТОВ «ТЕКСТРОЙ», ТОВ «ТЕХІНТЕРПОСТАЧ», ТОВ «ТЕХТРЕЙДКОМПАНІ», ТОВ «ФЕРУМТРЕЙД» /а.с.23-250 т.6, 1-39 т.7/, ТОВ «ЕНТЕР АГРО», ТОВ «ЕНТХІЛ», ТОВ «ЛАМАКС ПЛЮС», ТОВ «МЕГАСОФТ», ТОВ «МЕЛОН ОПТ», ТОВ «МОЦАРТ ОСОБА_8», ТОВ «ОДЕЛЕОН», ТОВ «ПРОТЕКШН ЛТД», ТОВ «СЕЙЛ СІСТЕМС», ТОВ «СМАРТ СЕЙЛ», ТОВ «ТЕПЛО ХОЛОД СТРОЙ», ТОВ «ТЕЙДТЕХ» /а.с.42-250 т.7, 1-46 т.8/, ТОВ «КЕПІТАЛ ТРЕЙД, ТОВ «СОУЛ ЛОДЖИСТІКС», ТОВ «АВТОТЕРМІНАЛ» /а.с.49-250 т.8, 1-13 т.9/, ТОВ «АКСОН ГРУП» /а.с.16-245 т.9/, ТОВ «АЙС-ВОК», ТОВ «ПРОМФЛАЙТОРГ-2014», ТОВ «БРУКСХІМ», ТОВ «АРКОНА ЛІДЕР», ТОВ «ОЙЛСПЕЦЕКСПОРТ», ТОВ «ОБРУС», ТОВ «ОКОЛАН», ТОВ «СМАРТ-СЕЙЛ», ТОВ «БТС ІНВЕСТ» /а.с.1-166 т.10/, договорами з ТОВ «ЕКОЛАЙФПРОМ» /а.с.110-110з/б т.13/; оборотно-сальдовими відомостями за квітень - грудень 2012 року /а.с.167-250 т.10, 1-74 т.11/, січень-грудень 2013 року /а.с. 76-250 т.11, 1-39 т.12/, січень-грудень 2014 року /а.с.41-244 т.12/, рахунками-фактурами постачальників /а.с. 229-250 т.13, 1-81 т.14/; наказами та штатними розписами підприємства, фінансовими звітами субєкта малого підприємництва /а.с.2-17, 18-31 т.13/, договори оренди нежитлових приміщень /а.с.111-120 з/б т.13/, договори фінансового лізингу, графіки внесення лізингових платежів, специфікації та акти про передачу права власності на транспортні засоби /а.с.158-216 т.13/.

Дослідивши вищевказані первині документи, колегія суддів встановила, що вони оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися та тягнуть настання реальних правових наслідків.

До того ж, за отримання зазначених в матеріалах справи товарів та послуг позивач повністю розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю вартості товарів та послуг, які є в матеріалах справи.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачу послуги з постачання товару та надання послуг, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які, на час їх видачі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

До того ж, аналізуючи акт перевірки колегія суддів наголошує, що суб'єктом владних повноважень не викладено інших належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Таким чином, висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо відсутності об'єктів оподаткування у контрагентів позивача, які підпадають під визначення ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України не є беззаперечним та не може прийматися судом до уваги.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Колегія суддів вважає, що відповідно до норм діючого законодавства України, контрагент, який не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, повинен нести відповідальність та негативні наслідки самостійно. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вони були включені до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» контрагенти є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості свідка в судовому засіданні суду першої інстанції була допитана ОСОБА_3, яка пояснила, що працювала на підприємстві на посаді головного бухгалтера з серпня по квітень 2015 року.

З її слів встановлено, що перевіряючим було вручено представнику позивача наказ на проведення перевірки та за усною домовленістю, оскільки документи знаходились на Люстдорфській дорозі, визначено проводити перевірку за вказаною адресою, а також працівник податкової інспекції, ОСОБА_4, просив позивача надати документи у електронному вигляді на флешці. Через декілька днів ОСОБА_4 прибув до позивача, проте документи не запитував, через деякий час покинув його, в той час як іншими перевіряючими здійснювалась перевірка по подоходному податку та по валютному законодавству, що відображено в акті. Причин не надавати документи до перевірки у позивача не існувало, оскільки всі документи наявні у позивача та знаходяться у даному приміщенні.

Свідок ОСОБА_5, допитана в суді першої інстанції, пояснила, що перевірка проводилась з 27 серпня 2015 року по 09 вересня 2015 року, перевіряли 2 інспектори, а потім двічі приїжджав ОСОБА_6, спілкувався з головним бухгалтером ОСОБА_3 та копіював на флешку документи, всі документи у паперовому вигляді були наявні та зберігались у спеціально відведеній кімнаті, щоб перевіряючим досліджувались такі документи, свідок не бачила.

Підстав не надавати документи у підприємства не було, оскільки всі документи наявні та зберігаються у позивача.

Також, в якості свідка судом першої інстанції був опитаний перевіряючий ОСОБА_6, який пояснив, що він спілкувався з директором підприємства та з головним бухгалтером, прибувши на перевірку за адресою Люстдорфська дорога, представником позивача в електронному вигляді надано частину документів, а інші обумовлено представити на перевірку на протязі періоду проведення перевірки, проте, кожний раз зявляючись до позивача, представник стверджував про надання документів у майбутньому. На питання суду чи були зареєстровані контрагенти позивача у встановленому законодавством порядку, свідок пояснив, що так, але порушено кримінальні справи стосовно посадових осіб контрагентів, щодо наявності вироків свідок не пам'ятає. Акт відправив по пошті, оскільки з`явившись на адресу Сегедьска, 1/3, перевіряючому не відчинили офіс і він не мав можливості вручити акт перевірки представнику позивача.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що наявні в матеріалах справи належним чином оформлені первинні документи та пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 являються підтвердженням правомірності віднесення сплачених позивачем у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин, правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) - несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року в розмірі 36 663,35 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят три) грн. 35 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв