Постанова

від 05.11.2019 по справі 815/794/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року

Київ

справа №815/794/16

адміністративне провадження №К/9901/27785/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 (суддя Марин П.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 (головуючий суддя Танасогло Т.М., Бойко А.В., Яковлєв О.В.) у справі №815/794/16 за позовом малого приватного підприємства "Горізонт" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

МПП "Горізонт" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2015 №0002572204, №0002582204, №0002732201, №000272201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального права. Відповідач вказує, що до перевірки посадовими особами позивача не надано первинні документи, які підтверджують придбання товарів, робіт та послуг від суб`єктів господарювання, зокрема, МПП "Горізонт" не надано до перевірки саме їх оригінали. У касаційній скарзі податковий орган на підтвердження своєї позиції зазначає обставини, які викладені в акті перевірки.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 у справі №815/794/16.

Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 попередній розгляд справи призначено на 05.11.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27.08.2015 по 09.09.2015 посадовими особами контролюючого органу проведена планова документальна виїзна перевірка МПП Горізонт з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, відповідно до затвердженого плану перевірки.

МПП Горізонт повідомлено про проведення планової виїзної документальної перевірки повідомленням, яке з копією наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про проведення перевірки від 23.07.2015 №1262 вручено директору МПП Горізонт ОСОБА_1 .

27.08.2015 направлення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення перевірки від 26.08.2015 №001618/1486, №001617/1487, №001799/1488 та від 27.08.2015, №000706/1420 пред`явлено директору МПП Горізонт .

За результатами перевірки складено акт №6497/15-53-22-04/25045431, яким, з урахуванням ненадання до та після перевірки первиних документів, встановлено наступні порушення МПП Горізонт :

підпункту 14.1.27, пункту 14.1, статті 14, пункту 138.2, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 760573,00грн.;

пунктів 198.1, 198.3., 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 449691,00грн.;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 29 894,00грн.;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, перевіркою встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 32425,00грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність здійснення господарських операцій, пов`язаних з реалізацією товарів з контрагентами, наведеними в пункті 3.2.1 акту перевірки на загальну суму 4'841'676,00грн.;

підпункту 232.1.1 пункту 232.1 статті 232, підпункту 233.1.1 пункту 233.1 статті 233, підпункту 234.1.6 пункту 234.1 статті 234, пункту 239.2 статті 239 Податкового Кодексу України, МПП Горізонт не надало до ДПІ у Приморському районі м.Одеси розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу за легковий автомобіль DAEWOO NEXIA.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.2015:

№0002572204, яким позивачу донараховано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 712145,00грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 356073,00грн.;

№0002582204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 449691,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 224846,00грн.;

№0002732201, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на додану вартість у розмірі 32425,00грн.;

№000272201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 297894,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 148947,00грн.

З акту перевірки вбачається, що встановлені порушення позивачем податкового законодавства у періоді, що підлягав перевірці пов`язуються відповідачем з тим, що господарські операції МПП Горізонт не мали реального характеру, оскільки вказане підприємство мало фінансово-господарські відносини із контрагентами, первинні документи по відносинам з якими позивачем до перевірки не надано.

Не погодившись прийнятими рішеннями, МПП Горізонт звернулося до суду про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Суди вказали, що матеріалами справи наданими до суду підтверджено наявність у позивача первинних документів, які являються доказом правомірності господарських операцій між ним та його контрагентами.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 2.3 акту перевірки МПП ГОРІЗОНТ зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 30.10.1997 за №15561200000009257. МПП Горізонт взято на облік в органах державної податкової служби 09.12.1997, станом на дату підписання акту перевірки підприємство перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Позивач вважає господарські операції такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що МПП Горізонт постачало товаро-матеріальні цінності ТОВ АЛАНУР БІЛДІНГ , ТОВ АЛІСТАР ПРОДЖЕКТ , ТОВ КРЕАТИВКОМПАНІ , ТОВ АЛЬКАРІМ-БУД , ТОВ АСТРЕЙ ПЛЮС ЛТД , ТОВ А-СТРОЙ ЛТД , ТОВ БОРД-ГРУП , ТОВ ГАРАНТБУД-ЕЛІТ , ТОВ ГРІН СІСТЕМС , ТОВ ДАММАРА , ТОВ ЕКОЛАЙФПРОМ , ТОВ ЕКСПО-ПАСАЖ , ТОВ ІНФОРМ ГРУП 2014 , ТОВ ГОРИЗОНТ-ТРЕЙДИНГ , ТОВ ЕЛЕМЕНТПРОДТОРГ , ТОВ ЕЛІСТРОЙБУД - 2014 , ТОВ ЕЛІТКОНСАЛТІНГ ГРУП , ТОВ ЕЛІТ ТЕХНОЛОДЖИ , ТОВ ЕНЕРГОПОСТАЧ-2014 , ПП КРЕАТИВ ЛТД , ТОВ КОНСТАНТЕР ГРУП , ТОВ СВН-АНТАРЕКС , ТОВ ТЕКСТРОЙ , ТОВ ТЕХІНТЕРПОСТАЧ , ТОВ ТЕХТРЕЙДКОМПАНІ , ТОВ ФЕРУМТРЕЙД , ТОВ ЕНТЕР АГРО , ТОВ ЕНТХІЛ , ТОВ ЛАМАКС ПЛЮС , ТОВ МЕГАСОФТ , ТОВ МЕЛОН ОПТ , ТОВ МОЦАРТ ГОТЕЛЬ ГРУП , ТОВ ОДЕЛЕОН , ТОВ ПРОТЕКШН ЛТД , ТОВ СЕЙЛ СІСТЕМС , ТОВ СМАРТ СЕЙЛ , ТОВ ТЕПЛО ХОЛОД СТРОЙ , ТОВ ТЕЙДТЕХ , ТОВ КЕПІТАЛ ТРЕЙД, ТОВ СОУЛ ЛОДЖИСТІКС , ТОВ АВТОТЕРМІНАЛ , ТОВ АКСОН ГРУП , ТОВ АЙС-ВОК , ТОВ ПРОМФЛАЙТОРГ-2014 , ТОВ БРУКСХІМ , ТОВ АРКОНА ЛІДЕР , ТОВ ОЙЛСПЕЦЕКСПОРТ , ТОВ ОБРУС , ТОВ ОКОЛАН , ТОВ СМАРТ-СЕЙЛ , ТОВ БТС ІНВЕСТ , ТОВ ЕКОЛАЙФПРОМ .

Судами вказано, що на підтвердження господарських операцій позивачем надано до суду договори, оборотно-сальдові відомості, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, товаро-транспортні накладні та банківські виписки, оборотно-сальдові відомості за квітень - грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, рахунки-фактури постачальників, накази та штатні розписи підприємства, фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва.

На підтвердження наявності у позивача складських приміщень та в підтвердження перебування у користуванні та на праві власності у позивача транспортних засобів, якими підприємство транспортувало придбані та реалізовані товари, МПП Горізонт надано до суду договори оренди нежитлових приміщень та договори фінансового лізингу, графіки внесення лізингових платежів, специфікації та акти про передачу права власності на транспортні засоби. Судами враховано, що на час здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що досліджені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між МПП Горізонт та його контрагентами у періоді, що перевірявся.

Висновок ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо відсутності об`єктів оподаткування у контрагентів позивача, які підпадають під визначення статтей 198, 201 Податкового кодексу України не є беззаперечним.

Поряд з цим, в акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено інших належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

У свою чергу, позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції у якості свідка в судовому засіданні була опитана ОСОБА_2 , яка пояснила, що працювала на підприємстві на посаді головного бухгалтера з серпня по квітень 2015 року. З її слів встановлено, що перевіряючим було вручено представнику позивача наказ на проведення перевірки та за усною домовленістю, оскільки документи знаходились у приміщенні, за адресою: Люстдорфська дорога, визначено проводити перевірку за вказаною адресою, а також працівник податкової інспекції ОСОБА_3 , просив позивача надати документи у електронному вигляді на флешці. Через декілька днів ОСОБА_3 прибув до позивача, проте документи не запитував, через деякий час покинув його, в той час як іншими перевіряючими здійснювалась перевірка по подоходному податку та по валютному законодавству, що відображено в акті. Причин не надавати документи до перевірки у позивача не існувало, оскільки всі документи наявні у позивача та знаходяться у даному приміщенні.

Свідок ОСОБА_4 бухгалтер підприємства, опитана в суді першої інстанції, пояснила, що перевірка проводилась з 27.08.2015 по 09.09.2015, перевіряли два інспектори, а потім приїжджав ОСОБА_3 двічі, спілкувався з головним бухгалтером ОСОБА_2 та копіював на флешку документи, всі документи у паперовому вигляді були наявні та зберігались у спеціально відведеній кімнаті, щоб перевіряючим досліджувались такі документи, свідок не бачила. Підстав не надавати документи у підприємства не було, оскільки всі документи наявні та зберігаються у позивача.

Т

акож, в якості свідка судом першої інстанції був опитаний перевіряючий ОСОБА_3 , який пояснив, що він спілкувався з директором підприємства та з головним бухгалтером, прибувши на перевірку за адресою: Люстдорфська дорога , представником позивача в електронному вигляді надано частину документів, а інші обумовлено представити на перевірку протягом періоду проведення перевірки, проте, кожний раз з`являючись до позивача, представник стверджував про надання документів у майбутньому.

Суди правильно вважали, що припущення відповідача в акті перевірки про відсутність оригіналів первинних документів, не є підставою для позбавлення позивача, як платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Наданими до суду первинними документами підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами, що спростовує висновки відповідача, викладені в акті перевірки. Судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку первинним документам, доданим до матеріалів справи.

Верховний Суд наголошує, що положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суди дійшли правомірного висновку, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, враховуючи пояснення свідків та наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами, суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду